Постанова № 76379967, 05.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2739/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Собків Я.М.,

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.06.2018 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив визнати безпідставним стягнення з його пенсії в розмірі 20% щомісячно, починаючи з лютого 2017 р. Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві; зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві в триденний строк із дня ухвалення судового рішення повернути йому безпідставно стягненні кошти з однозначною сплатою нарахованої на ці суми пені із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.06.2018 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 8 від 13.01.2017 р. "Про утримання надміру виплачених сум пенсії". Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути грошові кошти, утримані з пенсії ОСОБА_3 на підставі рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 8 від 13.01.17 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить частково скасувати п. 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції, п. 4 резолютивної частини, де після « 13.01.2017 р.» добавити «в триденний строк з дня ухвалення судового рішення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, згідно із ч. 3 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р.», скасувати п. 5 резолютивної частини, п.п. 1, 3 ,6 резолютивної частини залишити без змін.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії; перебуває на обліку Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Починаючи з 2010 р., позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України та судових органів щодо призначення та виплати йому пенсії.

Так, ОСОБА_3 20.09.2010 р. звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на що листом від 25.10.10 р. йому було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки розмір отримуваної пенсії зменшується. При визначені наявності підстав для переведення позивача на інший вид пенсії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва керувалось нормами постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 р. та №198 від 11.03.09 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" замість положень спеціального Закону, а саме, ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої розмір державної пенсії інвалідів 2 групи становить 8 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 25.03.11 р. у справі №2а-842/11, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.11 р., визнано неправомірною відмову відповідача у здійсненні позивачу перерахунку пенсії відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва здійснити ОСОБА_3 перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з урахуванням проведених виплат у відповідності до ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

15.11.2011 р. позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, в якому просив зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити державну пенсію, як інваліду 2 групи, постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, категорії 1, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 спеціального Закону та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат за період з 01 листопада 2006 року по 30 вересня 2010 року та з 01 січня 2011 року безстроково.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 05.02.2013 р. у справі №2-а-98/12, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 р., позов задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва щодо перерахунку та виплати ОСОБА_5 пенсії згідно ст.ст.49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в період з 15 травня 2011 року по 22 липня 2011 року та зобов'язано відповідача вжити дій для перерахунку та виплати позивачу державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 15 травня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за виключенням виплат, здійснених відповідачем у 2011 році.

Вказане судове рішення в частині здійснення перерахунку виконане; питання щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності за загальним захворюванням на державну пенсію по інвалідності, як постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, по суті вирішено не було.

Згідно поданих відповідачем розпоряджень від 13.08.12 р. та від 13.01.14 р. №139591 управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва з метою виконання судових рішень переводило позивача з одного виду пенсії на інший без відповідних заяв, а після виконання судового рішення продовжувало виплачувати ОСОБА_5 пенсію по інвалідності за загальним захворюванням, яка призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що не відповідає положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки переведення з одного виду пенсії на інший може відбуватись лише за заявою особи, якій призначена пенсія.

Таким чином, постановами Голосіївського районного суду м.Києва від 25.03.2011 р. у справі №2а-842/11 та від 05.02.2013 р. у справі №2-а-98/12, які залишені без змін судом апеляційної інстанції та набрали законної сили, встановлено, що позивач має право на отримання основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інвалід 2 групи та особа, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії згідно із положеннями ст.ст.50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказані обставини встановлено судом під час розгляду адміністративної справи 752/3966/13-а.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 11.12.2014 р. у вказаній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016р., року позов ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 від 19.05.14 р. про призначення державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи і постраждалому 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва призначити ОСОБА_5 державу пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно положень ст.ст.49, 50, 54, 55, 56, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 20 вересня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2016 р. № 7281/05 було повідомлено позивача, що у разі виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2014 р., розмір його пенсії, починаючи з 23.07.2011р., буде зменшено.

Отже, виконання постанови суду, починаючи з 23.07.2011 р., призвело до зменшення розміру пенсії ОСОБА_5 та виникнення переплати пенсії за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2016 р. у сумі 22 850,86 грн. (відповідно до листа управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.11.2016р. № 786).

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.11.2016 р. №1658 було повідомлено ОСОБА_5 про виниклу переплату та запропоновано внести переплату на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України.

13.01.2017 р. прийнято рішення №8 про утримання надміру виплачених сум пенсій, відповідно до якого, починаючи з лютого 2017 року, вирішено здійснювати щомісячно, до повного погашення, утримання переплати в розмірі 20% пенсії ОСОБА_5

Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.01.2017 р. № 1658 позивача було повідомлено про прийняте рішення.

Позивач, звертаючись до суду, вказує на безпідставність рішення про утримання переплати в розмірі 20% пенсії, оскільки у листі від 13.01.2017 року відсутні будь-які посилання на розрахункові помилки, у зв'язку з чим здійснюється утримання надміру виплачених сум.

Також позивач зазначає, що згідно ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено підстави для стягнення з пенсіонера надміру сплачених сум, проте, в даному випадку, вони відсутні, оскільки позивач не несе відповідальності за зміст судових рішень, тоді як відповідач посилається саме на факт виконання судового рішення як на підставу повернення надміру сплачених сум.

Також позивач зазначає, що первісно він звернувся з позовом до Голосіївського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства, і ухвалою від 13.07.2017 р. у справі №752/14104/17 відкрито провадження у справі, проте, ухвалою суду від 12.02.18 р. у вказаній справі провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з віднесенням її до компетенції адміністративних судів.

Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 р. (надалі - Закон N 1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Процедура стягнення врегульована Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 р.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону N 1058-IV у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що необхідною умовою його застосування є рахункова помилка при здійсненні нарахування пенсії та зловживання з боку пенсіонера, тобто подання ним недостовірних даних.

Як зазначено вище, постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 11.12.2014р. у вказаній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016р., зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва призначити ОСОБА_3 державу пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно положень ст.ст.49, 50, 54, 55, 56, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 20 вересня 2010 року.

В даному випадку, згідно матеріалів справи, зокрема, листа Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 23.05.2016 р. № 7281/05, у разі виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2014 р., розмір пенсії позивача, починаючи з 23.07.2011р., буде зменшено, про що позивач повідомлявся, що останнім в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно, до 23.07.2011 р. виконання вказаного судового рішення не призводило до зменшення пенсії позивача, тоді як після вказаної дати вказані наслідки настали, що пов'язано зі зміною підстав нарахування розміру пенсії, а саме.

Згідно ст. 49, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на 20.09.2010 р.) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - інвалідам ІІ групи - 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І категорії згідно ст. 54 Закону щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по ІI групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року, статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи був визначений в сумі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по ІI групі інвалідності - не менше 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.08 р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.

Пізніше п. 7 ч. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4 Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", згідно якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Такі норми не визнані неконституційними в установленому порядку, тому для розв'язання спорів зазначеної категорії застосуванню підлягає норма, яка прийнята пізніше -Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

23.07.2011 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 р. № 745.

Відповідно, з 23.07.2011 р. розмір нарахованих позивачу виплат проводиться з урахуванням вказаних змін законодавства.

В подальшому прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.14 р. № 76-VIII текст ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Вказані акти законодавства є чинними станом на час розгляду справи і застосовуються для обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі, і позивачу.

Тобто, до 23.07.2011 р. розмір пенсії позивачу нараховувався згідно одних положень законодавства, а з 23.07.2011 р. - згідно інших, тоді як постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 11.12.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016р., зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва призначити ОСОБА_5 державу пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи та постраждалому 1 категорії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно положень ст.ст.49, 50, 54, 55, 56, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 20 вересня 2010 року, а оскільки з 23.07.2011 р. розмір додаткової пенсії зменшився, виконання вказаного судового рішення призвело до переплати пенсії позивачу за період з 23.07.2011 р. (з 01.08.2011 р. по 31.10.2016 р.) в розмірі 22 850, 86 грн.

Питання зменшення розміру пенсійного забезпечення було предметом розгляду як національних судів, так і Європейського суду з прав людини, а саме, згідно ухвали ЄСПЛ від 03.06.14 р. за заявою №43331/12 Valentina Nikanorovna VELIKODA against Ukraine, згідно якого « 21.Суд вже зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (див. рішення у справах "Аррас та інші проти Італії" (Arras and Others v. Italy), заява № 17972/07, п. 42, від 14 лютого 2012 року, та "Сухобоков проти Росії" (Sukhobokov v. Russia), заява № 75470/01, п. 26, від 13 квітня 2006 року).

У цій справі національні суди розглянули скаргу заявниці щодо зменшення розміру її пенсії та дійшли висновку, що сума пенсійних виплат була зменшена після внесення змін до відповідних законодавчих актів. Щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавства, Суд констатує, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

23. Це положення також не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Корлівства" (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X), доки існує законодавче право".

Відповідно, з 23.07.2011 р. встановлення порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та їх розмірів віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, актами якого і керується відповідач.

Судом першої інстанції зазначено, що застосування чинних з 23.07.2011 р. положень законодавства до обчислення пенсії позивача призводить до її зменшення у порівнянні до того розміру, що був нарахований позивачу згідно постанов Голосіївського районного суду м.Києва від 25.03.11 р. у справі №2а-842/11 та від 05.02.13 р. у справі №2-а-98/12 - у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 15 травня 2011 року по 22 липня 2011 року.

В той же час, згідно ст. 50 Закону N 1058-IV підставою для повернення пенсіонером добровільно або стягнення на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку сум пенсій є їх виплата надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

В даному випадку такі підстави відсутні, оскільки арифметична помилка не мала місця, як і не мало місце надання позивачем недостовірних даних або зловживання з його боку.

Ситуація з переплатою пенсії позивачу мала місце у зв'язку з виконанням судового рішення - постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.14 р., що призвело до наслідків, на які позивач не розраховував, що під підстави ст. 50 Закону N 1058-IV від 09.07.2003 р. не підпадає.

Крім того, згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Як вбачається з пояснень відповідача та підтверджується матеріалами справи, відповідачем виконано постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 11.12.14 р. відповідно до її резолютивної частини.

За період з 20.09.10 р. по 22.07.10 р. доплата за рішенням суду основної пенсії позивача становила 5017 грн. щомісячно, додаткової пенсії як інваліду 2 групи з 20.09.10 р. по 30.09.10 р. - 389, 95 грн., з 01.10.10 р. - 30.11.10 р. - 387, 15 грн., з 01.12.10 р. по 31.12.10 р. - 384, 95 грн., з 01.01.11 р. по 31.03.11 р. - 381, 75 грн., з 01.04.11р. по 22.07.11 р. - 387, 95 грн.

Різниця недоотриманої пенсії в результаті проведених перерахунків пенсії складає 21 679, 31 грн.

Натомість виконання рішення суду, починаючи з 23.07.2011 р. призвело до зменшення розміру пенсії позивача та виникнення переплати пенсії за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2016 р. у суму 22 850, 86 грн. відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.11.2016 р. №786.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Положення ст. 50 Закону N 1058-IV та ст. 1215 ЦК України не суперечать одне одному і містять ті самі винятки щодо підстав повернення коштів - розрахункова помилка або недобросовісність з боку набувача, а відтак висновок, що оскаржуване рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 8 від 13.01.2017 р. "Про утримання надміру виплачених сум пенсії" є протиправним та підлягає скасуванню є вірним.

Згідно ч. 3 ст. 107 Закону N 1058-IV суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Так, утримання відповідачем переплати у розмірі 20% від розміру пенсії ОСОБА_3 згідно рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 8 від 13.01.17 р. мало місце на виконання судового рішення, і відповідачем вживалися всі заходи для роз'яснення позивачу про наслідки виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач своїми свідомими діями сприяв виникненню ситуації з переплатою пенсії, тоді як відповідач намагався довести до позивача інформацію про наслідки пред'явлення до виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2014 р.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.М.Собків

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2018 року.