Ухвала суду № 76363132, 10.09.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8648/16-ц

провадження № 2/753/1796/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді МИЦИК Ю.С.

при секретарі ГОРБЕНКО А.О.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідачів Карнаух О.В., Ломанова Д.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант», товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Телеком» про визнання договору про надання послуг дійсним, визнання дій щодо вилучення майна протиправними, зобов'язання повернути майно, відшкодування матеріальних збитків та стягнення упущеної вигоди

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа, яка була передана судді Мицик Ю.С. в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (ч.1 ст. 33 ЦПК України).

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відвід головуючого - судді Мицик Ю.С. з посиланням на те, що в діях судді вбачається сумнів в об'єктивному розгляді даної справи. Свою заяву мотивував незгодою з процесуальними рішеннями судді по даній цивільній справі. Крім того, послався на те, що ним подано заяву до керівника ГПД НАБУ про вчинення головуючим суддею злочинів та внесення відомостей про злочини до ЄРДР. Вважає, що за таких обставин головуючий суддя не може бути неупередженим при розгляді даної справи.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача заяву про відвід підтримала та просила її задовольнити.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення вказаної заяви та просили суд відмовити у її задоволенні.

Суд вислухавши пояснення учасників цивільного провадження, прийшов до наступних висновків.

Статтею 2 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке - небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, " правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться " ( рішення у справі " Де Куббер проти Бельгії " ( " De. Belgium " ), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

Відповідно до вимог ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ", частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі " Хаушильд проти Данії " зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу ), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об"єктивності судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Підстави для відводу судді передбачені ст.36 ЦПК України.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1 вказаної статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу ), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об"єктивності та неупередженості судді.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід має бути вмотивованим.

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40 / 32 та 40 / 146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № ( 94 ) 12 та від 17 листопада 2010 року № CM / Rec ( 2010 ), вимагають від держав - учасниць вжиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.

У перелічених міжнародних документах констатується, що незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя.

Незалежність суддів є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, що забезпечується, крім іншого, забороною будь - якого впливу на суддів, захистом їх професійних інтересів. Заборона впливу на суддів у будь - який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді ( Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 19 - рп / 2004 ).

Законом України " Про судоустрій і статус суддів " визначено умови виконання професійних обов"язків суддів та правові засоби за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності суддів та незалежності суддів.

Зокрема статтею 6 Закону України встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь - який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб, з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, закликів до невиконання судових рішень.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності ( ст. 3, 28 ).

Право на повагу людської гідності - це право, що захищає гідність будь - якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб. Це є одним із видів прав людини, належить до основоположних прав, адже воно є необхідним для нормального існування та розвитку людини, є загальним та є особистим ( або громадянським ) правом.

Статтею 1 Загальної декларації прав людини закріплено: всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Жодних належних доказів про упередженість судді Мицик Ю.С. позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

При цьому втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу у порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.

Відповідно Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантується Конституцією і законами України, а суддя при здійсненні правосуддя незалежний і підкоряється лише закону. Тому вплив на нього у будь - який спосіб забороняється, а втручання в його діяльність тягне за собою відповідальність за ст. 376 Кримінального кодексу України, оскільки порушує порядок здійсненні правосуддя відповідно до конституційного принципу незалежності судді.

Враховуючи вищевикладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 не доведені будь - які обставини, які викликають сумнів в об"єктивності та неупередженості судді Мицик Ю.С. при вирішенні даної цивільної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Мицик Ю.С., у зв"язку з чим заява про відвід судді підлягає вирішенню іншим суддею, визначеним в порядку ст. 33 ЦПК України, а провадження у справі зупиненню до вирішення питання про відвід судді.

Керуючись ст. ст.36 ,40, 252, 253, 259 - 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант», товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Телеком» про визнання договору про надання послуг дійсним, визнання дій щодо вилучення майна протиправними, зобов'язання повернути майно, відшкодування матеріальних збитків та стягнення упущеної вигоди - визнати необґрунтованою.

Передати справу для вирішення відводу у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Провадження у справі - зупинити до вирішення заяви про відвід головуючого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ю.С.МИЦИК