Постанова № 76379046, 07.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2018 р. Справа№ 910/7286/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Суліма В.В.

представники сторін: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018

про відмову Комунальному підприємству "Київський метрополітен" у відкритті провадження

у справі № 910/7286/18

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,

Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про зняття арешту з транспортного засобу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 № 910/7286/18 відмовлено Комунальному підприємству "Київський метрополітен" у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України та роз'яснено Комунальному підприємству "Київський метрополітен", що позовні вимоги підлягають розгляду в рамках конкретних справ у вигляді скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень.

Не погодившись із винесеною ухвалою, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18, зобов'язати Господарський суд міста Києва відкрити провадження у справі та направити матеріали справи до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Київський апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 № 09.1-08/2767/18, у зв'язку із відпусткою судді Шаптали Є.Ю., який не є суддею-доповідачем у даній справі, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018, справу № 910/7286/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Отрюх Б.В., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 прийнято матеріали справи № 910/7286/18 до свого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з транспортного засобу.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що з характеру заявлених позовних вимог вбачається, що їх предметом є оскарження рішення органів Державної виконавчої служби по виконанню рішень судів, а нормами чинного законодавства нерозривно пов'язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна не передбачено законом, оскільки законом встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна. В свою чергу, ч. 1 ст. 339 ГПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відтак, якщо зняття арешту з майна не пов'язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, доказом чого є відповідні документи, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту зі спірного майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Отже, спори про зняття арешту з майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, розглядаються за правилами ст. 339 ГПК України, ст. 447 ЦПК України та ст. 287 КАС України. З огляду на те, що між позивачем та Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Подільським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відсутні господарські відносини врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, іншими актами господарського, цивільного законодавства та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не є суб'єктами господарювання, а також між сторонами відсутній спір про право власності, даний спір непідвідомчий господарському суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про зняття арешту з майна, накладеного під час здійснення виконавчих проваджень.

Відомостей щодо існування певного виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва, в рамках якого і було накладено арешт на майно позивача, останнім не надано, що виключає можливість розгляду даної заяви, як скарги на дії державного виконавця.

Також слід зазначити, що спір про зняття арешту з майна пов'язаний з правом власності на спірне майно.

Зважаючи на те, що спір між сторонами виник у зв'язку з наявністю господарських правовідносин, а позовні вимоги обґрунтовуються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи те, що суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам ГПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тому, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Разом з тим, оскільки відсутні відомості про те, чи є позивач учасником відповідного виконавчого провадження, в межах якого було накладено спірний арешт, а його вимоги пов'язані зі спором про право на арештоване майно, отже даний спір, зважаючи на суб'єктний склад сторін, підвідомчий саме господарському суду та має розглядатись в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна підлягають розгляду у порядку господарського судочинства (постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").

Колегія суддів апеляційного господарського суду проаналізувавши характер спору вважає, що позовна заява у справі № 910/7286/18, є ефективним способом захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що даний спір підлягає вирішенню у господарських судах, що унеможливлює відмову у відкритті провадження згідно із п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, крім того, саме під час розгляду справи по суті буде встановлено наявність чи відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся до суду.

Враховуючи викладене, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали не взято до уваги положення ст. 4 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами апеляційної скарги та дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів, не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, характеру спору та спростовуються доводами апеляційної скарги.

З огляду на викладене, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 255, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/7286/18 скасувати повністю.

3. Матеріали справи № 910/7286/18 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.В. Отрюх

В.В. Сулім