Рішення № 76392596, 03.09.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/1547/18

Справа №235/3621/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 вересня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Маляренко Б.О.

секретаря судового засідання Соловйової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він працював у ПАТ «ШУ «Покровське» з липня місяця 2017 року по травень 2018 року спочатку гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті, згодом - виконуючим обов'язки помічника начальника дільниці, заступником начальника дільниці та з 30 грудня 2017 року - начальником дільниці з ремонту гірничих виробок №7.

Взагалі має досвід роботи за гірничими професіями понад 12 років. Після навчання у Родинському професійному ліцеї (раніше - СПТУ №80) та служби в лавах ЗСУ двічі влаштовувався на роботу у ПАТ «ШУ «Покровське» (раніше - ВАТ ВК «Шахта «Красноармійска-Західна №1») з листопада 2005 року по грудень 2008 року та з листопада 2011 року по жовтень 2014 року; працював гірничим робітником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті.

У періоди з березня 2009 року по вересень 2011 року та з грудня 2014 року по липень 2017 року він працював на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», працюючи гірничим робітником підземним з ремонту гірничих виробок та гірничим майстром.

У 2017 році зробив свідомий кінцевий вибір, влаштувавшись на роботу до ШУ «Покровське». Після призначення його на посаду начальника дільниці мріяв про подальше кар'єрне зростання, навчання у закладі вищої освіти.

22 січня 2018 року з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він втратив здоров'я та повноцінну працездатність, були зруйновані усі його подальші життєві плани.

Того дня приблизно о 14 годині він, як начальник дільниці РГВ-17, прибув у шахту до 11-го південного конвеєрного штреку блоку №10, щоб перевірити виконання робітниками першої зміни дільниці РГВ-17 наряду із встановлення анкерного кріплення та уточнити на місці наряд робітникам другої зміни.

У цей же час у сусідньому з конвеєрним штреком очисному вибої, на ділянці від сполучення з 11-м південним конвеєрним штреком блоку №10 до сполучення з 12-м південним конвеєрним штреком блоку №10, здійснювався видобуток вугілля комбайном МВ-630.

О 15 годині 10 хвилин у місці проведення видобувних робіт стався спалах метано-повітряної суміші. Знаходячись на відстані приблизно 20-25 метрів від вікна лави, він почув три потужних «хлопка» та під час третього з них боковим зором побачив, що з боку завальної огорожі секцій механізованого комплексу ДМ та тупикової частини 11-го південного конвеєрного штреку блоку №10 у його бік вирвався стовбур вогню.

Стовбур гарячого вогню та вибухова хвиля збили позивача з ніг, він впав на ґрунт, по його білу пройшов великий клубок полум'я. Він пролежав, очікуючи закінчення спалахів, 10-15 секунд. Потім зміг піднятися й у повній від пилу темряві, тримаючись за труби, став вибиратися по 11-му південному конвеєрному штреку блоку №10 до виробки зі свіжими струменем провітрювання, у напрямку повітряподаючого стовбуру №3. На останньому відрізку шлюбу його вже супроводжували прохідними.

Оскільки на новозбудованому ППС-3 поки ще не обладнаний підземний медпункт, перша допомога позивачу та ще семи потерпілим була надана лише після 17.00 години, коли вони виїхали на поверхню. У штатному медпункті змогли лише вколоти знеболювальне та поверхнево обробити опіки пантенолом.

Приблизно о 20 годині 20 хвилин 22 січня 2018 року бригадою швидкої допомоги позивач в тяжкому стані був доставлений до опікового відділення КМУ «Міська лікарня №3» м. Краматорська, де він перебував на стаціонарному лікуванні по 6 лютого.

У лікарні йому провели очищення шкіряних покровів від вугільного пилу, видалили обгорілі ділянки шкіри, обробили проти опіковими розчинами, наклали пов'язки, встановили крапельниці з антибіотиками. Він був оглянутий також працівниками опікового центру. Первинно йому було встановлено діагноз: опік полум'ям вибуху І-ІІ ступеню обличчя, шиї, спини, обох рук на площі 14%. Опіковий шок середнього ступеню тяжкості. Термоінгаляційна травма, опік верхніх дихальних шляхів І ступеню. Отруєння частини чадним газом внаслідок виробничої травми 22.01.2018 року.

В опіковому відділенні йому проводилася протишокова інфузорна терапія, інше медикаментозне лікування та численні перев'язки. 24 січня 2018 року він переніс одразу дві операції з видалення відмерлих тканин та пересадки шкіри - ксенопластика. Після стаціонарного лікування в Краматорську він продовжив перев'язки та лікування в Покровській ЦРЛ, спостереження у хірурга та невропатолога.

З часом загальний стан здоров'я позивача не покращувався. Протягом січня - березня 2018 року він страждав від загальної слабкості, сильного головного болю та запаморочення, підвищеного артеріального тиску, шуму у вухах, нестачі повітря для дихання, нудоти та оніміння рук. Позивача та його рідних стало лякати порушення у нього пам'яті на поточні події та різка зміна настрою. Він майже не спав уночі, різко прокидався від страшних сновидінь, у яких бачив полум'я та вибухи.

Із зазначеними симптомами з 28.03.2018 року по 06.04.2018 року він перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Покровської ЦРЛ. При виписці йому було встановлено наступний діагноз: опік полум'ям вибуху І-ІА ступеню обличчя, шиї, спини, обох рук на площі 14%. Опіковий шок середнього ступеню тяжкості. Термоінгаляційна травма, опік верхніх дихальних шляхів І ступеню. Отруєння чадним газом з наслідками: токсико-гіпоксична енцефалопатія із вегетативно-судинною дистонією по гіпертонічному типу із судинними кризами, зі стійкою цефалгією, вестибулоатаксією, антено-депресивним синдромом, мнестичними порушеннями внаслідок виробничої травми 22.01.2018 року.

Йому було рекомендоване постійне спостереження у сімейного лікаря й невролога, дієта уникнення психо-емоційних і фізичних перенавантажень, прийом заспокійливих ліків та антидепресантів.

5 травня 2018 року був складений Акт №27 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затверджений 07.05.2018 року начальником Головного управління Держпраці в Донецькій області Шубіним В.П., де позивач вказаний потерпілим. Тоді ж складений та затверджений Акт за формою Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався з ним 22.01.2018 року о 15 годині 05 хвилин.

Велику кількість разів з приводу виробничої травми позивача збиралися лікарські кваліфікаційні комісії, які кожного разу підтверджували його непрацездатність.

Позивач безперервно пробув на лікарняному понад 110 днів, фактично втративши все чим дорожив: улюблену роботу в ПАТ «ШУ «Покровське», колектив, надії на майбутнє.

17 травня 2018 року при огляді міжрайонною МСЕК міста Покровська йому було первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Було приписане лікування та спостереження у невролога, хірурга, терапевта. Було встановлено, що він потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування. У подальшому протипоказана робота в підземних умовах, важка фізична праця, робота на висоті, з рухомими механізмами - тобто відсутня будь - яка трудова спрямованість за суто гірничими професіями.

Після проходження МСЕК й до теперішнього часу позивач продовжує лікування, виконує призначення різних спеціалістів.

Отже, в результаті нещасного випадку на виробництві, що стався з позивачем в ПАТ «ШУ «Покровське» 22 січня 2018 року і у якому немає його вини, була завдана непоправна шкода його здоров'ю. Моральна шкода, яка йому спричинена, полягає, як у фізичному болю, так і в стражданнях, які він відчув і безпосередньо під час вибуху метано-повітряної суміші в шахті, а також тих, які він переносить до теперішнього часу і буде переносини до кінця свого життя.

Уся спрямованість його долі різко перемінилася після трагедії. Через невідповідний стан здоров'я він втратив не лише постійну, стабільну і пристойну роботу на шахті із середнім заробітком біля 35 тисяч гривень на місяць, яка забезпечувала всі важливі потреби його родини. У теперішній час доходи його родини зменшилися більш аніж втричі - розмір регресу складає 10 тисяч гривень.

Внаслідок тяжких опіків, яких зазнали різні частини тіла позивача, отруєння продуктами горіння він у молодому працездатному віці став інвалідом, який отримав цілу купу хронічних захворювань. Його тіло вкривають глибокі рубці, які з часом стають ще жорсткішими та змінюють колір. Через спотворену зовнішність його не впізнавав навіть рідний син, ІНФОРМАЦІЯ_1, боявся наближатися та плакав.

На утриманні позивача знаходиться також дружина, яка не працює, виховує малолітнього сина.

Після нещасного випадку, що стався 22.01.2018 p., на руках у дружини фактично опинилася не тільки дитина, а й позивач, бо він понад три місяці провів у лікарнях, тривалий час через свій тяжкий стан не міг жодного дня обходитися без сторонньої допомоги та догляду, йому навіть був потрібен супровід, аби ходити на прийом до лікарів удома, в місті Покровську. Дружина увесь цей час була змушена знаходитися поряд з ним, підтримувати морально і фізично, виконувати ту роботу по дому, з якою раніше позивач з легкістю міг справлятися сам. Та й зараз він з важкістю та зовсім недовгий час може втримати на руках навіть півторарічного сина.

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 17.08.2018 p., позивачу введені обмеження до самообслуговування та трудової діяльності, приписані постійний диспансерний облік та спостереження у лікарів, медикаментозне, санаторно-курортне лікування, відновна терапія.

Зараз його не відпускає відчуття тривоги з приводу подальшого життя, страх перед майбутнім, з яким він поки що не може визначитися - оскільки кінцеві наслідки опіків та отруєння продуктами горіння в шахті не може спрогнозувати ніхто. Йому буде соромно роздягтися навіть на відпочинку, він відчуває комплекси свого спотвореного зовнішнього вигляду навіть при оглядах у медичних закладах. Він має подавлений настрій, став подразливим, швидко втомлюється, погано та не тривало спить, страждає від головного болю та страшних сновидінь, носових кровотеч вночі, задихається при ходьбі та нервових припливах, помічає, що нього стало важко запам'ятовувати потрібну інформацію. Йому доводиться увесь час спати в одному й тому ж положенні тіла - бо при перевертанні він відчуває біль. Йому дошкуляють гучні звуки, шум, навіть увага з боку рідних, яку він став загострено сприймати, співчуття до безнадійно хворого. Від усіх цих переживань він часто впадає у відчай, часто навіть не хоче виходити на вулицю у світлий час доби та спілкуватися з людьми.

Найтяжчим є те, що він почувається втраченою для суспільства людиною, боюся постійно завдавати своїм рідним клопоту, пов'язаного з його лікуванням морально-психологічною реабілітацією, тим більше, що попереду в нього можливо кілька операцій з лікування післяопікових рубців.

17 травня 2018 року, у працездатному віці 32 роки, позивач звільнився з ПАТ «ШУ «Покровське» за п.2 ст.40 КЗпП України - у зв'язку з невідповідністю займаної посади за станом здоров'я. Продовжити працювати навіть на неважкій роботі йому не дозволив саме стан здоров'я, що пов'язаний з наслідками нещасного випадку 22.01.2018 року.

Саме після звільнення позивач зрозумів, що втратив найцінніше - своє здоров'я, і що звичне для нього життя закінчилося разом з отриманим на виробництві каліцтвом. Адже стало неможливо не лише працювати, а й робити багато з того, що він робив і любив робити раніше, до нещасного випадку.

Зокрема, через швидку втомлюваність він, маючи водійське посвідчення, не може довго керувати автомобілем та повезти свою родину на відпочинок далеко за межі міста. Не може довго перебувати на ногах, виконувати роботу по дому та навіть гратися з маленьким сином. Також через наслідки опіків на тілі йому протипоказане перебування на сонці, необхідно постійно носити головний убір.

Думки про те, що він буде змушений частину сімейного доходу витратити на власне здоров'я, та ще й потребувати допомоги та підтримки своїх рідних, не дають йому спокійно жити, викликають відчуття тривоги та невпевненості у майбутньому.

Розпочати індивідуальну трудову діяльність та відкрити якусь власну справу йому не вистачає знань та досвіду.

Отже, завдані позивачу моральні збитки складаються із сукупності фізичного болю і душевних страждань, яких він зазнав під час нещасного випадку та продовжує зазнавати зараз.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 200 000 грн.

Просить суд стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 200000грн.

Позивач до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, уповноважив представляти його інтереси представника ОСОБА_1 на підставі договору щодо надання юридичної допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснивши, що позивачу на підставі договору вже були добровільно сплачені кошти в сумі 25000грн. на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника, справу просили розглянути на розсуд суду. Надали письмові пояснення щодо позову, де зазначено, що 26.04.2018 року обласним центром медико-соціальної експертизи міжрайонною МСЕК м. Покровська встановлено ОСОБА_3 45% втрати працездатності з датою переогляду 17.05.2019 року, у зв'язку з травмою на виробництві 22.01.2018 року. На підставі чого 14.06.2018 року позивач звернувся до Покровського відділення з заявою про призначення йому страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Покровським відділенням було винесено Постанови №0527/7458/7458/4, 0527/7458/7458/5 про призначення страхових виплат ОСОБА_3, а саме: одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності в розмірі 13479,30грн. та щомісячна грошова сума в розмірі частково чи повної втрати професійної працездатності в розмірі 17620,00грн.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 14.12.2005 року по 09.12.2008 року, був прийнятий учнем гірничого робочого по ремонту гірничих виробок підземним, згодом переведений гірничим робочим по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті. З 21.11.2011 року по 04.10.2014 року працював гірничим робочим по ремонту гірничих виробок підземним з повним робочим днем в шахті. З 26.07.2017 року працював гірничим майстром підземним з повним робочим днем в шахті, з 22.09.2017 року переведений на посаду виконуючого обов'язки помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем в шахті, згодом - заступником начальника дільниці та з 30 грудня 2017 року - начальником дільниці підземним з повним робочим днем в шахті. 17.05.2018 року був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров'я (а.с.8-11).

22.01.2018 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов'язків. За даним фактом 05 травня 2018 було складено акт №27 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, затверджений 07.05.2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіним В.П. (а.с.18-33).

По даному факту призначеною комісією було проведено спеціальне розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 22.01.2018 року о 15год. 05хв., та складено Акт за формою Н-5 від 05.05.2018 року, який затверджено 07.05.2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Шубіним В.П. (а.с.34-47). Зазначеним актом були встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок з кількістю потерпілих - вісім працівників, серед яких позивач ОСОБА_3, і в п.4.1 причинами нещасного випадку визнано незадовільний стан виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня та шкідливих виробничих факторів). В пункті 6 акту зазначено, що комісія зі спеціального розслідування групового нещасного випадку не встановила осіб дія або бездіяльність яких привели до даного групового нещасного випадку у зв'язку з неможливістю визначити безпосереднє джерело займання.

Згідно виписки із історії хвороби №690 позивач з 22.01.2018 року по 06.02.2018 року перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальній медичній установі «Міська лікарня №3» м. Краматорська, де йому було встановлено діагноз: опік полум'ям вибуху І-ІІА ступеню обличчя, шиї, спини, обох рук на площі 14%. Опікова хвороба в стадії реконвалесценції. Термоінгаляційна травма, опік верхніх дихальних шляхів І ступеню. Отруєння частини чадним газом внаслідок виробничої травми 22.01.2018 року (а.с.12).

З 28.03.2018 року по 06.04.2018 року проходив лікування у стаціонарі неврологічного відділення Покровської ЦРЛ, йому було встановлено наступний діагноз: опік полум'ям вибуху І-ІА ступеню обличчя, шиї, спини, обох рук на площі 14%. Опіковий шок середнього ступеню тяжкості. Термоінгаляційна травма, опік верхніх дихальних шляхів І ступеню. Отруєння чадним газом з наслідками: токсико-гіпоксична енцефалопатія із вегетативно-судинною дистонією по гіпертонічному типу із судинними кризами, зі стійкою цефалгією, вестибулоатаксією, антено-депресивним синдромом, мнестичними порушеннями внаслідок виробничої травми 22.01.2018 року (а.с.14).

Згідно довідки Міжрайонної МСЕК м.Покровська про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.05.2018 року ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності на строк до 1 червня 2019 року, причина інвалідності - трудове каліцтво, огляд проведено вперше. Ступінь втрати працездатності у відсотках складає 45%. Потребує в медикаментозному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні за наслідками трудового каліцтва (а.с.48).

Після проходження МСЕК позивач й до теперішнього часу продовжує лікування за наслідками виробничої травми.

Вина відповідача підтверджується Актами про нещасний випадок та розслідування нещасного випадку за формами Н-1 та Н-5 відповідно. Згідно яких, причинами нещасного випадку є незадовільний стан виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів) (а.с.18-33, 34-47).

Відповідно до ст.ст.1, 3 ст. 43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідністі встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасним випадком на виробництві, який є прямим наслідком небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до договору про добровільну компенсацію моральної шкоди, спричиненої здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві від 28.03.2018 року, укладеного між ПАТ «ШУ «Покровське» та ОСОБА_3, підприємство зобов'язалось добровільно та частково компенсувати моральну шкоду, спричинену нещасним випадком 22.01.2018р., в розмірі 25 000 гривень (а.с.78). Згідно до умов даного договору моральну шкоду позивачу було компенсовано частково, що не позбавляє права позивача звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, часткову компенсацію моральної шкоди. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров'я потрібен певний час та грошові кошти.

Позивач достатньо аргументував у позовній заяві моральні страждання, які спричинені йому внаслідок нещасного випадку на виробництві. Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 704,80 грн.

21.06.2018 року між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичної допомоги, згідно якого адвокат останнього взяв на себе обов'язки з надання допомоги з питань підготовки документів та представництво інтересів клієнта у Красноармійському міськрайонному суді Донецької області у справі про стягнення моральної шкоди, з усіма правами, наданими позивачу. Відповідно до п.4.1. договору за роботу, яка буде виконана адвокатом у суді, за складання позову позивач виплачує гонорар не пізніше 21.06.2018 року, сума якого складає 2000грн. (а.с.57). Представником позивача надано довідку на підтвердження сплаченої позивачем суми за надання правової допомоги із складання цивільного позову та представленню його інтересів в загальній сумі 2000грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 200грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 81, 89, 133, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті нещасного випадку на виробництві, що стався 22 січня 2018 року, 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та стягнення іншої частини витрат на правову допомогу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

В судовому засіданні 3 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 12 вересня 2018 року.

Суддя