Постанова № 76379913, 11.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №812/1134/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гайдара А.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 р. у справі № 812/1134/18 (головуючий І інстанції Секірська А.Г.), яке складено в повному обсязі 02 липня 2018 року у м.Сєвєродонецьку Луганської області, за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, апелянт) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (далі - відповідач) в якому просили суд стягнути адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік у сумі 7 840 817,31 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 17.04.2017 по 17.04.2018 у розмірі 4 382,27 грн, разом 7 845 199,58 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування за 2017 рік за формою 10-ПІ.

26.02.2018 позивачем від державної служби зайнятості одержано відповідь на запит, з якої вбачається, що відповідач у 2017 році не подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, замовлень до центру зайнятості на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю не направляв.

Позивач вважає, що відповідач здійснив не всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів, оскільки для виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю (обов'язкові заходи для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю наведені в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 "Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів").

Враховуючи інформацію за звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ, згідно з якою у 2017 році відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875), ПАТ «Лисичанськвугілля» нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 7 840 817,31 грн., яку відповідач згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 875 мав сплатити до 15 квітня 2018 року, про що був повідомлений позивачем листом від 09.02.2018 № 03-10/155. Оскільки адміністративно-господарські санкції у встановлений законом строк відповідачем не сплачені, позивач просить стягнути їх з відповідача разом із нарахованою пенею з 17.04.2018 в розмірі 4 382,27 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач здійснив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, що передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»..

Не погодившись з таким рішенням, фонд подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги управління зазначає, що наявність вакантних робочих місць, незайнятих інвалідами, не є підставою для звільнення підприємств, організацій, установ, які використовують найману працю від сплати адміністративно-господарських санкцій.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Лисичанськвугілля» зареєстровано як юридичну особу 21.04.2004, 16.09.2004, № запису 13811200000000049, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.04.2018 за № 1003890853 (т.1 арк.спр. 25-35).

З зазначеного витягу вбачається, що відповідач має відокремлені підрозділи:

1) ВП «Управління по забезпеченню та збуту продукції» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

2) ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

3) ВП «Шахта імені Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

4) ВП «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

5) ВП «Шахтобудівельне управління» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

6) ВП «Автобаза» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

7) ВП «Інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

8) ВП «Навчально-курсовий комбінат» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

9) ВП «Вузол виробничо - технологічного зв'язку» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

10) ВП Санаторій-профілакторій «Привілля» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

11) ВП «Шахта Новодружеська» ПАТ «Лисичанськвугілля».

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ПАТ «Лисичанськвугілля» зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ 04.02.2009 за № 44/118/55, що підтверджено довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 07.02.2009 № 64 (т.1 арк.спр. 13).

На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ПАТ «Лисичанськвугілля» 08.02.2018 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ), у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 4072 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 76; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 163; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 366986,3; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 90124,34; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 7840817,58 грн (т.1 арк.спр. 14).

09.02.2018 за вих.№ 03-10/155 позивачем на адресу керівника ПАТ «Лисичанськвугілля» направлено лист з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році до 15 квітня 2018 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (т.1 арк.спр. 18), який отримано відповідачем 13.02.2018 (т.1 арк.спр. 19).

15.02.2018 позивач направив на адресу Лисичанського міського центру зайнятості населення запит № 04-02/172, чи надавалися ПАТ «Лисичанськвугілля» до Лисичанського міського центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017 року; чи здійснювалося ПАТ «Лисичанськвугілля» замовлення до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (т.1 арк.спр. 15).

26.02.2018 ЛОВ ФСЗІ отримано відповідь Лисичанського міського центру зайнятості від 23.02.2018 № 8/05-302 з зазначенням того, що ПАТ «Лисичанськвугілля» протягом 2017 року не надавало до ЛМЦЗ звітності за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, вищевказані звіти щомісячно надавали до центру зайнятості структурні підрозділи ПАТ «Лисичанськвугілля»; у 2017 році ПАТ «Лисичанськвугілля» не надавало ЛМЦЗ замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю для вирішення питання працевлаштування (т.1 арк.спр. 17).

За несвоєчасну сплату ПАТ «Лисичанськвугілля» адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 4382,27 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (т.1 арк.спр. 20).

Суд перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із статтею 18 Закону України № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року у справі № 21-95а13.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» заява № 36985/97 (Case of Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Як встановлено судами у даній справі, відповідач своєчасно звітував до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та не відмовляв інвалідам у працевлаштуванні, створивши при цьому відповідні робочі місця, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач у 2016 році здійснив всі передбачені чинним законодавством дії для створення умов для працевлаштування інвалідів та вжив заходів щодо інформування відповідних органів про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 р. у справі № 812/1134/18- залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 р. у справі № 812/1134/18- залишити без змін.

Повне судове рішення складено та підписано 11 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

А.В.Гайдар