Ухвала суду № 76400847, 11.09.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа№311/2930/18

11.09.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження №1-м/311/4/2018

11 вересня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Степаненко Ю.А.

при секретареві Шак О.В.

за участю прокурора Петренка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка клопотання Міністерства юстиції України (місце знаходження: м. Київ, вул.. Городецького, буд. 13), про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженого :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: Україна, Запорізька область, Василівський район, місто Дніпрорудне, вул. Центральна (Леніна), б. 6 кв. 140, засудженого вироком Хімкінського міського суду Московської області від 20 квітня 2016 року за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та йому призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з відбуттям покарання в виправній колонії суворого режиму, -

В С Т А Н О В И В:

До Василівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Хімкінського міського суду Московської області від 20 квітня 2016 року у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивоване тим, що 08 серпня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 2585/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 13.06.2018 за № 06-77058/18.

ОСОБА_1 засуджено вироком Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року до покарання у вигляді 10 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом "г" частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Брянській області», кінець відбуття строку покарання - 26.10.2025 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 609 Кримінального процесуального кодексу України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 610 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

При визначенні строку покарання, який підлягатиме відбуванню у разі передачі ОСОБА_1 в Україну, просить суд враховувати вимоги частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року шодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, з метою створення належних підстав для реалізації засудженим ОСОБА_1 права бути переданим в Україну як державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

Міністерства юстиції України просить суд:

- визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року;

- визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року;

- визначити початок строку відбування покарання;

- копію ухвали суду, яка набрала законної сили, у двох примірниках, направити Міністерству юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну;

- розглянути клопотання без участі у судовому засіданні представника Міністерства юстиції України, яка згідно з частиною першою статті 610 Кримінального процесуального кодексу України, не є обов'язковою.

Вислухавши в судовому засіданні думку прокурора, який вважає, що клопотання підлягає задоволенню, суд, дослідивши клопотання та додані до нього документи, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.

При зверненні до суду з даним клопотанням, Міністерством юстиції України дотримані вимоги ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, а також вимоги ч.2 ст.610 Кримінального процесуального кодексу України, тому, підстав для відмови в передачі засудженої особи в порядку, передбаченому ст.3 Конвенції, немає.

За змістом ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов: а) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; b) якщо рішення є остаточним; c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж як найменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк; d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи; e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Частиною 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Виходячи з положень цієї Конвенції Держава виконання вироку повинна забезпечити виконання вироку в повному обсязі, керуючись своїм законодавством, не погіршуючи становище засудженої особи; призначене покарання відбувається засудженою особою на підставі вироку суду держави винесення вироку; суд держави виконання вироку, виходячи з винесеного вироку, приймає рішення про його виконання; у строк покарання у вигляді позбавлення волі зараховується строк, відбутий у державі винесення вироку; якщо за законодавством держави винесення вироку за дане діяння граничний строк позбавлення волі є меншим, чим призначено вироком, суд держави виконання вироку визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений законодавством цієї держави за таке саме діяння.

Згідно з ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний, виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

В судовому засіданні встановлено, що згідно вироку Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року ОСОБА_1 визнано винним за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом "г" частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, та йому призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з відбуттям покарання в виправній колонії суворого режиму.

Згідно розпорядження, вирок Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року, набрав законної сили 19.07.2016 року.

На даний час засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Брянській області»; кінець відбуття строку покарання - 26.10.2025 року.

Засуджений ОСОБА_1 особисто у своїй заяві виявив бажання про переведення його для подальшого відбування покарання у виправну установу, розташовану на території України, громадянином якої він є.

За інформацією, яка міститься в матеріалах клопотання, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Леніна)АДРЕСА_2 та є громадянином України.

У відповідності до вимог ч.3 ст.609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.610 КПК України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком іноземної держави.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення діяння, передбаченого Кримінальним кодексом Російської Федерації, що також є караним діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Приводячи вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України і визначаючи статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, суд приходить до висновку, що діяння, за які ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 30, п. "г" ч.4 ст. 228.1 КК РФ, які кваліфіковані як: замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб, за попередньою змовою, у великому розмірі. При цьому, злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи, відповідає положенням ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України..

Санкція п. "г" ч. 4 ст. 228.1 КК РФ передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років.

Оскільки ч.3 ст.30 КК РФ за змістом відповідає ч.2 статті 15 КК України, з урахуванням правил ч.3 ст.68 КК України, якою встановлено, що особам, яким призначається покарання за вчинення замаху на злочин, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що з огляду на міру покарання, яка призначена російським судом ОСОБА_1 за ч.3 ст. 30, п. "г" ч.4 ст. 228.1 КК РФ у вигляді 10 років позбавлення волі, буде суперечити вимогам частини першої статті 10 та частини першої статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року щодо максимального врахування покарання, визначеного вироком російського суду, тому, ОСОБА_1 слід призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі, що не перевищує двох третин максимального строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.307 КК України.

Таким чином, враховуючи, що вчинене засудженим ОСОБА_1 діяння за вироком суду Російської Федерації є злочином, відповідальність за який також передбачена Кримінальним кодексом України, і сам засуджений згоден на його передачу до України для подальшого відбуття покарання, суд приходить до висновку, що є всі достатні та законні підстави для приведення вироку Російської Федерації у відповідність з кримінальним законодавством України.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, законодавством України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.

В той же час, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст.11 Конвенції, при приведенні вироку у відповідність до законодавства України, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна.

Таким чином, з урахуванням положень ч.4 ст.610 КПК України, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за ч.3 ст.15, ч.2 ст.307 КК України та призначити покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 відповідно до вироку Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року, який набрав законної сили 19.07.2016 року, слід відраховувати з 27 жовтня 2015 року.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.9 Конституції України, Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 603,609,610 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженца м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: Україна, Запорізька область, Василівський район, місто Дніпрорудне, вул. Центральна (Леніна), б. 6 кв. 140, засуджено за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та йому призначене покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з відбуттям основного покарання в виправній колонії суворого режиму.

ОСОБА_1 вважати засудженим за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України та призначити покарання у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 відповідно до вироку Хімкінського міського суду Московської області від 20.04.2016 року, який набрав законної сили 19.07.2016 року, відраховувати з 27 жовтня 2015 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого ОСОБА_1 в Україну.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до апеляційного суду Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Василівського

районного суду ОСОБА_2