Постанова № 76384969, 12.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018 Справа № 904/1560/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у справі №904/1560/18 (суддя Бондарєв Е.М.; рішення ухвалене о 12:46 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 19.06.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 3988,80 грн. та 49196,04 грн. збору за зберігання вантажу

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 3988,80 грн. та 49196,04 грн. збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини простоювання вагонів на коліях станції ОСОБА_1 з причин, які залежали від вантажовласника, та безпідставність заперечень відповідача щодо оплати належних позивачеві платежів, що примусило позивача звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у справі №904/1560/18 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 3988,80 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 49196,04 грн. та 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване тим що, як встановлено судом, станцією відправлення правомірно були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції, відповідно до Тарифного керівництва №1, нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46, а відповідач зі своєї сторони не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станції відправлення та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у справі №904/1560/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на свою користь судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано обставини, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь позивача на відзив відповідача і безпідставно задоволено позовні вимоги позивача, попри те, що в обґрунтування позовних вимог не надано належних доказів, що підтверджували б доводи, зазначені ним у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача. Вважає, що при прийнятті оскарженого рішення судом не здійснено належного аналізу ситуації, суд дійшов хибного висновку про наявність вини відповідача у затримці вагонів, що стало наслідком задоволення неправомірних позовних вимог позивача.

Окрім того, відповідач заявив бажання на підставі статті 42 Господарського процесуального кодексу України, взяти участь у судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у справі №904/1560/18; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач (ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця") у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Зі своєї сторони позивач також подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке обґрунтоване тим, що зазначені у позовній заяві залізниці обставини нарахування спірної плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є нетиповими, подібні спірні питання раніше не знаходились на розгляді суду, тому потребують детального розгляду за участю представників сторін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у справі №904/1560/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Кощеєв І.М.

Колегія суддів, розглянувши клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням її учасників, визнала їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки учасниками сторін надані в матеріли справи ґрунтовні письмові пояснення щодо спірних обставин даної справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Державним підприємством "ОСОБА_1 залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір №ПР/М-14-2/14-1438/НЮдч від 21.09.2012 "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північного гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції ОСОБА_1 і Рядова ДП "ОСОБА_1 залізниця" (далі - договір, а.с.29-34).

Пунктом 1 Договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій ДП "ОСОБА_1 залізниця": ОСОБА_1 - стрілками №№2,4,6 до колій №6 та №18 станції ОСОБА_1; Рядова - стрілкою №8 до колії №6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено: по станції ОСОБА_1: біля: - маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції ОСОБА_1; - маневрового світлофору М-8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції ОСОБА_1; - маневрового світлофору М-6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки №6 станції ОСОБА_1. По станції Рядова: біля - вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки №8 станції Рядова.

Згідно пункту 4 Договору, руху поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.

Відповідно до пункту 5 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється:

- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 година; - порожні на піввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ"- не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Залізниці прийомоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів Залізницею Власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Відповідно до пункту 6 Договору вагони, що прибули на станцію ОСОБА_1 залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції ОСОБА_1, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова ОСОБА_1 залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5 VI, 7,8,9,10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Пунктом 9 Договору передбачено, що з під'їзної колії вагони здаються залізниці: - маршрутного навантаження - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії: - на одну з колій №№1,2,3,4,5,6,7,8 станції ОСОБА_1, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються приймання вагонів Залізницею у технічному та комерційному відношенні; - на одну з колій №№3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5 VI, 7,8,9,10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції де здійснюються приймання вагонів Залізницею у технічному та комерційному відношенні.

Згідно пункту 10 Договору здавання вагонів з під'їзної колії залізниці здійснюється: - навантажених хоперів - через інтервал часу 2,0 години; - на піввагонів, навантажених концентратом залізорудним та обкотишами - через інтервал часу 2,5 години; - інших вагонів - за повідомленнями, які передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ власника колії по телефону черговому по станції примикання Залізниці, з подальшим письмовим підтвердженням і відміткою відповідального працівника станції. У разі здавання вагонів власником колії залізниці за її згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Згідно пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці:

за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у Розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);

за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Пунктом 20 Договору передбачено, що цей договір укладається терміном на 3 роки і діє з моменту його підписання сторонами.

Судом першої інстанції також встановлено, що 11.01.2018 з під'їзної колії ПрАТ "ПІВНГЗК" виставило на колії станції ОСОБА_1 56 завантажених вагонів для відправлення за накладною №47747472 на станцію Сартана Донецької залізниці.

Під час комерційного огляду виставленого маршруту, працівниками залізниці були виявлені залишки вантажу на хребтових балках та автозчепних пристроях вагонів №№61605820, 56262140, 60459005, 53519971, 60456183. Внаслідок чого цей маршрут було затримано на коліях станції для очищення вагонів працівниками комбінату, про що складено акт загальної форми ГУ-23 №187/188 від 11.01.2018 (а.с. 21, 23).

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 № 11019020 та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №19019001 на загальну суму 53184,84 грн. (а.с.17-20).

За висновком суду першої інстанції станцією відправлення правомірно були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції, відповідно до Тарифного керівництва №1, нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46.

При цьому суд першої інстанції послався на норми статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, положення абзацу 1 статті 42, статті 46, статті 71 частини 1, 2 та 7-9, статті 119 Статуту залізниць України, пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, пункту 8 Правил зберігання вантажів, абзацу 3 пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, пункту 3, 4 розділу ІІ та пункту 6, 8 і 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, пункту 3 Правил складання актів, та виходив із того, що відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станції відправлення та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами, а письмові зауваження представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати за користування вагонами, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами, викладених в цих зауваженнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, зроблений при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши надані сторонами в матеріали справи докази, колегія суддів разом із встановленими судом першої інстанції встановила також наступні обставини.

11.01.2018 о 06:25 год. відповідач (ПрАТ "ПІВНГЗК") виставив зі своєї під'їзної колії на колії станції ОСОБА_1 маршрут з 56 завантажених вагонів для відправлення, а саме:

- за накладної №47741541 від 11.01.2018 у кількості 37 вагонів з вантажем обкотиші залізорудні неофлюсовані 0,12 Fe=65%, код вантажу 141114, маршрут №9 (а.с.69);

- за накладною №47741558 від 11.01.2018 у кількості 19 вагонів з вантажем обкотиші залізорудні неофлюсовані 0,12 Fe=65%, код вантажу 141114, маршрут №9 (а.с.72).

Вказані вище дата та час подачі означеної кількості вагонів підтверджено пам'яткою форми ГУ-45 №55 від 11.01.2018 (а.с.75) та Відомістю про передачу з під'їзної колії ПрАТ "ПІВНГЗК" на станцію ОСОБА_1 56 вагонів №9 (ок-ши) ст. Сартана ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", яка містить підписи прийомоздавальників ПрАТ "ПІВНГЗК", станції ОСОБА_1 та ДСП станції ОСОБА_1 (а.с.74).

Як свідчать відмітки у розділі 38 вказаних вище накладних, товарний касир станції відправлення ОСОБА_2 накладенням електронного підпису "ЕЦП" 11.01.2018 о 06:27 підтвердив факт прийняття вказаного вантажу залізницею.

Однак, в подальшому позивачем були складені ОСОБА_3 загальної форми ГУ-23 №188/187 від 11.01.2018 зі змісту яких вбачається, що під час комерційного огляду виставленого маршруту працівниками залізниці були виявлені залишки вантажу на хребтових балках та автозчепних пристроях вагонів №№61605820, 56262140, 60459005, 53519971, 60456183, внаслідок чого маршрут було затримано на коліях станції для очищення вагонів працівниками комбінату (а.с. 21, 23).

Відповідно до вказаних вище актів загальної форми ГУ-23 №188/187 від 11.01.2018 вагони простоювали на коліях станції ОСОБА_1 до повного очищення хребтових балок вагонів працівниками комбінату з 06:25 год. до 09:10 год. 11.01.2018.

До Книги комерційного огляду по відправленню внесено відповідний запис (а.с.28).

У зв'язку з цією обставиною позивачем і нараховано відповідачеві плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за весь час знаходження вагонів на коліях станції ОСОБА_1, на підтвердження чого до матеріалів справи надані накопчувальна картка №19010040 з виправленим номером на №19019001 від 19.01.2018 (а.с.17) та Відомість плати за користування вагонами №11010064р з виправленим номером на №11019020 від 19.01.2018 (а.с.18-20), які підписані зі сторони ПрАТ "ПІВНГЗК" з застереженнями.

Так, відповідачем зазначена накопичувальна картка підписана із застереженням, а саме: "З нарахованою сумою 3324,00 грн. по актам АОФ №187, №188 не згодні. Акти представнику ПрАТ "ПІВНГЗК" на підпис не надавались. В актах вказані недостовірні дані. Маршрут знятий з користування ПрАТ "ПІВНГЗК" згідно "Пам'ятки про збирання вагонів №55" 11.01.2018 в 6 год. 25 хв. Всього по відомості підтверджуємо 20810,20 грн." (а.с.78-82).

За твердженням відповідача дана інформація не відповідає дійсності, так як:

- вагони №№61605820, 56262140, 60459005 на під’їзну колію ПрАТ "ПІВНГЗК" подавались 09.01.2018 о 23:20 год. в порожньому стані, що підтверджено пам'яткою про подавання вагонів №68 (а.с.76);

- вагони №№53519971, 60456183 на під'їзну колію ПрАТ "ПІВНГЗК" подавались 10.01.2018 о 05:00 год. в порожньому стані, що підтверджено пам'яткою про подавання вагонів №69 (а.с.77);

- після подання порожніх вагонів на під’їзну колію ПрАТ "ПІВНГЗК", вони були навантажені обкотишами залізорудними не флюсованими, що підтверджено п. 15 залізничної накладної №47747472.

Таким чином, відповідач вбачає неправомірність дій позивача щодо складення акту ГУ-23 №188/187 від 11.01.2018, оскільки посилання позивача на залишок залізорудного концентрату на хребтових балках та автозчепних пристроях в вагонах №№61605820, 56262140, 60459005, 53519971, 60456183 не відповідає наявним матеріалам справи.

Крім того відповідач вказує, що після 07 годин 20 хв. 11.01.2018 були викликані на станцію ОСОБА_1 представники ПрАТ "ПІВНГЗК" для комісійного огляду маршрута. Працівниками УЗ складені акти затримки форми ГУ-23 №187, 188. Начальником вантажної служби ЦВЖДТ УЖДТ ПрАТ "ПІВНГЗК" ОСОБА_4 сповіщено, що вищевказані акти будуть підписані з зауваженнями. В результаті акти на підпис представникам ПрАТ "ПІВНГЗК" не надавались, а екземпляри для ПрАТ "ПІВНГЗК" були прикріплені до відомості плати за користування форми ГУ-46 №11010064р і передані наступної звітної доби (а.с.83).

Як вбачається з наданої відповідачем первісної відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 №11010064р, до цього документу відповідачем були внесені заперечення про те, що "ПрАТ "ПІВНГЗК" відмовляється в оплаті суми 40996,70 грн. за збереження вагонів по станції ОСОБА_1, так як їх затримка відбулась не з вини підприємства. Акти ГУ-23 №188/187 від 11.01.2018 містять недостовірну інформацію та на підпис уповноваженим представникам ПрАТ "ПІВНГЗК" не надавались. Ця відомість не була підписана позивачем (а.с.78-82).

Відповідач вказує, що натомість з невідомих для нього підстав первісна відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №11010064р була відкорегована Залізницею на відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №11019020, після внесення ПрАТ "ПІВНГЗК" своїх заперечень.

На спростування заперечень відповідача позивач надав в матеріали справи ОСОБА_3 загальної форми ГУ-23 №194 від 11.01.2018, в якому працівниками залізниці засвідчено той факт, що працівники ПрАТ "ПІВНГЗК" відмовились від підписання облікової картки та від підпису ОСОБА_3 ГУ-23 №188/187 від 11.01.2018 (а.с.22).

Як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи залізничних накладних №47747472 та №47747514 від 11.01.2018, у графі 55 цих накладних міститься відмітка про вчинення прийомоздавальником вантажовідправника ОСОБА_5 цифрового підпису "ЕЦП" 11.01.2018 о 09:57 год., якою засвідчено факт передачі вантажу, а в графі 38 цих накладних міститься відмітка про вчинення цифрового підпису товарного касира станції ОСОБА_1 ОСОБА_3., якою засвідчено факт отримання вантажу до перевезення 18.01.2018 о 10:28 год. (а.с. 26, 93).

Крім того позивачем надано до матеріалів справи Довідки 9009, з яких вбачається, що накладні №47741541 та 47741558, було скасовано 11.01.2018 (а.с. 94-95).

Причиною даного спору є питання, чи має відповідач нести відповідальність за час затримки вантажу з 11.01.2018 о 06:25 год. - моменту його передачі залізниці на станції відправлення ОСОБА_1 до 11.01.2018 о 09:10 год. - моменту, який залізниця визначає, як час усунення причин затримки вагонів на станції відправлення ОСОБА_1 з вини вантажовласника.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України ).

Оцінюючи дії сторін на предмет їх правомірності, суд апеляційної інстанції виходить з наступних положень законодавства та умов договору №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції ОСОБА_1 і Рядова ДП "ОСОБА_1 залізниця" від 21.09.2012 та відповідного Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і станцій примикання ОСОБА_1 і Рядова ДП "ОСОБА_1 залізниця" (надалі - ЄТП).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно ч.ч.1, 2 та 7-9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів визначено, що факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, затверджені Правила користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України) (із подальшими змінами).

За приписами пункту 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, ОСОБА_3 про затримку вагонів форми ГУ-23а, ОСОБА_3 загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно пункту 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (з подальшими змінами), акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Як передбачено пунктом 2.3.2 вказаних вище ЄТП, комерційний огляд виконують прийомоздавальник залізниці та прийомоздавальник ПАТ "Північний ГЗК". При комерційному огляді перевіряється наявність та справність ЗПП (пломб) у вагонах; справність дверних та люкових запорів; правильність навантаження та кріплення вантажів; очищення вагонів від залишків раніше перевезених вантажів. Якщо за перевіркою виявлено порушення, за встановленим порядком складається акт загальної форми ГУ-23. Передача вагонів оформлюється "Пам'ятками про подавання/забирання вагонів" форми ГУ-45 з обов'язковим підписанням обома сторонами. У разі виявлення у составі, що здається залізниці, вагонів з комерційними несправностями, такий состав не знімається з обліку часу підприємства до усунення комерційних несправностей у цих вагонах.

Відповідно до пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що причинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Із наданих сторонами доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами 11.01.2018 двічі були оформлені накладні на перевезення однієї групи з 56 вагонів за маршрутом зі станції ОСОБА_1 до станції Сартана, у тому числі означених вище спірних вагонів №№61605820, 56262140, 60459005, 53519971, 60456183.

При цьому позивачем не спростовано твердження відповідача, що 11.01.2018 о 06:27 год. в графу 38 накладної №47741541 (37 вагонів) та в графу 38 накладної №47741558 (19 вагонів) внесено цифровий підпис товарного касира станції ОСОБА_1.

Таким чином, надані сторонами докази свідчать про те, що первісно означена група вагонів була передана вантажовідправником залізниці до перевезення саме 11.01.2018 о 06:25 год. і в момент цієї передачі позивач не пред'явив відповідачу будь-яких заперечень щодо невідповідності означених спірних вагонів до перевезення у комерційному чи технічному відношенні.

Тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що з цього моменту часу (11.01.2018 о 6:27 год.), з якого состав знімається з обліку часу підприємства, відповідач вже не несе обов'язку зі сплати за простоювання означених вагонів на станції відправлення.

Щодо подальших дій працівників позивача, якими одноособово проведено комерційний огляд вагонів, оскільки представники відповідача відмовилися приймати участь в такому огляді та в підписанні складених залізницею актів загальної форми ГУ-23 №188/187 від 11.01.2018, то колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що зафіксований працівниками залізниці факт залишків вантажу на хребтових балках та автозчепних пристроях означених вагонів не може бути визнаний судом, як достовірний, оскільки спростовується наданими відповідачем в матеріали справи доказами про те, що означені вагони були доставлені Залізницею під завантаження та передані відповідачу в порожньому стані (тобто мали бути придатними для перевезення як в технічному, так і комерційному відношенні, оскільки відповідно до пункту 10 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 №542, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №796/5987, після навантаження відправник зобов'язаний очистити зовнішню частину кузова та інші деталі вагона від забруднення), а згідно даних наведених в накладних, означені вагони фактично були завантажені не залізорудним концентратом (збагаченою рудою у подрібненому стані), а обкотишами (продуктом, який виробляється з залізорудного концентрату, методом грудкування), тобто є різними видами вантажу за кодами 14109, 14110 та 14114 відповідно до встановленої класифікації.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на невідповідність пояснень позивача про те, що вагони простоювали на коліях станції ОСОБА_1 до повного очищення хребтових балок та автозчепних пристроїв вагонів працівниками комбінату, у той час як матеріалами справи підтверджено факт відмови працівників відповідача від участі в комісійному огляді означених вагонів та від складання та підписання відповідних актів загальної форми Г-23 №187 та №188 від 11.01.2018.

Наведені вище обставини також свідчать про прийняття позивачем до виконання договору перевезення, первісно укладеного з відповідачем за накладними №47741541 від 11.01.2018 та №47741558 від 11.01.2018, а в подальшому про заміну цих зобов'язань іншими зобов'язаннями за договором перевезення за іншими накладними №47747472 від 11.01.2018 та №47747514 від 11.01.2018. Разом із цим, враховуючи, що повторні накладні №47747472 від 11.01.2018 та №47747514 від 11.01.2018 не могли бути оформлені перевізником в односторонньому порядку, колегія суддів відхиляє й заперечення відповідача про те, що первісні накладні були неправомірно скасовані залізницею в односторонньому порядку без погодження з вантажовідправником. Щодо правових наслідків таких дій сторін, то переукладення договору перевезення не впливає на той факт, що за попереднім договором означені вагони з вантажем вже були прийняті залізницею від вантажовласника для перевезення.

Таким чином, матеріалами справи дійсно підтверджений факт простоювання означених вагонів з вантажем обкотишів з 11.01.2018 о 06:25 год. - моменту його передачі вантажовласником залізниці на станції відправлення ОСОБА_1 до 11.01.2018 о 09:10 год. - моменту, який залізниця визначає, як час усунення причин затримки вагонів на станції відправлення ОСОБА_1.

Однак, колегія суддів вважає, що у даному випадку, позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, за яких саме відповідач має нести майнову відповідальність у вигляді обов'язку сплатити залізниці плату за користування вагонами та зберігання вантажу під час простоювання означених вагонів на станції відправлення, коли, як встановлено судом апеляційної інстанції, 11.01.2018 о 06:25 год. вже відбулось прийняття залізницею вагонів від вантажовласника та позивачем не доведено вини відповідача, як вантажовласника, у невідправлені залізницею в означений проміжок часу прийнятих нею вагонів за визначеним маршрутом.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами у розмірі 3988,80 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 49196,04 грн. - є необґрунтованим.

Згідно з повноваженнями, визначеними пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та наведені правові висновки, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для повного скасування оскарженого у даній справі рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та про наявність у суду апеляційної інстанції підстав для прийняття нового рішення, яким в задоволення позовних вимог позивача до відповідача про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 3988,80 грн. та 49196,04 грн. збору за зберігання вантажу, а всього 53184,84 грн. - слід повністю відмовити, як необґрунтованих.

За приписами частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого рішення суду першої інстанції повністю та прийняття нового рішення про повну відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог, на позивача слід покласти власні судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп. судового збору у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також витрати відповідача в сумі 2643 грн. 00 коп. на судовий збір, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277 ч.1 пп. 1-3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 у справі №904/1560/18 - скасувати повністю та прийняти нове рішення:

"В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 53184 грн. 84 коп. - відмовити.

Покласти на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп. судового збору у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" суму 2643 грн. 00 коп. судових витрат на судовий збір, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.09.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.М. Кощеєв