Ухвала суду № 76368262, 06.09.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10278/18 2-з/335/109/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2018 року в провадження суду надійшла заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заявлені вимоги мотивує тим, що заявнику та ОСОБА_2 на праві спільної часткової приватної власності належить будівля кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв. м.), топочна літ. Б (6,4 кв. м.), шашлична літ В (9,6 кв. м.), розташовані за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 184. 02.09.2018 року заявнику стало відомо з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 136259551 від 02.09.2018 року, що належне йому та ОСОБА_1 зазначене майно без їх відома перейшло у власність ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ», на підставі договору купівлі- продажу від 23.08.2018 року, укладений між ТОВ «АГОФОГ» та ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 Державна реєстрація ТОВ «АГОФОГ», код ЄДРПОУ: 42404523 проведена 20.08.2018 року, номер запису: 10991020000005892.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135049141 від 21.08.2018 року на підставі «акту оцінки та прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, які вносяться до Статутного капіталу ТОВ «Агофог», серія та номер: б/н, виданий 20.08.2018 року, видавник: ОСОБА_4М./Товариство з обмеженою відповідальністю «Агофог»; рішення одноособового учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агофог», серія та номер: № 1, видавник: одноособовий учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агофог» ОСОБА_4» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на належний нам об’єкт нерухомого майна: будівлю кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв. м.), топочну літ. Б (6,4 кв. м.), шашличну літ В (9,6 кв. м.), що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 184 - за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агофог».

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень № 134843843 від 18.08.2018 року вбачається, що 18.08.2018 року право власності на належний мені та моїй дружині об’єкт нерухомого майна зареєстровано за громадянином ОСОБА_4 на підставі Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2018 року у справі № 335/4710/18 провадження № 2/335/1480/2018.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень 05.06.2018 року за № 335/4710/18 провадження № 2/335/1480/2018, судове рішення за участю ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 - не ухвалювалось, відповідно, воно відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Державному реєстратору ОСОБА_4 надав підроблене судове рішення, на підставі якого останній привласнив власність заявника.

Одночасно, ОСОБА_4 надав державному реєстратору підроблену ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2018 року у справі № 335/4920/ 18 про зняття арешту зі спірного майна, який було накладено ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2018 року у справі № 335/4920/18 провадження № 2-з/335/51/2018.

Ухвала суду про припинення обтяження не приймалась, відповідно, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.

На теперішній час в об’єкті нерухомого майна знаходиться майно та обладнання, необхідне для функціонування кафе-бару, зазначений об’єкт нерухомого майна знаходиться на території, яка межує з парком ім.Яланського, де ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ» планує будівництво торгівельного центру.Будівля кафе-бару не вписується в архітектурний проект майбутнього торгового центру і ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ» має намір її зруйнувати.

Посилаючись на те, що судовий розгляд у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння потребує передбаченого законом строку, на момент ухвалення рішення у справі, - об’єкт нерухомого майна буде знищено, отже, зробить неможливим виконання рішення суду про поновлення порушених прав власників майна, просить заяви задовольнити, накласти арешт на нерухоме майно: будівлю кафе-бару літ. А-2 (513,9 кв. м.), топочну літ. Б (6,4 кв. м.), ашличну літ В (9,6 кв. м.), що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 184, а також заборонити ТОВ «ЛЕНД ДІВЕЛОПМЕНТ», код ЄДРПОУ: 34748713 та будь-яким іншим особам нчиняти дії щодо предмета спору, а саме: руйнувати його, зносити, передавати на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки на теперішній час відсутні достатні підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову до подання позову до суду, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись статтями 149-153, 210, 258-261 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.

Суддя Ю.В.Геєць