Постанова № 76379910, 11.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №805/1875/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевський В.В., за участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 р. у справі № 805/1875/18-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 1 лютого 2018 року № 260, наказів про звільнення від 19 лютого 2018 року № 437, № 64, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП в Донецькій області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 1 лютого 2018 року № 260 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказ від 19 лютого 2018 року № 64 про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, від 19 лютого 2018 року № 437 про виконання пункту 1 наказу від 1 лютого 2018 року № 260; поновити на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області; стягнути грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з рахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 400 грн. 50 коп. (а.с.4-10 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року позовні вимоги задоволено, а саме:

визнано протиправними та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 1 лютого 2018 року № 260 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2, наказ від 19 лютого 2018 року № 437 про виконання пункту 1 наказу від 1 лютого 2018 року № 260, наказ від 19 лютого 2018 року № 64 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

поновлено ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 400 грн. 02 коп.

звернено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 400 грн. 02 коп. - у межах суми стягнення за один місяць (а.с.37-42 т.2).

Додатковим рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (а.с.56-57 т.2).

Головне управління Національної поліції в Донецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог. В скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного з'ясування обставини справи (а.с.64-71 т.2).

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідно до розділу VII Закону № 580-VIII наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19 лютого 2018 року № 64 о/с інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підставою для видання наказу став наказ ГУ НП в Донецькій області від 19 лютого 2018року № 437 "Про виконання п. 1 наказу ГУ НП в Донецькій області від 1 лютого 2018 року № 260", яким прийнято рішення звільнити ОСОБА_2 за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині неухильного дотримання чинного законодавства України, ігнорування пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у позаслужбовий час, некоректній поведінці під час перебування у розважальному закладі у стані алкогольного сп'яніння у присутності громадян, яким було відомо, що ОСОБА_2 є працівником поліції, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України, проявлену з метою уникнення відповідальності нещирість щодо вживання спиртних напоїв, а також прихованні від керівництва Лиманського ВП інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень під час первинного збору матеріалів. Підставою для зазначених наказів став висновок службового розслідування, затверджений начальником ГУ НП в Донецькій області 16 січня 2018 року. Також, апелянт зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок відповідача, не можуть слугувати належними доказами та підтвердженням його витрат.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2: 15 серпня 1997 року позивача на підставі наказу від 12 серпня 1997 року № 26 о/с прийнято на службу в органи внутрішніх справ, 6 листопада 2015 року на підставі наказу від 6 листопада 2015 року № 348 о/с позивача було звільнено та 7 листопада 2015 року на підставі наказу від 7 листопада 2015 року № 46 о/с позивача було прийнято до Національної поліції України, 19 лютого 2018 року на підставі наказу від 19 лютого 2018 року № 64 о/с позивача було звільнено зі служби в Національній поліції (а.с.15-17 т.1).

31 грудня 2017 року до УКЗ ГУ НП в області зі Слов'янського ВП ГУ НП в Донецькій області надійшла інформація про подію, внаслідок якої інспектор ГРПП № 1 Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУ НП в області майор поліції ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 3 січня 2018 року № 7 «Про призначення службового розслідування», відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, призначено службове розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень (а.с.62 т.1)

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 16 січня 2018 року, яким підтверджено відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування Також надано висновки, зокрема, що: за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, в частині неухильного дотримання діючого законодавства України, ігнорування пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у позаслужбовий час, некоректній поведінці під час перебування у закладі у стані алкогольного сп'яніння у присутності громадян, відомо, що ОСОБА_2 є працівником поліції, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України, проявлену з метою уникнення відповідальності нещирість щодо вживання спиртних напоїв, а також прихованні від керівництва Лиманського ВП інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень під час первинного збору матеріалів, інспектор СРПП № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУНП в області майор поліції ОСОБА_2 підлягає звільненню зі служби у поліції після закінчення тимчасової непрацездатності та виходу на службу; подія, що мала місце 31.12.2017 року за участю інспектора СРПП № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУНП в області майора поліції ОСОБА_2 трапилаь в період проходження служби (а.с.128-134 т.1).

Висновком службового розслідування встановлено, що 31 грудня 2017 року, приблизно о 12:45, ОСОБА_2 та колишній інспектор УДАІ ГУМВС України в Донецькій області прапорщик міліції ОСОБА_5, прибули до кафе "Монро", яке розташоване за адресою: Донецька область м. Слов'янськ, вул. Центральна, буд. 30, де вживали спиртні напої. Під час перебування у розважальному закладі ОСОБА_2 підійшов до відвідувача, який знаходився на танцювальному майданчику та ззаду наніс удар рукою в область плеча, внаслідок чого між останніми виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_2 провокував бійку з відвідувачем та висловлювався ненормативною лексикою. З мето уникнення бійки у приміщенні кафе працівники розважального закладу попросили ОСОБА_2 та ОСОБА_5 піти. Знаходячись на вулиці ОСОБА_2 продовжив висловлюватись нецензурною лексикою на адресу відвідувача, запрошував останнього вийти на вулицю для "з'ясування стосунків", а також погрожував фізичною розправою. У подальшому о 03:43 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 прийшли до кафе "Дукат" (Донецька область м. Слов'янськ, вул. Я. Мудрого, буд. 65). Через те, що розважальний заклад закривався о 03:49 останні вийшли на вулицю, де до них підійшли невідомі та у зв'язку з конфліктом, що виник у приміщенні кафе "Монро", почали наносити тілесні ушкодження, внаслідок чого ОСОБА_2 і ОСОБА_5 впали на землю. 31 грудня 2017року о 07:00 ОСОБА_2 звернувся до міської клінічної лікарні м. Слов'янська, де було встановлено діагноз: "ЗЧМТ, СГМ, поверхневі садни верхньої губи, забій лівої кисті, закритий перелам IX ребра зліва, забій правої кисті". Згідно записів у журналі надання медичної допомоги зазначені тілесні ушкодження ОСОБА_2 отримав під час перебування у кафе "Дукат" від невідомих. Інформацію про вказану подію було зареєстровано у журналі ЄО Слов'янського ВП за № 42165 та СВ відділу поліції за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12017050510003306 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. На теперішній час досудове слідство триває, рішення не прийнято. Цього ж дня о 08:00 ОСОБА_2 доповів заступнику начальника Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в області майору поліції ОСОБА_6 про те, що 30 грудня 2017 року о 23:00 отримав тілесні ушкодження від невідомих, проходячи разом з товаришем біля кафе "Дукат" у м. Слов'янську Донецької області. Тобто ОСОБА_2 приховав від керівництва Лиманського ВП достовірну інформацію щодо часу та місця отримання тілесних ушкоджень, ввівши ОСОБА_6 в оману. У подальшому керівництвом Лиманського відділення поліції та Слов'янського ВП було вжито заходи, щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_2 та, приблизно о 10:00, з'ясовано, що останній перебуває за адресою: АДРЕСА_1. Прибувши за вказаною адресою ОСОБА_2, було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення ступеню сп'яніння у міському наркологічному диспансері м. Слов'янська. Приблизно о 10:30, ОСОБА_2 та заступник начальника Лиманського ВП майор поліції ОСОБА_6 на автомобілі Volkswageb "Раssat", н.з. НОМЕР_1 під керуванням невстановленого водія, прибули до наркологічного диспансеру, проте ОСОБА_2 зачинився у автомобілі, відмовився з нього виходити та на вимоги керівництва щодо необхідності проходження медичного огляду для встановлення ступеню сп'яніння не реагував. У подальшому водій сів за кермо вказаного автомобіля та разом з ОСОБА_2 поїхав у невідомому напрямку. Опитаний 31 грудня 2017 року керівництвом Лиманського ВП під час першочергового збору матеріалів ОСОБА_2 пояснив, що тілесні ушкодження отримав, приблизно 30 грудня 2017 року о 23:00, проходячи вулицею Я. Мудрого у м. Слов'янську Донецької області спільно з ОСОБА_5 від невідомих у кількості 10 осіб. Опитаний у ході службового розслідування ОСОБА_2 пояснив, що в ніч з 30 грудня 2017 року на 31 грудня 2017 року він разом з ОСОБА_5 знаходився біля кафе "Дукат" у м. Слов'янську Донецької області, де до них підійшли невідомі особи та нанесли тілесні ушкодження. Про причини нападу невідомими на нього та ОСОБА_5 йому нічого не відомо. 31 грудня 2017 року, приблизно о 07:00, у зв'язку з поганим самопочуттям він звернувся до лікарні. Також ОСОБА_2 додав, що вночі 30 грудня 2017 року він разом з ОСОБА_5 відвідували кафе "Монро", в якому пробули приблизно 5 хвилин. Ані він, ані ОСОБА_5 в ніч з 30 грудня 2017 року на 31 грудня 2017 року алкогольні напої не вживали. Опитаний ОСОБА_5 надав аналогічні пояснення. Опитаний ОСОБА_6 пояснив, що 31 грудня 2017 року о 08:00 йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив про те, що 30 грудня 2017 року о 23:00, проходячи зі своїм товаришем ОСОБА_5 біля кафе "Дукат" у м. Слов'янську Донецької області, на них (ОСОБА_5 і ОСОБА_2) напали невідомі особи та нанесли тілесні ушкодження. Про вказану подію він доповів начальнику Лиманського ВП Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області підполковнику поліції ОСОБА_8 О 09:00 він разом з заступником сектору превенції Лиманського ВП капітаном поліції ОСОБА_9 та старшим інспектором СКЗ Слов'янського ВП майором поліції ОСОБА_10 виїхали до м. Слов'янська для з'ясування обставин та місця перебування ОСОБА_2 Прибувши до м. Слов'янська Донецької області було з'ясовано, що ОСОБА_2 перебуває за адресою: АДРЕСА_1. Під час спілкування з ОСОБА_2 останній мав явні ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, млява мова та різкий запах алкоголю з ротової порожнини), про час та місце отримання тілесних ушкоджень останній повідомив те ж саме, що і о 08:00 під час телефонної розмови. ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, останній погодився. У подальшому він з ОСОБА_2 на автомобілі Volkswageb "Раssat", н.з. НОМЕР_1, яким керував невідомий йому громадянин, прибули до наркологічного диспансеру, однак ОСОБА_2 зачинився у автомобілі, відмовився з нього виходити та на неодноразові вимоги щодо необхідності проходження медичного огляду для встановлення ступеню сп'яніння не реагував. У подальшому водій сів за кермо вказаного автомобілю та разом з ОСОБА_2 поїхав у невідомому напрямку. Також ОСОБА_6 додав, що керівництвом Лиманського ВП з ОСОБА_2 проводились бесіди щодо недопущення порушень службової дисципліни як у службовий, так і в позаслужбовий час. Опитані ОСОБА_10 та ОСОБА_9 надали антологічні пояснення. Опитаний дільничний офіцер поліції СП Лиманського ВП лейтенант поліції ОСОБА_11, який на теперішній час тимчасово виконує обов'язки начальника СРГІП № 1 Лиманського ВП пояснив, що перед новорічними святами з ОСОБА_2 ним було проведено бесіду щодо недопущення порушень службової дисципліни як на службі, так і поза нею, про що складено відомість, в якій ОСОБА_2 поставив особистий підпис. Опитаний бармен кафе "Монро" ОСОБА_12 пояснив, що 30 грудня 2017 року о 17:00 він прибув на робоче місце, 31 грудня 2017 року приблизно о 02:45, завітали два чоловіка у стані алкогольного сп'яніння, одного з яких він знає як працівника поліції на прізвище ОСОБА_2, а іншого - як колишнього працівника ДАІ ОСОБА_5. Зайшовши до кафе, останні підійшли до бару та замовили алкогольний напій - віскі, який відразу почали пити. У цей час на танцювальному майданчику розважального закладу перебував незнайомий йому відвідувач, до якого підійшов ОСОБА_2 та наніс удар рукою ззаду в область плеча. Відвідувач повернувся до ОСОБА_2 обличчям та почав щось казати (що саме не чув). ОСОБА_2 почав гучно висловлюватись ненормативною лексикою на адресу зазначеного відвідувача та стиснувши кулаки провокував бійку, однак хлопець-відвідувач не відреагував. У подальшому до них (хлопця та ОСОБА_2) підійшов ОСОБА_5, який почав з'ясовувати у хлопця причини конфлікту і ОСОБА_2 у цей час відійшов. Через деякий час, коли хлопець-відвідувач знаходився біля бару, до нього підійшов ОСОБА_2 та знов почав провокувати бійку, пропонував вийти на вулицю для з'ясування стосунків. Побачивши, що у приміщенні розважального закладу може відбутись бійка він вивів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у хол, при цьому ОСОБА_2 вийшов на вулицю, а ОСОБА_5 розмовляв з хлопцем-відвідувачем у холі кафе. Знаходячись на вулиці, ОСОБА_2 продовжив висловлюватись на адресу хлопця ненормативною лексикою, кричав, щоб той виходив битися та погрожував фізичною розправою. Після цього ОСОБА_2 намагався потрапити у хол розважального закладу, проте він не дозволив це зробити. У подальшому до нього звернувся ОСОБА_5 та попросив, щоб вони разом з ОСОБА_2 зайшли до залу кафе, на що він (ОСОБА_13) дав згоду. Зайшовши до залу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 допили віскі, яке замовляли раніше та пішли з розважального закладу. Опитані караоке-менеджер кафе "Монро" ОСОБА_14 та офіціант кафе "Монро" ОСОБА_15 наддали аналогічні пояснення. Опитана офіціантка кафе "Дукат" ОСОБА_16 пояснила, що 30 грудня 2017року о 21:00 вона прибула на робоче місце у кафе "Дукат" за адресою: м. Слов'янськ вул. Я. Мудрого, буд. 65, де знаходилась до 04:00 31 грудня 2017 року. Приблизно о 03:40, до кафе прибули 2 чоловіки, один з яких їй відомий, як ОСОБА_5 (працівник ДАІ), а інший їй невідомий. ОСОБА_5 та невідомий підійшли до бару та попросили у неї налити віскі, проте вона повідомила, що кафе вже не працює. У подальшому ОСОБА_5 та невідомий покинули приміщення розважального закладу. Після цього, приблизно через 10 хвилин, з вулиці до кафе зайшов охоронець на ім'я ОСОБА_17, від якого їй стало відомо, що ОСОБА_5 та невідомий на вулиці отримали тілесні ушкодження. Про причини бійки їй нічого не відомо. Також ОСОБА_16 додала, що о 03:43, коли ОСОБА_5 та невідомий прийшли до кафе "Дукат", вони (ОСОБА_5 та невідомий) перебували у стані алкогольного сп'яніння. Опитаний охоронець ОСОБА_17 пояснив, що 30 грудня 2017 року о 19:00, він прийшов на роботу у кафе "Дукат" за адресою: м. Слов'янськ вул. Я. Мудрого, буд. 65. У період часу з 19:00 до 03:40 конфліктних ситуацій у розважальному закладі не відбувалось. Проте, приблизно о 03:40, до кафе прийшли 2 раніше незнайомих йому чоловіка у стані алкогольного сп'яніння. Вказані чоловіки присіли за стіл, він повідомив останнім, що кафе вже закрито, вони підійшли до барної стійки та хотіли замовити випивку, бармен на ім'я Ганна також сказала чоловікам, що кафе вже закрито. Після цього зазначені чоловіки вийшли на вулицю, де у них почалась бійка з невідомими у кількості приблизно 8-10 осіб. Він намагався припинити бійку, в результаті бійки обидва невідомі, які заходили до кафе, отримали тілесні ушкодження. Невідомі, які знаходились на вулиці говорили, що у двох чоловіків, які 03:40 завітали до кафе виник конфлікт у іншому розважальному закладі. Після закінчення бійки він запропонував одному з невідомих, якому було спричинено тілесні ушкодження вимити обличчя у туалеті, проте останній відмовився та сівши у автомобіль білого кольору іноземного виробництва. Опитаний охоронець ОСОБА_18 надав аналогічне пояснення. Причинами та умовами вказаної події стали особиста недисциплінованість інспектора СРПП № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУНП в області майора поліції ОСОБА_2, грубе порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині неухильного дотримання діючого законодавства України, ігнорування ним п.п. З, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у позаслужбовий час, некоректній поведінці під час перебування у розважальному закладі у стані сп'яніння у присутності громадян, їм було відомо що ОСОБА_2 є працівником поліції, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України, порушення вимог ст. 8 Дисциплінарного статуту ОВС України дільничним офіцером поліції СП Лиманського ВП ГУНП в області лейтенантом поліції ОСОБА_11, який тимчасово виконує обов'язки начальника СРПП № 1 цього ж відділення поліції та заступником начальника цього ж відділення поліції майором поліції ОСОБА_6, що виразилось у неналежному контролі за підлеглим та призвело до отримання тілесних ушкоджень. Таким чином, у ході службового розслідування, проведеного в межах компетенції ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області встановлено, що ОСОБА_2 своєю поведінкою у позаслужбовий час посприяв створенню серед громадян негативного образу працівника поліції, що завдало шкоду репутації та іміджу Національної поліції України. Тілесні ушкодження "ЗЧМТ, СГМ, поверхневі садни верхньої губи, забій лівої кисті, закритий перелам IX ребра зліва, забій правої кисті" інспектор СРПП № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУНП в області майор поліції ОСОБА_2 отримав під час проходження служби.

На підтвердження фактів, викладених у висновку проведення службового розслідування відповідачем надані: графік несення служби у період з 30 грудня 2017 року по 2 січня 2018 року, відомості ознайомлення працівників з правилами поведінки на службі та в позаслужбовий час, пояснення від 4 січня 2018 року ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_16, від 31 грудня 2017 року ОСОБА_5, від 9 січня 2018 року ОСОБА_2, від 11 січня 2018 року ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_15, рапорти ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_21, витяг з Єдиного реєстру судових розслідувань відносно ОСОБА_2 як потерпілого, довідка КЛПЗ "Міська клінічна лікарня м. Слов'янська"на ім'я позивача (а.с.135-163 т.1).

01 лютого 2018 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області було прийнято наказ № 260 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУ НП в Донецькій області та покарання винних».

Відповідно до пункту 1 наказу, за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині неухильного дотримання чинного законодавства України, ігнорування пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 79, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у позаслужбовий час, некоректній поведінці під час перебування у розважальному закладі у стані алкогольного сп'яніння у присутності громадян, яким було відомо, що ОСОБА_2 є працівником поліції, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України, проявлену з метою уникнення відповідальності нещирість щодо вживання спиртних напоїв, а також прихованні від керівництва Лиманського ВП інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень під час первинного збору матеріалів, інспектор СРПП № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУНП в області майор поліції ОСОБА_2 підлягає звільненню зі служби у поліції після закінчення тимчасової непрацездатності та виходу на службу (а.с.18-19 т.1).

19 лютого 2018 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області прийнято наказ № 437 «Про виконання пункту 1 наказу від 1 лютого 2018 року № 260», яким за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині неухильного дотримання чинного законодавства України, ігнорування пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року № 79, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у позаслужбовий час, некоректній поведінці під час перебування у розважальному закладі у стані алкогольного сп'яніння у присутності громадян, яким було відомо, що ОСОБА_2 є працівником поліції, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України, проявлену з метою уникнення відповідальності нещирість щодо вживання спиртних напоїв, а також прихованні від керівництва Лиманського ВП інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень під час первинного збору матеріалів, інспектор СРПП № 1 Лиманського відділення поліції Слов'янського ВП ГУНП в області майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби у поліції (а.с.20-21 т.1).

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19.02.2018 року № 64 о/с «По особовому складу», відповідно до п.6 ч.1 статті 77 розділу VII Закону № 580-VIII (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 19 лютого 2018 року майора поліції ОСОБА_22 звільнено зі служби в поліції (а.с.22 т.1).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані накази прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, без належної оцінки обставин та особи яка притягується до дисциплінарної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, дослідивши правомірність даного звільнення, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 77 Закону № 580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції, серед яких є реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1).

На час розгляду справи Закон України «Про Дисциплінарним статут Національної поліції України» не затверджений.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року № 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту, встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема: забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту.

У відповідності до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно із положеннями частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників (п.1); дотримуватися норм професійної та службової етики (п.4); сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку (п.9); з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють (п.11).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, відповідно до статті 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, затверджені Правила етичної поведінки поліцейських.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.

Аналіз вище наведених нормативно-правових актів свідчить про обов'язок поліцейських неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За правилами ч.1 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш, як на один місяць.

Згідно до п. 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до Інструкції № 230, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 6.2.2. Інструкції № 230 визначені обов'язки виконавця (голови, членів комісії) згідно із якими уповноважені особи Відповідача зобов'язані у тому числі: дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування, виявляти та досліджувати причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, готувати пропозиції щодо їх усунення, у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.

Таким чином, за вимогами Інструкції № 230 виконавець (голова, член комісії) при проведенні службового розслідування повинен дотримуватися вимог законодавства, а висновки службового розслідування мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарного стягнення стало грубе порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту, в частині неухильного дотримання діючого законодавства України, ігнорування пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у недотриманні норм професійної етики у позаслужбовий час, некоректній поведінці під час перебування у закладі у стані алкогольного сп'яніння у присутності громадян, яким відомо, що ОСОБА_2 є працівником поліції, що негативно впливає на репутацію Національної поліції України, проявлену з метою уникнення відповідальності нещирість щодо вживання спиртних напоїв, а також прихованні від керівництва інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень під час первинного збору матеріалів.

Стосовно посилання відповідача при застосуванні дисциплінарного покарання у вигляді звільнення на факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, суд зазначає наступне.

Висновки службового розслідування ґрунтуються на поясненнях свідків та працівників відповідача, з яких вбачається, що позивач в ніч з 30 грудня 2017 року на 31 грудня 2017 року підчас перебування в кафе вживав спиртні напої та перебував в стані алкогольного сп'яніння, а 31.12.2018 року о 10 год. позивачу було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, останній погодився, але у подальшому позивач зачинився у автомобілі, відмовився з нього виходити та на неодноразові вимоги щодо необхідності проходження медичного огляду для встановлення ступеню сп'яніння не реагував.

Разом з цим, відповідачем до суду не було наданого жодного фактичного підтвердження зазначених обставин. Стан алкогольного сп'яніння не може бути підтверджений виключно поясненнями інших осіб або показаннями свідків, оскільки без підтвердження іншими доказами такі посилання ґрунтуються на візуальному спостережені, тобто фактично є припущеннями.

Натомість позивач та свідок ОСОБА_5 заперечували про перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідач не досліджував медичні документи лікувального закладу до якого звернувся позивач з приводу тілесних ушкоджень про наявність у нього будь яких ознак сп'яніння. У ході службового розслідування відповідачем не здійснювалось звернення до лікарні або опитування лікаря до якого звертався позивач щодо наявності будь яких ознак сп'яніння позивача. Отже, відповідачем підчас службового розслідування даний факт залишено поза увагою. Тобто, не забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, чим порушено вимоги Інструкції.

Крім того, з пояснень працівників відповідача вбачається, що позивач у неробочій час після відвідування лікарні погодився на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння проте в подальшому відмовився його проходити, разом з цим, факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, належними доказами не підтверджено (акт про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, акт про встановлення факту порушення службової дисципліни). Крім того, висновок службового розслідування не містить оцінку тим обставинам, що проходження медичного огляду було запропоновано позивачу після нападу на нього та відвідування лікарні.

Також, з графіку несення служби у період з 30 грудня 2017 року по 2 січня 2018 року вбачається, що дата та час несення позивачем служби: з 20 год. 31.12.2017 року по 08 год. 01.01.2018 року та з 08 год. 02.01.2018 року по 20 год. 03.01.2018 року (а.с.135 т.1). Відповідно до матеріалів справи, 31.12.2017 року позивач у зв'язку з отриманими травмами звернувся до лікаря за наслідками чого перебував на лікарняному. Тобто, зазначені події та час коли йому нібито було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, трапились не під час несення служби. Суд зазначає, що чинним законодавством заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння під час несення служби поліцейському, та відсутня заборона вживати алкогольні напої у неробочій час.

Стосовно посилання відповідача на некоректну поведінку позивача під час перебування у громадському закладі у стані алкогольного сп'яніння у присутності громадян, яким було відомо, що він є працівником поліції, суд зазначає наступне.

Висновки службового розслідування ґрунтуються на поясненнях свідків, які є працівниками кафе, з пояснень яких вбачається, що позивач підійшов до відвідувача, який знаходився на танцювальному майданчику та ззаду наніс удар рукою в область плеча, внаслідок чого між останніми виник словесний конфлікт, у ході якого позивач провокував бійку з відвідувачем та висловлювався ненормативною лексикою.

Разом з цим, відповідачем до суду не було наданого жодного підтвердження зазначеного факту, як зазначалось, посилання свідків ґрунтуються на візуальному спостережені, а тому ґрунтується фактично на припущеннях, без підтвердження іншими доказами.

Відповідачем не було встановлено особу, якій начебто було нанесено удар та з якою у позивача нібито виникла сварка, зазначені посилання також ґрунтуються на візуальному спостережені та припущенні осіб. Матеріали службового розслідування не містять скарг або будь-яких інших заяв осіб на порушення позивачем громадського спокою, образу та нанесення телісних ушкоджень особі. Натомість, відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12017050510003306, позивач є потерпілим та було встановлено, що саме йому були завдані тілесні ушкодження, а також те, що ці події відбулися у неробочий час.

Стосовно посилання відповідача на дії позивача щодо приховування від керівництва інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень під час первинного збору матеріалів, суд зазначає наступне.

Висновки службового розслідування ґрунтуються на поясненнях свідка - працівника кафе «Дукат», відповідно яких, на позивача та його знайомого було здійснено напад 8-10 невідомими особами, які повідомили, що причиною вказаних дій стали події у іншому розважальному закладі. Інші докази, які б пов'язували напад на позивача з подіями, що стались у кафе «Монро», матеріали службового розслідування не містять. Отже, вказані посилання відповідача на взаємозв'язок подій в кафе «Монро» та біля кафе «Дукат» є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи та поясненнями відповідача підтверджується, що позивач повідомив керівництво про напад на нього невідомих осіб біля кафе «Дукат», що спростовує посилання відповідача на приховування інформації про час і місце отримання тілесних ушкоджень.

Суд зазначає, що жодній версії подій, викладених у поясненнях свідків та учасників подій, так само не надано оцінки, або якомусь припущенню з посиланням на обґрунтовані докази, що ці версії відображають загальне становище обставин які відбулись. Складом комісії не здійснено в достатній мірі спроби оцінити вірогідність фактичної наявності будь-яких складових елементів події, зв'язку з особою позивача, ступенем вчиненого порушення.

Відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно з'ясовувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати всіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що перешкоджає встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Оцінюючи обґрунтованість вищеозначеного висновку, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, встановлені відповідачем в ході службового розслідування обставини не можуть бути підтверджені лише поясненнями інших осіб або показаннями свідків, оскільки не можуть достеменно підтвердити взаємозв'язок двох подій та взагалі факт їх наявності. Суд погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції показань свідків, оскільки в даному випадку свідки можуть перебувати у службових або дружніх стосунках зі сторонами, що може впливати на об'єктивну оцінку ними обставин. Як встановлено судом першої інстанції підчас допиту свідка ОСОБА_13, останній проявив особисту неприязнь до позивача, тобто, неприязні відносини між позивачем та свідком, можуть свідчити на необ'єктивність оцінки свідком обставин вчиненого порушення. Також, суд не може залишити поза увагою, що не всі письмові пояснення свідків - робітників розважальних закладів, які відібрані в ході службового розслідування, містять опис подій, в інших лише зазначено про згоду з викладеними іншим свідком обставинами. Крім того, з в письмових поясненнях свідка ОСОБА_20 відсутні підписи про його ознайомлення з вимогами статті 63 Конституції України та згоду на обробку та використання персональних даних. Крім того, у даний час триває кримінальне провадження, яке ще не встановило об'єктивну істину стосовно цих подій.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч приписам ст. 71 КАС України не надано жодних переконливих доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту, в частині неухильного дотримання діючого законодавства України, ігнорування пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, включаючи процес прийняття оскаржуваного наказу.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти УкраїниЄвропейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Принцип презумпції невинуватості є обов'язковим для будь-яких суб'єктів владних повноважень (справа "Аллене де Рібемон проти Франції").

Порушення цього принципу може відбуватися шляхом прийняття посадовою особою протиправних рішень.

Суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Отже, суд приходить до висновку, що комісією не дотримано вимог Інструкції в частині повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Крім того, суд зазначає, що службове розслідування призначено за фактом події, внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження, проте, як зазначалось, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за події, що стались в кафе «Монро», без належного підтвердження їх зв'язку з подіями, внаслідок якої позивач отримав тілесні ушкодження.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене свідчить, що відповідачем фактично не було дотримано встановлену процедуру проведення службового розслідування, не забезпечено дотримання прав позивача, не здійснено повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для призначення розслідування, не зазначено про врахування чи неврахування цих обставин; не надано оцінку всім обставинам, а висновки службового розслідування ґрунтуються на припущеннях відповідача.

Вищевказані порушення порядку проведення службового розслідування, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Суд звертає увагу на те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.

Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Відповідач, обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу працівника. У період служби в органах поліції на позивача не було накладено жодних дисциплінарних стягнень, що свідчить про належній рівень дотримання службової дисципліни та виконання покладених службових обов'язків. Суд зазначає, що висновок здійснений без належного вирішення питання про винуватість позивача чи невинуватість, без аналізу питання юридичної кваліфікації порушення позивача і без оцінки його свідчень з цього приводу.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано застосовано принцип пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку та застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Колегія суддів, враховуючи, що в діях позивача відсутній доведений факт порушення службової дисципліни, вважає, що відповідачем неправомірно було прийнято наказ від 1 лютого 2018 року № 260 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, наказ від 19 лютого 2018 року № 437 про виконання пункту 1 наказу від 1 лютого 2018 року № 260, наказ від 19 лютого 2018 року № 64 про звільнення позитвачазі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Стосовно посилання апелянта на те, що подані документи на підтвердження понесених витрат на правочину допомогу та їх відшкодування за рахунок відповідача не можуть слугувати належними доказами та підтвердженням його розходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 9 зазначеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пункт 1 ч. 3 статті 132 КАС України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи містять докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги від 18 травня 2018 року, опис наданих послуг та складність справи.

Отже, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції, що недоліки в договорі про надання правничої допомоги та описі наданих послуг, з урахування фактичного підтвердження їх здійснення, не можуть бути підставами для відмови у їх стягненні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 р. у справі № 805/1875/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 р. у справі № 805/1875/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 11 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова