Постанова № 76385184, 06.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа № 920/1260/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1150 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2018 по справі № 920/1260/17 (суддя Резніченко О.Ю.; повне рішення складено 22.02.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Юкрейнхарвест", м. Глобине, Глобинський район, Сумська область

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область

про стягнення 4857389,76 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Юкрейнхарвест" звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" про стягнення 3792360 грн боргу, 758472 грн штрафу, 129044,14 грн пені, 143382,38 грн 30% річних, 34131,24 грн інфляційних за неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу №Д 17-02/04 від 17.02.2017, укладеного між відповідачем та ТОВ "Агропартнер", права вимоги по якому останній передав позивачу за договором від 30.06.2017 про відступлення права вимоги.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2018 по справі № 920/1260/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Юкрейнхарвест" 3792360 грн боргу, 758472 грн штрафу у розмірі 20%, 129044,14 грн пені, 143382,38 грн 30% річних, 34131,24 грн інфляційних втрат, 72860,85 грн витрат на сплату судового збору, 18520 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2018 у справі № 920/1260/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аграрна компанія "Юкрейнхарвест" за їх необґрунтованістю та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Зокрема, апелянтом вказано, що судом першої інстанції залишився поза увагою той факт, що при укладенні договору купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04 сторонами не було дотримано вимог законодавства. Апелянт також вважає, що розмір неустойки надмірно великий та має бути зменшений до 10000,00 грн., а також наголошує про неможливість стягнення одночасно пені та штрафу за одне і те ж правопорушення. Крім того, апелянт зазначає, що судом не досліджено взагалі обставини щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора (позивача у даній справі) за договором відступлення права вимоги від 30.06.2017.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено такий склад суду: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 відкрито апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про порушення процесуальних норм судом апеляційної інстанції при відкритті апеляційного провадження. На його думку, апеляційну скаргу мало бути повернуто заявнику, у поновленні строку мало бути відмовлено. Такі доводи викладені і в запереченні проти відкриття апеляційного провадження (вх.№4894 від 26.06.2018). Однак, такі доводи позивача не можуть бути предметом перегляду апеляційним господарським судом, оскільки апеляційне провадження у даній справі вже відкрито, і у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження переглядати свої судові рішення, за виключенням випадків встановлених 272 ГПК України та параграфом 3 Розділу ІV ГПК України.

Статтею 287 ГПК України (нова редакція) передбачено випадки, коли учасник справи або особа права, інтереси та обов’язки якої вирішені оскаржуваним судовим рішенням мають право звернутись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись і на презумпцію правомірності правочину, зазначає, що відсутні будь-які підстави вважати, що з боку директора відповідача при підписанні договору купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04 перевищено повноваження в силу приписів статті 73-1 ГК України. На його думку, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно та нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу необхідного обсягу повноважень або повинна була проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. До того ж, позивач у відзиві не погоджується зі зменшенням розміру неустойки до 10000,00 грн, та посилаючись на свободу договору, зазначає про те, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є наслідком притягнення його до відповідальності, встановленої договором, у вигляді штрафу та пені, а також є підставою для нарахування відповідних втрат.

26.06.2018 у зв’язку з відпусткою судді Медуниці О.Є. для розгляду справи було здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Білецька А.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 16.07.2018.

16.07.2018 представником позивача заявлено відвід колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., який ухвалою суду від 16.07.2018 визнаний необгрунтованим, провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, у відповідності до частини 3 статті 39 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.

18.07.2018 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 25.07.2018.

24.07.2018 у зв’язку з відпусткою судді Білецької А.М., для розгляду справи проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено такий склад суду: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А.

В судовому засіданні 25.07.2018 оголошено перерву до 30.07.2018.

30.07.2018 у зв’язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. для розгляду справи проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено такий склад суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А.

30.07.2018 від позивача надійшла заява про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням у справі №908/2857/18 за позовом ДП "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України до ТОВ «Аграрна компанія «Юкрейнхарвест» та ТОВ «Агропартнер» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017. Заява позивача мотивована приписами п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України та п.4 ч.1 ст. 229 ГПК України.

Заявник зазначає, що на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2857/18 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017. Позовні вимоги в тій справі обґрунтовані тим, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017 були відсутні зобов’язання у ДП "Дослідне господарство "Правдинське" за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017. Тому, з огляду на предмет спору у даній справі, заявник вважає пов’язаними справи №907/2857/18 та №920/1260/17 та наполягає на зупиненні провадження у справі.

В судовому засіданні 30.07.2018 оголошено перерву до 27.08.2018.

27.08.2018 у зв’язку з відпустками суддів Пелипенко Н.М. та Істоміної О.А. для розгляду справи проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено такий склад суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 27.08.2018 оголошено перерву до 06.09.2018.

Розглянувши в судовому засіданні 06.09.2018 клопотання позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5 статті 227 ГПК України, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Досліджуючи обставини об’єктивної неможливості розгляду даної апеляційної скарги без фактів, які можуть бути встановлені за результатами розгляду позову ДП "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України до ТОВ «Аграрна компанія «Юкрейнхарвест» та до ТОВ «Агропартнер» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017, колегія суддів зазначає, що станом на час прийняття рішення у даній справі та розгляду Господарським судом Сумської області даної справи, обставин щодо оспорення договору про відступлення прав вимоги за договором купівлі-продажу від 17.02.2017 та подання відповідного позову до Господарського суду Дніпропетровської області не існувало, сторони відповідних вимог до суду першої інстанції в цій справі не заявляли.

В заяві позивачем не наведено доказів існування об’єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення питання щодо недійсності договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017, в матеріалах справи зібрано достатньо доказів, які дозволяють оцінити обставини (факти), які були предметом судового розгляду під час винесення оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення, виходячи з матеріалів справи, які існували на момент його прийняття, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 06.09.2018 по суті спору сторони підтримали свої позиції, представник апелянта просив суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2018 та відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Представник позивача наполягала на законності прийнятого рішення, з посиланням на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила суд залишити його без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача та користь ТОВ «Юкрейнхарвест» заборгованості на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.06.2017 року основної заборгованості у розмірі 3792360,00 грн., яка виникла у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04. Також позивач просить стягнути з відповідача 758472,00 грн. штрафу, 129044,14 грн. пені, 143382,38 грн. річних та 34131,24 інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2017 року між ДП «ДГ «Правдинське» (покупець) та ТОВ «Агропартнер» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № Д17-02/04, у відповідності до п.1.1 якого, продавець зобов’язався передати у власність покупця належні продавцю засоби захисту рослин, мікродобрива та інокулянти (надалі – товар), згідно специфікацій, визначених у додатках до договору та/або видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його згідно умов договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість товару та термін його оплати, а також інші умови, визначені в додатках (та/або видаткових накладних) (п.1.2 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору, ціни, загальна вартість, строки розрахунків, найменування, конкретний асортимент товару визначаються в гривнях та зазначаються у додатках та/або видаткових накладних на дату їх складання.

Датою поставки товару або його партії, вважається дата, вказана у видаткових накладних на відпуск товару (п. 3.2 договору).

Між ДП «ДГ «Правдинське» та ТОВ «Агропартнер» були укладені додатки № 1 від 17.02.2017 року та № 2 від 21.02.2017 року, в яких визначено кількість товару, що поставляється за договором, його вартість та строки оплати товару. Згідно додатку №1 сторони погодили, що покупець самовивозом зі складу м. Кременчук отримує від продавця товар - аміачна селітра біг-бег у кількості 210 тон, на суму 2142000,00 грн. Згідно додатку №2 сторони погодили, що покупець придбає товар – нітроамофоску 16:16:16 у кількості 136 тон вартістю 1650360,00 грн, базис поставки – станція Кириківка Великописарівського району Сумської області.

Також у додатках №1 та №2 визначено, що покупець зобов’язаний оплатити загальну вартість товару, що вказана в додатках не пізніше 30 жовтня 2017 року у розмірі 100% вартості товару, що разом, у відповідності до додатків №1 та №2, складає 3792360,00 грн.

Відповідно до п. 3.5., 3.6 договору, товар вважається прийнятим за кількістю і якістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття ним товару.

Як зазначає позивач, відповідачу поставлений товар згідно додатків №1 та №2 на загальну суму 3792360,00 грн., який не оплачений відповідачем в повному обсязі.

30.06.2017 року між ТОВ «АК «Юкрейнхарвест» (новий кредитор) та ТОВ «Агропартнер» (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу № Д 17-02/04 від 17.02.2017 року (основний договір) до Державного підприємства “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України” (боржник).

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, новий кредитор передає належне йому право вимоги до відповідача, згідно з договором купівлі-продажу № Д 17-02/04 від 17.02.2017 року, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить ТОВ «Агропартнер» за вказаним договором. З цього випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора у зобов’язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Пунктом 2 договору про відступлення права вимоги, сторони обумовили, що за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, яка дорівнює загальному розміру грошових коштів, фактично отриманих новим кредитором від боржника відповідно до розділу 2 основного договору. Новий кредитор зобов’язується перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта суму, визначену у п. 2.1 цього договору, протягом 5-ти (п’яти) років з дати підписання цього договору.

Пунктом 3.1.2 сторони погодили, що первісний кредитор зобов’язаний передати первісному кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються, в термін до 30.06.2017 та інформацію яка важлива для їх здійснення.

Вказаний договір про відступлення права вимоги укладений за погодженням директора відповідача ОСОБА_2, що підтверджується його підписом на останньому листі договору з грифом «погоджено» та пунктом 6.4 договору, в якому йдеться про те, що даний договір укладений у трьох примірниках, по одному для первісного кредитора, нового кредитора та боржника.

01.11.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості, зокрема, за договором купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04 у розмірі 3792360,00 грн.

Несплата відповідачем вказаної суми заборгованості стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження позовних вимог та обгрунтовуючи суму заборгованості, позивачем до матеріалів позовної заяви надано наступні документи:

- копію договору про відступлення права вимог від 30.06.2017 (а.с. 20, 21 т.1);

- копію договору купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017 (а.с. 29. 30 т.1);

- копії додатку №1 від 17.02.2017 до договору №Д17/02-04 від 17.02.2017 (а.с. 31 т.1);

- копію додатку №2 від 21.02.2017 до договору №Д17/02-04 від 17.02.2017 (а.с. 32 т.1);

- копію претензійної вимоги від 01.11.2017 з доказами, які підтверджують направлення претензії відповідачу (а.с. 25-28 т.1);

- копію акту звіряння взаємних розрахунків за період червень – жовтень 2017 між ТОВ «АК «Юкрейнхарвест» та ДП «ДГ «Правдинське» на суму 12146501,97 грн. (а.с. 22 т.1);

- копію акту звіряння взаємних розрахунків за червень 2017 між ТОВ «АК «Юкрейнхарвест» та ДП «ДГ «Правдинське» на суму 12298401,97 грн. (а.с. 23 т.1);

- копію акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2017 – 26.07.2017 між ТОВ «Агропартнер» та ДП «ДГ «Правдинське» на суму 12298401,97 грн. (а.с. 24 т.1);

- копію видаткової накладної №19 від 23.02.2017 на поставку аміачної селітри у кількості 90 тон на суму 918000,00 грн. (а.с. 33 т.1);

- копію видаткової накладної №13 від 21.02.2017 на поставку аміачної селітри у кількості 90 тон на суму 918000,00 грн. (а.с. 34 т.1);

- копію видаткової накладної №24 від 27.02.2017 на поставку аміачної селітри у кількості 30 тон на суму 306000,00 грн. (а.с. 35 т.1);

- копію видаткової накладної №41 від 05.03.2017 на поставку нітроамофоски 16:16:16 у кількості 136 тон на суму 1650,360,00 грн. (а.с. 36 т.1);

- копію товарно-транспортної накладної №Р24 від 27.02.2017 (а.с. 37. 38 т.1);

- копію товарно-транспортної накладної № Р20 від 23.02.2017 (а.с. 39 т.1);

- копію товарно-транспортної накладної № Р13 від 21.02.2017 (а.с. 40 т.1);

- копію акту приймання-передачі нітроамофоски 16:16:16 на суму 1650360,00 грн. між ТОВ «Агропартнер» та ДП «ДГ «Правдинське» (а.с. 41 т.1);

- копію довіреності №7 від 20.02.2017 на отримання відповідачем двісті десяти тон аміачної селітри (а.с. 42 т. 1).

Як зазначає позивач у позові, право вимоги за договором про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04 перейшли до ТОВ «АК «Юкрейнхарвест», оскільки сторонами договору про відступлення права вимоги виконані його умови щодо передачі документів, що засвідчують права, що передаються, та повідомлено боржника про перехід права вимоги до нового кредитора.

Зазначене і було встановлено судом першої інстанції на підставі наданих позивачем документів до позовної заяви, та дійшовши висновку про невиконання відповідачем основного зобов’язання за договором купівлі-продажу, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги правомірними та задовольнив позов у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи та докази на їх підтвердження, встановлені відповідні обставини, які не доведені позивачем та порушено норми матеріального права при наданні обставинам справи належної правової оцінки.

У відповідності до приписів статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, проте, частиною 4 цієї статті передбачено про те, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо буде встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Розглядаючи заявлені у справі позовні вимоги, колегія суддів зазначає, що перш за все, необхідним є встановлення обставин щодо переходу до позивача прав за договором про відступлення права вимоги від 30.06.2017 за договором купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17/02-04, та у зв’язку з цим дослідження обставин щодо наявності порушеного права позивача діями чи бездіяльністю саме відповідача у даній справі.

Стаття 512 ЦК України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України встановлено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Положеннями статті 91 ГПК України передбачено. що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів зазначає, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, обов`язок доведеності обставин, які наведені в позові, покладається на позивача. Доведеність таких обставин полягає у підтвердженості їх відповідними належними та допустимими доказами.

Положеннями статей 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом новий кредитор не довів суду факту переходу до нього прав вимоги за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017 в контексті наявності у нього всіх документів, які засвідчують право вимоги за цим договором та важливої інформації для його здійснення.

Надані до позовної заяви копії документів в підтвердження наявності у позивача права вимоги до відповідача не становлять весь пакет документів, які засвідчують право вимоги за договором купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04.

Зазначене встановлено судом апеляційної інстанції під час з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Колегією суддів задоволено усне клопотання позивача про надання суду оригіналів документів, що підтверджують перехід права вимоги для огляду.

Колегією суддів в судовому засіданні 06.09.2018 оглянуто надані позивачем оригінали документів, а саме:

- договір про відступлення права вимог від 30.06.2017;

- договір купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017 ;

- додаток №1 від 17.02.2017 до договору №Д17/02-04 від 17.02.2017;

- додаток №2 від 21.02.2017 до договору №Д17/02-04 від 17.02.2017;

- претензійна вимога від 01.11.2017 з доказами, які підтверджують направлення претензії відповідачу;

- акт звіряння взаємних розрахунків за період червень – жовтень 2017 між ТОВ «АК «Юкрейнхарвест» та ДП «ДГ «Правдинське» на суму 12146501,97 грн.;

- акт звіряння взаємних розрахунків за червень 2017 між ТОВ «АК «Юкрейнхарвест» та ДП «ДГ «Правдинське» на суму 12298401,97 грн.;

- акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2017 – 26.07.2017 між ТОВ «Агропартнер» та ДП «ДГ «Правдинське» на суму 12298401,97 грн.;

- видаткова накладна №19 від 23.02.2017 на поставку аміачної селітри у кількості 90 тон на суму 918000,00 грн. ;

- видаткова накладна №13 від 21.02.2017 на поставку аміачної селітри у кількості 90 тон на суму 918000,00 грн. ;

- видаткова накладна №24 від 27.02.2017 на поставку аміачної селітри у кількості 30 тон на суму 306000,00 грн.;

- видаткова накладна №41 від 05.03.2017 на поставку нітроамофоски 16:16:16 у кількості 136 тон на суму 1650360,00 грн. ;

- товарно-транспортна накладна №Р24 від 27.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на підставі видаткової накладної №24 від 27.02.2017;

- товарно-транспортна накладна № Р20 від 23.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на підставі видаткової накладної №19 від 23.02.2017;

- товарно-транспортна накладна № Р20/1 від 23.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на підставі видаткової накладної №19 від 23.02.2017;

- товарно-транспортна накладна № Р13 від 21.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на підставі видаткової накладної №13 від 21.02.2017;

- товарно-транспортна накладна № Р13/1 від 21.02.2017 на підставі видаткової накладної №13 від 21.02.2017;

- товарно-транспортна накладна № 13/2 від 23.02.2017 на підставі видаткової накладної №13 від 21.02.2017;

- акт приймання-передачі нітроамофоски 16:16:16 на суму 1650360,00 грн. між ТОВ «Агропартнер» та ДП «ДГ «Правдинське»;

- довіреність №7 від 20.02.2017 на отримання відповідачем двісті десяти тон аміачної селітри,

- зведений акт приймання-передачі документів за договором про відступлення права вимоги від 30.06.2017.

Під час огляду оригіналів вказаних документів, колегією суддів встановлено, що копії актів звіряння, що надані позивачем до позову не відповідають оригіналам актів звіряння наданих позивачем для огляду, оскільки у копії акту звіряння за період з червня 2017 – жовтень 2017 наданого позивачем до позову (а.с.22 т.1) відсутнє прізвище особи, яка підписала акт від імені ДП «ДГ «Правдинське», у оригіналі - прізвище такої особи міститься.

В копії акту за червень 2017 (а.с. 23 т.1) у таблиці в графі «За даними Державне підприємство "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України, Гривня» відсутні будь-які цифрові показники, тоді як в оригіналі вказаного акту такі показники проставлені ручкою, а також в копії зазначеного акту відсутні прізвища осіб, які підписали акт, у оригіналі – такі прізвища міститься.

Такі самі невідповідності містяться і в копії акту за період з 01.01.2017 – 26.06.2017 (а. с.24 т.1).

Крім того, колегією суддів встановлено, що до матеріалів позовної заяви позивачем не надано копії товарно-транспортних накладних, а саме: № Р20/1 від 23.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на підставі видаткової накладної №19 від 23.02.2017, № Р13/2 від 21.02.2017 на підставі видаткової накладної №13 від 21.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на суму 306000,00 грн. (автомобіль КАЗ АР2375И), № 13/2 від 21.02.2017 на підставі видаткової накладної №13 від 21.02.2017 на отримання аміачної селітри у кількості 30 тон на суму 306000,00 грн. (автомобіль ДАФАХ9698АХ).

До того ж, до матеріалів справи позивачем не надано копію зведеного акту прийому-передачі за договором про відступлення права вимоги від 30.06.2017.

Відсутні докази надання таких документів позивачем впродовж розгляду справи судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що чіткого переліку документів які повинні передаватись первісним кредитором новому кредитору, та які підтверджують право вимоги чинним законодавством не передбачено, однак, такий перелік визначається, виходячи із суті зобов'язання, яке існує між боржником та первісним кредитором.

В даному випадку, до нового кредитора повинні бути передані документи, які підтверджують здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу мінеральних добрив, а саме: укладений між сторонами основний договір та документи, що підтверджують продаж та отримання товару, як – то видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, податкові накладні (за їх необхідності), довіреності на отримання товару, платіжні документі, акти приймання – передачі товару тощо.

У статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, однак, такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, та визначає погодженість кредитора чи боржника з сумою заборгованості.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначені невідповідності в актах звіряння, які додані позивачем до позову, а також відсутність в матеріалах справи документів бухгалтерського обліку, які повинні відображати здійснення господарської операції, а саме: документи підтверджуючи перевезення та отримання товару відповідачем, свідчать про недоведеність позивачем факту переходу до нього права вимоги за договором купівлі-продажу 17.02.2017 №Д17-02/04 до боржника, а судом першої інстанції зроблено висновок щодо набуття позивачем відповідних прав без дослідження повного пакету документів, які встановлюють вчинення господарської операції за договором купівлі-продажу від 17.02.2017.

До того ж, в матеріалах справи відсутні докази передачі від первісного кредитора новому кредитору важливої інформації щодо здійснення права вимоги, про яку зазначено в статті 517 ЦК України, а також відсутня будь-яка вказівка про її відсутність.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення договору про відступлення права вимоги також містять помилки або неточності, які роблять його умови незрозумілими, зокрема, у пункті 2.2 договору згадується про «Клієнта», тоді як, такої сторони правовідносин визначених в договорі не має.

До того ж, у п. 3.1.2 договору зазначається, що первісний кредитор повинен передати первісному кредитору, тобто самому собі, усі необхідні документи, які засвідчують права що передаються в термін до « 30» червня 2017 р., та інформацію, що важлива для їх здійснення.

Проте, на ці обставини під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не звернуто уваги, і саме на підставі таких положень договору прийнято оскаржуване у даній справі рішення.

В ході судового засідання в суді апеляційної інстанції представник позивача неодноразово звертала увагу суду, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у представника позивача (іншого) були наявні оригінали доказів по справі. Представником позивача в суді першої інстанції заявлялось усне клопотання про дослідження судом оригіналів документів, що підтверджують перехід права вимоги, однак судом першої інстанції таке клопотання відхилено, у зв`язку з відсутністю у нього сумнівів щодо відповідності документів, які містяться в матеріалах справи оригіналам таких документів.

Для перевірки таких даних колегією суддів було досліджено аудіозапис судового засідання Господарського суду Сумської області від 19.02.2018 у даній справі, який підтверджує наведені обставини.

Крім того, як зазначалось статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Зокрема, договір про відступлення права вимоги підписаний первісним та новим кредитором, а також погоджений керівником боржника, про що є його підпис на останньому аркуші договору з грифом «погоджено», а також вчинений власноруч напис «ознайомлений». Доводів на спростування або ж невизнання факту обізнаності боржника про укладення цього договору в судовому засіданні не заявлялось. Відповідно до пункту 6.4 договору даний договір укладено у трьох оригінальних примірниках, по одному для первісного кредитора, нового кредитора та боржника. Наведене свідчить про те, що боржника повідомлено про укладення між ТОВ «Агропартнер» та ДП "ДГ "Правдинське" договору про відступлення права вимоги.

Проте, колегія суддів зазначає, що однією із істотних умов договору про відступлення права вимоги є зазначення в ньому переліку документів, що підтверджують право вимоги, що передається.

Передача вказаного переліку документів фіксується актом приймання-передачі документів, який, як встановлено, відсутній в матеріалах даної справи.

В договорі про відступлення права вимоги від 30.06.2017 перелік документів, що підтверджують права, що передаються за договором, відсутній. А тому, підписуючи та погоджуючи договір про відступлення права вимоги від 30.06.2017 боржникові не надано доказів переходу права вимоги до нового кредитора, відсутні в матеріалах даної справи і інші документи, які б підтверджували надання боржнику таких доказів.

Наведені обставини, в силу приписів ст. 517 ЦК України, позбавляють боржника обов’язку виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу від 17.02.2017 №Д17-02/04 саме перед новим кредитором (ТОВ «Юкрейнхарвест»).

Так, частиною 1 ст.15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, виходячи з обставин даної справи, позивачем на підтвердження свого порушеного права не надано відповідних доказів, які б свідчили про перехід до нього права вимоги до боржника за договором купівлі-продажу №Д17-02/04 від 17.02.2017.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 4 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

За таких обставин, новим кредитором не доведено обставин справи на які він посилається в позові, а судом першої інстанції не досліджено в повній мірі чи дійсно відбувся перехід прав вимоги за договором купівлі-продажу, чи було передано новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються.

Тому, є передчасним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, неустойки, інфляційних та річних за неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу № Д 17-02/04 від 17.02.2017 року.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінюючи у даній справі докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позову за відсутності належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують предмет та підстави позову.

Зазначене є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем у даній справі.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до частини 4 ст. 11 ГПК України, Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що оскаржуване рішення вимогам статті 236 ГПК України не відповідає, з огляду на недоведеність позивачем обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального права при наданні спірним правовідносинам належної правової оцінки.

Таке рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2018 у справі №920/1260/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.09.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.