Постанова № 76391918, 11.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1261/18 Справа № 200/12994/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Єлізаренко І.А., Варенко О.П.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто"

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхров Олександр Володимирович, про визнання договору виконаним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" про визнання договору виконаним.

В обґрунтування позовних вимог позивач указувала, що 20 серпня 2010 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 було укладено Угоду № 0325002 (далі - Угода), згідно якої ТОВ "Авто Просто" зобов'язався надати ОСОБА_3 послуги системи «Авто Так», спрямовані на придбання автомобіля, а ОСОБА_3 зобов'язався сплатити ТОВ "Авто Просто" всі внески, плати та комісії, передбачені Угодою та додатками до неї, з метою отримання автомобілю у власність. Згідно Додатку № 3 від 29 червня 2011 року до Угоди, загальна сума грошових зобов'язань Учасника (ОСОБА_3.) станом на день підписання цього Додатку становила 110 610, 75 грн. На день підписання вказаного додатку ОСОБА_3 сплатив 39 424, 19 грн. Отже, сума, яка підлягала сплаті в подальшому - 71 186, 56 грн. Ця сума була погашена в повному обсязі згідно з Графіком внесків Учасників. В забезпечення виконання вищенаведеної Угоди, 07 липня 2011 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, згідно якого в разі невиконання боржником зобов'язань за угодою, боржник і кожен із Співпоручителів відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. 12 липня 2011 року на виконання вищенаведеної Угоди, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ПАТ "Дніпропетровськ-Авто" уклали трьохсторонній договір № 114028-Y00579, згідно якого ПАТ "Дніпропетровськ-Авто" передало у власність ОСОБА_3 автомобіль марки ЗАЗ FORZA AF685411 вартістю 80 860, 00 грн. разом з ПДВ, а ТОВ "Авто Просто" сплатило вказану вартість. Після цього, 22 липня 2011 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 було укладено Договір застави вказаного автомобілю. На момент пред'явлення позову ОСОБА_3 сплатив за вказаною Угодою на користь ТОВ "Авто Просто" 125 509, 00 грн., тобто ОСОБА_3 повністю погасив свої грошові зобов'язання перед ТОВ "Авто Просто". Однак, не дивлячись на це, останній не припинив вимагати від ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за договором поруки та з ОСОБА_3 сплати додаткових сум. Крім того, він відмовився визнавати угоду, договір поруки та договір застави виконаними та зняти заборони і арешти з майна ОСОБА_3 Відповідачі протиправно не визнають зобов'язання позивача виконаним та не приймають його виконання, через це вказане зобов'язання юридично досі не є припиненим і між сторонами виник спір.

Ураховуючи викладене, позивач просила суд: визнати Угоду № 0325002 від 20 серпня 2010 року, яка укладена між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3, припиненою шляхом виконання; визнати Договір поруки від 07 липня 2011 року, який укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 578, припиненим шляхом виконання; визнати Договір застави від 22 липня 2011 року, який укладено між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 670, припиненим шляхом виконання; зобов'язати ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 укласти відповідні додаткові угоди «Про припинення правочину шляхом виконання» до Угоди № 0325002 від 20 серпня 2010 року, Договору поруки від 07 липня 2011 року, який укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 578, та Договору застави від 22 липня 2011 року, який укладено між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 670; стягнути з ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано Угоду № 0325002 від 20 серпня 2010 року, яка укладена між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 - припиненою.

Визнано Договір поруки від 07 липня 2011 року, який укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 578 - припиненим.

Визнано Договір застави від 22 липня 2011 року, який укладено між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 670 - припиненим.

Зобов'язано ТОВ "Авто Просто" укласти з ОСОБА_3 відповідні додаткові угоди «Про припинення правочину шляхом виконання» до Угоди № 0325002 від 20 серпня 2010 року, Договору поруки від 07 липня 2011 року, який укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 578, та Договору застави від 22 липня 2011 року, який укладено між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3, завірений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 670

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Авто Просто", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає указаним вимогам закону.

Судом першої інстанції установлено, що 20 серпня 2010 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 було укладено Угоду № 0325002, згідно якої ТОВ "Авто Просто" зобов'язався надати ОСОБА_3 послуги, спрямовані на придбання автомобіля, а ОСОБА_3 зобов'язався сплатити ТОВ "Авто Просто" всі внески, плати та комісії, передбачені Угодою та додатками до неї, з метою отримання автомобілю у власність.

Згідно Додатку № 3 від 29 червня 2011 року до Угоди, загальна сума грошових зобов'язань ОСОБА_3 станом на день підписання цього Додатку становила 110 610, 75 грн.

На день підписання вказаного додатку, ОСОБА_3 сплатив 39 424, 19 грн., а тому сума, яка підлягала сплаті в подальшому склала 71 186, 56 грн.

07 липня 2011 року в забезпечення виконання вищенаведеної Угоди, між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 578.

12 липня 2011 року на виконання вищенаведеної Угоди, ОСОБА_3, ТОВ "Авто Просто" та ПАТ "Дніпропетровськ-Авто" уклали трьохсторонній договір № 114028-Y00579, згідно якого ПАТ "Дніпропетровськ-Авто" передало у власність ОСОБА_3 автомобіль марки ЗАЗ FORZA AF685411 вартістю 80 860, 00 грн. разом з ПДВ, а ТОВ "Авто Просто" сплатило вказану вартість.

22 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Авто Просто" було укладено Договір застави вказаного автомобілю, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 670.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання ОСОБА_3 перед ТОВ "Авто Просто" за Угодою № 0325002 від 20 серпня 2010 року та за Договором застави від 22 липня 2011 року є виконаними в повному обсязі.

Однак, колегія суддів погодитися з такими висновками суду не може, оскільки суд дійшов них через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов укладеної Угоди (ст. 5), ОСОБА_3 зобов'язався оплатити 100 (сто) відсотків вартості автомобіля та вартість наданих їй за Угодою послуг шляхом оплати 120 (ста двадцяти) щомісячних Повних внесків.

Згідно з умовами Угоди позивач сплачує внески, кожен з яких складається з 3-х складових: 1) Щомісячний цілий Чистий внесок - 0,8333% від Поточної ціни автомобіля - оплата товару - Автомобіля; 2) Щомісячний Внесок в оплату послуг - 0,38% від Поточної ціни автомобіля + ПДВ - оплата послуг Товариства; 3) Щомісячний Внесок в оплату страхового платежу - 0,065% від Поточної ціни автомобіля.

Як убачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, на виконання умов Угоди, ОСОБА_3 було сплачено 74,5164% вартості автомобіля (Чисті внески) та 90 Внесків в оплату послуг.

Даний розрахунок не був спростований ані позивачем, ані судом першої інстанції, власного розрахунку позивач не надає.

Таким чином, станом на сьогоднішній день, ОСОБА_3 зобов'язується сплатити на користь ТОВ "Авто Просто": 100% - 74,5164% = 25,4836% вартості автомобіля (Чисті внески) та 30 Внесків в оплату послуг (120 внесків - 90 внесків).

Відповідно до ст. 5 Угоди, ОСОБА_3 зобов'язується підписати відповідні двосторонні акти що свідчать про виконання зобов'язань за Угодою.

Отже, зобов'язання ОСОБА_3 перед ТОВ "Авто Просто" у повному обсязі не виконані, а тому немає підстав для визнання Угоди припиненою шляхом виконання, так само відсутні підстави вважати договір поруки та застави припиненими.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 укласти відповідні додаткові угоди про «Припинення правочину шляхом виконання», колегія суддів вважає такий висновок безпідставним та необгрунтованим, виходячи з наступного.

Статтями 559, 593 ЦК України не передбачено обов'язку підписання угоди про «Припинення правочину шляхом виконання» для того щоб договір поруки чи договір застави припинив свою дію.

Крім того, позивач не є стороною договору застави, ним не доведено, що дія такого договору впливає/впливатиме на його права та обов'язки за договором поруки, стороною якого він є.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що договір поруки є тристороннім правочином, а тому вимога позивача про зобов'язання ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_3 укласти відповідні додаткові угоди до договору поруки є безпідставною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" - задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхров Олександр Володимирович, про визнання договору виконаним - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

О.П. Варенко