Рішення № 7639782, 28.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.10р.Справа № 31/380-09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Хлібзавод № 3”, м. Дніпропетровськ

до відповідача Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, с. Єлизаветівка Дніпропетровської області

За участю:Прокурора Петриківського району Дніпропетровської області, смт. Петриківка Дніпропетровської області

про визнання права власності

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивачаШтойка Д.С., довіреність від 03.01.10 р.№ 1/с;

Рязанцева А.Ф., довіреність від 03.01.10 р., № 3/с;

Від відповідача не з’явився;

Прокурор не з’явився СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до суду та просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Хлібзавод № 3” право власності на об’єкт нерухомого майна, а саме: склад (літ. К-1) площею 220 кв.м. та Виробничий корпус (літ. Б-4), що знаходиться за адресою: вул. Індустріальна, № 5, село Єлизаветівка в Петриківському районі Дніпропетровської області, без додаткових актів введення в експлуатацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 12.09.07 р. придбав комплекс нежитлових будівель, що розташовані в Дніпропетровській області, Петриківському районі, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, будинок 5. У 2008 році позивач для забезпечення власної господарської діяльності на земельній ділянці, що перебуває у його власності на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку від 31.10.07 р., без належного дозволу та проекту побудував склад площею 220 кв.м. та здійснив перепланування виробничого корпусу (літ. Б-4), внаслідок чого змінилася його загальна площа.

Позивач вказує, що з метою оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, звернувся до відповідача з листом про видачу свідоцтва про право власності на склад (літ. К-1) площею 220,0 кв.м., проте відповіді на лист не отримав, що було підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач згідно відзиву на позов проти визнання права власності на вказані у позові об’єкти нерухомого майна за позивачем не заперечує, просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

16.12.09 р. від прокурора Петриківського району Дніпропетровської надійшла заява про вступ прокурора у справу № 31/380-09 у зв'язку з необхідністю захисту інтересів держави на боці відповідача - Єлизаветівської сільської ради Петриківського району.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно пояснень прокурор просить у позові відмовити, посилаючись на те, що Петриківська районна державна адміністрація є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах з питань земельних відносин на території Петриківського району, тому позивачем зазначено неналежного відповідача; земельна ділянка не надавалась позивачу для будівництва об’єктів нерухомості; чинними нормативно-правовими актами України, передбачений порядок введення самовільно збудованих об’єктів нерухомого майна в експлуатацію, що є єдиною підставою у розумінні ст.. 331 ЦК України для визнання права власності на майно; у разі задоволення позову органи, що здійснюють державний нагляд відповідно до призначення об’єкту, будуть позбавлені можливості виконання своїх обов’язків, що полягають у перевірці готовності об’єкта до експлуатації та відсутності можливості об’єкта у подальшому створити загрози життю та здоров’ю людей.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12.09.2007р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу (зареєстровано в реєстрі за № 88710) Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібзавод № 3” (м. Дніпропетровськ) придбало у Відкритого акціонерного товариства „Пан” комплекс нежитлових будівель, загальною площею 11163,1 кв.м., що розташовані в Дніпропетровській області, Петриківському районі, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, будинок 5.

Право власності позивача зареєстроване обласним комунальним підприємством „Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації”, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17799867 від 19.02.2008 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що причиною спору є, в тому числі, невизнання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно через відсутність у позивача правовстановлюючих документів на це майно.

Між тим, як встановлено вище, за позивачем в установленому законом порядку зареєстроване право власності на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 11163,1 кв.м., що розташовані в Дніпропетровській області, Петриківському районі, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, будинок 5, отже, позивач є власником цих об’єктів.

За замовленням позивача обласним комунальним підприємством „Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації” за станом на 22.09.2009 р. виготовлено технічний паспорт на комплекс нежитлових за адресою: с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, 5. Як вбачається з зазначеного технічного паспорту частину приміщень у виробничому корпусі літ. Б-4 самочинно переобладнано, із збільшенням площі на 0,4 кв.м., та до насосної станції літ. Д-1 самовільно добудовано склад літ. К-1.

Переобладнання виробничого корпусу та добудова складу є самочинним будівництвом, оскільки виконане без належного дозволу та належно затвердженого проекту. Протилежне позивачем не доведено.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Між тим, земельна ділянка під спірним об’єктом належить позивачу на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 31.10.07 р. Цільове призначення (використання) земельної ділянки –для обслуговування харчової промисловості (хлібзаводу).

Згідно ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

За ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 20 ЗК України).

Переобладнання (реконструкція) та добудова спірного нерухомого майна не призводить до зміни цільового використання земельної ділянки в межах відповідної категорії землі, протилежного сторонами та прокурором не підтверджено.

На підставі заяви позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування та експертизи будівництва»(Ліцензія Мінрегіонбуд серія АВ № 409976 дійсна до 11.11.2011 р.) складений звіт про проведення технічного нагляду на відповідність приміщення складу (літ. К-1) та виробничого корпусу (літ.Б-4) за адресою: Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, №5, ТОВ «Хлібозавод №3», державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству.

Відповідно до звіту конструкції будівлі складу (Літера К-1) та виробничого корпусу (літ. Б-4) розташованих за адресою: вул. Індустріальна, №5, с. Єлизаветівка в Петриківському р-ні Дніпропетровської обл., мають необхідні запаси міцності і характеристики, що забезпечують жорсткість і просторову стійкість. Реалізовані на будівлях конструктивні і архітектурно-планувальні рішення відповідають вимогам нормативних документів. Конструкції будівлі складу (Літера К-1) і виробничого корпусу (Літера Б-4), розташованих за адресою: вул. Індустріальна, №5, с. Єлизаветівка в Петриківському р-ні Дніпропетровської обл. знаходяться в нормальному стані. Відповідно нормативної класифікації технічний стан конструкцій відноситься до категорії К-1.

Отже, ТОВ «Інститут проектування та експертизи будівництва»при обстеженні спірного об’єкту встановлена відповідність будівництва (перебудови (реконструкції)) будівельним нормам та правилам, придатність його до експлуатації, що виключає як необхідність перебудови спірного об’єкту, так і підстави для його знесення з огляду на положення ч. 7 ст. 376 ЦК України.

За загальним правилом, встановленим ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Між тим, спірне нерухоме майно, у тому складі, який існує на час звернення позивача з позовом та вирішення спору по суті не є новим будівництвом в прямому розумінні, створене внаслідок проведеної реконструкції (перебудови) та добудови нерухомого майна, що вже існувало та належало позивачу на праві власності.

Відтак, внаслідок проведеної самочинно реконструкції та добудови відсутні підстави для позбавлення позивача права власності на нерухоме майно, що існувало до реконструкції, передбачені главою 25 ЦК України, а створене позивачем внаслідок реконструкції нерухоме майно є, відповідно, також власністю позивача.

Між тим, в тому числі з підстав реконструкції нерухомого майна, яка охоплюється поняттям будівництво (ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій"), без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, переобладнаний/реконструйований об’єкт нерухомого майна вважаються самочинним будівництвом.

Також, у відповідності до ч. 10 ст.29 Закону України “Про планування та забудову територій”, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самочинним будівництвом.

Стаття 376 ЦК України встановлює право особи, що здійснила самочинне будівництво, на звернення до суду за визнанням права власності на самочинно збудоване нерухоме майно у певних випадках (ч. 3 та ч.5 ст. 376 ЦК України) та право суду визнати за такою особою право власності при наявності певних обставин.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки позивач є власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, на цій земельній ділянці знаходилися належні позивачу на праві власності об’єкти нерухомого майна, переобладнання(реконструкція) виробничого корпусу (літ. Б-4) та прибудова складу (літ.К-1) до будівлі насосної (літ. Д-1) їх власником не може бути підставою для позбавлення права власності позивача на нерухоме майно, створене внаслідок переобладнання(реконструкції) та добудови цього нерухомого майна.

Доказів порушення прав інших осіб та не відповідності вказаного переобладнання (реконструкції) будівельним нормам та правилам, в матеріали справи не надано, тому суд вбачає підстави для визнання за позивачем права власності на спірний об’єкт нерухомого майна без додаткових актів вводу його в експлуатацію.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання права власності правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи прокурора, наведені у поясненнях, спростовується викладеним вище.

Оскільки суд не вбачає винних дій відповідача у виникненні даного спору, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Хлібзавод № 3” (51934, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, просп. Аношкіна, буд.. 66, оф. 68, ідентифікаційний код 34984708 ) право власності на об’єкт нерухомого майна, а саме: склад (літ. К-1) площею 220 кв.м. та Виробничий корпус (літ. Б-4), що знаходиться за адресою: вул. Індустріальна, № 5, село Єлизаветівка в Петриківському районі Дніпропетровської області, без додаткових актів введення в експлуатацію.

Судові витрати віднести на позивача.

          Суддя А.В.Єременко