Постанова № 76393284, 11.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №812/1304/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 812/1304/18 (головуючий І інстанції - Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року, визнання протиправними дій та рішення відповідача щодо виплати пенсії за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання відповідача виплатити пенсію за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.3-7).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.64-67).

Позивач із таким судовим рішенням не погодилась в частині відмови в задоволенні позовних вимог, звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року є помилковим, оскільки позовні вимоги про нарахування та виплату позивачу пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року судом задоволено, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд першої інстанції повинен був не тільки зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року, але й визнати протиправною бездіяльність пенсійного фонду щодо невиплати відповідної пенсії. Апелянт також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення відповідача щодо виплати пенсії за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважаючи, що припинення виплати пенсії відбулось не з її вини,а тому, до спірних правовідносин повинна бути застосована ч. 2 ст. 46 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (а. с.72-74).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, яку вона отримувала, перебуваючи на пенсійному обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Кіровськ Луганської області.

З 01 липня 2014 року виплату пенсії припинено у зв'язку з початком проведення на території м. Кіровськ Луганської області антитерористичної операції.

Матеріали справи свідчать, що з 12 листопада 2008 року позивачу встановлено першу групу інвалідності безстроково без чергового огляду,що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №081922 (а.с. 12, 40), у зв'язку із чим позивач потребує постійного стороннього догляду та стаціонарного лікування, тому як не може самостійно пересуватись через те, що страждає на ішемічний інсульт.

У січні 2018 року позивач звернулась до органів соціального захисту населення та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 11 січня 2018 року №0000455319 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 10, 39 звр).

12 січня 2018 року позивач зверталася до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ м. Кіровськ Луганської області та прийняття її на облік за матеріалами пенсійної справи (а.с. 37 звр.).

Також, 12 січня 2018 року позивач зверталась до відповідача із заявою, в якій зазначила, що за пенсією на території України з 2014 року вона не зверталась за станом здоров'я (а.с. 38).

Відповідно до розпорядження 3331 від 15.03.2018 року електронну пенсійну справу позивачу взято на облік (а.с. 35).

Заборгованість з виплати пенсії за період з 11.01.2015 року по 31.12.2015 року, а також з 01.01.2018 року позивачу виплачено, а заборгованість з виплати пенсії за період з липня 2014 року по 10.01.2015 року та за 2016-2017 р.р. пенсійним фондом виплачена не була.

У березні 2018 року позивач звернулась на Урядову «гарячу лінію» за роз'ясненнями щодо отримання пенсійних виплат за вищезазначений період, а саме, за період з липня 2014 року по 10.01.2015 року та за 2016-2017 р.р.

За результатами відповідного звернення, Управління пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області направило на адресу позивача лист від 12.04.2018 року № НО-7996906, в якому зазначено, що Кремінським відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганській області на основну відомість квітня 2018 року через відділення АТ «Ощадбанк», дата виплати - 14 число нараховано пенсію згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 11.01.2015 року по 31.12.2015 року в сумі 14446,46 грн.,та з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року в сумі 7175,49 грн. У листі також зазначено, що залишок боргу за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 2391,83грн. буде виплачуватись з 01.05.2018 року по 30.06.2019 року; решту суми в розмірі 1450,55грн. буде виплачено в липні 2019 року (а.с. 13).

Вважаючи, що відповідач, маючи намір виплачувати належну пенсію за 2016, 2017 роки протягом наступних 14 місяців та взагалі не виплачувати пенсію за період з липня 2014 року по грудень 2014 року діяв неправомірно, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Оскільки позовні вимоги судом першої інстанції задоволено лише в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року і в цій частині рішення суду не оскаржено, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України розглядає справу в межах апеляційної скарги, а саме, в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Статтею 245 КАС України передбачені повноваження суду при вирішенні справи.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Зміст цієї норми передбачає, що якщо під час розгляду справи встановлено порушення суб'єктом владних повноважень вимог закону, суд має прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправною бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.

Таким чином, суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, а саме,норми права у сфері пенсійного забезпечення, повинен був визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року та зобов'язати відповідача, як суб'єкта владних повноважень, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року, з урахуванням вимог п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що, в даному випадку, відсутня бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за вказаний період, оскільки пенсійний фонд, приймаючи позивача на облік у якості отримувача пенсії, повинен був діяти у спосіб та на підставі Конституції та законів України, а саме, виплати заборгованість з пенсійних виплат за весь період такої невиплати, а не лише за період з 10.01.2015 року по 31.12.2015 року, як це зроблено відповідачем, тому, в даному випадку, пенсійний фонд допустив бездіяльність, яку необхідно визнати протиправною із зобов'язанням вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій та рішення відповідача щодо виплати пенсії за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача виплатити пенсію за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, після звернення позивача до відповідача із заявою про постановлення її на облік у якості отримувача пенсії, останнім, розпорядженням 3331 від 15.03.2018 року поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення" з 11.01.2015 року.

Згідно довідки відповідача від 05.06.2018 року за № 2177/02-214-к станом на 05.06.2018 року розмір заборгованості по невиплаченій пенсії становить 32544,34 грн.

За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.04.2018 року № 96/03.2-27К загальна сума боргу , яка утворилась за період з 11.01.2015 року по 31.03.2018 складає 58949,95 грн . У квітні 2018 року відповідно до ст.. 46 виплачено частину боргу у сумі 26405,61 грн., що складає суму боргу за ст.. 46 за період 11.01.2015 року по 31.12.2015 року у сумі 21621,95 грн, а також основна пенсія за квітень 2018 року у сумі 2391,83 грн. та частина боргу (код виплати 984) у квітні 2018 у сумі 2391,83 грн. Залишок боргу у сумі 27760,68 грн. за період з 01.02.2016 року по 31.03.2018 року буде виплачуватися у подальшому частинами щомісячно у розмірі пенсії на момент звернення, тобто щомісяця у сумі 2391,83 грн. (код виплати 984) по 10.06.2019, а з 01.07.2019 по 31.07.2019 у сумі 1450,55 грн.

Як вбачається із довідки пенсійного органу від 11.09.2018 по день постановлення рішення суду, позивачу виплачувався борг у розмірі 2391,83 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу в частині визнання протиправними дії та рішення відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд першої інстанції дійшов до висновку, що в ході розгляду даної справи не встановлено вини Пенсійного фонду щодо порушення вимог статті 46 Закону № 1058 при призначенні пенсії позивачу, відтак, відповідачем правомірно у відповідності до вимог даної статті призначено виплату боргу пенсії ОСОБА_1 за минулий час із застосуванням порядку виплати пенсії щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (ч. 2 ст. 46 Закону № 1058).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач за поновленням виплати пенсії за минулий час звернулась лише у січні 2018 року.

Як зазначалось вище, на виконання вимог ч. 1 ст. 46 Закону № 1058, відповідачем прийнято розпорядження 3331 від 15.15.01.2018 року, яким виплату пенсії позивачу поновлено; проведено нарахування та виплачено пенсію за період з 11.01.2015 року по 31.12.2015 року у сумі 21 621,95 грн.

А що стосується залишку боргу, відповідачем прийнято рішення про виплату відповідного боргу частинами щомісячно у розмірі пенсії на момент звернення, тобто щомісяця у сумі 2391,83 грн (код виплати 984) по 10.06.2019 року, а з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року у сумі 1450,55 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснюючи нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням заборгованості за минулий час, відповідач діяв чітко у відповідності ч. 1 ст. 46 Закону № 1058.

В даному випадку, вина відповідача щодо порушення вимог ст. 46 Закону № 1058 - відсутня, оскільки із заявою про постановлення її на облік у якості отримувача пенсії за віком позивач звернулась лише у січні 2018 року.

Таким чином, оскільки у відповідача до січня 2018 року була відсутня електронна пенсійна справи позивача (була відсутня відповідна заява позивача про запит пенсійної справи та постановлення на облік), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення відповідача щодо виплати пенсії за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача виплатити пенсію за віком за період з 01.02.2016 року по 31.12.2017 року без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Посилання апелянта на те, що після прийняття судом оскаржуваного рішення, відповідач змінив свою позицію щодо виплати пенсії за 2016-2017 р.р., , а саме відмовляє у здійсненні цих виплат, посилаючись, при цьому на усну розмову зі співробітниками пенсійного фонду, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Матеріали справи свідчать, що по день постановлення рішення суду, позивачу виплачувався борг у розмірі 2391,83 грн, що підтверджується довідкою відповідача про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 11.09.2018 року.

З урахуванням вимог цієї норми, суд може оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яке вже було порушено на момент звернення до суду та не має законних підстав встановлювати будь-які зобов'язання на майбутнє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року відбулось з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим наявні підставі для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2018 року.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 812/1304/18 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року та в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за віком за період з 01.07.2014 року по 10.01.2015 року.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 812/1304/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді:. І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова