Ухвала суду № 76372367, 11.09.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4134/18

Провадження № 1-кс/591/3718/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 вересня 2018 рокум. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., з участю секретаря -Бацман Д.С., скаржника – адвоката ОСОБА_1, підозрюваного – ОСОБА_2, захисників – ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокурора – Алєксєєва М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 на повідомлення про підозру,

В С Т А Н О В И В:

У скарзі, яка надійшла до слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_2 просив скасувати повідомлення слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42018200000000103 про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, та зобов»язати виключити з ЄРДР відомості щодо такого повідомлення про підозру. Мотивував вимоги тим, що таке повідомлення складено не у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства. Зокрема, повідомлення не містить викладення суті, тобто, відсутній зміст самої підозри, що, на думку захисника, фактично позбавляє можливості здійснити повноцінний та всебічний захист прав ОСОБА_2 Крім того, повідомлення про підозру не обґрунтовано доказами, не скріплено гербовою печаткою. Також, на переконання захисника, строк досудового розслідування закінчився, а строк його продовження не відповідає нормам КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 підтримав доводи та обґрунтування скарги, наполягав на її задоволенні. Захисники підозрюваного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також звертали увагу на те, що як на день оголошення про підозру, так і на даний час у органів досудового розслідування відсутні докази, які б надавали можливість вважати оголошену ОСОБА_2 підозру за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КПК України, обґрунтованою. Натомість, докази містять суперечливі відомості, зокрема, між інформацією, яка міститься у рапортах оперуповноважених СБУ, на підставі яких внесено відомості до ЄРДР, та показами ОСОБА_6, який, як ними було з’ясовано, тривалий час працював в СБУ. Також наголошували на тому, що як на момент оголошення ОСОБА_2 про підозру, так і на даний час, у кримінальному провадженні відсутні потерпілі. Крім того, у повідомленні про підозру та документах, що зібрані органами досудового розслідування, мова йде лише про невстановлених осіб та невстановлені, ймовірні зв’язки ОСОБА_2 з працівниками ОСОБА_7 екології та природних ресурсів. Тобто, у оголошеній підозрі відсутнє формулювання конкретних обставин, які б давали підстави вважати, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, яке йому інкримінують, а їм , як захисникам, це заважає надавати повноцінну правничу допомогу та здійснювати повноцінний захист ОСОБА_2 від пред’явленого обвинувачення.

ОСОБА_2 вказував, що працює директором ТОВ «Емсіел», а ОСОБА_8 – його заступником. Основним видом діяльності зазначеного товариства є надання адміністративних послуг, у тому числі пов’язаних із підготовкою документів та отримання дозволів для підприємств на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Саме такою діяльністю вони займались і відповідно, коли до них звернувся представник ТОВ "Керамейя», отримавши від них відповідні довіреності на представлення інтересів в ОСОБА_7 екології та природних ресурсів – компетентного органу на видачу таких дозволів. За такі послуги вони і отримували кошти на загальну суму 100 тис.грн., яку органи досудового розслідування інкримінують як неправомірну вигоду. Ця сума оговорювалась безпосередньо між ним та ОСОБА_6 При цьому, останній укладати договір про надання адміністративних послуг не захотів, посилаючись на те, що цього не бажає його керівництво. Жодних підстав вважати, що ці кошти є неправомірною вигодою немає. І дозвіл для ТОВ «Керамейя» вони отримали у спосіб і порядок, який передбачено чинним законодавством. Факт того, що раніше ТОВ «Керамейя» відмовляли у видачі дозволу пояснював тим, що , як вбачається з відповідних листів ОСОБА_7 екології та природних ресурсів, товариство не надавало усіх документів згідно визначеного законодавством переліку. Як тільки таке порушення було усунуто – відповідний дозвіл видали.

Прокурор просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України і доказами, які свідчать про її обґрунтованість є: протоколи допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6, а також протоколи, складені за результатами проведених негласних слідчих дій, які були засекреченими на час оголошення про підозру ОСОБА_2, проте, є розсекреченими на даний час. Крім того, звертав увагу, що питання обґрунтованості підозри досліджувалось слідчим суддею під час вирішення питання обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу та підозра визнана обґрунтованою.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, приходжу до таких висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Чинний КПК, у п.14 ч.1 ст.3, встановлює, що саме зі стадії повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення починається притягнення такої особи до кримінальної відповідальності.

У зв»язку з набуттям статусу підозрюваного, для особи починаються певні обмеження прав і свобод як людини.

Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов'язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стала частиною національного законодавства.

І такий принцип передусім передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто, втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Саме тому у КПК України було введено інститут слідчого судді, який повинен бути ефективною процесуальною гарантією інтересів, прав і свобод особи від незаконних рішень і дій органів досудового розслідування, та згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування.

При цьому, ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України підозрюваним, його захисником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Питання повідомлення про підозру (у тому числі: випадки повідомлення про підозру, зміст повідомлення, порядок вручення та підстави для зміни підозри) врегульовані главою 22 КПК України.

Твердження захисника про те, що повідомлення про підозру повинно скріплюватись гербовою печаткою, не ґрунтуються на нормах КПК України, оскільки ст.277 КПК, якою встановлено вимоги до такого повідомлення, вимог про скріплення печаткою не містить.

Натомість, позиція сторони захисту про те, що підозра повинна бути обґрунтованою заслуговує на увагу.

Але, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК, у кримінальному провадженні потрібно брати до уваги позицію ЄСПЛ, викладену цим судом по вказаному питанню у відповідних рішеннях: «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства»,«Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства»,«Ердагоз проти Туреччини», «К.-Ф. проти Німеччини», «Лабіта проти Італії», «Нечипорук і Йонкало проти України».

Так, у всіх неведених справах, що розглядались ЄСПЛ вказано, що факти, які викликали підозру, не обов’язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а пред’явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи. Тобто, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, у вказаних рішеннях підкреслюється те, що наявність «обґрунтованої підозри» означає,що вже існують для обґрунтованої підозри факти або інформація, які б переконали неупередженого, об»єктивного спостерігача в тому, що ця особа ймовірно вчинила злочин. При цьому наявність або відсутність «обґрунтованої підозри» в підсумку визначається в кожному випадку конкретними обставинами. А у справі «Влох проти Польщі» ЄСПЛ ще і вказав на те, що на додаток до своєї фактичної сторони існування «обґрунтованої підозри» необхідно, щоб факти спиралися на одну з ознак злочинної поведінки, визначеної кримінальним законодавством. Тобто, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно пов’язують підозрюваного з певним злочином.

Враховуючи викладене, варто вказати, що «обґрунтованість підозри», наявність якої має служити підставою для певних обмежень підозрюваного у його правах і свободах, є невід’ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного обмеження таких прав на свобод у кримінальному провадженні і на момент повідомлення про підозру слідчим має бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) кримінальне правопорушення справді мало місце, дані про нього дійсно внесені до ЄРДР; 2) з великою ймовірністю вчинено воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідомлення про підозру; 3) суспільно-небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.

Проте, дослідивши матеріали скарги, а також надані сторонами докази, що були в матеріалах кримінального провадження на момент повідомлення ОСОБА_2 про підозру, слід констатувати те, що у кримінальному провадженні № 42018200000000103 від 02.05.2018 року підозра не досягла потрібного рівня, оскільки не ґрунтувалася на конкретних фактах та відомостях, що об'єктивно пов'язували б ОСОБА_2 із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, і у слідчого, який складав повідомлення про підозру ОСОБА_2, не було доказів, які б вказували на причетність останнього до вчинення саме вказаного у підозрі кримінального правопорушення.

Так, з наданих матеріалів вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, щодо пособництва останнього у вимаганні та одержанні невстановленими службовими особами ОСОБА_7 екології та природніх ресурсів України неправомірної вигоди від ТОВ «Керамейя» у сумі 100 000 грн. за усунення штучно створених перешкод та позитивне вирішення питання надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та видачу цього дозволу, було складене старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_5, погоджене прокурором – процесуальним керівником у кримінальному провадженні №42018200000000103 ОСОБА_10 та вручено ОСОБА_2 15.06.2018 року.

При цьому, як зазначав прокурор, обґрунтованість такої підозри підтверджувалась на день її складання та оголошення такими доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.05.2018; протоколами допиту свідка ОСОБА_6 від 04.05.2018, від 22.05.2018, 14.06.2018; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 14.05.2018 та від 14.06.2018; протоколами про результати контролю за вчиненням злочину від 15.05.2018; протоколом обшуку від 14.06.2018 у м. Київ вул. С.Стрільців 77 кафе «Mafia» від 14.06.2018, листом ОСОБА_7 екології та природних ресурсів від 17.05.2018 щодо видачі дозволу та дозволом з додатками.

Крім того, прокурор у судовому засіданні зазначив, що як він, так і слідчий мали доступ до інформації, яка містилась в протоколах складених за результатами проведених у даному кримінальному провадженні негласних (розшукових) слідчих дій, а саме: протоколів про проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 05.06.2018, від 06.06.2018 та від 07.06.2018.

Проте, як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_9, останній повідомив, що протягом 2017 – початку 2018 року ТОВ «Керамейя» декілька разів подавались документи до ОСОБА_7 екології та природній ресурсів України для отримання дозволу на викиди в атмосферу, проте кожного разу вони отримували відмову у видачі дозволу через зауваження до документів, що подавались товариством. Також повідомляв, що 21.03.2018 року з метою оперативного виправлення та повторної подачі документів до ОСОБА_11 на посаду інженера з охорони навколишнього середовища товариства було прийнято ОСОБА_6 І саме зі слів вказаної особи свідок дізнався: про те, що ОСОБА_6 з метою отримання консультацій з приводу подолання перешкод Мінекології у отриманні дозволу звертався до однієї з приватних фірм, яка займалась проектною діяльністю у сфері викидів; про те, що чоловік на ім’я ОСОБА_2 із цієї фірми повідомив, що він є довіреною особою ОСОБА_12 ОСОБА_11»янчука С.І.; про те, що ОСОБА_11»янчук С.І. сказав, що для отримання дозволу необхідно передати йому 100 000 грн.

При цьому, з листів від ОСОБА_11 від 20.11.2017 за № 7/4259-17, від 20.12.2017 за №7/4685-17, від 03.08.2017 за № 7/2927017 за підписом директора ОСОБА_12»янчук С.І. вбачається, що кожного разу документи, які подавало ТОВ «Керамейя», містило одні і ті ж самі недоліки та невідповідності вимогам чинного законодавства, проте, не усуваючи їх, товариство знову зверталось до ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_6 повідомляв під час допитів, що його взяли на роботу до ТОВ «Керамейя» за рекомендацією ОСОБА_9 Останній йому і повідомив про те, що у товариства є проблема з отриманням дозволу на викиди, просив співпрацювати з ОСОБА_7 природи та усунути недоліки у документах, про які зазначалось у листах. З цією метою товариство видало йому довіреність на представлення інтересів у ОСОБА_11. Також свідок повідомляв, що звертався до працівника ОСОБА_7 ОСОБА_13, яка повідомила, що цими питаннями опікується начальник ОСОБА_12 ОСОБА_11»янчук. В подальшому, свідок намагався потрапити на прийом до ОСОБА_11»янчука, телефонуючи з телефону чергового охоронця в ОСОБА_7, але секретар Лук»янчука зазначила, що повідомить останнього про бажання ОСОБА_6 щодо зустрічі та зателефонує останньому для узгодження дати.

Далі з протоколів допиту свідка ОСОБА_6 та матеріалів складених за результатами проведення НСРД вбачається, що свідок ОСОБА_6, не дочекавшись дзвінка секретаря, вирішив самостійно відшукати людину, яка займається питаннями проектування в сфері викидів. Через Фейсбук найшов сторінку ОСОБА_2, зателефонував та домовився про зустріч, після чого на зустрічі розповів ОСОБА_2 про проблему, а останній повідомив, що проблем не бачить. В подальшому, ОСОБА_2 йому зателефонував та сказав, що отримав відповідь від ОСОБА_7 та що вирішить питання за 100 тис.грн.

При цьому, ані в цій розмові, ані в подальших розмовах ОСОБА_2 не вказував, що 100 тис.грн. є неправомірною вигодою, яку він на вимогу працівників ОСОБА_7 повинен передати останнім. В той же час, на зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 04.05.2018 року ОСОБА_2 вказував, що їм необхідно укласти договір на надання послуг та видати їм довіреності. Проте, ОСОБА_6 укладення договору категорично заперечив, посилаючись на те, що він з керівництвом такого не обумовлював, що в подальшому у них з податковою можуть виникнути проблеми через укладання такого договору та що він сподівався, що сума буде значно меншою (30-40 тис.грн).

В подальшому, як вбачається з доказів, що надані прокурором, ОСОБА_6 передає ОСОБА_2 50 тис.грн. (що видані останньому під час контролю за вчиненням злочину) При передачі цієї суми коштів про будь-які вимоги працівників ОСОБА_7 щодо сум неправомірної вигоди за видачу дозволу не йшлось. Подальша доля цих коштів органами досудового розслідування не досліджувалась та не встановлювалось: де поділись вказані кошти. Інформації про те, що ці кошти ОСОБА_2 передав службовим особам ОСОБА_7 у якості неправомірної вигоди, матеріали, що стали підставою для оголошення підозри, не містять.

Також з матеріалів вбачається, що через деякий час ОСОБА_6 зустрічався з ОСОБА_14, який працював в одному товаристві з ОСОБА_2, та передав йому довіреності, оформлення яких вони раніше обговорювали. Проте, і в цій розмові не йшлось про вимогу коштів працівниками ОСОБА_7 чи про необхідність передавати кошти працівникам ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди за отримання дозволу. А 14.06.2018 року ОСОБА_14 було затримано відразу після того, як останній передав ОСОБА_6 дозвіл, а ОСОБА_6 – кошти в сумі 50 тис.грн., що були видані останньому в ході проведення негласної слідчої дії (контролю за вчиненням злочину).

Таким чином, докази, які стали підставою для складання підозри ОСОБА_2 не містили фактів або інформації, які б переконували в тому, що ОСОБА_2 ймовірно вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, щодо пособництва останнього у вимаганні та одержанні невстановленими службовими особами ОСОБА_7 екології та природніх ресурсів України неправомірної вигоди від ТОВ «Керамейя» у сумі 100 000 грн. за усунення штучно створених перешкод та позитивне вирішення питання надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та видачу цього дозволу.

Слід звернути увагу й на те, що, відомості, які відповідно до ст.214 КПК України вносяться до ЄРДР повинні містити короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Натомість, як було встановлено у судовому засіданні, відомості про кримінальне правопорушення за № 42018200000000103 було внесено 02.05.2018 року відразу за попередньою правовою кваліфікацією : ч.3 ст.368 КК України, на підставі матеріалів правоохоронних органів, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 02.05.2018 за №1/1147; рапорту про виявлення кримінального правопорушення від 02.05.2018; рапорту від 08.06.2018.

При цьому, у вказаних рапортах і повідомленні про злочин, складених правоохоронними органами, йдеться про те, що саме ОСОБА_2 вийшов на керівництво ТОВ «Керамейя», представився уповноваженою особою ОСОБА_7»янчука С.І. та запропонував надати допомогу у вирішенні питання з отримання дозволу за грошову винагороду у розмірі 100 тис.грн. і саме така інформація і факти, свідчили, на думку оперуповноважених, які складали повідомлення та рапорти, про ознаки в діях ОСОБА_7»янчука С.І. та ОСОБА_2 складів злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Проте, на підставі таких рапортів до ЄРДР було внесено такі відомості : «Службова особа державного органу вимагає неправомірну вигоду за видачу дозвільних документів».

Тобто, відомості, що внесені до ЄРДР: по-перше, не відповідали тим відомостям, що містились у повідомленнях про злочин, а , по-друге, були настільки не конкретними та загальними, що взагалі неможливо було визначити: яка ж саме службова особа, якого саме державного органу вимагає неправомірну вигоду і за видачу яких конкретно дозвільних документів. Така невизначеність та неконкретність формулювання відомостей ЄРДР та обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, надало органам досудового розслідування можливість здійснювати слідчі дії стосовно невизначеного кола осіб і, навіть, допускати свавілля, проводячи негласні слідчі дії тільки на підставі внесених в ЄРДР відомостей такого ступеня тяжкості, який потрібен їм, щоб виправдати вручення в права і свободи осіб (ОСОБА_2 та ОСОБА_14С.), які, навіть, не є службовими особами державного органу. В той же час, відомостей про те, що НСРД проводились саме у відношенні будь-яких службових осіб державного органу і директора ОСОБА_12 ОСОБА_7»янчука С.І., зокрема, оскільки саме про нього йшлось у рапортах та повідомленні, слідчому судді надано не було.

Але, не варто забувати, що одною із складових презумпції невинуватості, з огляду на положення ст.17 КПК України, є те, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Слід зазначити і про те, що відомості вищезазначеного змісту були внесено в ЄРДР і в день оголошення ОСОБА_2 про підозру, що підтверджено Витягом, який суд оглядав в судовому засіданні.

І лише через місяць після оголошення про підозру ОСОБА_2 фабула в ЄРДР була змінена та станом на 22.08.2018 року мала такий зміст: «Службові особи ОСОБА_7 екології та природних ресурсів України за пособництва ОСОБА_2 та ОСОБА_14 шляхом вимагання отримали неправомірну вигоду від ТОВ «Керамейя» в розмірі 100 тис.грн. за видачу дозволу на «викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря» (а.с.21).

При цьому, як зазначив прокурор у судовому засіданні, і до цього часу конкретні службові особи ОСОБА_7, які вимагали неправомірну вигоду, органами досудового розслідування не встановлені і ця інформація до цього часу перевіряється і з’ясовується. При цьому, як вбачається з матеріалів наданих слідчому судді, ОСОБА_14 відразу після передачі йому ОСОБА_6 коштів в сумі 50 тис.грн. був затриманий. Тобто, підстав вважати, що останній відніс би ці кошти в ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди немає. А якщо органи досудового розслідування були впевнені у тому, що такі кошти - це неправомірна вигода і ОСОБА_14 чи ОСОБА_2 віднесуть такі кошти конкретній особі ОСОБА_7, то не зрозуміло: чому не відслідкували всього ланцюжку, а затримали ОСОБА_14 Крім того, як небезпідставно зазначила сторона захисту, з моменту внесення відомостей до ЄРДР і до цього часу не визначено потерпілих.

Всі вищезазначені обставини, дають підстави стверджувати про те, що підозра оголошена ОСОБА_2 від 15.06.2018 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, по кримінальному провадженню №42018200000000103 від 02.05.2018 року, не є обґрунтованою, а тому є підстави для її скасування.

При цьому, вручення ОСОБА_2 22.06.2018 року повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не є перешкодою для прийняття рішення про скасування повідомлення про підозру від 15.06.2018 року, оскільки, по-перше, чинний КПК не містить заборон на таке скасування, а , по-друге, фактично вказані повідомлення є ідентичними і зміна підозри була викликана суто технічною помилкою щодо дати проведення обшуку (помилково зазначено 16.06.2018 замість вірного 14.06.2018), яка була виявлена під час розгляду клопотання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Тобто, в частині скасування повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 15.06.2018 року скарга підлягає задоволенню.

В той же час, вимога щодо зобов’язання уповноваженої особи СУ ГУНП в Сумській області виключити з ЄРДР відомості щодо такого повідомлення про підозру, у скарзі не обґрунтована нормами законодавства. Крім того, бездіяльності у здійсненні такої дії на час розгляду скарги не допущено і ст.303 КПК не встановлює повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання. До того ж, статус особи як підозрюваної та обмеження прав і свобод, пов’язаних з таким статусом учасника кримінального провадження, не залежить від того: чи внесені відомості про підозру до ЄРДР чи ні. КПК, як вже зазначалось вище, пов»язує набуття чи скасування такого статусу зовсім з іншими моментами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307,309 КПК України, слідчий суддя–

У Х В А Л И В:

Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1– задовольнити частково.

Скасувати повідомлення старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 про підозру ОСОБА_2 від 15.06.2018 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, по кримінальному провадженню №42018200000000103 від 02.05.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області протягом п’яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя І.В.Клімашевська

Відповідно до ч.2 ст.376 КПК України оголошення повного тексту ухвали відбулось 11 вересня 2018 року.