Рішення № 76363108, 03.09.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15273/17

провадження № 2/753/1332/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі:головуючої судді ЛЕОНТЮК Л,К.

за участі секретаря КОСТЮЧЕНКО К.О.

сторін:

представника позивача ПЛЕСКУН Д.А.

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з гуртожитку , суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з гуртожитку, вказавши про те, що відповідачі вселилися у спірне приміщення у 2003 році на підставі заселення від 24 липня 2003 року виданого колишнім начальником академії. Ордер на вселення в гуртожиток не видавався, договір найму не укладався, рішення житлової комісії про виділення кімнати в гуртожиток відповідачів в університеті ( академії ) не навчались, не працювали та військову службу не проходили, з цих підстав житлове приміщення не надавалось, а тому позивач просить виселити ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник позивача Національного університету оборони України імені Івана Черняховського що діє на підставі довіреності № 182 / 657 від 12 лютого 2018 року ( а. с. 171 І том справи ) Плескун Дмитро Анатолійович позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, заперечили проти їх задоволення, та просили суд відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з"явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання свого представника не направила, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

17 серпня 2018 року за вх. № 42474 до загальної канцелярії суду надійшов лист за підписом Керівника служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації О. Ткаченко про розгляд справи за відсутності представника служби.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов"язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов"язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ЦПК України , відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь - кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 Цивільного процесуального Кодексу України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як слідує з матеріалів цивільної справи та встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня

2008 року № 1089 " Про реорганізацію Національної академії оборони України " є

правонаступником Національної академії оборони України.

Відповідачі вселились у спірне приміщення у 2003 році на підставі листа

заселення від 24 липня 2003 року виданого колишнім начальником академії.

Ордер на вселення в гуртожиток не видавався, договір найму не укладався,

рішення житлової комісії про виділення кімнати в гуртожитку не приймалось. На

час вселення в гуртожиток відповідачі в університеті ( академії ) не навчались, не

працювали та військову службу не проходили, з цих підстав житлове

приміщення не надавалось.

На час вселення жодних правових відносин між сторонами не було. Окрім

того, відповідачі на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у

Збройних Силах України не перебувають.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Житлового Кодексу України жила площа в гуртожитку

надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, або органу місцевого самоврядування, у власності чи в управлінні яких перебуває гуртожиток. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку ( ст. 129 Житлового Кодексу України ).

Такий же порядок надання жилої площі в гуртожитку встановлений і в пункті 1 Розділу II Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84.

Отже, відповідно до вказаних норм житлового законодавства, єдиною підставою для вселення, зайняття жилої площі в гуртожитку є спеціальний ордер що видається власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підстав прийнятого ним рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

У випадку відсутності рішення про виділення гуртожитку та відповідне і ордера, в особи не виникає права на вселення до гуртожитку, а тому будь - які дії з вселення та проживання є такими, що не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. З ст. 116 Житлового Кодексу України , осіб, які самоправно зайняли жилі приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Окрім того, відповідно до абзацу 2 пункту 5. 10 Інструкції про організації! забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 10 січня 2012 року з № 24 / 20337 , у разі якщо особа, звільнена з військової служба не перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Збройних Сил України, вона підлягає виселенню з гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з неї - проживають, незалежно від кількості вислуги років у календарному обчисленні.

Відповідно до розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2007 року № 986 ( із змінами, внесеним розпорядженням від 25 серпня 2010 року № 517 ), штатного розкладу гуртожитку, дозвіл санітарно - епідеміологічної служби, акта технічного стану, акта прийому ( передачі ) будівлі і території військового містечка 147 від 02 серпня 2003 року , довідка Київського КЕУ Міністерства оборони України від 25 січня 2008 року № 303 / 25 / 1 - 12 , спірна будівля являється гуртожитком та перебуває на балансі Національної академії оборони України, а на сьогодні - Національної університету оборони України імені Івана Черняховського.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 Цивільного процесуального Кодексу України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як слідує з матеріалів цивільної справи та встановлено в ході судового розгляду справи,

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, Європейського суду з прав людини , від 18 липня 2006 року ). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 05 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

На підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню судові витрати - судовий збір, у рівних частинах.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 116, 129 ЖК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 43, 76, 81, 83, 89, 211, 263 , 264, 265, 266, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Національного університету оборони України імені Івана Черняховського до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про виселення з гуртожитку - задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2, ОСОБА_4, що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5, що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 з кімнати АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Національного університету України імені Івана Черняховського ( МФО 820172, ЄДРПОУ 07834530, р / р 31250218207210 ГУ ДКС у місті Києві, код 25010200 ) судовий збір у розмірі 533 ( п"ятсот тридцять три ) гривні 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 на користь Національного університету України імені Івана Черняховського ( МФО 820172, ЄДРПОУ 07834530, р / р 31250218207210 ГУ ДКС у місті Києві, код 25010200 ) судовий збір у розмірі 533 ( п"ятсот тридцять три ) гривні 33 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4, що зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 на користь Національного університету України імені Івана Черняховського ( МФО 820172, ЄДРПОУ 07834530, р / р 31250218207210 ГУ ДКС у місті Києві, код 25010200 ) судовий збір у розмірі 533 ( п"ятсот тридцять три ) гривні 33 копійки.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2018 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК