Вирок № 76370500, 11.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6064/15-к

н\п 1-кп/490/427/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Мамаєвої О.В.

за участю секретаря Баришнікової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування кримінального провадження №12015150020003150, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, раніше судимого: - 09 листопада 2009 року - Заводським районним судом м.Миколаєва - за ч.1 ст.185 КК України; - 22 червня 2010 року - Ленінським районним судом м.Миколаєва - за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України;

- 19 листопада 2011 року - Ленінським районним судом м.Миколаєва - за ч.2 ст.186 КК України; - 16 травня 2014 року - Ленінським районним судом м.Миколаєва - за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України; - 31 липня 2014 року - Ленінським районним судом м.Миколаєва - за ч.2 ст.185 КК України; - 04 серпня 2015 року - Ленінським районним судом м.Миколаєва - за ч.2 ст.185 КК України; - 10 лютого 2016 року - Ленінським районним судом м.Миколаєва - за ч.2 ст.186 КК України , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,

З участю сторін кримінального провадження: сторона обвинувачення: прокурор Міхель Н.С.; сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи раніше судимим за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, маючи не погашену та не зняту в законному порядку судимість, на шлях виправлення не став і знову скоїв аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 10.06.2015 приблизно о 13 годині 23 хвилині ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні магазину «Міда» ТОВ «Свантовіт», який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Дзержинського, 49/в/1 (на теперішній час вул. 3 Слобідська), діючи навмисно, повторно, реалізуючи свій злочинний намір направлений на таємне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, з торгівельної полиці, вилучив сім плиток білого шоколаду «Корона» з цілим мигдалем та кокосом, загальною вартістю у сумі 185 гривень 22 копійки, які він поклав у принесений із собою пакет.

В подальшому, ОСОБА_1 перебуваючи у вищевказаному магазині, з метою протиправного обернення викраденого майна на свою користь, не розрахувавшись на касі магазину, незаконно заволодів плитками білого шоколаду «Корона» з цілим мигдалем та кокосом у кількості сім штук, спричинивши своїми умисними протиправними діями магазину «Міда» ТОВ «Свантовіт» матеріальний збиток на загальну суму 185 гривень 22 копійки, та в подальшому намагався покинути приміщення магазину.

Однак, не дивлячись на виконання ОСОБА_1 всіх дій, які останній вважав необхідними для вчинення злочину, довести умисел спрямований на вчинення крадіжки до кінця ОСОБА_1 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був помічений оператором ПК ОСОБА_2 та був затриманий працівником магазину при спробі покинути приміщення магазину «Міда» ТОВ «Свантовіт».

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України, а саме як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, вказав, що жодні обставини, що здобуті в ході досудового слідства, він не оспорює. У вчиненому щиро кається.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив умисний злочин середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, та як обставину, що його пом'якшує, щире каяття. Крім того, судом встановлено, що він перебуває на обліку в Миколаївському обласному накологічному диспансері, за місцем реєстрації характеризується як особа, що вживає алкогольні напої та наркотичні речовинами. На обліку у психіатра не перебуває.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 за злочин, передбачений ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185КК України покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік, яке суд вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.

При цьому, зважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше був засуджений, на підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю цього злочину та злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, за вчинення якого ОСОБА_1 був засуджений вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 серпня 2015 року до 3 років позбавлення волі, а також злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України, за вчинення якого ОСОБА_1 був засуджений вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2016 року до 4 років позбавлення волі шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України частково приєднати до цього покарання не відбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2014 року та остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків суд керується висновками, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 511/37/16-к, згідно яких об'єднана палата дійшла висновку, що коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, то покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України.

Строк відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання вироком чинності.

При цьому у строк відбуття покарання слід зарахувати:

-на підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України відбуту частину покарання за вироками Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 серпня 2015 року та від 31 липня 2015 року;

-на підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України - строк попереднього ув'язнення обвинуваченого, та періоди перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3:

-був взятий під варту 04 серпня 2015 року з метою забезпечення виконання вироку Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 серпня 2015 року;

-04 вересня 2015 року вказаний вирок набув чинності;

-18 листопада 2015 року він прибув до СІЗО міста Миколаєва, куди був тимчасово переведеним в зв'язку із розглядом справи Ленінським районним судом міста Миколаєва;

-25 квітня 2016 року справа, в зв'язку з якою він був переведений до СІЗО міста Миколаєва, була розглянута, та вирок відносно ОСОБА_3 набув чинності;

-18 квітня 2017 року він був тимчасово переведений до СІЗО міста Миколаєва в зв'язку із розглядом цієї справи.

Протягом періоду з серпня 2015 року порядок зарахування строку попереднього ув'язнення змінювався неодноразово.

Так, діюча станом на серпень 2015 року редакція частини 5 статті 72 КК України передбачала зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.

24 грудня 2015 року набув чинності Закон України № 838-VIII "про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання", який передбачав, що: "Зарахування судом строку попереднього ув'язнення ... проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі".

21 червня 2017 року набув чинності Закон України № 2046-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення", який передбачає, що: " Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день..."

При вирішенні питання щодо застосування Закону України № 838-VIII та Закону України № 2046-VIII, суд враховує висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17.

Так, на підставі частини 4 статті 70, частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України в редакції Закону України № 838-VIII, слід зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 періоди:

-з 04 серпня 2015 року до 04 вересня 2015 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 05 вересня 2015 року до 17 листопада 2015 року - з розрахунку 1 день відбутого покарання за 1 день позбавлення волі;

-з 18 листопада 2015 року до 25 квітня 2016 року - з розрахунку 1 деньперебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження за 2 дні позбавлення волі;

-з 26 квітня 2016 року до 17 квітня 2017 року - з розрахунку 1 день відбутого покарання за 1 день позбавлення волі;

-з 18 квітня 2017 року до 11 вересня 2018 року - з розрахунку 1 день перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження за 2 дні позбавлення волі.

Речові докази: сім плиток білого шоколаду «Корона» з цілим мигдалем та кокосом, які передані на зберігання управляючому магазину «Міда» ОСОБА_4 - вважати переданими власнику ТОВ "Свантовіт"; компакт-диск з відеозаписом з камер спостереження від 10.06.2016 з магазину «Міда», який знаходиться в матеріалах судової справи, залишити в матеріалах справи.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,- УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК Україниі призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю цього злочину та злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України, за вчинення якого ОСОБА_1 був засуджений вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04 серпня 2015 року до 3 років позбавлення волі, а також злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України, за вчинення якого ОСОБА_1 був засуджений вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10 лютого 2016 року до 4 років позбавлення волі шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 71 Кримінального Кодексу України частково приєднати до цього покарання не відбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2014 року та остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 /шість/ років.

Строк відбуття покарання обраховувати з моменту набрання вироком чинності.

На підставі частини 4 статті 70 КК України, частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України (в редакції Закону України № 838-VIII) зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 періоди:

-з 04 серпня 2015 року до 04 вересня 2015 року - з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 05 вересня 2015 року до 17 листопада 2015 року - з розрахунку 1 день відбутого покарання за 1 день позбавлення волі;

-з 18 листопада 2015 року до 25 квітня 2016 року - з розрахунку 1 деньперебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження за 2 дні позбавлення волі;

-з 26 квітня 2016 року до 17 квітня 2017 року - з розрахунку 1 день відбутого покарання за 1 день позбавлення волі;

-з 18 квітня 2017 року до 11 вересня 2018 року - з розрахунку 1 день перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження за 2 дні позбавлення волі.

Речові докази: сім плиток білого шоколаду «Корона» з цілим мигдалем та кокосом, які передані на зберігання управляючому магазину «Міда» ОСОБА_4 - вважати переданими власнику ТОВ "Свантовіт"; компакт-диск з відеозаписом з камер спостереження від 10.06.2016 з магазину «Міда», який знаходиться в матеріалах судової справи, залишити в матеріалах справи. Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя О.В. Мамаєва