Рішення № 76384492, 06.09.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.2018 Справа № 920/403/18м. Суми

За позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт», м. Суми

про стягнення 240 000,00 грн.,

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача – ОСОБА_2 (директор, посв. Адвоката № 391 від 28.09.2012),

ОСОБА_3 (довіреність № 1 від 01.08.2018)

прокурор – Мороз А.В. (службове посвідчення № 031733 від 26.01.2015)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, відповідно до позову просить суд стягнути з відповідача - відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт» на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради кошти у сумі 240000,00 грн. як упущену вигоду, спричинену неукладенням договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми під час реконструкції нежитлового приміщення для розміщення маслоекстраційних ліній холодного пресування, перерахувавши їх на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області №31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3600,00 грн., на користь прокуратури Сумської області (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172).

Відповідач подав відзив на позов, проти вимог прокурора заперечує та вважає їх необґрунтованими, зазначає про відсутність підстав для покладення на нього обов’язку сплати вищезазначених коштів.

Прокурор подав відповідь на відзив, доводи відповідача вважає безпідставними та наполягає на правомірності позовних вимог.

Відповідач подав заперечення, позицію прокурора вважає помилковою та зазначає про відсутність підстав для задоволення позову.

Прокурор у поданих до суду письмових поясненнях на заперечення вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.08.2018 судом розпочато розгляд справи по суті, ухвалою суду від 21.08.2018 розгляд справи по суті відкладено на 06.09.2018.

При розгляді справи по суті судом надано вступне слово прокурору.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Судом досліджено докази, поданні прокурором.

Представник позивача у судове засідання не прибув, будь-яких документів в обґрунтування своєї позиції не подав.

Відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов та запереченні, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Судом досліджено докази, подані відповідачем.

Представниками відповідача, прокурором були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті справи.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету, яким згідно з п.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тому неукладення договору пайової участі та несплата таким замовником до міського бюджету м. Суми коштів пайової участі є порушенням інтересів держави, що виражається в ненадходженні належних коштів до місцевого бюджету з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Пунктом 2.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми і Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.10.2016 № 1161-MP, встановлено, що у всіх питаннях щодо організації залучення пайових коштів у розвиток інфраструктури м. Суми виконавчий комітет Сумської міської ради виступає в особі Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради.

Відповідно до п. 1.1-1.3 Положення про управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 30.03.2016 № 528-МР (розміщене на інформаційному порталі Сумської міської ради за посиланням http://smr.gov.ua/) Управління утворюється Сумською міською радою та є її виконавчим органом. Управління є правонаступником управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням ОСОБА_4 України та своїм найменуванням.

Згідно з п.4.1.2. Положення Управління має право виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в суді з питань, що належать до повноважень Управління.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради.

Проте, Управлінням капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради заходи, зокрема, звернення до суду щодо стягнення відповідних коштів до бюджету протягом тривалого часу не вживалися, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування повноважень щодо захисту інтересів держави, зокрема, у бюджетній сфері.

За вказаних обставин прокурор вважає за доцільне звернутись до суду для представництва та захисту інтересів держави.

Враховуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, зважаючи на дотримання прокурором вимог Закону України «Про прокуратуру», суд вважає правомірним звернення Сумської місцевої прокуратури Сумської області з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 04.06.2015 зареєстровано декларацію № CM 142151550262 про готовність до експлуатації об'єкта, а саме реконструкція нежитлового приміщення для розміщення маслоекстраційних ліній холодного пресування.

У вказаній декларації зазначено код об'єкта згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, а саме 1251.5 (будівництво підприємств харчової промисловості).

Відповідно до п. 1 декларації замовником будівництва є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємств «Стандарт» (відповідач у справі).

При цьому, прокурор обґрунтовує позов тим, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства не уклав з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, у зв’язку з чим міським бюджетом м.Суми були понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі, визначеному нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положенням про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Суми.

Відповідач вважає позицію прокурора необґрунтованою, та зазначає, що ОСОБА_1 лише здійснювало реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже не було замовником будівництва у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та не зобов’язане було укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески. Також відповідач зазначає, що вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено граничний строк для укладання договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також закріплено обов’язок обох сторін до укладання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, подані сторонами в обґрунтування своїх позицій з предмета спору, зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 4 ст. 1 даного Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно із ст. 2 цього Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10 1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Матеріалами справи підтверджено, що саме відповідач є замовником будівельних робіт на об’єкті будівництва «реконструкція нежитлового приміщення для розміщення мало екстракційних ліній холодного пресування з кодом об'єкта згідно з державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 - 1 251.5, категорія складності - II».

Згідно із ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а відповідач є замовником.

Статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулюються питання пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Так, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1 статті 40). Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2 статті 40). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40).

Відповідно до ч. 4 даної статті до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Таким чином, суд зазначає, що законодавством на відповідача як на замовника будівництва покладено обов’язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання з позивачем відповідного договору.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Частиною 6 статті 40 даного Закону визначено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

За змістом положень ч. 8 ст. 40 даного Закону розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Відповідно до ч. 9 цієї статті договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з п. 11 зазначеної статті інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 22.06.2011 рішенням сесії Сумської міської ради №601-MP затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (далі - Порядок), який діяв до та на час реєстрації відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Аналогічну норму наведено у п. 5.1 Порядку.

Обов’язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №331/801/16-ц.

Невиконання зобов'язання з укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк (не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію або від відповідальності за порушення обов'язку прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 3-1323гс16.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Таким чином, аналіз Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, а також положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє відповідача від обов’язку укладання договору про пайову участь, а також перерахування коштів пайової участі.

При цьому, відсутність у відповідача права власності на земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення, не звільняє останнього від обов’язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладання відповідного договору та сплати коштів.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач не звільнений від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту як замовник у разі реконструкції нежитлового приміщення.

При цьому, обов’язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов’язок пов’язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 3.5 Порядку строк (15 робочих днів) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов’язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Метою встановлення цих строків на укладення договору пайової участі у вказаному законодавчому положенні є визначення періоду часу, протягом якого забудовником має бути виконаний обов'язок з укладення договору на пайову участь (оформлення договірного зобов'язання забудовника щодо сплати конкретної суми пайового внеску на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста).

Неукладення такого договору у вказаний вище період часу, законодавством не визначається правовою підставою звільнення забудовника від обов'язку укласти відповідний договір та, відповідно, від обов'язку сплатити пайовий внесок (вказана правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2016 у справі № 922/2508/15.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов’язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов’язання не звільняє замовника будівництва від обов’язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє його від такого обов'язку.

Пунктом 3.2.1 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Суми (із змінами, внесеними рішенням Сумської міської ради від 29.10.2014 №3668-МР) становить для нежитлових будівель та споруд - 5% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта,

Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства надано інформацію від 25.04.2018, в якій зазначено, що в ході проведеної ревізії, встановлено, що ТОВ «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт», як замовник будівництва, з відповідною заявою до Управління і капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради не зверталося, відповідний договір пайової участі не укладало, кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплачувало.

Згідно п. 15 декларації про готовність до експлуатації об'єкта CM 142151550262 від 04.06.2015 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 4 800,0 тис. грн. Про здійснення витрат на придбання земельної ділянки в декларації не зазначено, кошти місцевого чи державного бюджету на будівництво названого вище об'єкта не виділялися.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно транспортної інфраструктури м. Суми, який мав сплатити відповідач складає 240 000 грн. (5% від кошторисної вартості будівництва). Оскільки договір не укладено, ця сума є упущеною вигодою, яку Сумська міська рада могла б отримати за умови укладання відповідного договору.

Заперечення відповідача стосовно того, що вартість будівельно-монтажних робіт склала 600000,00 грн., а 4200000,00 грн. були витрачені на машини, обладнання та інвентар, суд до уваги не приймає, оскільки кошторисна вартість будівництва визначена у декларації № 142151550262 від 04.06.2015 у розмірі 4800000,00 грн., і саме ця сума відповідно до законодавства є основою для визначення розміру пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, який мав сплатити відповідач, складає 240000,00 грн., що розрахований у відповідності до чинного на момент виникнення спірних правовідносин Порядку та з урахуванням норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині дотримання граничного розміру пайової участі.

З огляду на це, враховуючи, що договору про пайову участь між відповідачем та позивачем укладено не було, названа сума є упущеною вигодою, яку б Сумська міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача про відсутність у його діях усіх елементів складу цивільного правопорушення та відсутністю у зв’язку з цим підстав для застосування прокурором та позивачем положень ст. 1166 ЦК України щодо підстав відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Сумська міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в частині стягнення з відповідача на користь позивача 240000,00грн. упущеної вигоди, спричиненої неукладанням договору про пайовий внесок забудовників об’єктів у розвиток і створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Суми.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та запереченні, поданих до суду, спростовані у ході розгляду справи аналізом чинного законодавства у містобудівній сфері та обставинами, встановленими судом.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України прокуратурі за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231-233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт»» (40000, м. Суми, вул. Пролетарська, 69; код ЄДРПОУ 38867768) на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 91; код ЄРДПОУ 00433331) кошти у сумі 240000,00 грн. як упущену вигоду, спричинену неукладенням договору про залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми під час реконструкції нежитлового приміщення для розміщення маслоекстраційних ліній холодного пресування, перерахувавши їх на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області №31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Промислово-виробниче підприємство «Стандарт»» (40000, м. Суми, вул. Пролетарська, 69; код ЄДРПОУ 38867768) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 33; код ЄДРПОУ 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 3600,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 12.09.2018.

Суддя В.Л.Котельницька