Рішення № 7637282, 15.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 січня 2010 р.           Справа 11/258-09

за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Вінницяобленерго»в особі структурної одиниці «Вінницькі міські

електричні мережі», м. Вінниця

до міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора

№ 21», м. Вінниця

про стягнення 189249,87 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача: І. Скворцова за довіреністю;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 21» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго» 189 249 грн. 87 коп. заборгованості за спожиту електроенергію.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.01.2005р. між сторонами укладено договір № 751 про постачання електричної енергії за умовами якого позивач зобов’язався постачати, а відповідач використовувати та оплачувати вартість спожитої електричної енергії у строки визначені даним договором. В порушення взятих на себе зобов’язань за договором, відповідач в період з вересня 2006 року сплачує вартість спожитої електричної енергії не в повному обсязі та з порушенням строків. Так, за період з вересня 2006 року по жовтень 2008 року відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 485937,75 грн., а оплати здійснено на суму 296687,88 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 30.11.2009р. та 24.12.2009р. щодо надання витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив. Конверт із копією ухвали про призначення слухання по даній справі, який був адресований відповідачу, повернувся на адресу суду з відміткою: «не значиться, вибули».

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема договору про постачання електричної енергії № 751 від 10.01.2005р. та довідки Головного управління статистики № 13/4/2292 від 18.11.2009р. міське комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 21»знаходиться за адресою на яку направлено ухвали суду, а саме: м. Вінниця, вул. Островського, 31. Керівником підприємства є Парадюк Петро Дорофійович.

В силу статей 89, 93 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

З метою повідомлення відповідача про місце розгляду справи суд зобов’язав позивача встановити фактичне місце перебування відповідача та повідомити його про місце, дату та час розгляду даної справи, докази такого повідомлення надати суду.

В судовому засіданні 15.01.2010р. представник позивача надав суду докази встановлення місце проживання керівника МКП «ЖЕК № 21»Парадюка П.Д. та докази направлення останньому копій процесуальних документів у даній справі кур’єрською поштою.

Крім того суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

10 січня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі»(позивач, за договором Постачальник) та міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 21» (відповідач, за договором Споживач) укладено договір № 751 про постачання електричної енергії.

За умовами даного договору позивач зобов’язався здійснювати постачання електричної енергії відповідачу, а відповідач оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Згідно п. 7.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік з помісячним розподілом.

Відповідно до звітів споживача про використану електричну енергію та згідно виставлених позивачем рахунків на оплату електричної енергії, за період з вересня 2006 року по жовтень 2008 року відповідачем спожито електричної енергії на загальну суму 485937,75 грн..

Згідно п. 2.2.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електричної енергії за розрахунковий період зобов’язується здійснити остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію з урахуванням попередньої оплати.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку, відповідачем оплачено вартість використаної електричної енергії в розмірі 296687,88 грн.. Таким чином, за відповідачем утворився борг у розмірі 189249,87 грн..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за спожиту електричну енергію згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по постачанню електричної енергії відповідачу належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо повного розрахунку з позивачем за спожиту електричну енергію у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 189249,87 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 1400 від 19.11.2009р. зайво сплачено 0 грн. 10 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 21» (21001, м. Вінниця, вул. Островського, 31, код 21729604) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260333012848 у ВОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 302076, код –25509880) 189249 (сто вісімдесят дев’ять тисяч двісті сорок дев’ять) грн. 87 коп. –заборгованості за спожиту електричну енергію.

3.          Стягнути з міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 21» (21001, м. Вінниця, вул. Островського, 31, код 21729604) користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 2600012604 у ОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 302247, код –25509880) 1892 (одну тисячу вісімсот дев’яносто дві) грн. 50 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.          Повернути структурній одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»(21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174, код 25509880) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 10 коп. перерахованого платіжним дорученням № 1400 від 19.11.2009р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/258-09).

6.           Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 18.01.2010р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- позивачу - (21008, м. Вінниця, вул. Пирогова, 174)

3-4- відповідачу - (21001, м. Вінниця, вул. Островського, 31)

(21000, м. Вінниця, вул. Юності, 31, кв. 50, керівнику Парадюку П.Д. )