Рішення № 7640153, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 28/315                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Політег мет”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янск

про стягнення 237 160 грн. 87 коп.

Представники сторін:           

Від позивача: Коновець О.А.

Від відповідача: Щербачук Я.І.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Політег мет”, м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янск, про стягнення 237 160 грн. 87 коп., у т.ч. основний борг в розмірі 215016грн.00коп., інфляційні витрати в розмірі 3021грн.07коп., 3% річних в розмірі 2075грн.39коп., пені в розмірі 17048грн.41коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару №19/05 від 28.05.2009р., видаткові накладні №РН-000055 від 30.06.2009р., №РН-000062 від 15.07.2009р., №РН-000069 від 23.07.2009р., довіреності на отримання ТМЦ, претензію №153 від 06.10.2009р., податкові накладні.

В позовній заяві позивач також просить суд забезпечити позов, з метою гарантованого реального виконання рішення суду, шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачеві, а саме на майно, що знаходиться за адресою: 84102, Донецька область, м. Слов’янськ, вул.Заводська, 2 та накласти арешт на рахунок відповідача №26000305660173 у відділенні АК ШБ м. Слов’янска, МФО 334561.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.11.2009р. порушив провадження у справі № 28/315 та призначив її розгляд на 07.12.2009р.

07.12.2009р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшли пояснення б/н та дати, в яких позивач просить стягнути борг, 3% річних, інфляційні, пеню на загальну суму 237160грн.33коп. Суд приймає до уваги дані пояснення.

23.12.2009р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про зміну підстави позову згідно ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач змінив підстави позову та обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України. Також 23.12.2009р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог б/н та дати, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вартість безпідставно набутого майна в сумі 215016грн. 00коп., інфляційні витрати в сумі 2365 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 1201 грн. 74 коп. Суд приймає до уваги зазначені заяви.

30.12.2009р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у вищезазначеному відзиві. 13.01.2010р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву №77/09 від 12.01.2010р., в якому відповідач зазначив, що вимогу позивача про сплату боргу не отримував, а 19.11.2009р. отримав претензію №153 від 06.10.2009р., та також вважає, що претензію та вимога не є тотожними поняттями.

Сторони надали клопотання 13.01.2010р. про продовження строку розгляду справи на 1 місяць. Суд ухвалою від 13.01.2010р. продовжив строк розгляду справи до 19.02.2010р.

До канцелярії господарського суду 13.01.2010р. від позивача надійшла заява про зміну підстави позову згідно ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач змінив підстави позову на позадоговірну поставку товару, з настанням терміну виконання зобов’язання відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

Також 13.01.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н та дати, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 215016грн. 00коп., інфляційні витрати в сумі 2365грн.18коп., 3% річних в сумі 1590грн.54коп. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

25.01.2010р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшла заява №77/51 від 22.01.2010р. про розстрочення виконання рішення, відповідно до якої останній просить суд розстрочити виконання рішення по справі №28/315 строком на 4 місяці, починаючи з лютого 2010р. рівними частинами.

25.01.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява б/н від 25.01.2010р., відповідно до якої останній не заперечує про розстрочення виконання рішення на 2 місяці.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Політег мет”, м.Дніпропетровськ (позивачем), та Публічним акціонерним товариством „Словважмаш”, м.Слов’янск (відповідачем), була досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього товару.

Відповідно до видаткових накладних №РН-000055 від 30.06.2009р., №РН-000062 від 15.07.2009р., №Р Н-000069 від 23.07.2009р., виписаних на підставі рахунків-фактур №СФ-000082 від 30.06.2009р., №СФ-000095 від 14.07.2009р., №СФ-000101 від 23.07.2009р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 215016 грн. 00 коп.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вище зазначених видаткових накладних, який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ №322 від 26.06.2009р., №356 від 14.07.2009р.

Суду також надані відповідні податкові накладні, виписані на підставі рахунків-фактур №СФ-000095 від 14.07.2009р., №СФ-000101 від 23.07.2009р., №СФ-000082 від 30.06.2009р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач направив відповідачу претензію №153 від 06.10.2009р. з вимогою про сплату боргу за поставлений товар в розмірі 215016 грн. 00 коп. Докази направлення даної претензії та отримання її відповідачем 09.10.2009р. наявні в матеріалах справи (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №274825).

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні погодився, що претензію №153 від 06.10.2009р. отримував 09.10.2009р. (протокол судового засідання від 25.01.2010р.).

Твердження відповідача, стосовно того, що претензія №153 від 06.10.2009р. не може бути вимогою в порядку ст. 530 ЦК України оскільки претензія та вимога не є тотожними поняттями та, таким чином, не може бути доказом у розумінні ст.ст. 32,34 ГПК України, не приймається судом до уваги оскільки цивільним законодавством не встановлені форма, зміст вимоги, що пред’явлена згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Тобто, граничним строком оплати за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, є 16.10.2009р.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 215016 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 215016 грн. 00 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактичне отримання відповідачем товару підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Політег мет”, м. Дніпропетровськ в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м.Слов’янск, заборгованості в сумі 215016 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 2365грн.18коп. за період з 17.10.2009р. по 13.01.2010р. та 3% річних в розмірі 1590грн.54коп. за період з 17.10.2009р. по 13.01.2010р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р., позивач неправомірно встановив період нарахування інфляційних витрат з жовтня 2009р. по січень 2010р., потрібно з листопада 2009р. по грудень 2009р.

Одночасно, перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що сума інфляційних витрат в розмірі 2365 грн.18коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1572грн.86коп. за період з 17.10.2009р. по 13.01.2010р.

В позовній заяві позивач також просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно відповідача, а саме на майно, що знаходиться за адресою: 84102, Донецька область, м. Слов’янськ, вул.Заводська, 2, та накласти арешт на рахунки відповідача №26000305660173 у відділенні АК ШБ м. Слов’янска, МФО 334561.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Діючим законодавством передбачено право суду накладати арешт на грошові кошти, а не на поточні рахунки, що належать відповідачеві.

Що стосується накладення арешту на майно відповідача, заява задоволенню не підлягає у зв’язку з тим, що позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, на підставі чого, суд не бачить підстав для накладення арешту на майно відповідача. Крім того, позивачем не доведено наявність майна у відповідача.

На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу в забезпеченні позову.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач надав заяву №77/51 від 22.01.2010р. про розстрочення виконання рішення, відповідно до якої останній просить суд розстрочити виконання рішення по справі №28/315 строком на 4 місяці, починаючи з лютого 2010р. рівними частинами, в зв’язку з фінансовою кризою в країні та на підприємстві.

25.01.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява б/н від 25.01.2010р., відповідно до якої останній не заперечує проти розстрочення виконання рішення на 2 місяці.

На підставі зазначеного, господарський суд заяву відповідача задовольняє частково та відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає розстрочку виконання рішення строком на 2 місяці, тобто до 31.03.2010р.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 237160 грн. 87 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 2371грн.61коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням № 346 від 11.11.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 2371грн.60коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 00 грн. 01 коп.

За таких обставин, з позивача на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає стягнення державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 77, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Політег мет”, м. Дніпропетровськ, до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Словважмаш”, м. Слов’янськ, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Словважмаш” (за адресою: вул.Заводська, 2, м.Слов`янськ, Донецька область, 84102, р/р 26000305660173 в Слов`янському відділенні ПІБ України, м.Слов`янськ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00210594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Політег мет” (за адресою: вул.Грінченка, 5, м.Дніпропетровськ, 49000, р/р 26001300014946 в ДФ АКБ „Форум”, МФО 306878, код ЄДРПОУ 36162791) заборгованість в розмірі 215016грн.00коп., 3% річних в розмірі 1572грн.86коп та інфляційні витрати в розмірі 2365грн.83коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2189грн.55коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217грн.88коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по цій справі на 2 місяці за наступним графіком:

-до 28.02.2010р. – 109477 грн. 35 коп.;

-до 31.03.2010р. – 109477 грн. 34 коп. та державне мито – 2189грн.55коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 217грн.88коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Політег мет” (за адресою: вул.Грінченка, 5, м.Дніпропетровськ, 49000, р/р 26001300014946 в ДФ АКБ „Форум”, МФО 306878, код ЄДРПОУ 36162791) на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

В судовому засіданні 25.01.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписано 25.01.2010р.

Суддя