Постанова № 76357885, 05.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/3386/17

провадження № 22-ц/781/1159/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області в складі судді Макарової Ю.І. від 17 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з 01 липня 2003 року вона працювала на посаді провідного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський машинобудівний завод».

Вказала, що наказом генерального директора за № 38-к від 20 грудня 2016 року її було звільнено з посади провідного бухгалтера за п.4 ст.40 КЗпП України, прогул без поважних причин. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2017 року даний наказ був скасований та поновлено її займаній посаді з 24 червня 2016 року. Стягнуто з відповідача на її користь 78 493,80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 10 032 судових витрат. Відповідно до ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі працівника підлягає негайному виконанню. 20 жовтня 2017 року вона на початку робочого дня з'явилася до ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» для здійснення посадових обов'язків на посаді провідного бухгалтера товариства.

Зазначила, що вона була допущена до приміщення заводу та в кабінет бухгалтерії, де перебувала весь робочий день. Однак, 23 жовтня 2017 року її не було допущено до робочого місця, проте, її завели у пусту кімнату, де стояв лише стіл та стілець. Дане приміщення було холодним та сирим, що унеможливлювало її перебування у ньому без шкоди її здоров'ю. Разом з тим, зазначає, що наказ про поновлення її на роботі їй вручений не був, а також не було роз'яснено відповідно до вимог закону, її права та обов'язки, не проінформовано під розписку про умови праці, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, не забезпечено робоче місце необхідними для роботи засобами.

Вказує, що 04.12.2017 року на її адресу надійшов наказ від 27.11.2017 року № 30-К про звільнення її з посади провідного бухгалтера за п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул без поважних причин. Вважає даний наказ незаконним, оскільки він був винесений поза межами місячного строку встановленого для застосування дисциплінарного стягнення.

Також зазначила, що 08.12.2017 року вона отримала виконавчі листи та того ж дня їх було пред'явлено до виконання. Постановою державного виконавця Світловодського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 19 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження, у тому числі і щодо її поновлення на роботі. На даний час рішення суду відповідачем не виконано.

Посилаючись на ці обставини, просила визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення, поновити її на посаді провідного бухгалтера та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 611,52 грн.

Під час розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн., обґрунтовуючи її тим, що внаслідок не отримання заробітної плати вона змушена щоденно докладати додаткові зусилля для забезпечення необхідного мінімуму для існування сім'ї та повноцінного розвитку дитини.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема, зазначає, що вдруге вона була звільнена з посади, не перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, оскільки, виконавчі дії по примусовому поновленні на роботі не були виконані.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19.10.2017 року визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» № 38-К від 20.12.2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1» 24 червня 2016 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, за п.4 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного бухгалтера ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» з 25.06.2016 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, судові витрати /а.с. 9-11/.

На підставі вказаного рішення суду 23.10.2017 року відповідачем винесено наказ №25, яким скасовано наказ № 38-К від 20.12.2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1», поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді провідного бухгалтера ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» з 25 червня 2016 року, визначено її робоче місце - кабінет приймальні ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» та зобов'язано ОСОБА_1 подати адміністрації ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» трудову книжку для здійснення відповідних записів /а.с.53/.

В цей же день наказ про поновлення на роботі був направлений відповідачем на адресу ОСОБА_1 та отриманий нею 25.10.2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с.56/.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було виконано ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» шляхом винесення наказу про поновлення на роботі, про що позивачу було повідомлено.

Однак, як встановлено судом та не заперечується позивачем, остання була відсутня на робочому місці у період з 26 жовтня 2017 року по 27 листопада 2017 року, що підтверджується складеними відповідними актами, табелем обліку робочого часу та доповідними записками /а.с.57-60, 64/.

Листом ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» від 21.11.2017 року позивача повідомлено, що її відсутність на роботі з 25.10.2017 року може бути розцінена як прогул та запропоновано їй не пізніше 27.11.2017 року з'явитись на робочому місці та письмово повідомити про причини відсутності на роботі з вказаного числа. Даний лист отримано позивачем 28.11.2017 року /а.с. 61, 62/.

Наказом № 30-К від 27.11.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного бухгалтера ТОВ «Світловодський машинобудівний завод» з 27 листопада 2017 року, у зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною першою статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках (частина перша): 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, встановивши фактичні обставини справи та правильно застосувавши вимоги закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачу було відомо про поновлення її на роботі, при цьому позивач тривалий час не з'являлася на робочому місці після поновлення, та не повідомляла відповідача про причини відсутності на роботі, що свідчить про вчинення позивачем прогулу без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: