Рішення № 7637485, 20.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 січня 2010 р.           Справа 2/10-10

за позовом: Приватного підприємства "Вікторіа", 02021, м.Київ, вул.Вірменська, 11, оф.163 (поштова адреса: 02021, м.Київ, вул.Харківське шосе, 180/21, кв.175)

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівка", 22451, Вінницька область, Липовецький район, с.Нападівка, вул.Кірова, 1

про стягнення 13005 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Вікторіа" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" про стягнення 13005,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 грудня 2009 року порушено провадження у справі та призначено засідання на 20.01.2010 року.

Сторони в судове засідання не з'явились, при цьому ухвалу про порушення провадження у справі від 11 грудня 2009 року було надіслано останнім рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною у позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 141474 від 21.12.2009 р., № 141440 від 23.12.09 р. та № 141229 від 18.12.09 р.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації їх права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.08.2009 року між Приватним підприємством «Вікторіа» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Нападівська» було укладено договір купівлі-продажу № 17/08-1 (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку.

Остаточна загальна вартість договору визначається на підставі виданих видаткових накладних протягом строку дії цього договору (п.2.1 Договору)

Згідно накладної № 13/08 від 19.08.2009р. через представника відповідача Даніловської О.М., яка діяла на підставі довіреності серія ЯПР № 372418, позивачем був поставлений замінник цільного молока „Вітамілк©" в кількості 1020, 00 кг на суму 8 670, 00грн.

Товар відповідачем оплачено не було.

На звернення до відповідача з наполяганням погасити заборгованість не було вчинено жодних дій, претензія позивача № 21/09-3 від 21.09.2009р. відповідачем залишена без уваги.

Таким чином, борг відповідача станом на день звернення з позовом до суду становить 8670,00 грн.

За вказаних вище обставин, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому Вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8670,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім сплати основного боргу позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 4335,00 грн.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення строків платежу, передбаченим цим договором або додатками до нього, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості, за затримку платежу на строк більш ніж 5 (п'ять) робочих днів.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При підрахунку правильності нарахування штрафних санкцій, судом встановлено, що при обчисленні розрахунків, позивачем вірно вказано суму до стягнення, нарахування відповідають матеріалам справи та чинному законодавсту, а тому підлягаєть задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем доведеною.

Керуючись ст.ст. 173,175 Господарського кодексу України,ст.ст.525,526, 549, 625,692 ЦК України, ст.ст.75,82,84 Господарського процесуального кодексу, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" (22451, Вінницька область, Липовецький район, с.нападівка, вул.Кірова, 1, р/р 2600115673 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 302247, код ЄДРПОУ 32292489) на користь Приватного підприємства "Вікторіа" (02121, м.Київ, вул.Вірменська, 11, оф.163, р/р 2600996852 в ВАТ "Райффазен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35576088) 8670,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 4335,00 грн. штрафу, 130,05 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 січня 2010 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2,3 - позивачу- Приватному підприємству "Вікторіа", 02021, м.Київ, вул.Вірменська, 11, оф.163 (поштова адреса: 02021, м.Київ, вул.Харківське шосе, 180/21, кв.175); 4 - відповідачу- Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма Нападівка", 22451, Вінницька область, Липовецький район, с.Нападівка, вул.Кірова, 1