Рішення № 76392669, 11.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4111/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про визнання дій неправомірними, зобов'язання внести зміни в наказ та провести виплату компенсації в сумі 44955,19 грн,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини А 0409, у якому він просить визнати неправомірними дії щодо не нарахування та невиплати компенсації за не отримане речове майно та стягнути з Відповідача на його користь суму такої заборгованості у розмірі 44955,19 грн.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу та з 14.07.2017 його було виключено зі списків особового складу Військової частини А 0409. При звільненні з військової служби Відповідачем не було виплачено йому грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі у розмірі 44955,19 грн., чим порушено ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанову Кабінету Міністрів України за №178 від 16.03.2016. Позивач просить стягнути з Відповідача грошову компенсацію за речове майно.

Ухвалою суду від 17.08.2018року за результатами розгляду позовної заяви було відкрито адміністративну справу і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.09.2018 року до суду надійшов відзив Відповідача, Військової частини 0409, на позовну заяву, в якому зазначено, що застосування ч.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку посилається Позивач, регулює виключно забезпечення військовослужбовців, і жодним чином не стосується звільнених осіб, які перебувають в запасі, або у відставці.

Разом з тим, у відзиві зазначається, що Позивач був звільнений 14.07.2017 на підставі наказу командира Військової частини А0409 №14, але звернувся до командування Військової частини А0409 з вимогою щодо погашення заборгованості за неотримане (невикористане) речове майно вже після звільнення з військової служби та виключення його із списків особового складу Військової частини. Таким чином, на момент свого звернення він вже не мав статусу військовослужбовця, отже, як висновок положення ч.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошової компенсації вартості за не отримане речове майно на нього не розповсюджується. На думку Відповідача, в п.3 Порядку виплати грошової компенсації вказано, що положення зазначеної норми передбачають, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна, відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби або загибелі (смерті) військовослужбовця. Зазначений пункт також регулює виплату грошової компенсації виключно військовослужбовцям, і жодним чином не стосується звільнених осіб, які перебувають в запасі або у відставці, а по-друге, мова в ньому йде про те, що отримати грошову компенсацію позивач міг лише у статусі військовослужбовця (перша умова) з моменту виникнення права (друга умова) у разі звільнення (третя умова).

Разом з тим, на момент свого звернення 07.05.2018 Позивач вже не був військовослужбовцем, право на отримання грошової компенсації фактично ним було втрачено і його звільнення уже відбулося, а тому положення п.3 Порядку виплати грошової компенсації на Позивача також не розповсюджується.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А 0409. Наказом командувача 30 окремої механізованої бригади від 14.07.2017 р. №130-рс о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України (за станом здоров'я) на підставі п. «б» ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Наказом командира Військової частини А0409 від 14.07.2017 №14, старшого сержанта ОСОБА_1, офіцера, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення і зараховано на військовий облік до Новоград-Волинського об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області. (а.с.9).

30.03.2018 року Військовою частиною А0409 видано довідку №21 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому сержанту ОСОБА_1, відповідно до якої сума грошової компенсації складає 44955,19 грн. (а.с.10).

07.05.2018року та 20.06.2018року Позивач звертався до Відповідача щодо виплати такої компенсації. За результатами розгляду таких звернень Відповідачем відмовлено Позивачу у виплаті такої компенсації, про що Позивачу направлено відповідні письмові повідомлення відповідно від18.05.2018р. та від 10.07.2018р.

Як зазначено в даних листах, Військова частина А0409 є розпорядником бюджетних коштів, яка згідно законодавства здійснює видатки тільки у межах відповідних асигнувань, встановлених на поточний рік, а Позивач на момент свого звернення він вже не мав статусу військовослужбовця, отже, як висновок положення ч.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошової компенсації вартості за неотримань речове майно на нього не розповсюджується.

Такі доводи Відповідача частково не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до зазначеної норми, Кабінет Міністрів України постановою за №178 від 16.03.2016 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм такої виплати (далі - Порядок №178).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу (абзац перший п.2 Порядку №178). Така грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (п.3 Порядку №178).

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспец зв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку №178).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26.05.2016 за №768/28898 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім п.242 вищезазначеного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, Позивач, як військовослужбовець, звільнений в запас, на час підписання наказу про звільнення, мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби.

Сторони визнають факт невидачі Позивачу речового майна, його номенклатуру та загальну вартість. Суть спору між сторонами зведена виключно щодо наявності чи відсутності у Позивача права на таку компенсацію вартості речового майна після звільнення зі служби.

Суд частково погоджується з доводами, викладеними у відзиві Відповідача, що невиплата такої компенсації була зумовлена, перш за все, неподанням самим Позивачем при звільненні відповідного рапорту щодо виплати такої компенсації.

Разом з тим, Позивач своїми заявами від 07.05.2018 р. та від 20.06.2018 року висловив бажання щодо отримання грошової компенсації за не отримане ним під час військової служби речове майно.

Враховуючи викладене, суд вважає частково обґрунтованими позовні вимоги щодо наявності у Позивача права на компенсацію вартості речового майна після звільнення зі служби.

Таке порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача вжити заходів щодо нарахування та виплати Позивачу компенсації вартості речового майна після звільнення зі служби.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Військової частини А 0409 (вул. Леванського, м. Новоград-Волинський, Житомирська область. 11700, код ЄДРПОУ 07962707) задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 0409 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки-розрахунку №21 від 30.03.2018 у розмірі 44955,19 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.Ф. Нагірняк