Рішення № 7640112, 26.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.10 р.                     Справа № 37/330                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовною заявою: Прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради (Позивач), м. Донецьк, 23977045

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31018243

про: стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 124424,36грн.

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк, 33966871

за участю уповноважених представників:

від Прокурора - не з’явився;

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - Крещенко В.В. (за довіреністю б/н від 20.01.2009р.);

від Третьої особи – Баришева В.В. (за довіреністю №08/6-28 від 31.12.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 23.12.2009р. на 13.01.2010р., з 13.01.2010р. на 26.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСХОД”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 124424,36грн. на користь Донецької міської ради, перерахуванням цієї суми на розрахунковий рахунок №33213850500002 в УДК в Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 23977045, код платежу 22090400 – місцевий бюджет.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька №26 від 01.12.2006р. (з урахуванням угоди про зміну від 01.03.2007р.), внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька №24 від 01.12.2006р. з додатковими угодами та додатками до нього, розпорядження №1295 від 24.12.2004р., акт прийому-передачі, розрахунок заборгованості, рахунки, правоустановчі документи, наказ №25-ос від 02.02.2006р., розпорядження №22 від 16.01.2007р.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 10, 17, 19, 21, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 20, 36 Закону України „Про прокуратуру”, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду Заявником надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.43-46, 61, 62), у тому числі – додаткові пояснення від 25.01.2010р. №7/09 на обґрунтування своєї позиції.

Позивач у судові засідання не з’являвся та своєї позиції до відому суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи.

Обізнаність Позивача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.41, 51, 52).

Відповідач надав відзиву №12/330 від 12.01.2010р. (а.с.а.с.64, 65), в якому проти позову заперечив, вказуючи на недотримання при укладання договору оренди №24 від 01.12.2006р. вимог розпорядження Донецького міського голови від 24.12.2004р. №1295 щодо нотаріального посвідчення та держаної реєстрації договору

Крім того, Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.63, 66-73) та клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з ти, що ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2009р. порушено провадження у справі № 39/107пд за позовом ТОВ „Текстильник – 2005” до ТОВ „ВОСХОД” про розірвання договору оренди № 24 від 01.12.2006р., у задоволені якого (клопотання) відмовлено ухвалою суду від 13.01.2010р.

Ухвалою суду від 08.12.2009р. суд залучив до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”, м. Донецьк.

Третьою особою надані письмові пояснення по суті спору від 21.12.2009р. №08/6-25 (а.с.а.с 47-48), в яких зазначено про підтримку позовних вимог Прокурора та викладена позиції відносно розподілу орендних платежів і строку дії договору.

Третьої особою надані додаткові документи для залучення у справу (а.с.а.с. 49- 51) та клопотання від 21.12.2009р. (а.с.41) про здійснення розгляду справи без участі свого представника.

Представники Відповідача та Третьої особи у судовому засіданні 26.01.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Позивачем і документи, а також неявка представників належним чином повідомлених учасників справи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006р. між КП ЖЕК – 5 Кіровського району м. Донецька (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір №26 (а.с.а.с. 5-11), згідно п.п.1.1, 2.1, 9.1 якого Орендодавець на підставі розпорядження Донецького міського голови від 24.12.2004р. №1295 передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 685,1 кв.м., згідно викопіюванню поверхового плану (додаток №1 до договору), обладнання та інше індивідуально визначене майно, розташоване за адресою: 83117, м. Донецьк, вул. Текстильників, 5”а”, строком до 15.11.2007р.

Об’єкт оренди є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Донецька в особі Донецької міської ради.

За змістом Розпорядження Донецького міського голови №1295 від 24.12.2004р. (а.с. 50), на підставі якого був укладений договір, об’єкт оренди повинен бути наданий у користування Орендаря на 5 років, із нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією договору оренди, проте як зазначалося вище, договір був укладений на строк менше одного року.

Згідно умов п.п.2.4, 3.1, 3.2, 3.5, 3.7 зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобов’язання:

- з оплати за користування земельною ділянкою на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька складає 54,60грн.;

- зі сплати орендної плати Орендодавцю з розрахунку 12803,98 гривень на місяць, з яких 12799,43 – орендна плата та 4,55грн. – плата за земельну ділянку, з урахуванням подальшого корегування на індекс інфляції), та вноситься щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним;

- плата за користування земельною ділянкою вноситься на розрахунковий рахунок міського бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, Орендодавцю, який самостійно розподіляє чергову суму вартості орендної плати заколисування майном на частини, передбачені Методикою, і контролює їх перерахування до місцевого бюджету не пізніше 20 числа наступного за звітним.

01.12.2006р. об’єкт оренди відповідно до умов договору був переданий Відповідачу, про що був складений та підписаний відповідний акт прийму-передачі (а.с. 16).

01.12.2006р. сторонами була укладена угода про внесення змін та доповнень до договору №24 від 01.12.2006р. (а.с.а.с.12, 13), згідно якої розмір орендної плати на місяць визначався у сумі 12799,43грн., на яку нараховується ПДВ, що Орендар має відшкодувати Орендодавцю, та внесені інші зміни, які не зачіпають орендних платежів і порядку їх сплати.

16.01.2007р. Донецьким міським головою на виконання рішення Донецької міської ради від 26.05.2006р. №2/21 „Про визначення виконавця послуг з управління житловим фондом в Кіровському районі м. Донецька” було прийнято розпорядження №22 (а.с.35), згідно якого був визначений, у тому числі, перелік житлових будників у кількості 146шт. (а.с.36,37), серед яких – будинок за адресою: м. Донецьк, вул. Текстильників, 5а.

На виконання вказаного розпорядження Управлінням житлового господарства було видано наказ №25-ос від 02.02.2006р. (а.с.34) про передання відповідного житлового фонду Третій особі.

У зв’язку із передачею майна, в якому розташовано об’єкт оренди, на баланс Третій особі і визначення її виконавцем з надання відповідних послуг згідно вказаних розпорядчих актів, між Відповідачем та Третьої особою 01.03.2007р. була укладена додаткова угода про внесення змін і доповнень до договору №24 від 01.12.2006р. (а.с.14). Згідно вказаної угоди з моменту її підписання Третя особа вважалася Орендодавцем майна за договором оренди, якому наданий номер 26, а Відповідач як Орендар зобов’язувався здійснювати всі розрахунки за договором за реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”.

В перебігу орендних взаємовідносин із Відповідачем за вказаним договором оренди Третьою особою виписувалися відповідні рахунки (а.с.а.с.20-32).

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем за період з 01.10.2008р. по 20.10.2009р. за згаданими рахунками Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 124424,36 гривень, яку просить зобов’язати Орендаря сплати безпосередньо на користь Донецької міської ради на визначених рахунок місцевого бюджету.

Позивач своєї позиції до відома суду не довів.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №12/330 від 12.01.2010р. (а.с.а.с.64, 65).

Третя особа заявлені Прокурором вимоги підтримала.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи у тому числі - за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначене процесуальне право прокурора на позов відповідає його повноваженням, закріпленим ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” і завданням органів прокуратури, визначеним ст.121 Конституції України.

За змістом ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття судом позовної заяви прокурора, визначений ним орган набуває статусу позивача.

Разом із тим, за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України обов’язковою умовою застосування судом будь-якого способу судового захисту є наявність порушення певного суб’єктивного права/інтересу позивача іншою особою – відповідачем.

Отже, огляд діючого законодавства вказує на необхідність наступної сукупності умов для можливості задоволення господарським судом позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі певного органу (позивача):

-          наявність у позивача статусу органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-          наявність у позивача певного суб’єктивного права (інтересу) у спірних правовідносинах із відповідачем, а реалізації якого (права/інтересу) полягає держаний інтерес, захищуваний прокурором;

-          наявність порушення з боку відповідача відповідного суб’єктивного права (інтересу) позивача у спірних правовідносинах, і як – наслідок порушення державних інтересів.

Прокурор в даному випадку у якості Позивача визначив Донецьку міську раду, яка є органом місцевого самоврядування в силу приписів ч. 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування” та згідно ч.5 ст. 16 цього Закону від імені та в інтересах територіальних громад здійснює права суб’єкта комунальної власності.

Виходячи із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, органом - позивачем, який визначається прокурором, може бути і орган місцевого самоврядування, а захищувані державні інтереси, які є оціночним поняттям, відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Зважаючи на наведені у позовній заяві мотиви її подання, сутність порушуваних державних інтересів та прав Позивача визначається Прокурором у неналежному виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нерухомого майна комунальної власності, оскільки частина відповідних орендних платежів повинна зараховуватися до місцевого бюджету.

В свою чергу, задля відновлення означених порушених прав Позивача та захисту відповідних державних інтересів, Прокурором обраний спосіб судового захисту, який полягає у примусовому спонуканні до виконання порушених грошових зобов’язань за договором оренди №24 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 01.12.2006р. - стягнення наявної заборгованості перед бюджетом, що сформувалася за період з 01.10.2008р. по 20.10.2009р.

Зважаючи на статус сторін, об’єкту оренди (комунальна власність) та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №24 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 01.12.2006р. (з урахуванням відповідних угод про внесення змін).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм, розглядувані вимоги Прокурора полягають у примушені Відповідача виконати свої грошові зобов’язання перед Позивачем за договором оренди №24 від 01.12.2006р. в його поточній редакції.

Враховуючи визначену в п. 9.1. договору дату закінчення строку його дії – 15.11.2007р., а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 764 Цивільного кодексу України, умови п. 9.2. договору та зміст розпорядження Донецького міського голови №1295 від 24.12.2004р. , суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів заперечень сторін проти автоматичного продовження орендних правовідносин, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжилися і після 15.11.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, у Відповідач згідно із п. 3.1. договору оренди №24 від 01.12.2006р. в редакції угоди № 1 від 01.12.2006р. існує зобов’язання із здійснення орендних платежів шляхом перерахування Орендодавцю за розрахунком згідно Методики місячного розміру у сумі 12799,43грн. У відповідності до п. 3.5. договору оренди Орендодавець самостійно розподіляє чергову суму вартості орендної плати за користування майном на частини, передбачені Методикою, та контролює їх перерахування до місцевого бюджету не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відтак, умови договору оренди, на підставі якого Прокурором заявлені розглядувані вимоги, не встановлюють зобов’язання Орендаря із безпосереднього здійснення орендних платежів на користь місцевого бюджету м. Донецька, на примусовому виконанні якого (зобов’язання) наполягає заявник позову.

Грошові зобов’язання за вказаним договором для Відповідача передбачені лише перед Орендодавцем – стороною договору, якою Позивач наразі не являється.

Як було встановлено судом, внаслідок укладання угоди про зміну та доповнення договору №24 від 01.12.2006р. на підставі рішення Донецької міської ради від 26.05.2006р. №2/21 та розпорядження Донецького міського голови від 16.01.2007р. №22 починаючи з 01.03.2007р. (а отже – і в продовж періоду формування стягуваної заборгованості) Орендодавцем за вказаним договором оренди є Третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „Текстильник-2005”.

Таким чином, належне виконання грошових зобов’язань Орендарем в частині сплати орендних платежів відносно розглядуваного періоду полягатиме у здійснені платежів на користь Третьої особи, а не на рахунок місцевого бюджету, як вимагає Прокурор.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Аналогічний принцип застосовується і до виконання цивільних обов’язків згідно ст. 14 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки у Відповідача відсутні зобов’язання із здійснення грошових розрахунків за договором оренди безпосередньо на користь бюджету або Позивача, і останній за умовами договору та діючого законодавства не управнений вимагати цих платежів, остільки об’єктивно не може існувати факт порушення таких відсутніх обов’язків, що має наслідком відмову у задоволені позовних вимог.

Дійсно, захищуване Прокурором право на отримання орендних платежів від Відповідача за умовами договору належить Третій особі, яка не має статусу органу державної влади або місцевого самоврядування, а отже – за змістом згадуваних вище ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України не може виступати позивачем за позовом прокурора.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві №12/330 від 12.01.2010р. судом до уваги не приймаються, оскільки згідно діючої на момент укладання договору оренди №24 від 01.12.2006р. редакцією ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України обов’язковому нотаріальному посвідчену та державної реєстрації підлягали лише договори оренди будівель, споруд (їх окремих частин), що укладені на строк один рік і більше, тоді як строк вказаного договору на момент його укладання становив менше одного року.

Відтак, оскільки лише у вказаних випадках за змістом ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України у розумінні ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210 цього Кодексу договір оренди №24 від 01.12.2006р. підлягав обов’язковому нотаріальному посвідченню та державної реєстрації, остільки за відсутністю підстав для застосування цих норм дотримання відповідних вимог не є обов’язковим за законом.

Ця необов’язковість не перешкоджає сторонам за власним бажанням здійснити нотаріальне посвідчення такого договору згідно ч. 4 ст. 639 Цивільного кодексу України, проте відсутність необов’язкового за законом посвідчення, за висновком суду, не має наслідком нікчемність договору в порядку ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиції висловлена Верховним Судом України в абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Прокурор згідно п.30 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита, з урахуванням п. 6.6. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78, судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 29, 33, 34, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради (ідентифікаційний код 23977045) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31018243) про стягнення на користь Донецької міської ради заборгованість по орендній платі в сумі 124424,36грн. шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок №33213850500002 в УДК в Донецькій області, МФО 834016, код ОКПО 23977045, код платежу 22080400 – місцевий бюджет, у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх представників учасників справи у судовому засіданні 26.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 26.01.2010р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя