Окрема думка судді № 76368145, 10.09.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 0814/13257/2012

Провадження №: 1/332/2/18

"10" вересня 2018 р.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Заводського районного суду м. Запоріжжя Шалпегіної О.Л.

стосовно ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2018 року

про направлення до Апеляційного суду Запорізької області для вирішення по суті

апеляційної скарги ОСОБА_1 на лист Заводського районного суду м. Запоріжжя № 0814/13257/2012/966/2018 від 20.08.2018 року про повернення заяви про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190, ч. 1,3,4 ст. 358 КК України

на додаткове розслідування.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на лист Заводського районного суду м. Запоріжжя № 0814/13257/2012/966/2018 від 20.08.2018 року про повернення заяви про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190, ч. 1,3,4 ст. 358 КК України на додаткове розслідування була спрямована до Апеляційного суду Запорізької області для вирішення по суті.

Керуючись ч. 1 ст. 339 КПК України 1960 року висловлюю окрему думку щодо цього судового рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя.

Вважаю, що питання прийнятності зазначеної вище апеляційної скарги ОСОБА_1 повинно бути вирішено мотивованою ухвалою суду першої інстанції, в проваджені якого на теперішній час перебуває справа, з таких підстав.

Відповідно до п. 11 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України в діючий редакції кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 передана до Заводського районного суду м. Запоріжжя відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 27.09.2016 року про зміну територіальної підсудності через неможливість утворити склад суду з Ленінського районного суду м. Запоріжжя, де її розгляд здійснювався за правилами КПК України 1960 р.

Враховуючи викладене, справа у цьому суді також підлягає розгляду за правилами КПК України 1960 р.

З матеріалів справи випливає, що ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.08.2018 р. було відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання її потерпілою. Ухвала суду мотивована тим, що епізод стосовно заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 підсудному у рамках цієї справи пред’явлений не був. Більш того, досудове слідство щодо шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 органом досудового слідства не здійснювалось. Остання не зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення щодо неї злочину, про визнання її потерпілою, цивільним позивачем, її допит правоохоронними органами не провадився. ОСОБА_1 під час розгляду вказаної заяви підтвердила той факт, що вона самостійно не була ініціатором звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення стосовно неї злочину, оскільки вважала обов’язком слідчого проведення її розшуку, виклику та допиту під час досудового слідства.

16.08.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190, ч. 1,3,4 ст. 358 КК України на додаткове розслідування з тих підстав, що вона вважає себе потерпілою від злочину.

Листом № 0814/13257/2012/966/2018 від 20.08.2018 р. вказане клопотання було повернуто заявнику із одночасним роз’ясненням вимог ст.ст. 32, 296 КПК, оскільки ОСОБА_1 не є учасником судового розгляду справи, а питання щодо визнання її потерпілою було вирішено судом у встановленому законом порядку із постановленням мотивованої ухвали.

Після отримання вказаного листа ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою на цей документ з тих мотивів, що вона вважає себе потерпілою від злочину у цій справі.

Відповідно до вимог ст. 347 КПК України 1960 р. апеляція може бути подана: 1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами. Апеляція також може бути подана: 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 3,4 ст. 350 КПК України 1960 р. в апеляції зазначаються вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування.

Крім того, ст. 352 КПК України 1960 року передбачала право суду першої інстанції вирішувати питання прийнятності апеляції на судове рішення через недодержання вимог щодо її форми та змісту.

Вважаю, що зміст вказаної апеляційної скарги ОСОБА_1 завідомо не відповідає вимогам ст. 347 та п. 3, 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року, оскільки не стосується будь-якого процесуального документа, прийнятого судом першої інстанції (вирок, ухвала чи постанова суду) і такий недолік не може бути усунений шляхом залишення апеляції без руху із повідомленням скаржника про необхідність виконання вимог закону.

За таких обставин, суд повинен був застосувати наслідки, передбачені ч. 2 ст. 352 КПК України 1960 р. та визнати апеляцію ОСОБА_1 на лист Заводського районного суду м. Запоріжжя такою, що не підлягає розгляду.

Доступ скаржника до апеляційної процедури, гарантований ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, у цьому випадку був би гарантований можливістю оскарження вказаної вище ухвали суду першої інстанції та правом суду апеляційної інстанції визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду із наданням розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

Європейській суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golden v. the Unіted Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такий мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).

Одночасно звертаю увагу на те, що питання визнання ОСОБА_1 потерпілою у цій кримінальній справі було вирішено судом у встановленому законом порядку в судовому засіданні: вислухані доводи як заявника, так і інших учасників процесу, досліджено матеріали справи. За результатами розгляду цієї заяви судом було постановлено мотивовану ухвалу, перевірка законності та вмотивованості якої ОСОБА_1 до теперішнього часу не ініційована. Крім того, під час розгляду заяви ОСОБА_1 з боку прокурора було роз’яснено право звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення стосовно неї злочину.

Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб оскарження, не передбачений кримінально-процесуальним законодавством України, оскільки процедура оскарження супровідного листа суду не може забезпечити ефективного захисту її прав.

Тому ухвала Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.09.2018 року про направлення апеляційної скарги ОСОБА_1 на лист Заводського районного суду м. Запоріжжя № 0814/13257/2012/966/2018 від 20.08.2018 року до Апеляційного суду Запорізької області для вирішення по суті, на мою думку, не відповідає вимогам процесуального закону, за яким розглядається кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2

Суддя Заводського районного суду

м. Запоріжжя О.Л.Шалпегіна