Постанова № 76379329, 10.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 справа № 905/748/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача) суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська областьна рішення господарського судуДонецької областівід 25.06.2018 (повний текст складено та підписано 27.06.2018)у справі № 905/748/17 (суддя Курило Г.Є.)за позовомПриватного акціонерного товариства "Донецьксталь" – металургійний завод", м. Покровськ, Донецька областьдо 1. Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк; 2. Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; 3. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київпростягнення вартості недостачі в розмірі 46 953,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 до господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство “Донецьксталь”-металургійний завод”, м.Донецьк з позовом до відповідачів: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк (далі – Відповідач 1), Приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг (далі –Відповідач 2), Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_4 залізниця”, м.Дніпро (далі – Відповідач 3) про солідарне стягнення вартості недостачі в сумі 46953,10 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2017 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог до Відповідачів 1 та 2, проте позовні вимоги задоволено за рахунок Відповідача 3, стягнуто вартість недостачі у сумі 46953,10грн. на користь Позивача, а також витрати по сплаті судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №905/748/17 апеляційну скаргу Відповідача 3 на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017 у справі № 905/748/17 залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №905/748/17 рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, касаційний суд зазначив про те, що, судами належним чином не досліджувалось питання визначення придатності вагонів для перевезення як в технічному, так і комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин. Також не з'ясовано питання допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу та не надано оцінки тому, що в залізничних накладних в графі "відмітки відправника" міститься інформація про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено. Зазначив також, що з'ясування вищезазначених питань є необхідним для визначення ступеню вини вантажовідправника та перевізника у недостачі вантажу внаслідок його просипання під час перевезення.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог до Відповідача 1, але стягнуто солідарно з Відповідачів 2 та 3 на користь Позивача вартість недостачі у сумі 46953,10грн., також розподілено судові витрати.

Відповідач 2, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Відповідача 2 у повному обсязі та покласти обов’язок з оплати вартості недостачі на Відповідача 3.

В обґрунтування вимог скарги заявник вважав, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, визнані встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінено всі наявні в матеріалах справи докази, у зв’язку з чим судом зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність вини Відповідача 2 у недостачі вантажу внаслідок спірного перевезення, оскільки, відправляючи вантаж, Відповідач 2 пересвідчився, що перевезення у спірних вагонах не призведе до втрати вантажу, жодних актів про комерційну несправність вагонів залізницею складено не було. В свою чергу, прийнявши спірний вантаж до перевезення, залізниця, у відповідності до вимог Статуту та Правил перевезення вантажу, повинна забезпечити його схоронність під час транспортування.

Від Відповідача 3 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Відповідач 3 під час розгляду справи не заперечував, що при прийманні вантажу вагони не мали комерційних несправностей, однак такі несправності неможливо виявити при огляді завантаженого вагону, у зв’язку з чим залізницею складено відповідні комерційні акти. В свою чергу, Відповідач 2, як вантажовідправник, що здійснив завантаження вагонів, повинен був пересвідчитись у можливості перевезення вантажу без його втрати та вжити заходи щодо запобігання видування або просипання дрібних часток вантажу, оскільки спірні вагони мали зазори, нещільне прилягання люків, що можливо виявити лише до завантаження вантажу. Однак, відповідних дій з боку Відповідача 2 вчинено не було.

Вважав правомірним висновок суду щодо солідарного стягнення спірної суми з обох відповідачів.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. у справі № 905/748/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 та встановлено строк учасникам справи до 06.08.2018 включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2018р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

– відправлення 06.12.2016, 07.12.2016, 08.12.2016р., 22.12.2016р. за залізничними накладними №47923180, №45212446, №45238409, №45646734 зі станції ОСОБА_4 залізниці Відповідачем 2 (вантажовідправник) на станцію Мушкетово Донецької залізниці відвантажило на адресу Позивача (вантажоотримувач, власник згідно Договору поставки №3300006639 від 30.04.2015р.) у вагонах №56030901, №56655657, №55181119, №55585285, №59957605 окатишів залізорудних;

– виявлення на станції призначення Мушкетово Донецької залізниці невідповідності фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником (в бік зменшення) у зв’язку з чим на вказаній станції здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складені комерційні акти БК №443533/108 від 12.12.2016, БК №443535/110 від 13.12.2016, БК №443536/111 від 18.12.2016, БК №443537/112 від 18.12.2016, БК №443543/5 від 05.01.2017.

Також, судом першої інстанції встановлено наявність у наведених комерційних актах відмітки про те, що що всі вагони технічно справні, однак присутні деякі недоліки, а саме поглиблення над люками, наявність наслідків просипання вантажу, нещільне прилігання, відсутність армувального листа, зазори старого характеру, тощо.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Предметом розгляду справи №905/748/17 є солідарне стягнення з Відповідачів вартості втрачених залізорудних окатишів в сумі 46953,10 грн.

Відповідач 1 не скористався правом на висловлення своєї правової позиції стосовно розгляду справи у суді першої інстанції. Про час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог у суді першої інстанції, посилався на те, що, за незбереження прийнятого до перевезення вантажу несе відповідальність залізниця, якщо не доведе, що втрата, нестача виникли з незалежних від неї причин; у комерційних актах зазначено, що всі вагони технічно справні; жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин працівниками залізниці зроблено не було, отже саме на залізницю покладається відповідальність за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідач 3 також заперечував проти задоволення позову зазначаючи, що втрата вантажу відбулась через недотримання вантажовідправником (Відповідачем 2) п. 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у відношенні Відповідача 1, суд першої інстанції виходив того, що спірне перевезення вантажу відбулось на станціях Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, яке і є фактичним перевізником у спірних правовідносинах, отже враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували наявність між Позивачем та Відповідачем 1 певних зобов’язань, які б породжували виникнення у Відповідача 1 обов’язку відповідати перед Позивачем за збереження вантажу, позов в частині вимог до Відповідача 1 підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, приймаючи оспорюване рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення вартості втрачених залізорудних окатишів в сумі 46953,10 грн. у відношенні Відповідачів 2,3, оскільки втрата вантажу сталась внаслідок винних дій Відповідача 2 як вантажовідправника, який здійснив завантаження вагону, а також Відповідача 3, як перевізника, який несе відповідальність за нестачу вантажу, що сталась внаслідок незабезпечення ним збереження вантажу на шляху слідування.

Незгода з висновком суду щодо задоволення позовних вимог за рахунок Відповідача 2 та покладення на нього відповідальності за незбереження вантажу – покладено в основу апеляційної скарги, Відповідач 2 посилається на відсутність своєї вини у данному випадку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

На підставі ст. 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статуту), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до п. 31 Статуту, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Пунктом 32 Статуту передбачено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Пунктом 4 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 (далі - Правил), передбачено, що можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.

Так додатком до п. 1 Правил передбачений перелік вантажів, перевезення яких допускається у вагонах відкритого типу.

В свою чергу, відповідно до п. 2 Правил на прохання відправника залізниця може дозволити перевезення у вагонах відкритого типу вантажів (крім небезпечних), не пойменованих у додатку до цих Правил, за згодою одержувача на таке перевезення. У такому разі відправник зобов'язаний підготувати і завантажити вантаж так, щоб забезпечувалась його схоронність при перевезенні. У графі 50 "Відмітки відправника" накладної відправник повинен зробити відмітку: "Перевезення у відкритому вагоні з одержувачем узгоджено".

Судом першої інстанції з'ясовано питання допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу та досліджено, що спірні залізничні накладні містять в графі "відмітки відправника" інформацію про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено.

Разом з тим, згідно з п. 5 зазначених Правил, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Таким чином, оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), необхідно розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно зі ст. 32 Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (п. 3.9. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002).

Дослідивши наявні в матеріалах справи комерційні акти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вагони містили ознаки непридатності для перевезення вантажу (окатиші залізорудні) у комерційному відношенні, тобто мали зазори, нещільне прилігання люків, у вагонах були відсутні армувальні листи, що Відповідач 2 міг та/або повинен був перевірити до завантаження. Доказів вжиття Відповідачем 2 заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу в вагонах під час перевезення, матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи викладені положення законодавства України, висновок суду першої інстанції про прийняття Відповідачем 2 до завантаження непридатних у комерційному відношенні вагонів, внаслідок чого відбулась часткова втрата вантажу – є обґрунтованим.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення також відповідальності за недостачу вантажу на Відповідача 3, як на перевізника, який не забезпечив збереження вантажу на шляху слідування, оскільки наявні поглиблення у навантаженні (воронок) свідчать про втрату частини вантажу під час перевезення, що є порушенням ст. 110,111,113,127 Статуту та ст.ст. 308,924 Цивільного кодексу України.

Крім того, є правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог до Відповідача 1 приймаючи до уваги те, що спірне перевезення вантажу відбулось на станціях Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, який є перевізником у спірних правовідносинах, порушень норм матеріального права в цій частині також не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 у справі № 905/748/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2018 у справі № 905/748/17– залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2018.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: Н.М.Дучал

ОСОБА_3