Рішення № 76359447, 04.09.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.09.2018 Справа № 554/4244/18

Провадження №2/554/2238/2018

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

04 вересня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі суду :

судді - Блажко І.О.

при секретарі - Кучеренко В.В.

з участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шевченківській відділ державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В якій прохала : збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2, місце проживання: квартира №45, вул. Грабчака, 11, м.Полтава, паспорт серія КО № 902377, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавський області 17.04.1999, ІНШІ НОМЕР_1, на мою,ОСОБА_1 користь на підставі рішення Глобинського районного суду у Полтавській області №2-344/11 від 04.11.2011 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши розмір аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 08.06.2017 і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначила, що 29.09.2006 між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №1665. Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя не склалося, тому шлюб між сторонами було розірвано згідно рішення Глобинського районного суду Полтавської області. Рішенням Глобинського районного суду у Полтавській області № 2-344/11 від 04.07.2011 з відповідача стягнуто на її користь щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, з 16.03.2011 і до досягнення дитиною повноліття. Відкрито відповідне виконавче провадження № 50937666. Проте відповідач протягом всього часу зарекомендував себе як злісний неплатник аліментів: за 7 років (з 16.03.2011 по 28.02.2018) він сплатив лише 700 грн., у середньому по 100 грн. на рік. У додаткових витратах на утримання дитини відповідач не бере участі. Жодні заходи впливу на нього не діяли: аргументи щодо обов’язку утримувати свою дитину, розмови, умовляння. За ухиляння від сплати аліментів відповідач був обмежений у виїзді з України та інформацію про нього внесено до Єдиного державного реєстру боржників України. Крім того відповідач не бере участь у вихованні сина: не відвідує його на вихідні, у свята, не приводить та не забирає його зі школи, гуртків, не розвиває здібності, не цікавиться дозвіллям. Позивач також виховує сина від другого шлюбу - ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_2. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання сина значно зросли: нині ОСОБА_4 - учень З класу. Хлопець швидко росте, потребує належного харчування, одягу і фактично щосезону є потреба оновити частину речей, бо стають замалими), відповідної уваги щодо належного навчання у школі, виховання, організації дозвілля та відпочинку. Син часто хворіє, тому багато коштів йде на лікування. На все це потрібні кошти, а, отже, відповідальне ставлення відповідача як батька до сплати аліментів: вчасно та у повній мірі. Адже протягом кількох років всі ці видатки лягли виключно на позивача. Відповідач погасив заборгованість лише у березні 2018 року, яка на той момент складала 50 445,64 грн. Він сплатив 52 212,14 грн. з урахування наступних платежів. Але є великі сумніви щодо повноти і вчасності сплати відповідачем аліментів, оскільки попередні 7 років демонструють його ставлення до сина та свого обов’язку його утримувати. Відповідач нині працює водієм у ТОВ «Полтава Люкс 2009», має стабільний дохід, через що звертається до суду з позовом.

08 червня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження в справі (а.с.23-24).

09 липня 2018 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави клопотання позивача ОСОБА_1- задоволено. Відкладено розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. (а.с.64-65)

04 вересня 2018 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 - відмовлено. (а.с.94)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала. Прохала задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі. Прохав відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог та прийняти до уваги міркування викладені у відзиві при винесенні рішення у цивільний справі, посилаючись на те, що ним, як платником аліментів, було подано позов 06.06.2018 до ОСОБА_1, про зменшення розміру аліментів, за місцем її проживання до Решетилівського районного суду Полтавської області (справа № 546/560/18, провадження .42/546/352/18). З 23.03.2018 по даний час ОСОБА_2 працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ „ЛЮКС-ПОЛТАВА 2009”. Заробітна плата нараховується згідно відпрацьованого часу та є невеликою. Окрім того, згідно рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області у справі №2-129/2010 від 12.07.2010 з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення повноліття. Загалом на теперішній час стягується 50% усіх доходів, такий розмір аліментів ставить його в ще більш скрутне становище. До того ж, із ним проживає непрацездатна мама ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є пенсіонером та інвалідом 2-ї групи, яка знаходиться на його утриманні та потребує постійного нагляду, дорого вартісного лікування. Маючи низький рівень доходів, та складні сімейні обставини, ОСОБА_2 не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 1/4частини від усіх видів доходів щомісячно, але не більше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Його матеріальне становище на даний час є скрутним, а збільшення розміру аліментів поставить його у безвихідне становище. Позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту зміни її матеріального стану та докази щодо поліпшення матеріального становища відповідача. Тому прохає відмовити у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про збільшення аліментів на неповнолітню дитину. (а.с.33-36, 75)

В судове засідання третя особа Шевченківській ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлені про судове засідання. (а.с.74)

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 04.07.2011 рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04.07.2011 у справі №2-344/11 позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 16.03.2011 і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дружини відмовлено. Рішення набрало законної сили 25 липня 2011 року (а.с.7-8).

Відповідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує із рішення суду сторони є батьками ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає та виховуються матір'ю.

Таким чином, батьками неповнолітнього ОСОБА_4, є : батько – ОСОБА_2, мати - ОСОБА_8

ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_10.

Згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037-VШ від 17.05.2017 частину другу ст.182 СК України викладено в такій редакції: "2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Батьки мають рівні обов'язки щодо утримання дитини.

Статтями 8,11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейним кодексом України не передбачена можливість зміни розміру аліментів у зв’язку зі змінами в законодавстві, не передбачено перегляду судом визначеного рішенням суду розміру аліментів в зв'язку з такими змінами і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII.

За ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, позивач не зверталася із письмовою заявою до державного виконавця про визначення мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 30% на 50%, в зв'язку зі змінами в законодавстві. Доказів про те, що майновий стан позивача або відповідача змінився, суду також не надано.

Положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі викладеного, суд, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, оскільки позовні вимоги відносяться до безумовних підстав для зміни (збільшення) розміру аліментів, оскільки такий розмір аліментів (не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) передбачено для всіх батьків, без врахування матеріального стану їх батьків чи інших обставин, а незабезпечення державним виконавцем отримання стягувачем гарантованого кожній дитині мінімального розміру аліментів є підставою для оскарження його дій або бездіяльності.

Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 263, 350, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Шевченківській відділ державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини – відмовити.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 10 вересня 2018 року.

Позивач – громадянка України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженка с.Попівка Глобинського району Полтавської області, зареєстрована – с.Сухорабівка Решетилівського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідач – громадянин України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований – м.Полтава вул.Грабчака, 11, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Третя особа - Шевченківській відділ державної виконавчої служби міста Полтави, знаходиться – м.Полтава. вул.Стешенка, 6, код ЄДРПОУ 34963066.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко