Рішення № 7640015, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р. Справа № 34/124пн

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Шамшур Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА», м. Іловайськ

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Іловайськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Іловайської міської ради

про зобовязання відповідача звільнити самовільно використану під розміщення кіоску земельну ділянку площею 0,0028га, розташовану на території Іловайського ринку по вул. Шевченка,56, що в м. Іловайськ (в районі центрального входу на ринок) та вивезти належний їй кіоск за межі земельної ділянки ТОВ «ЕРА», м. Іловайськ ; зобовязання відповідача відшкодувати позивачу упущену вигоду за час самовільного використання земельної ділянки площею 0,0028га, розташованої на території Іловайського ринку по АДРЕСА_1 (в районі центрального входу на ринок) та яка належить ТОВ «ЕРА» на праві власності, в сумі 13943,73грн.

за участю представників сторін:

від позивача Коротосов Ю.В. (директор), Прокопович Ю.В., Коротосов І.Ю. (за довіреностями)

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРА», м. Іловайськ до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Іловайськ про зобовязання відповідача звільнити самовільно використану під розміщення кіоску земельну ділянку площею 0,0028га, розташовану на території Іловайського ринку по вул. Шевченка,56, що в м. Іловайськ (в районі центрального входу на ринок) та вивезти належний їй кіоск за межі земельної ділянки ТОВ «ЕРА», м. Іловайськ ; зобовязання відповідача відшкодувати позивачу упущену вигоду за час самовільного використання земельної ділянки площею 0,0028га, розташованої на території Іловайського ринку по АДРЕСА_1 (в районі центрального входу на ринок) та яка належить ТОВ «ЕРА» на праві власності, в сумі 13943,73грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 жовтня 2009року порушено провадження у справі №34/124пн та залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Іловайську міську раду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач незаконно використовує земельну ділянку, законним користувачем якої є позивач. Як правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ст.ст.152,153 Земельного кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, через канцелярію суду надав заяву від 26 жовтня 2009року (вхід. №02-41/52726) у якій просив відкласти розгляд справи не менш ніж на 20 днів у звязку із хворобою.

Господарський суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 17 листопада 2009року, ухвала про відкладення розгляду справи від 27.10.2009року отримана відповідачем особисто 03 листопада 2009року про що свідчить поштове повідомлення №12396429.

Відповідач у наступне судове засідання, що відбулося 27.11.2009року знов не зявився, представника не направив, через канцелярію суду надав заяву від 16.11.2009року (вхід.№02-41/54095) у якій просить відкласти розгляд справи у звязку із хворобою.

Ухвалою від 17.11.2009року господарський суд відклав розгляд справи на 08 грудня 2009року , однак відповідач у судове засідання знов не зявився, представника не направив. У заяві від 07.12.2009року (вхід.№02-41/58558) просив відкласти розгляд справи.

У звязку із перебігом строку вирішення спору встановленого ст.69 Господарського процесуального Кодексу України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Третя особа у клопотаннях від 26.10.2009року (вхід.№02-41/52725) та від 09.11.2009року (вхід.№02-41/52635) просив розглянути справу по суті без участі третьої особи у судовому засіданні.

За клопотанням позивача слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

31 жовтня 2008року між Іловайським міським головою діючим від імені територіальної громади м.Іловайська, Іловайської міської ради та виконкому Іловайської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРА» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого територіальна громада м. Іловайська продала земельну ділянку площею 0,7975га, за кадастровим номером 1415070800:01:007:0095, яка розташована в АДРЕСА_1, в економіко-планувальній зоні №1(6), а товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА», яке є власником комплексу нежитлових будівель і споруд Іловайського ринку, що знаходиться в АДРЕСА_1 купило вказану земельну ділянку.

Земельна ділянка передається власнику нерухомого майна для обслуговування вказаного в договорі комплексу нежитлових будівель і споруд Іловайського ринку.

Договір купівлі-продажу підписано обома сторонами та 31 жовтня 2008року посвідчено державним нотаріусом Другої харцизької державної нотаріальної контори .

18 листопада 2008року Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕРА» надано Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка придбана за договором купівлі-продажу від 31.10.2008року №1983.

09 вересня 2009року державним інспектором відділу звернень громадян та адміністративного впровадження держземінспекції у Донецькій області складено акт №09/09/09-1 обстеження земельної ділянки. При проведенні зазначеного обстеження встановлено, що в ході обстеження земельної ділянки площею 0,7975га наданої ТОВ «ЕРА» в приватну власність для обслуговування комплексу нежитлових будівель і споруд Іловайського ринку, за адресою: АДРЕСА_1 встановлено що на зазначеній ділянці розташований кіоск ПП ОСОБА_1. Згідно договору на право тимчасового користування землею від 17.12.1996р. їй надавалось 0,0028га під розміщення кіоску на три роки. На час перевірки (обстеження) тимчасово зайняту земельну ділянку не повернуто, договір не поновлено. Тим самим порушуються права власника земельної ділянки ст.90 Земельного кодексу України пункт б), а саме самостійно господарювати на землі.

Позивачем неодноразово були направленні листи звернення до Іловайської міської ради щодо правомірності використання ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою. В свою чергу міська рада підтвердила відсутність право установчих документів на спірну земельну ділянку.

Листом від 22 вересня 2009року (а.с.24) позивач звернувся до відповідача щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Відповідач в свою чергу залишив звернення позивача без відповіді та задоволення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів визначаються договором після звернення зацікавленої особи з відповідним клопотанням, до якого додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна рада розглядає клопотання і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Цей проект погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органами архітектури і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи, подається до відповідної ради, яка його розглядає та приймає рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 1 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Отже, відповідно положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Земельного Кодексу України, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які є комунальною власністю належать виключно Іловайській міський раді.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Як вже зазначалось, 31 жовтня 2008року між Іловайським міським головою діючим від імені територіальної громади м.Іловайська, Іловайської міської ради та виконкому Іловайської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕРА» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого територіальна громада м. Іловайська продала земельну ділянку площею 0,7975га, яка розташована в АДРЕСА_1, а товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА», яке є власником комплексу нежитлових будівель і споруд Іловайського ринку, що знаходиться в АДРЕСА_1 купило вказану земельну ділянку.

Відтак позивачем у встановленому законом порядку набуто право власності земельною ділянкою площею 0,7975га га, що розташована в АДРЕСА_1.

Таким чином, порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача , як належного землекористувача доводяться матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно до ч.1 ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Позивачем заявлено вимоги про зобовязання відповідача звільнити самовільно використану під розміщення кіоску земельну ділянку площею 0,0028га, розташовану на території Іловайського ринку по вул. Шевченка,56, що в м. Іловайськ (в районі центрального входу на ринок) та вивезти належний їй кіоск за межі земельної ділянки ТОВ «ЕРА», м. Іловайськ.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок ” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель ”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 09 вересня 2009року (а.с.22) відповідачу згідно договору на право тимчасового користування землею від 17.12.1996року надавалась 0,0028га під розміщення кіоску на три роки. Однак договір не був продовжений, а відтак земельна ділянка на даний час використовується самовільно.

Будь-яких документів щодо права власності або права користування спірною земельною ділянкою відповідачем не надано та, навпаки, матеріали справи містять у собі докази того, що зазначена земельна ділянка надана у встановленому законом порядку позивачу на праві власності.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне користування відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку землекористування.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку не звільнено.

Відповідно до ч.3 ст.212 Земельного Кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про зобовязання відповідача відшкодувати позивачу упущену вигоду за час самовільного використання земельної ділянки площею 0,0028га, розташованої на території Іловайського ринку по АДРЕСА_1 (в районі центрального входу на ринок) та яка належить ТОВ «ЕРА» на праві власності, в сумі 13943,73грн. господарський суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Позивач просить не стягнути суму, а зобовязати відповідача її сплатити тобто вчинити певні дії. Таким чином у цій частині позовні вимоги носять немайновий характер. Згідно розрахунку позивача (а.с.28-29) заявлена сума складається з основного боргу за період з 31.10.2008року по 30.09.2009року у розмірі 12040,00грн., інфляційних у розмірі 1515,99грн. та трьох процентів річних у розмірі 387,74грн. (12040,00+1515,99+387,74=13943,73).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розглядаючи позовні вимоги, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний звязок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Обовязковою підставою деліктної відповідальності є причинний звязок між протиправною поведінкою і збитками. Протиправна поведінка означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача.

Згідно до п.3 ст.390 Цивільного Кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позивачем у даному випадку не надано доказів того, що його права порушені з боку відповідача, а саме позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу того, що він звертався до відповідача щодо сплати суми упущеної вигоди (шкоди). Листи, телеграми, квитанції або інші документи які б підтверджували звернення позивача до відповідача з цього приводу у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушенняїї цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем не надано жодного доказу того що його право в частині відшкодування збитків оспорюється або не визнається з боку відповідача.

Відтак вимоги позивача у цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач в обґрунтування вимог про зобовязання відповідача відшкодувати упущену вигоду за час використання земельної ділянки в сумі 13943,73грн. з урахування інфляційних та 3% річних посилається на норми ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дійшов до висновку, що позивачем необґрунтовано на суму збитків здійснено нарахування інфляційних та трьох процентів річних за тих підстав, що вимоги про зобовязання відповідача відшкодувати упущену вигоду в сумі 13943,73грн. не є договірними та заявляються поза договірними відносинами.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на норми ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, оскільки ці норми регулюють саме договірні відносини та застосування штрафних санкцій передбачено саме невиконанням договірних зобовязань.

При зверненні до суду із немайновим спором щодо зобовязання відповідача вчинити певні дії, а саме: зобовязати звільнити самовільно використовувану земельну ділянку та зобовязати сплатити певну суму, позивачем надмірно сплачене державне мито у розмірі 54,44грн. (139,44-85), яке підлягає поверненню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає сторони пропорційно задоволених вимог.

У судовому засіданні 08 грудня 2009року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, Цивільним Кодексом України, господарським Кодексом України та ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА», м. Іловайськ до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Іловайськ, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Іловайської міської ради про зобовязання відповідача звільнити самовільно використану під розміщення кіоску земельну ділянку площею 0,0028га, розташовану на території Іловайського ринку по вул. Шевченка,56, що в м. Іловайськ (в районі центрального входу на ринок) та вивезти належний їй кіоск за межі земельної ділянки ТОВ «ЕРА», м. Іловайськ ; зобовязання відповідача відшкодувати позивачу упущену вигоду за час самовільного використання земельної ділянки площею 0,0028га, розташованої на території Іловайського ринку по АДРЕСА_1 (в районі центрального входу на ринок) та яка належить ТОВ «ЕРА» на праві власності, в сумі 13943,73грн., задовольнити частково.

Зобовязати Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) звільнити самовільно використану під розміщення кіоску земельну ділянку площею 0,0028га, розташовану на території Іловайського ринку по вул. Шевченка,56, що в м. Іловайськ (в районі центрального входу на ринок) та вивезти належний їй кіоск за межі земельної ділянки ТОВ «ЕРА», м. Іловайськ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА» (86793, Донецька область, м. Іловайськ, вул. Шевченко,56, ЄДРПОУ 22034229) витрати на сплату державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати ТОВ „ЕРА” довідку на повернення державного мита у розмірі 54,44грн. у звязку із надмірною сплатою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 09 грудня 2009року.

Суддя Кододова О.В.