Рішення № 76377553, 04.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року справа № 2340/2647/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача – ОСОБА_1П.(за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника Черкаського ОВК - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача – Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (20400, Черкаська область, м. Тальне, вул. Некрасова, 37) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (03167, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6 ), третя особа – Черкаський обласний військовий комісаріат (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19), в якому просить:

-визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 14 протоколу № 44 від 04.05.2018 року) про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

-зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та здійснити її виплату.

04.09.2018 закінчено підготовче провадження та перейдено до розгляду справи по суті.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що як військовозобов’язаний був призваний на спеціальні збори та з 23.03.1987 по 17.05.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 05.02.2004 йому встановлено третю групу інвалідності, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, а в подальшому 02.12.2015 другу групу інвалідності та надано статус інваліда війни. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013, №975, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а днем виникнення такого права є дата, встановлення позивачу 2 групи інвалідності. З метою реалізації такого права, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак за результатами розгляду заяви отримав відмову, викладену в протоколі від 04.05.2018 №44. Вказане рішення вважає протиправним та таким, що суперечить законодавству України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзивах на адміністративний позов відповідача та третьої особи. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач звільнений з військової служби до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до ЗУ “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в зв’язку з чим позивач не набув права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім того, звернув увагу, що зміна групи інвалідності у позивача відбулась у понад дворічний термін, а у відповідності до ч. 4 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога у зв’язку із змінами, що відбулись, не здійснюються.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та відповідне посвідчення серії А № 447920.

Відповідно до даних зазначених у військовому квитку, серії НУ № 7885711 виданого 11.05.1982, позивач з 23.03.1987 по 17.05.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони України від 11.06.2003 № 7460, ОСОБА_4 проходив військову службу з 23.03.1987 по 17.05.1987 у складі в/ч 64354 та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

У довідці в/ч 64354 від 17.05.1987 № 567 зазначено, що ОСОБА_4 знаходився на військових зборах з 23.03.1987 по 17.05.1987.

Висновком обласної спец ВКК № 34 від 26.08.2003 встановлено, що захворювання ОСОБА_4, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до витягу із акту огляду Черкаської обласної МСЕК №2 серія 4 ЧК №028778, за наслідками проведення первинного огляду, 05.02.2004 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.03.2007, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно виписки з акта огляду Спеціалізованої радіологічної МСЕК серія 12ААА №192658 від 02.12.2015, за наслідками проведення повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно виписки з акта огляду Спеціалізованої радіологічної МСЕК серія 10 ААА № 252151 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 75(сімдесят п’ять)

03.12.2015 управлінням праці та соціального захисту населення Тальнівської РДА, ОСОБА_4 видано посвідчення серії Б № 360161, відповідно до якого, позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене п.14 протоколу № 44 від 04.05.2018 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_4 визнано інвалідом ІІІ, а потім ІІ групи безтерміново, внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після його звільнення з військової служби як військовозобов’язаного, призваного на збори, а не як військовослужбовця. Згідно п.6 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Одноразова грошова допомога призначається військовозобов’язаним призваним збори у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), військовозобов’язаному при виконанні обов’язків військової служби або не пізніше ніж через три місяці закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів. ОСОБА_4 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

Крім цього, позивач у 2004 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, викладеним у протоколі № 44, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи спірним правовідносинам правову оцінку, при вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.1992, №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни регулюються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII в редакції, станом на час відмови позивачеві в призначенні допомоги).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 6 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Суд звертає увагу, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ в редакції чинній станом на 05.02.2004 визначено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином Законом було передбачено інший порядок відшкодування втрати працездатності військовозобов’язаним призваним на збори

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України викладену у постановах від 18.11.2014 № 21-446а14, від 21.04.2015 № 21-135а15, та Верховного суду від 20.02.2018 № 813/1576/17, 20.06.2018 № 806/750/16 судом не приймається оскільки Верховний суд у постанові від 26.06.2018 № 750/5074/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч. 7 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області від 27.02.2018 № 208 ОСОБА_4, учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров’ю виплачено у березні 2004 року.

Таким чином, позивач ні під час первинного встановлення ІІІ групи інвалідності ні під час звернення із заявою до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги не мав права на її призначення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії відсутні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, в зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно ч. 5 ст. 139 КАС України, вимог щодо стягнення судових витрат понесених відповідачем заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст рішення виготовлено 11.09.2018