Ухвала суду № 76396168, 11.09.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13272/17

Провадження №2/369/3473/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Ковриженко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

До суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані згідно ухвали судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 30 травня 2018 року апеляційним судом Київської області Київської області були постановлені ухвали, якими скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області та направлено справу на новий розгляд, а також скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

ОСОБА_1 зазначив, що як на час розгляду ухвали суду так і на даний час відсутні підстави, передбачені ст. 151 ЦПК України для вжиття заходів забезпечення позову. Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження утруднення виконання можливого рішення у даній справі про задоволення позову.

Заявник також зазначив, що квартира, на яку був накладений арешт на час постановлення ухвали та на даний час належить йому, ОСОБА_1, на праві власності згідно Договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. Вказаний договір укладено за результатами електронних торгів з власником квартири, яким був ПАТ «Дельта Банк». На час проведення електронних торгів, продаж з яких позивач ОСОБА_2 просить визнати недійсним, власником вказаного нерухомого майна вже більше року був ПАТ «Дельта Банк».

Він, ОСОБА_1, є добросовісним набувачем, а право власності на квартиру на виконання судового рішення спочатку було зареєстровано за ПАТ «Дельта Банк», а в подальшому за процедурою реалізації майна банку, що ліквідується, було придбано ним на електронних торгах.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони відчуження квартири № 50 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11, застосовані згідно ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.12.2017 року.

Судом встановлено, що згідно ухвали судді від 12 грудня 2017 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт та заборону на відчуження квартири № 50, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, 11 та належить на праві власності ОСОБА_1, в решті заяви відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, на вжиття негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки при застосуванні вжитих згідно ухвали суду від 12 грудня 2017 року заходів забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

Доводи відповідача по справі, викладені у заяві, не спростовують необхідності скасування вжитого заходу забезпечення позову у справі, а тому враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову згідно ухвали судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Л.М. Ковальчук