Постанова № 76393291, 11.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №805/1221/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Токарева А.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кравченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (складене в повному обсязі 16 травня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/1221/17-а (суддя в І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_3 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.01.2017 року № 30-1301, від 26.01.2017 року № 28-1301, від 26.01.2017 року № 27-1301, від 26.01.2017 року № 29-1301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що приймаючи податкові повідомлення - рішення, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказувала на те, що до неї не можуть бути застосовані вимоги ст. 54 п. 54.3, п.п. 54.4.3 розділу ІІ Податкового кодексу України, оскільки жодної прилеглої до придбаної будівлі земельної ділянки на праві власності чи оренди їй не належить.

Відповідач проти доводів позовної заяви заперечував та зазначав, що податковий орган діяв на підставі, в межах та у спосіб, які визначені Конституцією України та законами України та вважав податкові повідомлення - рішення обґрунтованими, законними та такими, які прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року скасована, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року - скасовані, справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалюючи рішення, Верховний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не досліджені податкові декларації позивача з земельного податку та об'єкт нарахування податку.

Ухвалою від 30.03.2018 року справа прийнята до провадження Донецьким окружним адміністративним судом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1221/17-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечувала представник відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1 що підтверджене копію паспорту серії НОМЕР_2.

ОСОБА_3 має у власності нежитлову будівлю колишнього дитячого садка, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янська в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2007 року, реєстр № 18211064, яку ОСОБА_3 придбала відповідно до договору купівлі - продажу від 11.07.2007 року № 2118 укладеному з ВАТ «ДОНБАСЕНЕРГО».

26 січня 2017 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення - рішення: від 26.01.2017 року № 29-1301, яким ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 15 719 грн. 86 коп. за 2017 рік; від 26.01.2017 року № 27-1301, яким ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 14 830 грн. 04 коп. за 2016 рік; від 26.01.2017 року № 28-1301, яким ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 10 348 грн. 95 коп. за 2015 рік; від 26.01.2017 року № 30-1301, яким ОСОБА_3 визначена сума податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 8 285 грн. 77 коп. за 2014 рік.

Вказані зобов'язання нараховані ОСОБА_3 за земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі інформації, наданій Міськрайонним управлінням у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.01.2017 року № 8-28-0.2-43/2-17 та від 28.04.2017 року № 0-5-202-163/116-16 щодо нормативно грошової оцінки вказаної земельної ділянки площею 0,7631 га, якою користується гр. ОСОБА_3

Згідно листів Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06.03.2018 року № 146/146-18 та від 27.04.2018 року № 622/116-18 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до земель комунальної власності та до Державного земельного кадастру і Національної кадастрової системи не внесена, інформація щодо зазначеної земельної ділянки в управління відсутня.

На запит Донецького апеляційного адміністративного суду від КП «Бюро технічної інвентаризації» надійшла відповідь № 2216-2/0.84/01 від 01.08.2018, в якій повідомлялось, що КП «БТІ» первинна інвентаризація об'єкта, нежитлова будівля, яслі-садок на 185 місць, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, була проведена 28.02.1967, із зазначенням в інвентаризаційній справі загальної площі земельної ділянки - 7 631 кв.м. Згідно листа ВАТ «Донбасенерго» № 04/688 від 06.04.2006 була проведена поточна інвентаризація, згідно якої площа земельної ділянки не змінилась та склала - 7 631 кв.м.

Як вбачається з вищезазначеного листа, у КП «БТІ» на стан розгляду справи та надання інформації суду, наявна інформація про власника земельної ділянки площею 7631 кв. м. - Миколаївська міська рада. ( т.2 арк. справи 37-48)

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктами 14.1.72 та 14.1.147 ПК України: плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пункт 288.1 статті 289 ПК України встановлює, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, купівля нежитлової будівлі є підставою переходу права власності на земельну ділянку, на якій така будівля розташована, проте, перехід права власності відбувається лише з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, у разі придбання об'єкта нерухомості, до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством, а тому, обов'язок внесення плати за землю виникає у набувача лише з моменту такого оформлення.

Як встановлено колегією суддів жодних договорів оренди на земельну ділянку, яка розташована під будівлею, що придбала позивач, нею укладено не було.

Жодного посилання на земельну ділянку договір купівлі - продажу № 2118 від 11.07.2007 року не містить.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не було зареєстровано земельну ділянку у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку, що сторонами не заперечується.

Кадастрового номеру вказаній земельній ділянці присвоєно не було.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції колегією суддів встановлено, що на момент розгляду справи у суді, тобто з червня 2018 року позивачем самостійно здійснюються заходи щодо оформлення права власності (користування) на земельну ділянку. (т.2 арк. справи 13-25)

Пункт 287.1 ст. 287 ПК України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Отже, до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням старого договору (якщо такий укладався попереднім власником будівлі) саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене у договорі купівлі-продажу нерухомого майна або земельної ділянки.

Крім цього, відповідачем не доведено фактичного використання позивачем вказаної будівлі чи земельної ділянки.

Відповідно до рішення ДПС у Донецькій області від 11.09.2012 року про результати розгляду скарги, актом обстеження земельної ділянки від 31.07.2012 року встановлено, що будівля напівзруйнована, знаходиться в аварійному стані, без вікон і дверей; земельна ділянка знаходиться в антисанітарному стані (сміття, карантинні бур'яни, аварійні сухі дерева), зруйновано павільйони і паркан.

Жодної інформації про право власності позивача на спірну земельну ділянку реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містить.

Отже, відповідачем документально не доведено, що позивач є власником або землекористувачем земельної ділянки (тобто не є належним платником плати за земельну ділянку у розумінні ст. 269 ПК України), за яку відповідачем нараховано позивачу плату за землю.

Враховуючи викладене, відповідачем протиправно нараховано позивачу плату за землю спірними рішеннями за 2015, 2016 та 2017 роки.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказане нормативне регулювання та висновки суду стосуються правовідносин, що існували між сторонами з 01.01.2015.

До 01.01.2015 п. 287.6 ст. 287 ПК України (дана норма є спеціальною відносно до п. 287.1 ст. 287 ПК України) був чинним у такій редакції: «При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.».

Отже, нарахування плати за землю вказаною нормою пов'язувалось з фактом державної реєстрації прав не на земельну ділянку, а на придбане нерухоме майно.

Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 15222392 від 13.07.07 р. права власності позивачки на нежитлову будівлю ясла - садок на 185 місць за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано 13.07.2007 року.

Таким чином, до набрання 01.01.2015 чинності пунктом 287.6 ст. 287 ПК України у редакції Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 року, позивачка мала сплачувати податок за вказану земельну ділянку.

Проте, підпункт 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 встановлює, що базою оподаткування, зокрема, є площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Суду не надано доказів проведення нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки у 2014 році чи станом на момент прийняття податкового повідомлення - рішення № 30-1301 від 26.01.2017 року, яким позивачу нараховано плату за землю за 2014 рік.

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286. ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Тобто, платникам земельного податку - фізичним особам суми земельного податку визначаються контролюючими органами на підставі даних державного земельного кадастру та такі платники декларації з земельного податку окремо не подають.

Позивачем було надано суду першої інстанції довідку Відділу Держгеокадастру у м. Слов'янську Донецької області № 2-15-10-1813/1 від 30.12.2016 щодо вказаної земельної ділянки, відповідно до якої кадастровий номер - не визначено, площа вказаної земельної ділянки не визначена.

Відповідачем було надано лист того ж органу від 26.01.2017 № 8-28-0.2-43/2-17, у якому вказано площу земельної ділянки 0,7631 га.

Отже, одним і тим же органом різним суб'єктам фактично видано довідки різного змісту щодо однієї і тієї ж земельної ділянки.

У згаданому вище рішенні ДПС у Донецькій області від 11.09.2012 року про результати розгляду скарги зазначено про те, що рішенням Миколаївської міської ради від 07.09.2007 р. № 07-XI-5 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню в оренду земельної ділянки з орієнтовною площею 0,7631 га по АДРЕСА_2 для розміщення адміністративно-виробничої будівлі.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у розділі щодо нежитлової будівлі, яка належить позивачці, площа земельної ділянки під нежитловою будівлею ясел - садку на 185 місць за адресою: АДРЕСА_2, м. Миколаївка, м. Слов'янськ склала 7631 кв.м.

Проте, вказана площа визначена лише як орієнтовна, жодних доказів виготовлення відповідної документації, виділення земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номеру та визначення її площі у встановленому порядку відповідачем суду не надано.

Також суду не надано доказів визначення площі прибудинкової території до нежитлової будівлі ясел - садку на 185 місць за адресою: АДРЕСА_2, м. Миколаївка, м. Слов'янськ, яка є необхідною для визначення бази оподаткування за п. 287.6 ст. 286 ПК України у редакції до 01.01.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не надано суду належних доказів того, що ним вірно визначено базу оподаткування відносно позивача за 2014 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання адміністративного позову до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., за подання касаційної скарги судовій збір у розмірі 768,00 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 704,80 грн.

Тобто, в силу частини 1 статті 139 КАС України кошти у розмірі 2112,80 грн. (640,00 грн. + 768,00 грн. + 704,80 грн.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1221/17-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 805/1221/17-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 27-1301 від 26.01.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 28-1301 від 26.01.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 29-1301 від 26.01.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 30-1301 від 26.01.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідент. № НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2112 (дві тисячі сто дванадцять) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883094).

Повне судове рішення складено протягом п'яти днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов