Рішення № 76391781, 11.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р. № 814/1395/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54038

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання протиправним та скасування рішення від 11.05.2018 № 307-Г-01 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, викладене в листі від 11.05.2018 № 307-Г-01 щодо відмови в зарахуванні до його заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця, суми компенсації за невикористану відпустку; зобов'язати управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, з метою відновлення права ОСОБА_1, зарахувати нараховану і виплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 25819,55 грн. до заробітної плати, з якої розраховується пенсія державного службовця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області як пенсіонер. В квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до заробітку, з якого розраховується пенсія державного службовця, нарахованої та виплаченої компенсації за невикористану відпустку в сумі 25819,55грн., на яку відповідно до ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахований і сплачений єдиний соціальний внесок на державне соціальне страхування в розмірі 22%, що дорівнює 5680,00 грн. Відповідач, листом від 11.05.2018 № 307-01 повідомив позивача про те, що для призначення пенсії державним службовцям, включення суми компенсації за невикористану відпустку чинним законодавством не передбачено.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виплати, які позивач просить врахувати при обчисленні пенсії не зазначені у переліку виплат, відповідно до ст. 50 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIІІ , а отже не можуть бути включені у розрахунок пенсії. Відтак, чинним законодавством не передбачено врахування до заробітної плати для обчислення пенсії державним службовцям суми компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою суду від 12.06.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню не підлягають, зважаючи на такі обставини.

Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIІІ від 10.12.2015 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до заробітку, з якого розраховується пенсія державного службовця, виплаченої компенсації за невикористану відпустку в сумі 25819,55, на яку відповідно до ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахований і сплачений єдиний соціальний внесок на державне соціальне страхування в розмірі 22%.

Відповідачем від 11.05.2018 позивачу було надіслано лист за № 307-01, в якому зазначено про неможливість включення сум компенсації за невикористану відпустку до заробітку для перерахунку пенсії.

Перевіряючи правомірність дій відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" № 889-VIІІ від 10.12.2015 року (далі Закон № 889-VIІІ), пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Порядок призначення та розмір пенсії визначається Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок).

Згідно з п. 4 Порядку, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: -посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до ч. 2. ст. 50 Закону № 889-VIІІ, заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; премії (у разі встановлення).

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 51, 52 Закону № 889-VIІІ).

Щорічні основні відпустки державних службовців визначені ст. 57 Закону № 889-VIІІ. Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України "Про відпустки".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Стаття 24 Закону України "Про відпустки" гарантує, що у разі звільнення працівника, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка, хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.

Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до системи оплати праці державних службовців згідно Закону № 889-VIІІ, з якої обраховується пенсія, а має інше правове призначення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 348/1408/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, дослідивши надані докази, на підставі аналізу норм чинного законодавства України суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54038 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018 ідентифікаційний код 41250753) - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник