
311/2808/18
2/311/1134/2018
11.09.2018
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2018 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду з повозом до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна, в якому просить зняти арешт з невизначеного, всього нерухомого майна в межах суми боргу в розмірі 9223 грн., що належало спадкодавцю ОСОБА_3, накладеного постановою державного виконавця Дубас В.Л. про відкриття виконавчого провадження б/н від 14 січня 2010 року ВДВС ОСОБА_2 РУЮ, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9457541, зареєстрований 27 січня 2010 року.В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 22 січня 1971 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. 28 вересня 2013 року чоловік ОСОБА_3 помер у с. Зелений Гай Василівського району Запорізької області. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №64/2014, єдиною спадкоємицею за законом першої черги, яка прийняла спадщину є позивач ОСОБА_1, донька ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про відмову в прийнятті спадщини. Ще раніше 29 листопада 2012 року померла матір її чоловіка ОСОБА_5 Чоловік позивачки ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері, подавши заяву до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_5 лишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,95 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, право власності на яку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю Ш-ЗП №005972. За життя чоловік успадкував після смерті матері 2/3 частки цієї земельної ділянки, проте не встиг оформити повністю своїх прав на вказане спадкове майно та отримати свідоцтва про право на спадщину. На час смерті чоловіка він отримав лише витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2301696662015 про реєстрацію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 6,9502 га на території тієї ж сільської ради, з кадастровим номером 230985300:03:007:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі при поділі чи об’єднанні земельних ділянок. Після звернення з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, позивачу стало відомо про наявність обтяження на спадкове майно, а саме з Інформаційної довідки №52430275 вбачається, що в Єдиному
реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна зареєстровано арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 9457541, зареєстрований 27 січня 2010 року Запорізькою філією ДЛ «Інформаційний центр» Мінюсту на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 14 січня 2010 року державного виконавця Дубас В.Л. ВДВС ОСОБА_2 РУЮ. Арешт був накладений на майно, все нерухоме майно у межах суми боргу в розмірі 9223 грн. Згідно повідомлення ОСОБА_2 районного ВДВС вищевказане виконавче провадження було відкрите за виконавчим листом №2-1791 від 07.12.2009 року, виданим Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» боргу в сумі 8365 грн. 59 коп. 07 червня 2011 року виконавче провадження було закрито і на теперішній час знищено. На теперішній час повторно вказаний виконавчий лист до виконання не пред’являвся, жодного іншого виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_3 не має. Наявність вказаного арешту на теперішній час перешкоджає позивачу в отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, в позові просила розглядати справу без її участі за участю її представника – адвоката ОСОБА_6
Представника позивача – адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та вирішити спір на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 вересня 2013 року помер чоловік позивача ОСОБА_3.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка прийняла спадщину.
Ще раніше, 29 листопада 2012 року померла матір ОСОБА_3 – ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,95 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області згідно державного акту на право приватної власності на землю Ш-ЗП № 005972. За життя чоловік позивача ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері, подавши заяву до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, та успадкував 2/3 частки належної їй земельної ділянки, проте не встиг оформити повністю своїх прав на спадкове майно та не отримав свідоцтва про право на спадщину. На час смерті ОСОБА_3 отримав лише витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2301696662015 про реєстрацію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 6,9502 га на території Підгірненської сільської ради Василівського району Запорізької області, з кадастровим номером 230985300:03:007:0016 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в т.ч. при поділі чи об’єднанні земельних ділянок.
Відповідно до ч.5 ст.1268 незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Під час оформлення спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_3 у ОСОБА_2 державній нотаріальній конторі позивачу стало відомо про наявність обтяжень на майно спадкодавця.
З Інформаційної довідки №52430275 від 02.02.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, з якої вбачається наявність обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - арешту нерухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 14 січня 2010 року державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ ОСОБА_7, зареєстрований 27 січня 2010 року Запорізькою філією ДЛ «Інформаційний центр» Мінюсту, реєстраційний номер обтяження 9457541.
ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області на заяву позивача про зняття арешту №18776/9 від 07.11.2017 року, повідомлено, що на виконанні відділу згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень перебував виконавчий документ №2-1791 від 07.12.2009 року, виданий Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» боргу в сумі 8365 грн. 59 коп. 14.01.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника. 07 червня 2011 року виконавче провадження було завершено і на даний час знищено. Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом №2274/5 від 25.12.2008 року Міністерства юстиції України, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки, після чого вони підлягають знищенню. Станом на момент надання інформації до ВДВС виконавчий документ №2-1791 від 07.12.2009 року, виданий Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» боргу в сумі 8365 грн. 59 коп. повторно не пред’являвся. Запропоновано позивачу звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна в порядку ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а, відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Ст.391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта
господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
При цьому суд враховує, що згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України» , яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п. 168 Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.
Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно
здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Судом встановлено, що виконавчий документ №2-1791 від 07.12.2009 року, виданий Василівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» боргу в сумі 8365 грн. 59 коп. на виконанні не перебуває, виконавче провадження завершене і знищено, інші виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_3 в провадженні ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області не перебувають, однак арешт на майно позивача, накладений під час здійснення вказаного виконавчого провадження, не знятий, що суттєво обмежує права спадкоємця ОСОБА_1 на розпорядження належним їй спадковим майном та свідчить про необхідність його скасування. Таким чином, виходячи із встановлених обставин, вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. За таких обставин, суд приходить до висновку, що є підстави для зняття арешту з належного заявнику майна в судовому порядку, згідно ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст.259, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт з невизначеного, всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження б/н від 14 січня 2010 року державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 РУЮ ОСОБА_7, зареєстрований 27 січня 2010 рок в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 9457541.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області ОСОБА_8
Судове рішення № 76388171, Василівський районний суд Запорізької області було прийнято 11.09.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 311/2808/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: