Постанова № 76380237, 06.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3158/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.Л.,

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Гриб Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року (повний текст рішення складено 29 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області, Прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Прокуратури Київської області, Прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу прокурора Київської області від 22 грудня 2017 № 1285к про зниження на 30 % середньовизначеного розміру премії ОСОБА_2 за грудень 2017 року;

- зобов'язати Прокуратуру Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 заробітної плати та інших виплат, з урахуванням премії за грудень 2017 року у розмірі місячного фонду преміювання за грудень 2017 року, що не були враховані та не були виплачені внаслідок дії пункту 6 наказу прокурора Київської області від 22 грудня 2017 № 1285к у частині зменшення ОСОБА_2 розміру премії на 30%.

- визнати протиправним та скасувати наказ Прокурора Київської області від 25 січня 2018 № 17-к про скасування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_2 з 25 січня 2018 року.

- зобов'язати Прокуратуру Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 заробітної плати та інших виплат, з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці або особливо важливої роботи, що не була врахована та не була виплачена внаслідок дії наказу прокурора Київської області від 25 січня 2018 № 17к у частині скасування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, з моменту її припинення - з 25 січня 2018 року.

- визнати протиправною бездіяльність Прокурора Київської області Чібісова Д.О. щодо не надання ОСОБА_2 частини невикористаної щорічної відпустки з 15 лютого 2018 року по 16 березня 2018 року.

- зобов'язати Прокурора Київської області Чібісова Д.О. розглянути заяву ОСОБА_2 вх. № 17/2/2-24вн-18 від 08.02.2018 про надання йому відпустки та надати частину невикористаної відпустку з 15 лютого 2018 року по 16 березня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, врахувавши перебування ОСОБА_2 на лікарняному з 15 лютого 2018 року.

- зобов'язати Прокуратуру Київської області внести відомості в табель обліку робочого часу за січень 2018 року як про відпрацьовані ОСОБА_2 робочі дні (години) 9 січня 2018 року та 19 січня 2018 року.

- зобов'язати Прокуратуру Київської області здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат з урахуванням відпрацьованих ОСОБА_2 робочих днів (годин) 9 січня 2018 року та 19 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, Прокуратура Київської області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

03.07.2018 Прокуратурою Київської області до Київського апеляційного адміністративного суду, в порядку ст.303 КАС України, подано зміни до апеляційної скарги.

02.07.2018 та 23.07.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду надійшли відзиви позивача на первинну та змінену апеляційну скаргу Прокуратури Київської області, в яких він зазначив, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства, та просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Прокуратури Київської області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 06 вересня 2018 року представник Прокуратури Київської області апеляційну скаргу підтримала. Позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Позивач з 24.02.2016 обіймав посаду начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури в прокуратурі Київської області.

Наказом Прокурора від 13.04.2016 № 284к позивача призначено на адміністративну посаду - начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області.

Згідно з наказом Генерального прокурора України від 31.07.2017 № 75 ш у структурі та штатному розписі прокуратури Київської області ліквідовано слідче управління і управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури, утворено управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва.

Пунктом 6 наказу Прокурора від 22.12.2017 № 1285к, за неналежне виконання службових обов'язків, порушення виконавської дисципліни позивачу знижено на 30 % середньовизначений розмір премії за грудень 2017 року.

Також, наказом Прокурора № 17к від 25.01.2017 позивачу скасовано з 25.01.2018 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

Крім того, позивач 29.01.2018 звернувся до Прокуратури зі заявою про надання йому частини невикористаної відпустки тривалістю 30 календарних днів з 5 лютого по 6 березня 2018 року, та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Проте відпустка йому надана не була. У зв'язку зі зазначеним, 08.02.2018 позивач повторно подав заяву про надання частини невикористаної відпустки тривалістю 30 календарних днів з 15 лютого по 16 березня 2018 року, та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також 15.02.2018 позивач звернувся з заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надання якої передбачено статтею 83 Закону України «Про прокуратуру» незалежно від надання чи ненадання відпустки, проте результатів розгляду такої заяви також не отримав.

Також, начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Київської області 28.01.2018 року подано до відділу фінансування та бухгалтерського обліку табель обліку робочого часу, який є офіційним документом для нарахування заробітної плати, за січень 2018 року з відмітками про відсутність позивача на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018. Разом з тим, через відділ документального забезпечення 29.01.2018 позивачем було подано заяву № 71вн-17, в якій він повідомив про свою присутність на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018 та просив внести відповідні зміни до табелю, або повідомити його про причини не внесення таких змін. Проте, відповідні зміни до табелю обліку робочого часу за січень 2018 року внесені не були, у зв'язку з чим позивачу не нараховано за ці дні заробітну плату.

Вважаючи наведені вище накази та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується наявність встановлених фактів несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни позивачем, отже у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного пункту 6 наказу від 22.12.2017 № 1285к про зниження на 30 % середньовизначеного розміру премії ОСОБА_2 за грудень 2017 року, отже такий пункт зазначеного наказу підлягає скасуванню, а нарахована за відповідний період заробітна плата - перерахунку.

Аналогічного висновку суд першої інстанції прийшов і з приводу наказу від 25.01.2017 № 17к про скасування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_2 з 25 січня 2018 року.

Суд першої інстанції також зазначив, що Прокурор Київської області Чібісов Д.О., як керівник регіональної прокуратури, безпідставно не надав позивачу відпустку, чим порушив його право на відпочинок та, відповідно, на отримання належних сум матеріальної допомоги.

Також Окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що відповідачами у встановленому законодавством порядку належними й допустимими доказами не доведено факту відсутності позивача на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018 та проведення належного службового розслідування з цього приводу.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VIІ (далі - Закон № 1697-VIІ) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

На виконання вказаних норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2002 № 505, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якої визначено здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання.

Так, конкретні умови, порядок та розміри преміювання визначаються Положенням про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 № 234.

Відповідно до пункту 2 Положення преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

Згідно з пунктом 4 Положення розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.

У разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі (пункт 6 Положення).

Тобто, вказаним Положенням визначено конкретні випадки, коли премія працівникам виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі.

Разом з тим, відповідачем не доведено наявності вказаних обставин, а саме несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни з боку позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що підставою для зниження ОСОБА_2 премії стало рішення оперативної наради, яка відбулася 18.12.2017 щодо обговорення листа керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України від 10.1 1.2017 № 25/2-349вих-17 щодо проведення службового розслідування по факту втрати матеріалів кримінального провадження № 42014100000001195 від 10.10.20140, на якій було ініційоване питання про матеріальну відповідальність ОСОБА_2 за допущені порушення вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, неналежний контроль за станом діловодства у очолюваному на той час відділі, колегія суддів зазначає наступне.

За результатами вивчення зазначеного висновку, керівником Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України на адресу прокурора Київської області направлено лист від 10.11.2017 № 25/2-349 вих-17 (т.1, а.с.51), в якому зазначено, що службове розслідування було призначено безпідставно, у зв'язку з тим, що матеріали кримінального провадження не були втрачені, а були передані до архіву.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування 20.10.2017 року прокурором Київської області затверджено висновок службового розслідування (перевірки) за фактом втрати матеріалів кримінального провадження за №42014100000001195 від 10.10.20140 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 ККУ (т.1, а.с.46), в якому факт втрати матеріалів кримінального провадження не знайшов свого підтвердження. Серед винних осіб, які мають відношення до цього кримінального провадження позивача не зазначено.

Також, з матеріалів справи вбачається, що, не погоджуючись з оскаржуваним наказом від 22 грудня 2017 № 1285к про зниження на 30 % середньовизначеного розміру премії ОСОБА_2 за грудень 2017 року, 28.12.2017 позивачем було направлено до Генерального прокурора України звернення щодо безпідставного та необґрунтованого застосування відносно нього заходів матеріального впливу (т.1, а.с.22).

У відповідь на вказане звернення позивачу надійшов лист начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратур України № 11-23507-18 від 25.01.2018 (т.1, а.с.21), відповідно до якого доводи ОСОБА_2 щодо прийняття керівником регіональної прокуратури рішення про виплату премії у меншому розмірі без урахування висновку службового розслідування знайшли своє підтвердження. У зв'язку з цим, Генеральною прокуратурою України на ім'я прокурора Київської області направлено лист з пропозицією приведення п. 6 Наказу від 22.12.2017 № 1285к у відповідність до вимог Положення про преміювання працівників органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 № 234.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо зниження на 30 % середньовизначений розмір премії позивача за грудень 2017 року. за неналежне виконання останнім службових обов'язків та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування пункту 6 наказу прокурора Київської області від 22 грудня 2017 № 1285к про зниження на 30 % середньовизначеного розміру премії ОСОБА_2 за грудень 2017 року та зобов'язання в зв'язку з цим здійснити перерахунок нарахованої за відповідний період заробітної плати.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Прокурора Київської області від 25 січня 2018 № 17-к про скасування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_2 з 25 січня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, зокрема прокурорам та слідчим органів прокуратури, а також іншим працівникам прокуратури, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи) - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин (ранг державного службовця) та вислугу років.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Положення про порядок встановлення і виплати надбавок та доплат до посадових окладів працівників прокуратури України, затверджене наказом Генерального прокурора від 18.06.2015 № 85.

Відповідно до пункту 2.8 вказаного Положення при обчисленні розміру надбавки повинні бути враховані: функціональне навантаження та особистий внесок працівника у загальні результати роботи; термін перебування на займаній посаді; стан дотримання службової та трудової дисципліни; своєчасність і якість виконання завдань та особливих доручень; інтенсивність та напруженість у роботі; рівень ініціативності і творчого підходу до виконання службових обов'язків; складність виконуваної роботи; участь у нормотворчій діяльності.

Надбавка встановлюється та виплачується на підставі, у тому числі наказів прокурорів обласного рівня, яким пропозиції щодо встановлення надбавок працівникам подаються, зокрема прокурорами міст, районів, міжрайонними та прирівняними до них прокурорами щодо підпорядкованим їм працівникам.

У разі систематичного несвоєчасного виконання працівниками завдань, погіршення якості їх роботи і допущення порушень трудової дисципліни надбавка скасовується або її розмір зменшується на підставі наказів Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня.

Пропозиції щодо перегляду розміру надбавки також подаються відповідними керівниками в порядку, визначеному при встановленні надбавок.

Колегія суддів зазначає, що як на підтвердження правомірності прийняття вказаного вище наказу Прокурора Київської області від 25 січня 2018 № 17-к про скасування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_2 з 25 січня 2018 року, відповідач посилається на те, що Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України, відповідно до наказу Генерального прокурора України від 20.11.2017 №330, призначено службове розслідування щодо можливих неправомірних дій окремих працівників органів прокуратури області під час розслідування кримінального провадження №42017110000000248, за результатами якої Генеральним прокурором України 20.12.2017 затверджено висновок службового розслідування.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що старший групи прокурорів - начальник другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області ОСОБА_2, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, не забезпечив дотримання вимог ст.ст. 9, 28, 94 КПК України та п.п. 1.3, 4 наказу Генерального прокурора України № 4гн від 19.12.2012 щодо всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження, постановлення рішення в розумні строки.

У висновку службової перевірки зазначено, що в діях окремих працівників прокуратури Київської області, та безпосередньо в діях начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Київської області ОСОБА_6 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що відповідно по п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», є підставами для дисциплінарної відповідальності прокурора.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що на підставі зазначеного висновку Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів направлено скаргу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Проте, за результатами розгляду зазначеної скарги Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів 10 січня 2018 року прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. Копію цього рішення направлено до Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача про неналежне виконання ОСОБА_2 посадових обов'язків з посиланням на зазначений висновок службового розслідування, як на підставу для винесення спірного наказу № 17к від 25.01.2017. є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів також звертає увагу, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин систематичного несвоєчасного виконання позивачем завдань, погіршення якості його роботи і допущення порушень трудової дисципліни, а тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірного наказу від 25.01.2017 № 17к про скасування надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи ОСОБА_2 з 25 січня 2018 року, а тому такий наказ підлягає скасуванню, а нарахована за відповідний період заробітна плата перерахунку.

Щодо вимог позивача щодо ненадання йому частини невикористаної щорічної відпустки та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, позивач 29.01.2018 звернувся до Прокуратури зі заявою про надання йому частини невикористаної відпустки тривалістю 30 календарних днів з 5 лютого по 6 березня 2018 року, та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Проте відпустка йому надана не була. У зв'язку зі зазначеним, 08.02.2018 позивач повторно подав заяву про надання частини невикористаної відпустки тривалістю 30 календарних днів з 15 лютого по 16 березня 2018 року, та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також 15.02.2018 позивач звернувся з заявою про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надання якої передбачено статтею 83 Закону України «Про прокуратуру» незалежно від надання чи ненадання відпустки, проте результатів розгляду такої заяви також не отримав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Згідно частини 1 статті 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора.

Спеціальним законом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (надалі за текстом - «Закон № 504/96-ВР»).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно з частиною п'ятою статті 10 зазначеного Закону, право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

З огляду на вищевикладене, як вірно зазначено судом першої інстанції, у наданні відпустки не може бути відмовлено, крім випадків, якщо працівник безперервно відпрацював на підприємстві менше 6 місяців. У такому випадку її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на час подання позивачем заяв про надання відпустки він працював в прокуратурі Київської області, безперервний строк, який перевищує 6 місяців, а тому, з огляду на зазначені вище норми законодавства, позивач мав право на відпустку тривалістю 30 календарних днів.

При цьому, відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог щодо своєчасності подання та належного оформлення заяв про надання частини невикористаної відпустки.

З приводу доводів апелянта про те, що заява позивача від 08.02.2018 про надання щорічної відпустки, всупереч вимог Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 18.12.2017 №351, не була погоджена із керівником структурного підрозділу та керуючим заступником прокурора області, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з 31.07.2017 (наказ Генерального прокурора України від 31.07.2017 №75ш, на підставі якого ліквідовано посаду начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області, яку обіймав позивач) ОСОБА_2 перебуває поза штатом прокуратури області та не знаходиться в підпорядкуванні у будь-якою керівника структурного підрозділу, а знаходиться в розпорядженні лише керівника прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивача про надання йому відпустки були скеровані саме на ім'я керівника прокуратури області, як єдиній посадовій особі, в підпорядкуванні якої він залишився після ліквідації займаної ним посади.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що бажаний ОСОБА_2 період відпустки не був узгоджений та визначений графіком черговості надання відпусток працівникам прокуратури Київської області на 2018 рік, з огляду на те, що ОСОБА_2 не було включено до такого графіку черговості надання відпусток не з вини позивача., що не спростовано самим відповідачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прокурором Київської області Чібісовим Д.О., як керівником регіональної прокуратури, безпідставно не надано позивачу відпустку, чим порушено його право на відпочинок та, відповідно, на отримання належних сум матеріальної допомоги, з урахуванням подання заяви про надання частини невикористаної відпустки з 15.02.2018 тривалістю 30 календарних днів, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності прокурора Київської області Чібісова Д.О. щодо не надання ОСОБА_2 частини невикористаної щорічної відпустки з 15 лютого 2018 року по 16 березня 2018 року та зобов'язання прокурора Київської області Чібісова Д.О. розглянути заяву ОСОБА_2 вх. № 17/2/2-24вн-18 від 08.02.2018 про надання йому відпустки та надати частину невикористаної відпустку з 15 лютого 2018 року по 16 березня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, врахувавши перебування ОСОБА_2 на лікарняному з 15 лютого 2018 року - підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_2 про внесення даних до табелю обліку робочого часу та здійснення нарахування заробітної плати за відповідний період, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником відділу роботи з кадрами Прокуратури 28.01.2018 подано до відділу фінансування та бухгалтерського обліку табель обліку робочого часу за січень 2018 року, який є офіційним документом для нарахування заробітної плати, з відмітками про відсутність позивача на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018.

29.01.2018 через відділ документального забезпечення позивачем було подано заяву № 71вн-17, в якій він повідомив про свою присутність на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018 та просив внести відповідні зміни до табелю або повідомити його про причини не внесення таких змін. Проте, відповідні зміни до табелю обліку робочого часу за січень 2018 року не внесені, у зв'язку з чим позивачу не нараховано за ці дні заробітну плату.

Надаючи оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, до моменту подачі позивачем 29.01.2018 через відділ документального забезпечення заяви № 71вн-17, в якій він повідомив про свою присутність на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018, жодних перевірок відсутності ОСОБА_2 на роботі в ці дні відповідачем не проводилось та не витребовувалось від позивача пояснень щодо причин його відсутності в приміщенні прокуратури області 09.01.2018 та 19.01.2018.

Лише за заявою ОСОБА_2 від 29.01.2018 із підписами прокурорсько-слідчих працівників, які підтвердили його присутність на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018, відповідачем була проведена перевірка даних фактів.

При цьому, як зазначено позивачем та не заперечувалось відповідачем, з 31.07.2017 до 26.01.2018 ОСОБА_2, в порушення вимог статті 91 Закону України «Про прокуратуру» та статті 29 КЗпП України, не було організовано належних умов праці, зокрема, не визначено конкретне робоче місце, про що свідчить наказ прокурора Київської області від 26.01.2018 № 18к про тимчасове визначення ОСОБА_2робочого місця та організацію належних умов праці. З 31.07.2017 позивач перебував в різних кабінетах прокуратури області.

Відповідачем не було перевірено викладені в заяві ОСОБА_2 від 29.01.2018 факти в частині відібрання пояснень у прокурорсько-слідчих працівників, які були свідками його перебування на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018. прізвища яких були зазначені в заяві.

Також, відповідачем не спростованого того, що позивач у встановленому порядку про призначення та проведення службової перевірки щодо його відсутності на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018 не повідомлявся, письмових пояснень від нього не вимагалося, належної перевірки його присутності на роботі у ці дні не проводилося, прокурорсько-слідчі працівники, які могли підтвердили його присутність на роботі, не опитувалися.

Як на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем до матеріалів справи надано акти від 09.01.2018 та від 19.01.2018 про відсутність позивача тривалий час у приміщенні прокуратури Київської області протягом робочого дня, на підставі яких в табель обліку робочого часу за січень 2018 року внесені відомості про відсутність позивача на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в зазначених актах відсутні відомості про номери службових кабінетів в яких здійснювались перевірки та підписи осіб, які працювали або перебували в цих кабінетах під час здійснення перевірки.

Під час апеляційного розгляду справи було допитано наступних свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які надали однакові пояснення з приводу того, що як 09.01.2018, так і 19.01.2018 позивач перебував на роботі, жодних перевірок наявності чи відсутності позивача на роботі відділом роботи з кадрами не здійснювалось.

Вказані пояснення спростовують пояснення допитаного під час апеляційного розгляду справи свідка ОСОБА_10, яким було складено вказані вище акти від 09.01.2018 та від 19.01.2018 про відсутність позивача тривалий час у приміщенні прокуратури Київської області протягом робочого дня та яким безпосередньо здійснювалася перевірка наявності на роботі позивача.

При цьому, як вбачається з вказаних актів, їх підписано трьома особами, в той час як, за поясненнями ОСОБА_10, лише ним одноособово здійснювала перевірка наявності на роботі позивача та, відповідно, встановлена відсутність останнього на роботі.

З огляду на викладене, вказані акти не можуть бути належними доказами, що підтверджують відсутність позивача тривалий час у приміщенні прокуратури Київської області протягом робочого дня 09.01.2018 та19.01.2018.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачами у встановленому законодавством порядку належними й допустимими доказами не доведено факту відсутності позивача на роботі 09.01.2018 та 19.01.2018 та проведення належного службового розслідування з цього приводу, зокрема, із зазначенням конкретного часу відсутності позивача на роботі, його письмових пояснень з цього приводу або відмови від надання таких пояснень, а також своєчасного повідомлення позивача про проведення відносно нього такої перевірки.

Таким чином, вимоги позивача про внесення даних до табелю обліку робочого часу та здійснення нарахування заробітної плати за відповідний період є обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідачів стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині оскарження п.6 наказу від 22.12.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачами, ОСОБА_2 не було належним чином ознайомлено зі спірним наказом, матеріали справи не містять належних доказів про ознайомлення позивача з цим наказом та/або його отримання.

Доводи відповідача про наявність акту про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення з рапортом про виплату премії у меншому розмірі від 22.12.2017 та акту про відмову від ознайомлення з наказом прокурора Київської області № 1285к від 22.12.2017, на які відповідач посилався як на докази, зазначені вище обставини не спростовують та не є належними доказами у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині оскарження п.6 наказу від 22.12.2017.

При цьому, вказані вище обставини були досліджені судом першої інстанції та їм було надано належну оцінку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджуються з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, які зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області, Прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року