Ухвала суду № 76365521, 05.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/20997/18

Провадження №1-в/127/648/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Порохницького М.Ю.,

захисника – ОСОБА_1,

засудженого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці, в режимі відеоконференцзв’язку з засудженим ОСОБА_2, який відбуває покарання в ВУВП № 1 клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно дострокове звільнення його від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, за вироком Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року, та визначення терміну можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватися.

Засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що 14.12.1999 року вироком судової колегії у кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду, засуджений до покарання у вигляді смертельної кари – розстрілу. 30.05.2000 року ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України призначене покарання у вигляді смертної кари – розстрілу замінили на довічне позбавлення волі. На його думку строк його покарання має бути переглянутий у зв’язку з тим, що покарання, яке не має обмеження у часі, умовно-дострокового звільнення - порушують положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), ст. 28 Конституції України, яка в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Дане клопотання ґрунтується на конкретних рішеннях Європейського суду з прав людини, в тому числі, від 09 липня 2013 року «Вінтер та інші проти Сполученого королівства Великобританія», по якому суд дійшов висновку, що рішення засудити позивачів до пожиттєвого тюремного ув'язнення, без можливості його перегляду, не відповідає ст. 3 Конвенції, оскільки держава - відповідач не передбачила обмеження у часі відбування покарання та можливості умовно-дострокового звільнення осіб.

Заявник підкреслює, що український порядок помилування, так само не вимагає мотивувати рішення про відмову у помилуванні та не вказує, що конкретно має зробити ОСОБА_2 чи будь-хто інший із засуджених до довічного позбавлення волі для того, щоб його помилували. Тому вже навіть через це він не задовольняє вимоги Статті 3 Конвенції.

Засуджений ОСОБА_2 просить від суду врахувати дану практику Європейського суду з прав людини, як джерело права при розгляді даного клопотання по суті, що передбачено КПК України та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» в частині визнання порушень його прав як людини і громадянина згідно ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), ст. 28 Конституції України та звільнити ОСОБА_2 умовно-достроково або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким, оскільки він зробив прогрес у напрямку виправлення, зникли пенологічні підстави для його подальшого тримання в установі виконання покарань, визначити термін можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись.

Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_1 підтримав думку свого підзахисного та просив задовольнити клопотання.

Прокурор Порохницький М.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки воно не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає заміну довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням, заміна цього покарання може бути у відповідності до вимог ст.ст. 85,87 КК України, тільки внаслідок акту помилування Президента України.

Заслухавши захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та прокурора Порохницького М.Ю., дослідивши матеріали клопотання та особової справи на засудженого ОСОБА_2 суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України, згідно частини 3 якої призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією нового закону. У разі, якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною 1 статті 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 засуджено вироком Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року за ст. ст. 86 ч. 2, 140 ч. 2, 93 ч. 3, 142 ч. 3, 208, 93 п.п. «а, г, е, з, і», 42, 43КК України до покарання у виді смертної кари – розстрілу з конфіскацією всього майна. Ухвалою Верховного Суду України від 30.05.2000 року вирок змінений, вважається засудженим ст. ст. 86 ч. 2, 140 ч. 2, 193 ч. 3, 142 ч. 3, 208, 93 п.п. «а, г, е, з, і», 42 КК України до довічного позбавлення волі з відбуванням покарання у тюрмі суворого режиму з конфіскацією майна. В решті вирок залишено без змін.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» роз'яснено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі частини першої статті 82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Статтею 51 КК України передбачено за вчинення злочинів, як окремі види покарань, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

При розгляді клопотання засудженого суд виходить з вимог ч. 1 ст. 82 КК України, якою передбачена лише можливість заміни більш м'яким покаранням, покарання у виді позбавлення волі призначеного на певний строк. Така заміна до призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі, не передбачена і можлива виключно на підставі ч. 2 ст. 87 КК України, що виходить за межі повноважень суду.

Посилання засудженого ОСОБА_2 на порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке розтлумачене в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 липня 2013 року у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства Великобританії» у частині необхідності з боку держави передбачення можливості та механізму умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким; встановити проміжки часу для його повторення, а також встановити чіткі критерії, на підставі яких він має відбуватись, суд вважає недоцільним, оскільки в такому випадку на виконання рішень Європейського суду держава повинна внести зміни до законодавства на усунення встановлених судом порушень, а відтак, до прийняття відповідного Закону, вирішення судом порушених в клопотанні засудженого питань законодавчо не передбачено. В той же час, частиною першою статті 87 КК України, передбачено можливість заміни засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років, актом про помилування, який відповідно до ч. 1 ст. 87 КК України належить до компетенції Президента України.

Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини. Такою можливістю вправі скористатися ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_2, не має, а тому в його задоволені слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 367, 369-372, 537, 539 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно дострокове звільнення його від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, за вироком Дніпропетровського обласного суду від 14.12.1999 року, та визначення терміну можливого перегляду його покарання шляхом застосування до нього умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, встановлення проміжків часу для його повторення, а також встановлення чітких критеріїв, на підставі яких він має відбуватися - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою з дня отримання копії ухвали.

Суддя: