Постанова № 76386913, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2742/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Михайлова С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року (повне судове рішення 10 серпня 2018 року) у справі № 826/2742/18 за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Національний банк України, про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 02 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 139 962,06 грн. по виконавчому провадженню ВП №34182677, -

В С Т А Н О В И В :

16.02.2018 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Національний банк України, про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 02 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 139 962,06 грн. по виконавчому провадженню ВП №34182677.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обставини неможливості боржником у виконавчому провадженні № 34182677 самостійно виконати рішення суду є преюдиційним фактом, тому постанова відповідача від 02 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 139 962,06 грн. в межах цього же виконавчого провадження ВП №34182677 є протиправна.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І. М. про стягнення виконавчого збору від 02 січня 2018 року ВП №34182677.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що обставини неможливості добровільного виконання рішення боржником - ОСОБА_4, встановлені рішенням, яке набрало законної сили, та в силу приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спірну постанову прийнято в межах та у спосіб, визначений законом.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримала висновки суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти її задоволення.

Крім того, позивачем надано заяву, якою просили перевірити відповідність сплаченого відповідачем судового збору при поданні апеляційної скарги.

Таку заяву колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки відповідачем правомірно сплачено суму судового збору, визначену апеляційним судом ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Іванюти І.М. про стягнення виконавчого збору від 02 січня 2018 року ВП №34182677 стягнуто із боржника - ОСОБА_4, виконавчий збір у розмірі 139 962,06 грн.

Дану постанову прийнято в межах примусового виконання виконавчого листа Макарівського районного суду Київської області від 01 червня 2012 року №2-1235/2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №15/4 від 05 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №16, земельну ділянку, що розташована за адресою: с. Мар'янівна Макарівського району Київської області, та належить на праві власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_4, шляхом продажу її на прилюдних торгах.

З метою виконання вищезазначеного виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Кушнір Л.В. прийнято постанову від 06 серпня 2012 року про відкриття виконавчого провадження ВП №34182677 з примусового виконання наказу Макарівського районного суду Київської області від 01 червня 2012 року №2-1235/2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №15/4 від 05 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №16, земельну ділянку, що розташована за адресою: с. Мар'янівна Макарівського району Київської області, та належить на праві власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_4, шляхом продажу її на прилюдних торгах, та надано боржнику строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання у добровільному порядку.

У зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку зазначеного рішення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 листопада 2013 року ВП №34182677.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі №826/26/14 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 листопада 2013 року ВП №34182677 було скасовано.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV) в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких, зокрема, належать виконавчі листи, що видаються судами та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом, за виконавчим листом Макарівського районного суду Київської області від 01 червня 2012 року №2-1235/2011 відкрито виконавче провадження саме щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки - земельної ділянки, що розташована за адресою: с. Мар'янівна Макарівського району Київської області, та належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу її на прилюдних торгах.

Частиною 8 ст.54 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З наведеного вбачається, що реалізація заставленого майна (яке, також, знаходиться в реєстрі заборон на його відчуження) може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби (ст.ст. 41,54 ЗУ «Про іпотеку»), а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу, що у даному випадку виключає можливість добровільно виконати позивачем виконавчий лист у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, як вже зазначалося вище, в межах даного виконавчого провадження №34182677 вже приймалася відповідачем постанова про стягнення виконавчого збору від 27 листопада 2013 року, яку постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі №826/26/14, яка набрала законної сили, було скасовано.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що висновки постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі №826/26/14, зокрема, що у позивача відсутня можливість провести добровільне виконання судового рішення та, що підстави для притягнення його до відповідальності за таке невиконання у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, у відповідача були відсутні; а позивачем були вчинені дії, спрямовані на виконання рішення суду, а саме направлено листи до органу державної виконавчої служби з проханням роз'яснити порядок добровільного виконання судового рішення з огляду на закріплення у законодавстві процедури реалізації заставленого майна виключно в рамках виконавчого провадження та повідомленням про готовність вчиняти дії для виконання рішення суду у найкоротші терміни, були підтримані судами апеляційної та касаційної інстанцій.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає аргументи апелянта щодо необхідності врахування висновків суду апеляційної інстанції у справі № 826/2686/18 та іншої судової практики, оскільки обставини неможливості добровільного виконання рішення боржником - ОСОБА_4, встановлені рішенням, яке набрало законної сили, та в силу приписів частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевказані норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.

Всі інші аргументи апелянта також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року (повне судове рішення 10 серпня 2018 року) - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року (повне судове рішення 10 серпня 2018 року) у справі № 826/2742/18 за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Національний банк України, про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 02 січня 2018 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 139 962,06 грн. по виконавчому провадженню ВП №34182677 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль