Рішення № 7639466, 27.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.01.10р.Справа № 8/348-09 За позовом Приватного підприємства "Електромонтажкомплект" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалогбанк" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 43 896, 99 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Електромонтажкомплект" (далі-позивач) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалогбанк" (далі-відповідач) про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у загальному розмірі 43 896, 99 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач без достатніх правових підстав утримує грошові кошти, належні позивачу, та протиправно ухиляється від виконання покладеного на нього, відповідно до норм закону, обов'язку щодо повернення грошових коштів, чим порушуються права та законні інтереси позивача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 18372431, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2009 року позивач за допомогою системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк»ВАТ «Астра Банк»перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Синтез»(далі-отримувач) оплату за продукцію згідно договору № 0501/01 від 05.01.2009р. в розмірі 40 000,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% 6 666,67 грн., відповідно до платіжного доручення № 13, на розрахунковий рахунок 2600401394693 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Діалогбанк».

Абз. абз. 1,2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5.042001 року N 2346-Ш (далі-Закон) зобов'язують банк виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як зазначено в абз. 2 п. 22.6. ст. 22 Закону, обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Відповідно до п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі-Інструкції), банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунок свого клієнта кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, не виявлено розбіжностей.

Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Паперова копія електронного розрахункового документа, кошти за яким зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування", засвідчується підписом відповідального виконавця та зберігається в документах дня банку.

Однак у встановлений абз 1,2 п. 8.1. ст. 8 Закону, п. 2.31. Інструкції строк відповідач не зарахував на рахунок отримувача належні йому грошові кошти.

Крім того, в передбачений абз. 2 п. 22.6. ст. 22 Закону чотириденний строк відповідач не повернув грошові кошти банку, що обслуговує позивача.

Таким чином, відповідач мав повернути позивачу 40 000,00 грн. 27.07.2009 р. Однак, станом на 30.11.2009 р. відповідач не повернув вищезазначені грошові кошти.

На звернення позивача щодо повернення йому вищезазначених грошових коштів, у зв'язку з помилковим направленням їх відповідачу, останній відповів, що через помірно негативну фінансову ситуацію щодо поточних платежів клієнтів він не може повернути кошти.

За п. 32.8. ст. 32 Закону, спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Як передбачено п. 30.2. ст. 30 Закону, банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі.

Абзац 3 п. 32.2. ст. 32 Закону встановлює, що платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, як зазначено в ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Вищевказане правило застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів набутих без достатньої правової підстави у розмірі 40 000, 00 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Крім того, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 417,53 грн. та інфляційні втрати у сумі 600,00 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних, суд встановив, що вони виконані відповідно до вимог чинного законодавства України, що є підставою для їх стягнення з відповідача.

Стосовно пені у розмірі 2 879,46 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з посиланням на ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що платники коштів виплачуються на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який встановлюється по узгодженню сторін.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються законодавством України, зокрема Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та виникли не із договору, відповідно розмір пені не міг бути визначений за згодою сторін, оскільки між сторонами договірні відносини, у відповідності з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, відсутні. Отже, вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 2 879,46 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 193, 218, 224, 229, 243 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 547, 551, 599, 610, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалогбанк" (49101, м.Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 26/5; к/р 32000104900 в управлінні НБУ у Дніпропетровській області, МФО 307112, код ЄДРПОУ 21734522) на користь Приватного підприємства "Електромонтажкомплект" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 79; п/р 26003000440001 у ВАТ "Астра Банк", МФО 380548, код ЄДРПОУ 34823706) - 40 000 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 417 грн. 53 коп. 3% річних, 600 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 410 грн. 18 коп. витрат на держмито, 220 грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу, видавши наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяІ.Ю. Дубінін