Постанова № 76384963, 10.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 справа № 905/858/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано – магнієвий комбінат, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Донецької області від18.06.2018р. (повний текст 21.06.2018р.)у справі№905/858/18 (суддя Величко Н.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано – магнієвий комбінат, м. Запоріжжя до про Публічного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ”, м. Горлівка, Донецька область стягнення 364 609,55 грн. В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано – магнієвий комбінат, м. Запоріжжя (далі – Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ”, м. Горлівка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 364609,55 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з’ясуванні обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що всупереч ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), роз’ясненням Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у Відповідача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує обставини непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення АТО, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, а тому на думку скаржника, Відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства та не доведено належними засобами доказування підстави для звільнення від відповідальності у вигляді сплати заборгованості з орендної плати. Однак, суд першої інстанції не дослідив наведені обставини, що є підставою для скасування рішення першої інстанції у повному обсязі.

Учасники справи в судове засідання 10.09.2018р. не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, у зв’язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутності.

Від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Зокрема, у відзиві Відповідач зазначає, що згідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Неможливість використання об’єкта оренди в даному випадку не підлягає доказуванню шляхом пред»явлення сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, виданого торгово-промисловою палатою. Такої ж позиції дотримується Донецька ТПП у правовому висновку №1257/12.1-21-03 від 25.11.2016р.

На думку Відповідача, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову через існування таких обставин та часу, протягом якого орендоване майно не могло бути використане за цільовим призначенням.

Також, на адресу суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю представника у інших судових засіданнях в підтвердження чого, Відповідачем надано роздруківку з сайту “Судова влада” про призначення справ у судах за участю Відповідача. Інших доказів на підтвердження неможливості участі представника Відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції ним не надано, у зв’язку з чим, подане Відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 10.04.2012 р. між сторонами Договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності №37 (з наступними змінами та доповненнями), за умовами п.1.1 якого (в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2013р.) Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – цистерни-цементовози (вагони) моделі 15-1405 у кількості двох одиниць, заводський номер цистерн – 59384636 (інв. №729966) та 59384826 (інв. №729995), що перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, вартість якого визначена згідно з експертним висновком на 23.01.2012р., який є невід’ємною частиною цього договору і становить за незалежною оцінкою 127050 грн з ПДВ за одну одиницю;

- передання Відповідачу в оренду вищезазначених цистерн (вагонів), що підтверджується актами приймання-передачі №1 від 12.04.2013, №2 від 12.04.2012;

- оформлення в однобічному порядку Позивачем та надсилання на адресу Відповідача актів про здачу-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000310 від 30.06.2017; №ОУ-0000371 від 31.07.2017; №ОУ-0000424 від 31.08.2017; №ОУ-0000429 від 30.09.2017; №ОУ-0000528 від 31.10.2017; №ОУ-0000591 від 30.11.2017; №ОУ-0000632 від 31.12.2017; №ОУ-0000048 від 31.01.2018 за січень 2018 року; №ОУ-0000101 від 28.02.2018 за лютий 2018 року; №ОУ-0000150 від 30.03.2018 та рахунків -фактур на оплату послуг з оренди цистерн-цементовозів: № 17 - 0000432 від 10.07.2017, № 17 - 0000522 від 10.08.2017, № 17 - 0000598 від 12.09.2017, № 17 - 0000689 від 11.10.2017, № 17 - 0000773 від 10.11.2017, № 17 - 0000864 від 11.12.2017, № 18 - 0000015 від 11.01.2018, № 18 - 0000088 від 12.02.2018, № 18 - 0000142 від 12.03.2018, № 18- 0000222 від 11.04.2018, всього на загальну суму 364 609,55 грн.;

- відсутності оплати з боку Відповідача орендної плати у розмірі 364 609,55 грн., що виникла за період з червня 2017 по березень 2018 включно у визначений Договором строк;

- припинення дії Договору 31.03.2018р. через закінчення строку його дії та наявності заперечень Позивача щодо його продовження.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати орендної плати внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 364 609,55грн.

В суді першої інстанції Відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначаючи про наявність обставин, якими на даний час унеможливлено використання орендованого майна, оскільки місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства “КОНЦЕРН СТИРОЛ” (включаючи також його промислові потужності) є місто Горлівка, Донецька область, що входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. На підтвердження цих доводів посилався на висновок Донецької торгово – промислової палати №1256/12.1– 21– 03 від 25.12.2016 та судові рішення у господарських справах №905/2083/16, №905/1979/17. Також Відповідач вважав, що неможливість використання ПрАТ “Концерн Стирол” майна, орендованого за Договором №37 від 10.04.2012, є підставою для звільнення від сплати орендної плати за орендоване ним майно відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доведеності існування обставин щодо неможливості використання Відповідачем орендованого за Договором майна, за які Відповідач не відповідає, суд вважав це достатньою підставою звільнення Відповідача від сплати орендної плати за весь спірний період, протягом якого орендоване майно не могло бути використане за цільовим призначенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок оплати орендної плати визначено у п. 3.12 Договору, за змістом якого сплату оренди Орендар здійснює за передплатою на підставі розрахунку вартості оренди за місяць після виставлення орендодавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів не пізніше 15 числа місяця.

Разом з тим, в силу норм ч.4 ст.14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, за наявності та доведеності підстав, передбачених вказаною нормою, орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати. При цьому, до предмету доказування в такому разі входить встановлення повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором.

За змістом п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою отримання додаткових обігових коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що місцезнаходженням Відповідача є: 84610, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської дивізії, буд. 10. Місто Горлівка також є і адресою розташування промислових потужностей Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол (а.с.136-146), що входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р).

В матеріалах справи наявна ксерокопія листа начальника філії “Головний інформаційно-обчислювальний центр” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” від 28.09.2016р. №59/3, за змістом якого спірні вагони №59384636, 59384826 не здійснювали курсування залізничною мережею, за період 2014 по 2016роки, не здійснювали перереєстрації (востаннє – 25.05.2012р.) та з 25.07.2015р. були виключені з автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів залізниці (а.с. 79).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо місцезнаходження спірних вагонів на контрольованій території та фактичного використання їх Відповідачем у своїй діяльності – не підтверджується жодним чином.

Слід зазначити, що неможливість використання Відповідачем орендованого майна внаслідок загальновідомих обставин також встановлено рішеннями господарського суду Донецької області від 30.11.2016 по справі 905/2083/17 та від 31.10.2017р. по справі №905/1979/17, які набрали законної сили.

В свою чергу, Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у Відповідача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який засвідчує настання форс-мажорних обставин та є підставою для звільнення орендаря від сплати орендних платежів, внаслідок неможливості використання об’єкта оренди, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача орендної плати у розмірі 364 609,55грн.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими та зазначає, що дійсно за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Вимоги цієї статті поширюються виключно на відносини, що регулюються зазначеним Законом, зокрема, в частині встановлення форми посвідчення щодо підстав звільнення від відповідальності та встановлюють форму посвідчення таких підстав – сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору). Проте, в даній справі предметом спору є наявність обставин, що передбачені вимогами ст. 762 Цивільного кодексу України, а не нормами Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

В свою чергу, приписи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України визначають в якості підстави звільнення від зобов’язання сплатити орендну плату об’єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись в ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які Відповідач не відповідає.

Обмеження переліку доказів, якими можуть бути доведені зазначені обставини – вимоги діючого законодаства не містять.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про існування обставин, які зумовили неможливість використання Відповідачем орендованого майна за цільовим призначенням та за які Відповідач не відповідає, що підтверджено належними доказами у справі. Зазначені обставини є підставою для звільнення Відповідача від сплати орендної плати за весь спірний період в межах даної справи, а тому висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 364 609,55 грн. є правомірним.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецькоїобласті від 18.06.2018 у справі № 905/858/18 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано – магнієвий комбінат, м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2018 у справі № 905/858/18– залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано – магнієвий комбінат, м. Запоріжжя.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 12.09.2018р.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3