Рішення № 7637565, 22.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 січня 2010 р.           Справа 11/256-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцукор ЛТД»,

с. Бабин Іллінецького району

про стягнення 315116,48 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцукор ЛТД» заборгованості за договором купівлі-продажу № 9 НК 016/ВІШЮ від 13.04.2009р. в загальному розмірі 315116,48 грн., з яких: 264981,40 грн. –основний боргу з урахуванням курсової різниці, 30923,14 грн. –штраф, 13036,20 грн. –пеня, 1907,74 грн. –3% річних та 4268 грн. –збитки від інфляції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу № 9 НК 016/ВІШЮ від 13.04.2009р. укладеного між сторонами, позивач за накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 386539,20 грн. за який останній зобов’язався провести розрахунки на умовах визначених п. 2.3 договору. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів часткові розрахунки в розмірі 136539,20 грн. в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 250 000 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 25.11.2009р., 22.12.2009р. та 12.01.2010р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним, оскільки ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу під розписку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 110889. Ухвали про відкладення розгляду справи направлені відповідачу на адресу суду не повертались.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

13 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроцукор ЛТД» (відповідач) укладено договір купівлі-продажу за № 9 НК 016/ВІШЮ.

За умовами даного договору позивач зобов‘язався передати у власність відповідача товари, а відповідач зобов’язався прийняти товари та оплатити їх у строки визначені в п. 2.3 цього договору.

На виконання умов договору позивач згідно накладних № АЧ-0000490 від 15.04.2009р., № УМ-0000050 від 16.04.2009р., № АЧ-0000542 від 16.04.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 386539,20 грн., який останній отримав на підставі довіреності № 54 від 15.04.2009р..

Пунктом 2.3. договору обумовлено, що Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20% вартості кожної окремої партії товару. Решта вартості товару виплачується Покупцем до 21 серпня 2009 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено часткові розрахунки за договором, зокрема: 15.04.2009р. перераховано на рахунок позивача 77307,84 грн. та 03.09.2009р. –59231,36 грн..

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 250000 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.2.2. договору № 9 НК 016/ВІШЮ від 13.04.2009р. ціна товару може бути змінена Продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, діючого на дату кожного платежу, вказаного в договорі або додатку, відносно міжбанківського курсу придбання долара США до валюти України, що діяв на дату укладення договору. У цьому випадку вартість товару розраховується за формулою: Х2=(Y2/Y1)*Х1, де:

Х2 –вартість товару у національній валюті України на момент підписання договору та додатку;

Y1 –міжбанківський курс придбання долара США до валюти України на дату підписання договору та додатку;

Y2 –міжбанківський курс придбання долара США до валюти України, який визначається на час закриття валютних торгів на міжбанківському ринку, що передує дню розрахунків по даному договору;

Х2 –кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати.

Таким чином, доларовий еквівалент суми основного боргу 250 000 грн. складає 264981,40 грн..

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням курсової різниці в загальному розмірі 264981,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення штрафу, пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції.

Відповідно до п. 6.4 договору, в разі порушення Покупцем строків оплати за товар згідно договору Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Як зазначено вище, п. 2.3. договору встановлено кінцевий строк проведення розрахунків до 21 серпня 2009 року. До зазначеної дати відповідачем проведено розрахунки в розмірі 77307,84 грн.. Отже, станом на 21.08.2009р. неоплаченим залишився товар на суму 309231,36 грн.. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 30923,14 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний товар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені, від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем пені судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 13036,20 грн. пені за період з з 22.08.2009р. по 20.11.2009р..

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила грошове зобов'язання, повинен відшкодувати відповідачу збитки від інфляції та три проценти річних.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1907,74 грн. трьох відсотків річних за період з 22.08.2009р. по 20.11.2009р. та 4268 грн. збитків від інфляції за вересень, жовтень 2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 4159 від 16.11.2009р. зайво сплачено 148 грн. 84 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Крім того, при розгляді справи також встановлено, що позивач та відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилилися від дій покладених на них судом згідно ухвал від 25.11.2009р., 22.12.2009р. та 12.01.2010р., зокрема не надали витребуваних зазначеними ухвалами доказів та не забезпечили явки повноважних представників в судові засідання. Будь-яких пояснень причин невиконання вимог суду сторонами не надано, а тому суд вважає, що з позивача та відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету по 500 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцукор ЛТД»(22714, Вінницька область, Іллінецький район, с. Бабин, вул. Ватутіна, 1, код 35041365) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, код 32154038) 264981 (двісті шістдесят чотири тисячі дев’ятсот вісімдесят одну) грн. 40 коп. –боргу з урахуванням курсової різниці; 30923 (тридцять тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 14 коп. –штрафу; 13036 (тринадцять тисяч тридцять шість) грн. 20 коп. –пені; 1907 (одну тисячу дев’ятсот сім) грн. 74 коп. –3% річних; 4268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. –збитків від інфляції; 3151 (три тисячі сто п’ятдесят одну) грн. 1 коп. –витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцукор ЛТД»(22714, Вінницька область, Іллінецький район, с. Бабин, вул. Ватутіна, 1, код 35041365) в дохід Державного бюджету України 500 (п’ятсот) грн. штрафу.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, код 32154038) в дохід Державного бюджету України 500 (п’ятсот) грн. штрафу.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна»(03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, код 32154038) з Державного бюджету України суму зайво державного мита в розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 84 коп. (платіжне доручення № 4159 від 16.11.2009р. знаходиться в матеріалах справи № 11/256-09).

7.          Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 22.01.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу (03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55)

3- відповідачу (22714, Вінницька область, Іллінецький район, с. Бабин, вул. Ватутіна, 1)