Рішення № 76388758, 11.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1020/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Румлянський А.Ф. (представник за довіреністю)

відповідач: Поперечний Д.І. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Капекс" (67900, Одеська обл., Окнянський район, селище міського типу Окни, вулиця Ювілейна, будинок 1, квартира 4; код ЄДРПОУ 35929056) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними дій щодо внесення змін до плану графіка проведення перевірок, скасування наказу №1951 від 07.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0035641304, 0025281412, 0025321412, 0025341412, 0025141406 від 11.08.2017р., №№ 0132931700, 0132951700 від 16.11.2017р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративниого суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Капекс" до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2, а.с. 100-102), просить:

визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо внесення змін до плану-графіка проведення перевірок на другий квартал 2017 року щодо внесення до вказаного плану-графіка ТОВ "Капекс" (код ЄДРПОУ 35929056);

скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області №1951 від 07.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Капекс" (код ЄДРПОУ 35929056);

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ 0035641304, 0025281412, 0025321412, 0025341412, 0025141406 від 11.08.2017р., №№ 0132931700, 0132951700 від 16.11.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт № 926/15-32-14-12/35929056 від 27.07.2017р., висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «Капекс» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, дій щодо внесення змін до плану графіка проведення перевірок та прийняття наказу №1951 від 07.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки. Крім того, на думку позивача, відповідачем неправомірно внесено ТОВ «Капекс» до плану-графіка документальних планових перевірок на 2017 рік, а зазначений графік не оприлюднено на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику відповідно до вимог

п. 77.1 ст. 77 ПК України, в зв'язку з чим вважає наказ № 1951 від 07.06.2017 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Капекс»» протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, в зв'язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки, а первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі та мають неточності. Зокрема зазначено, що зміни до податкового законодавства щодо оприлюднення до 25 грудня плану-графіку на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, були внесені п. 42 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р., які вступили в законну силу 01.01.2017 р., а тому не можливо було виконати вимогу, яка зазначена у абз. 2 п. 77.1 ст. 77 ПК України щодо оприлюднення плану-графіка на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, оскільки дана норма ПК України вступила в силу 01.01.2017 р.

Ухвалою від 02.04.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області надати письмові докази по справі; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 24.04.2018 р. о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.04.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22.05.2018р. 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 22.05.2018р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено підготовче засідання на 30.05.2018р. 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30.05.2018р., яка занесена до протоколу засідання, прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по справі на 21.06.2018 р. на 09 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 21.06.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено судове засідання на 26.06.2018 р. 14 год. 00 хв., яке було перенесено на 27.06.2018р. о 15 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 27.06.2018р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.07.2018р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 16.07.2018р. клопотання позивача та відповідача про зупинення провадження по справі для примирення задоволено; зупинено провадження по справі до 29.08.2018р.; призначено судове засідання на 29.08.2018 р. 14 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 29.08.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд; судове засідання перенесено на 05.09.2018 р. 16 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їз задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за другий квартал 2017 року, наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1951 від 07.06.2017 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Капекс», направлень на перевірку №№ 3461/14-12, 3462/14-12, 3456/14-12, № 3459/14-12, № 3460/14-12, № 3457/14-12, № 3458/14-12 від 26.06.2017 р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Капекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

За наслідками перевірки складено акт № 926/15-32-14-12/35929056 від 27.07.2017 р. (т.2 а.с. 1-43), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 44.6 ст. 46, п. 85.2 ст. 85, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., п. 4, п. 8, п. 26 Стандарту бухгалтерського обліку 7 «Основні засади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., п. 10 П(С)БО15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 592724,33 грн., у тому числі у 2014 році завищення у сумі 13427 грн., у 2015 році занижено у сумі 529014,29 грн., у 2016 році занижено 77137,04 грн.;

пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 185.1 ст. 185 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 539849 грн., у тому числі за квітень 2014р. в сумі 9000,00 грн., за травень 2014р. в сумі 30000,00 грн., за червень 2014р. в сумі 14783 грн., за липень 2014р. в сумі 9367 грн., за листопад 2014 року в сумі 35833 грн., за січень 2015р. в сумі 72960 грн., за грудень 2015р. в сумі 263111 грн., за липень 2016р. в сумі 50800 грн., за грудень 2016р. в сумі 53995 грн.;

п. 286.4 ст. 286 ПК України, ТОВ «Капекс» подало до контролюючого органу Податкову декларацію з плати за землю 28.08.2015 р., чим порушило строки подання Декларації;

п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р.;

пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 164.2.11 п. 164.2, п. 164.6 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. «а» п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, чим занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 680,00 грн., що тягне за собою накладення штрафних санкцій, відповідно п. 127.1 ст. 127 ПК України;

пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1.1 ст. 168 та пп. 1.4 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, чим занижено податкове зобов'язання з військового збору на суму 300,00 грн., що тягне за собою накладення штрафних санкцій, відповідно до ст. 127 ПК України.

За результатами перевірки прийнято, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення (зазначені рішення позивач оскаржує в межах даної справи):

№ 0035641304 від 11.08.2017р., яким позивачу донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 510 грн. за порушення п. 119.2 ст. 119 ПК України (т.1, а.с.25);

№ 0025281412 від 11.08.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 612008,59 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 592724,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19284,26 грн. (т.1, а.с. 28);

№ 0025321412 від 11.08.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 607581,65 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 486065,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 121516,33 грн. (т.1, а.с. 29);

№ 0025341412 від 11.08.2017р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за порушення п.286.4 ст. 286 ПК України (т.1, а.с. 30);

№0025141406 від 11.08.2017р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 128207,20 грн., за порушення п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (т.1, а.с. 31);

№0132931700 від 16.11.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 243,75 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 187,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56,25 грн. за порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 та п.п.1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 «Перехідних положень» ПК України (т.1, а.с. 214);

№ 0132951700 від 16.11.2017р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2925 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 2250 грн., за штрафними санкціями 675 грн. за порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 пп.164.2.11 п. 164.2, п. 164, п. 167.1, ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. «а» п. 171.2 ст.171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (т.1, а.с. 27; 213).

Суд враховує, що рішенням Державної фіскальної служби України від 13.11.2017р. № 26003/6/99-99-11-0101-25 (т.1, а.с. 32-41) за результатами оскарження позивачем податкових повідомлень рішень, скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.08.2017р. №0035681304 в частині 543 грн. основного платежу по військовому збору та 385,13 грн. штрафної санкції, №0035461304 в частині 5430 основного платежу по податку на доходи фізичних осіб та 4023 грн. штрафної санкції, в іншій частині податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ 0035641304, 0025281412, 0025321412, 0025341412, 0025141406 від 11.08.2017р. залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1, а.с. 32-41).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо внесення змін до плану-графіка проведення перевірок на другий квартал 2017 року щодо внесення до вказаного плану-графіка ТОВ "Капекс" (код ЄДРПОУ 35929056); скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1951 від 07.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Капекс" (код ЄДРПОУ 35929056), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 року, сформований згідно вимог наказу Міністерства фінансів України №524 від 02.06.2015р. «Про затвердження Порядку формування плану графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (у редакції наказу МФУ № 723 від 04.08.2016), затверджено в.о. голови Державної фіскальної служби України М.В. Проданом 31.03.2017р. (т.2, а.с. 162).

Як вбачається з матеріалів справи, до Плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на ІІ квартал 2017 року внесено ТОВ «КАПЕКС» (код за ЄДРПОУ 35929056)» (т. 2, а.с. 119).

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 ПК України.

Згідно із положенням абз. 2 п.77.2 ст. 77 ПК України платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Буквальне тлумачення цієї норми свідчить про включення платника податку (зокрема з високим ступенем ризику) до плату графіку не частіше одного разу на календарний рік.

Згідно п.4 розділу І Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 524 від 02.06.2015 р. (далі - Порядок №524), при відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ ПК України.

За приписами п.2 розділу ІІІ Порядку №524 формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Аналіз положень пункту 5 Розділу І Порядку №524 (в редакції, яка діяла з 09.09.2016 до 13.04.2017, чинного на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що план-графік складався із планів-графіків територіальних органів Державної фіскальної служби та затверджувався Головою цієї служби, до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог п.77.2 ст. 77 ПК України, з урахуванням заборон встановлених пунктом 77.3 статті 77 цього кодексу.

Суд вважає помилковим посилання позивача на положення п. 77.1 ст.77 ПК України (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797 від 21.12.2016р.), у відповідності з яким план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, оскільки документальна планова перевірка позивача відбулась у 2017 році, а згідно наведеного положення відповідний графік-план по такій перевірці складається лише на 2018 рік.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 22.08.2018 р. у справі №826/7988/17 (адміністративне провадження №К/9901/2007/18).

Також, згідно із п.п. 77.4 та 77.7 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

У відповідності до п. 82.1 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

За приписами п. 82.1 ст. 82 ПК України продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС в Одеській області №1951 від 07.06.2017р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КАПЕКС» (код за ЄДРПОУ 35929056)» на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 ПК України відповідно до плану-графіка на ІІ квартал 2017 року проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «КАПЕКС» (код за ЄДРПОУ 35929056)» за період з 01.01.2014р по 31.12.2016р. з 30.06.2017р. тривалістю 10 робочих днів (т.1, а.с. 225).

Наказом Головного управління ДФС в Одеській області № 2785 від 12.07.2017р. на підставі п.82.1 ст. 82 ПК України та відповідно до доповідної записки начальника Головного управління ДФС в Одеській області Бондаренка М.А. від 03.07.2017р. № 40/67/11/15-32-14-12-10 продовжено термін проведення документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валючного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. ТОВ «Капекс» (код ЄДРПОУ 35929056), з 14.07.2017р. на 5 робочих днів (т.1, а.с. 226).

Судом встановлено, що копію наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1951 від 07.06.2017р. надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 07.06.2017р.

З направленнями на право проведення перевірки 30.06.2017р. ознайомлено під підпис керівника ТОВ «Капекс» ОСОБА_5.

Позивача проінформовано про проведення перевірки письмовим повідомленням №195/15-32 від 07.06.2017р., яке надіслано платнику податків 07.06.2017р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Перевірку проведено з відома (у присутності) керівника ТОВ «Капекс» ОСОБА_5.

Таким чином, включення ТОВ «Капекс» до плану-графіка проведення перевірок на другий квартал 2017 року та прийняття наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1951 від 07.06.2017р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КАПЕКС» (код за ЄДРПОУ 35929056)» здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи позивача щодо їх порушення в цій частині не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, відтак у вказаній частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025281412 від 11.08.2017р. (т.1, а.с. 28), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 612008,59 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 592724,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19284,26 грн., суд зазначає наступне.

Згідно висновків акта перевірки позивачем допущено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 44.6 ст. 46, п. 85.2 ст. 85, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст.135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., п. 4, п. 8 п. 26 Стандарту бухгалтерського обліку 7 «Основні засади», затвердженого наказом Міністерства фінансів п. 10 П (С) БО 15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 592724,33 грн., у тому числі у 2014 році завищення у сумі 13427 грн., у 2015 році занижено у сумі 529014,29 грн., у 2016 році занижено 77137,04 грн.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 44.6 ст. 46 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За змістом п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Відповідно до п. 10 П (С) БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 № 29.11.99р., дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.137.1 ст. 137 ПК України за наслідками господарських відносин з його контрагентами відповідач не довів, належними та допустимими доказами не підтвердив. Водночас, позивачем доведено факт здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, підтверджено первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та яким надано оцінку судом.

Згідно акта перевірки за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. (т.2, а.с. 6-7), відхилення між вартістю наданих послуг ППФ «Ассоль» по актам приймання виконаних будівельних послуг та визначеними доходами в бухгалтерському обліку складає 1617246,1 грн., що, на думку контролюючого органу, свідчить про не відображення ТОВ «КАПЕКС» у повному обсязі в бухгалтерському обліку вартості наданих послуг на адресу ППФ «Ассоль».

Суд не погоджується із зазначеним висновком контролюючого органу, оскільки останній спростовується документами по взаємовідносинах позивача із вищевказаним контрагентом за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., що надавались позивачем до перевірки та надані до суду, а саме актами приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до яких за вказаний період загальна вартість наданих ТОВ «КАПЕКС» послуг без ПДВ становить 6170872,53 грн., вартість матеріалів замовника становить 2299570,36 грн.

На підтвердження факту господарських правовідносин із зазначеним контрагентом позивачем надано до суду засвідчені копії: податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів звірки взаємних розрахунків, актів приймання-передачі матеріалів (т.1, а.с. 75-126; т.2, а.с. 171-184).

Аналіз наданих до суду копій первинних документів свідчить про те, що позивачем до валових витрат віднесено як вартість наданих позивачем на адресу ППФ «Ассоль» послуг/виконаних робіт, так і вартість матеріалів замовника, що не було враховано відповідачем під час проведення перевірки. Відтак, твердження контролюючого органу про наявність відхилення між вартістю наданих послуг ППФ «Ассоль» по актам приймання виконаних будівельних послуг та визначеними доходами в бухгалтерському обліку, не відображення ТОВ «КАПЕКС» у повному обсязі в бухгалтерському обліку вартості наданих послуг на адресу ППФ «Ассоль», є безпідставними та необґрунтованими.

За змістом акта перевірки (т.2, а.с. 7), ТОВ «КАПЕКС» у 2015 р. згідно наданих до перевірки журналів - ордерів і відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками», по рахунку 703 «Доходи від реалізації робіт, послуг», по рахунку 79 «Фінансові результати», не відобразило в бухгалтерському обліку та не включило до рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2015 рік отриманий дохід від надання послуг Виробничому управлінню житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради в сумі 120058,4 грн., що призвело до заниження задекларованого показника у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2015 рік у сумі 120058,4 грн. та заниження задекларованого показника у рядку 01 декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2015 р. 120058,4 грн.».

Відповідач, посилаючись на відпуск позивачем будівельних матеріалів невизначеним особам, без вимоги про їх компенсацію на суму 212299,07 грн., зазначає про безпідставність не включення зазначеної суми у 2015 році до рядка «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Судом встановлено, що 07.04.2014р. між Виробничим управлінням житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради (замовник) та ТОВ «Капекс» (виконавець) укладено договір № 4/3 на обслуговування мереж водопостачання, за умовами якого замовник надає право виконавцю розробляти та надавати технічні умови на водопостачання та проекти водопостачання та пристрої обліку води (т. 2, а.с. 123-127).

На підтвердження факту господарських правовідносин із зазначеним контрагентом та відображення їх в бухгалтерському обліку з дотриманням вимог чиннго законодавста позивачем надано до суду засвідчені копії: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2, а.с. 187-195); обороти по рахунках 103,1522, 205, 79, 92, 94 (т.2, а.с. 163-165).

Аналіз наданих позивачем на підтвердження факту господарських правовідносин із зазначеним контрагентом доказів (зокрема, засвідчених копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відображення їх в бухгалтерському обліку, свідчить про те, що позивачем не допущено порушень вимог чинного законодавства в зазначеній частині. Протилежного відповідачем не доведено під час судового розгляду справи.

Судом встановлено, що 01.06.2014р. між ТОВ «КАПЕКС» (замовник) та ТОВ «СКМПН» (підрядник) укладено договір підряду № 01/0614, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з монтажу магістрального водоводу протяжністю 9400 м.п трубою діаметром 110 ПЄ, та зовнішніх мереж водопроводу, розташованого в Лиманському та Сонячному районах, Білгород-Дністровському районі с. Затока. Замовник забезпечує підрядника для виконання робіт матеріалами, придбаними самостійно (т.2, а.с. 128-131).

На підтвердження факту господарських правовідносин із зазначеним контрагентом позивачем надано до суду засвідчені копії: актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), акта звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с. 133-141; т.2, а.с. 166-167).

На думку контролюючого органу, різниця між вартістю матеріалів, виробів і конструкцій, які списані на будівництво водоводу по акту приймання виконаних робіт та між даними головної книги по рахунку 1522 «Придбання (виготовлення) основних засобів» по рахунку 205 «Будівельні матеріали» за січень складає 212299,07 грн. Вартість будівельних матеріалів, що були відпущені невстановленим особам становить 212299,07 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтовується посиланням, серед іншого, на податкову інформацію Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 2140/22-02 від 30.01.2015р. «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «СКМПН», відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, відсутністю персоналу тощо.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам контролюючого органу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, наданих сторонами письмових доказів, з урахуванням наданих учасниками справи під час судового розгляду пояснень, суд дійшов висновку, що позивачем доведено реальність господарських операцій із такими контрагентами як ППФ «Ассоль», Виробниче управління житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради, ТОВ «СКМПН», доводи відповідача про наявність відхилення між вартістю наданих послуг та визначеними доходами в бухгалтерському обліку, не відображення ТОВ «КАПЕКС» у повному обсязі в бухгалтерському обліку вартості наданих послуг (виконаних робіт) не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, відтак висновок відповідача про заниження ТОВ "Капекс" податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 592724,33 грн., у тому числі у 2014 році завищення у сумі 13427 грн., у 2015 році занижено у сумі 529014,29 грн., у 2016 році занижено 77137,04 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025321412 від 11.08.2017р. (т.1, а.с. 29), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 607581,65 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 486065,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 121516,33 грн., суд зазначає наступне.

Згідно висновків акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 185.1 ст. 185 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 539849 грн., у тому числі за квітень 2014р. в сумі 9000,00 грн., за травень 2014р. в сумі 30000,00 грн., за червень 2014р. в сумі 14783 грн., за липень 2014р. в сумі 9367 грн., за листопад 2014 року в сумі 35833 грн., за січень 2015р. в сумі 72960 грн., за грудень 2015р. в сумі 263111 грн., за липень 2016р. в сумі 50800 грн., за грудень 2016р. в сумі 53995 грн.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно акта перевірки за період з 01.01.2014р. по 31.12.2018р. ТОВ "Капекс" задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1995886 грн.

Перевіркою визначення повноти податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх заниження на суму 365765,32 грн., у т.ч. у липні 2014р. в сумі 6200,02 грн., у січні 2015р. на суму 42459,81 грн., у грудні 2015р. на суму 263110,96 грн., у грудні 2016р. на суму 53994,53 грн. (т.2, а.с. 24).

За період з 01.01.2014р. по 31.12.2018р. ТОВ "Капекс" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2022485 грн.

Перевіркою правомірності визначення полаткового кредит за вказаний період встановлено його завищення в сумі 174083,33 грн. (т.2, а.с. 26).

Згідно висновків акта перевірки, на думку контролюючого органу, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року 50800 грн. ПДВ за наслідками господарських правовідносин з ТОВ «Виган» згідно договору № 25-06/16 від 25.06.2016р., посилаючись на відсутність актів прийому передачі труби ПЕ SDR 17110х6,6, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт її транспортування на адресу позивача.

Зазначені доводи контролюючого органу спростовуються наданими позивачем засвідченими копіями первинних документів, а саме: видаткових накладних №№ 61/-61-3 від 14.07.2016р., товарно-транспортних накладних № Р2147 від 14.07.2016р., № Р3167 від 16.07.2016р., № Р2157 від 15.07.2016р. (т.1, а.с. 62-67).

Крім того, на підтвердження факту транспортування товару позивачем надано копію копію договору з автоперевізником, а саме договору № 15/0416 від 15.04.2016р. про надання послуг з перевезення вантажів, укладеного між ТОВ "Капекс" (замовник) та ТОВ «Укргазифікація Південь» (виконавець) (т.1, а.с. 175, 60-61).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обовязковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобовязання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

ТОВ "Капекс" за умовами договору здійснювалось придбання товарів для використання в будівництві та з метою виконання будівельних робіт.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Капекс" з ППФ «Ассоль» та Виробничим управлінням житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради судом надано їх правову оцінку при дослідженні висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, про що зазначено вище.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ "Капекс" сформовано податковий кредит.

Суд зазначає, що позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів. Крім того, наявність у контрагентів складських приміщень, персоналу, податкової адреси не були предметом або обовязковими умовами укладених з ТОВ "Капекс" договорів.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Такий висновок у повній мірі кореспондується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 року №К/9901/2529/18 (справа № 804/8943/13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1524/18 (справа №802/537-13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1187/18 (справа № 2а/0270/4386/12), від 17.01.2018 року № К/9901/1234/18 (справа № 8261244/13-а), від 18.01.2018 року по справі №К/9901/2964/18 (справа № 2а-44807/1670), від 16.01.2018 року № К/9901/745/18 (справа №2а-3404/12/1370), від 16.01.2018 року № К/9901/2558/18 (справа № 826/1398/14), від 16.01.2018 року № К/9901/881/18 (справа № 805/13237/13-а), від 16.01.2018 року №К/9901/667/18 (справа № 2а-2794/12/2070).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобовязання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість, за період, що перевірявся, відповідачем не надано.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ "Капекс" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують повязаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 539849 грн. не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи по суті, відтак податкове повідомлення-рішення № 0025321412 від 11.08.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 607581,65 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 486065,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 121516,33 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025341412 від 11.08.2017р. (т.1, а.с. 30), яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за порушення п.286.4 ст. 286 ПК України, суд зазначає наступне.

За приписами п.286.4 ст. 286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

За приписами п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно висновків акта перевірки позивачем порушено п. 286.4 ст. 286 ПК України, оскільки ТОВ «Капекс» 28.07.2015 р. укладено договори оренди земельної ділянки, строк подачі декларації - 20.08.2015р. Позивачем подано декларацію 25.08.2015р., чим порушено строки подання Декларації, встановлені п. 286.4 ст. 286 ПК України.

Позивачем зазначених висновків не спростовано, належними та допустимими доказами протилежного не доводилось, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0025341412 від 11.08.2017р. та відсутність правових підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0025141406 від 11.08.2017р. (т.1, а.с. 31) яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 128207,20 грн., за порушення п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 р., суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р., підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до п. 3.5 гл. 3 Положення №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно абз. 2 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат;

за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів;

за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Капекс» п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р., та встановлено перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі у сумі 64103,60 грн. (т.2, а.с. 42).

Зазначений висновок обґрунтовано тим, що виплата з каси ТОВ «Капекс» готівкових коштів ОСОБА_6, ОСОБА_5 не підтверджена підписами одержувачів в день їх видачі у відомостях на виплату грошей та видаткових касових ордерах.

Вищевказані твердження контролюючого органу під час судового розгляду відповідачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами, в той час як надані до суду позивачем засвідчені копії видаткових касових ордерів, відомостей на виплату грошей містять підписи одержувачів готівкових коштів (ОСОБА_6, ОСОБА_5.) (т.1, а.с.129- 132; 142-155), чим спростовуються висновки відповідача про порушення ТОВ «Капекс» п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р.

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0025141406 від 11.08.2017р. (т.1, а.с. 31) яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 128207,20 грн., за порушення п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004 р., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення № 0132931700 від 16.11.2017р. (т.1, а.с. 214), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 243,75 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 187,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56,25 грн. та № 0132951700 від 16.11.2017р. (т.1, а.с. 27; 213), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2925 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 2250 грн., за штрафними санкціями 675 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IVцього Кодексу.

Згідно п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

За приписами п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно висновків акта перевірки, перевіркою повноти достовірності та правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні та утриманні військового збору з доходів платників податків згідно рахунку 301 «Розрахунки по касі» та оборотів по рахунку № 3721 «Розрахунки з підзвітними особами» встановлені виплати фізичній особі - ОСОБА_7 (ідентифікаційний код 2510401275) видатковими ксасовими ордерами №3 від 20.07.2016р. у сумі 10000,00 грн., №4 від 27.07.2016р. у сумі 2500,00 грн., фізичною особою не підтверджено на які потреби використано кошти. Загальна сума доходу - 12500,00 грн. (т.2, а.с. 38).

Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що в результаті укладених договорів між ТОВ "Капекс" та фізичною особою ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період, що перевірявся, встановлено укладання договорів з порушенням чинного законодавства, а саме: відсутні дати укладання, дати здачі та прийняття проектно-кошторисної документації, в зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про безпідставність виплати коштів фізичній особі ОСОБА_9, відтак загальний дохід, який підлягає оподаткуванню становить 7500,00 грн. (т.2, звор. бік а.с. 38).

З урахуванням зазначеного відповідач дійшов висновок про невиконання ТОВ "Капекс" функції податкового агента щодо утримання (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Капекс" не відображено такі суми у податкових розрахунках за формою 1ДФ, що зумовило прийняття контролюючим органом податкового повідомлення -рішення № 0035641304 від 11.08.2017р. (т.1, а.с.25).

Судом встановлено, що між ТОВ "Капекс" (замовник) та ФОП ОСОБА_8 (виконавець) укладено договори № 493-14 від 09.04.2014р. (т.1, а.с. 169-70), № 598-16 від 17.02.2016р. (т.1, а.с. 172-173), предметом яких є виконання індивідуальних проектів.

На підтвердження факту виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано засвідчені копії актів здачі-прийняття проектної документації (т.1, а.с. 158-168; 171; 174).

Крім того, 29.05.2015р. між ТОВ "Капекс" (замовник) та ФОП ОСОБА_8 (підрядник) укладено договори №№ 239-15, 240-15 на виконання авторського нагляду, за умовами яких підрядник взяв на себе зобов'язання щодо проведення авторського нагляду по об'єкту «Напірний водопровідний колектор в Сонячному районі селища Затока. Влаштування мереж водопостачання» за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 156-157).

За приписами пп. 164.2.2, п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.9.2 п.170.2 ст.170 ПК України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Аналіз зазначених норм свідчить про безпідставність вищенаведених висновків контролюючого органу щодо невиконання позивачем функції податкового агента та не нарахування військового збору, оскільки ФОП ОСОБА_8 є фізичною особою підприємцем та здійснює оподаткування відповідних доходів самостійно.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень рішень № 0035641304 від 11.08.2017р., №№ 0132931700 0132951700 від 16.11.2017р. та наявність підстав для їх скасування.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України, зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ 0035641304, 0025281412, 0025321412, 0025141406 від 11.08.2017р., №№ 0132931700, 0132951700 від 16.11.2017р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Доводи позивача в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо внесення змін до плану-графіка проведення перевірок на другий квартал 2017 року щодо внесення до вказаного плану-графіка ТОВ "Капекс" (код ЄДРПОУ 35929056); скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області №1951 від 07.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Капекс" (код ЄДРПОУ 35929056) не занайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025341412 від 11.08.2017р. позивачем не наведено жодного нормативного обґрунтування та не надано жодних доказів, в зв'язку з чим суд відмовляє у зазначеній частині позовних вимог.

Також згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що ціна позову за заявлені майнові вимоги становить 1351646,19 грн., позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 20274,69 грн. та 3524,00 грн. (за дві позовні вимоги немайнового характеру).

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог майнового характеру та про відмову у задоволені позову в частині вимог немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 20272,14 грн., які належало ТОВ "Капекс" сплатити за позовні вимоги майнового характеру, в тій частині, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Капекс" (67900, Одеська обл., Окнянський район, селище міського типу Окни, вулиця Ювілейна, будинок 1, квартира 4; код ЄДРПОУ 35929056) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними дій щодо внесення змін до плану графіка проведення перевірок, скасування наказу №1951 від 07.06.2017р. про проведення документальної планової виїзної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0035641304, 0025281412, 0025321412, 0025341412, 0025141406 від 11.08.2017р., №№ 0132931700, 0132951700 від 16.11.2017р.,- задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ 0035641304, 0025281412, 0025321412, 0025141406 від 11.08.2017р., №№ 0132931700, 0132951700 від 16.11.2017р.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Капекс" (67900, Одеська обл., Окнянський район, селище міського типу Окни, вулиця Ювілейна, будинок 1, квартира 4; код ЄДРПОУ 35929056) судовий збір 20272,14 грн. (двадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні14 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.09.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.