Рішення № 76363929, 12.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5983/15-ц

Провадження № 2/761/507/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарях Бешировій Ж.В., Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» (далі - Позивач), в особі свого представника, 02 березня 2015 року, звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач № 1), ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 2), про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним правочином.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 серпня 2007 року між Комерційним банком товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір (далі - Кредитний договір), згідно з яким, останній отримав кредит у розмірі 13 564 доларів США 36 центів, строком повернення до 14 серпня 2012 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% річних, а також щомісячною комісією 0,3% на залишок кредиту. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Однак, на момент смерті у нього існувала кредитна заборгованість у розмірі 251 611 грн. 38 коп. Зауважив, що 16 травня 2011 року представник Позивача направив до відповідної нотаріальної контори претензію до спадкоємців з проханням до нотаріуса повідомити останніх про несплачену ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором. Позивачеві відомо, що спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2. Враховуючи, що до складу спадщини входять не тільки права спадкодавця, але і його обов'язки, просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідачів заборгованість за Кредитним договором у розмірі 251 611 грн. 38 коп., а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

В ході судового розгляду справи, представник Позивача подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 10 червня 2015 року, в якій просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідачів на користь Позивача кредитну заборгованість, нараховану станом на 08 червня 2015 року у розмірі 325 730 грн. 30 коп., а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із судовим розглядом справи.

У судовому засіданні, представник Позивача позов з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням уточнень, підтримав повністю, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідачів у судовому засіданні позов не визнала. У задоволенні позовних вимог просила суд відмовити у повному обсязі. У письмових запереченнях проти позову, поданих представником Відповідачів через загальну канцелярію суду, остання зазначила, що не погоджується із нарахованою Позивачем сумою кредитної заборгованості, оскільки, як вбачається зі змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог, банк продовжував нараховувати відсотки, комісію та штрафні санкції навіть після смерті боржника ОСОБА_3, що суперечить положенням статті 608 Цивільного кодексу України. Зауважила, що після смерті ОСОБА_3 його дружина Відповідач № 1 та син Відповідач № 2 подали до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини, але свідоцтв про право на спадщину не отримали. Зазначила, що Позивач не звертався до Відповідачів із вимогами погасити кредитну заборгованість у встановлений законодавством строк. З цих підстав, вважає позов безпідставним.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 15 серпня 2007 року між Комерційним банком товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 83/Ф-USD (далі - Кредитний договір) про надання ОСОБА_3 кредиту в сумі 13 564 долари США 36 центів, строком повернення до 14 серпня 2012 року, зі сплатою 10% річних та комісії у розмірі 0,3%, що нараховувалася на залишок заборгованості за кредитом (а.с. 6-7).

Згідно Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 83/Ф-USD від 15 серпня 2007 року, укладеної між Комерційним банком товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Банк» та ОСОБА_3 11 серпня 2008 року, сторони домовилися збільшити відсоткову ставку за кредитом до 11% річних та внести відповідні зміни до п.1.1. Кредитного договору (а.с. 8).

Суд встановив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 року, актовий запис № 44 (а.с. 149).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі статтею 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3, про що свідчить копія Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4, виданого Шевченківським РВК м. Києва 14 грудня 1991 року (а.с. 150, зворот).

Крім того, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є також його син ОСОБА_2, що підтверджується копією Свідоцтва про народження останнього Серії НОМЕР_5, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Києва 03 серпня 1995 року (а.с. 151).

Відповідно до частини 1 статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частин 1, 3, 5 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Судом встановлено, що представник ПАТ «Місто Банк» звернувся до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою вих. № 338 від 16 травня 2011 року з проханням повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_3 про наявності заборгованості перед банком у розмірі 93 986 грн. 49 коп., яка існувала на момент смерті боржника за Кредитним договором (а.с. 134-135).

На підставі вищезазначеної заяви, державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 229/2011 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 (а.с. 134-181).

Крім того, листом вих. № 36 від 20 січня 2012 року, представник Київської філії АТ «Місто Банк» звертався до Третьої київської державної нотаріальної контори з проханням повідомити коло спадкоємців ОСОБА_3 (а.с. 164, зворот).

З копії вказаної спадкової справи вбачається, що 22 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 148, зворот).

Крім того, 04 жовтня 2011 року із заявою про прийняття спадщини звернувся до Третьої київської державної нотаріальної контори неповнолітній син померлого ОСОБА_2, який діяв за згодою матері ОСОБА_1 (а.с. 158, зворот; 159).

Листом вих. № 2872/02-14 від 04 жовтня 2011 року державний нотаріус Третьої київської державної нотаріальної контори повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про претензію кредитора, а саме Київської філії ПАТ «Місто Банк» щодо майна померлого ОСОБА_3 (а.с. 157).

Відповідно до частини 1 статті 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Судом встановлено, що до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 входить ? частини квартири АДРЕСА_1, грошова сума у розмірі 187 грн. 50 коп., що становить 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба технічної безпеки «Партнер» (а.с. 160).

Крім того, суд встановив, що станом на 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалися, про що свідчать копії матеріалів спадкової справи (134-181).

Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, фактичні обставини справи та зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено про претензію кредитора АТ «Місто Банк» 04 жовтня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України, в останніх виникає обов'язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При цьому, відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Беручи до уваги той факт, що при зверненні до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про пред'явлення кредиторських вимог до спадкоємців померлого ОСОБА_3, Позивачем визначено кредитну заборгованість у розмірі 93 986 грн. 49 коп. - вказана сума і підлягає стягненню з Відповідачів, солідарно, на користь Позивача.

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими, адже, як зазначено в пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому, спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчиненні позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідачів на користь Позивача підлягає присудженню, солідарно, судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

А всього із Відповідачів на користь Позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 94 537 грн. 69 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 1048, 1049, 1054, 1216-1218, 1220, 1261, 1270, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись статями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення зі спадкоємців заборгованості за кредитним правочином - з а д о в о л ь н и т и частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (Код ЄДРПОУ 20966466, МФО 328760) кошти у розмірі 94 537 (дев'яносто чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) гривень 69 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :