Постанова № 76379485, 28.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2018 рокусправа № 808/348/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Лукманова О.М., Круговий О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 р. (суддя Конишева О.В., повний текст рішення складено 03.05.2018 р.), по справі за позовом ОСОБА_1 до Василівської міської ради Запорізької області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и В:

29.01.2018 р. ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Василівської міської ради Запорізької області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинити дії, де, посилаючись на те, що згідно договорів дарування від 19.08.1998 р. отримала в дар ? частину жилого будинку та земельну ділянку площею 0,10 га відповідно Державного акту на право приватної власності на землю ЗП-02-0139 виданого Василівською міською Радою народних депутатів Запорізької області 26.11.1988 р., розташовані на АДРЕСА_1. Однак, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11.02.2011 р. по справі № 2-17 визнано недійсним та скасовано державний акт ЗП-02-0139 виданий Василівською міською Радою народних депутатів Запорізької області 26.11.1988 р. оскільки видача акту проводилася з порушенням діючого на той час законодавства, а саме, без погодження межі суміжного землекористувача ОСОБА_3, в наслідок чого порушені права землекористувача ОСОБА_3Так як, на протязі багатьох років відповідач відмовляє у реалізації права позивача на належне документальне оформлення подарованої земельної ділянки та не вносить на розгляд сесії відповідне рішення, звернулася до суду, де просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га в АДРЕСА_1, подарованої за договором дарування від 19.08.1998 р. в межах, встановлених згідно з планом обміру земельної ділянки, виданого органом землеустрою Василівської міської Ради народних депутатів Запорізької області 21.06.1995 р. та зобов'язати відповідача на черговому засіданні сесії розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1 га в АДРЕСА_1, подарованої за договором дарування від 19.08.1998 р. в межах, встановлених згідно з планом обміру земельної ділянки, виданого органом землеустрою Василівської міської Ради народних депутатів Запорізької області 21.06.1995 р. з винесенням відповідного рішення про задоволення або відмову у задоволенні заяви.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що для надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою не має правових підстав і чинне законодавство не передбачає надання органами місцевого самоврядування дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо земель, які є приватною власністю фізичних осіб.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що конфігурація земельної ділянки площею 0,10 га, яка постійно змінюється, повинна знаходитися в межах, встановлених згідно з планом обміру земельної ділянки, виданого органом землеустрою Василівської міської ради 21.06.1995 р. і дане питання потрібно розглянути відповідачу.

В судове засідання апеляційної інстанції особи, які приймають участь у справі, до суду не з'явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договорів дарування від 19.08.1998 р. позивач отримала в дар ? частину жилого будинку та земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовані в АДРЕСА_1. Право на земельну ділянку на час укладення договору дарування підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 26.11.1998 р.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11.02.2011 р. по справі № 2-17 визнано недійсним та скасовано державний акт НОМЕР_1 виданий Василівською міською Радою народних депутатів Запорізької області 26.11.1988 р.

Обгрунтуванням рішення було те, що видача Державного акту на право приватної власності на землю проводилася з порушенням діючого на той час законодавства, а саме, без погодження межі суміжного землекористувача ОСОБА_3, в наслідок чого порушені права землекористувача ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11.10.2011 р. рішення Василівського районного суду Запорізької області від 11.02.2011 р. залишено без змін.

Ухвала суду обґрунтована тим, що на момент отримання за договором дарування земельної ділянки, позивачу було відомо про існування з 1983 р. на межі господарських будівель, що належали ОСОБА_3 і зведення даних будівель позивачем не оскаржувалося.

З матеріалів справи вбачається, що листом Головне управління Держкомзему у Запорізькій області № І-1112/04/275/10-33 від 24.12.2012 р. ОСОБА_1 «Про результати розгляду звернення» повідомлено, що, розглянувши звернення щодо неправомірності дій Василівської міської ради Запорізької області встановлено, що земельна ділянка площею 0,10 га перейшла до позивача за договором дарування без визначення та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в межах зазначених в Державному акті, що скасовано рішенням суду. Оскільки існує спір, вирішення земельних спорів належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Згідно ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування», земельні спори розглядаються спеціально створеними постійними комісіями органу самоврядування. Будь - яке рішення органу місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів не є остаточним і може бути переглянуте в суді. Відповідно ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян та при вирішенні таких спорів суд керується ЦПК України і має можливість самостійно визначити і застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Листом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» № 07-І-07/15 від 30.04.2015 р. позивача повідомлено про те, що для вирішення земельних розбіжностей створюється спеціальна комісія і особа, зацікавлена у вирішенні земельної суперечки, може звернутися до даної комісії із заявою відносно неможливості погоджувати межі земельної ділянки в натурі в зв'язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на узгодження або з інших причин.

Таким чином, судом встановлено, що стосовно межі земельної ділянки позивача тривалий час існує спір про право.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що 1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно статті 19 ЦПК України встановлено, що 1.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Крім того, частиною першою статті 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Публічно-правовим спором в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що існує спір про право, отже, такий спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, що було залишено поза увагою судом першої інстанції.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.04.2018 року (справа № 804/1001/16), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

У відповідності до ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. 238, 315, 319, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 р. - скасувати.

Провадження у справі № 808/348/18 - закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. Повний текст постанови складено 28 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: О.О. Круговий