Постанова № 76357851, 31.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.08.2018 року м. Кропивницький

Справа № 404/6880/17

Провадження № 22-ц/781/1279/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Варакіна Н.Б.) від 24 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький у якому просив визнати недійсним державний акт на право користування земельною ділянкою серія НОМЕР_2, виданий виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради народних депутатів в 1988 році Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району щодо користування земельною ділянкою розміром 30,51 га в м. Кіровограді.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,0848 га, яку йому надано у власність рішенням Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642. На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться будинок який також належить позивачу. У вересні 2017 року військовий прокурор Кіровоградського гарнізону пред'явив до нього позо про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 та витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що вказана ділянка належить на праві постійного користування КЕВ м. Кропивницький на підставі держаного акту на право користування землею серія НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів в 1988 році. Він вважає, що оспорюваний державний акт про право на землю не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час його видачі, зокрема: виконавчим комітетом кіровоградської міської ради народних депутатів у 1988 році не приймалося рішення про видачу державного акту на право користування землею Кіровоградській КЕЧ; державний акт не зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право користування землею; форма державного акта на право користування землею не відповідає приписам тогочасного законодавства.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що оспорюваний державний акт видано на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 14 грудня 1988 року № 720 відповідно до законодавства, а відсутність відомостей про його реєстрацію у книзі реєстрації державних актів не дає підстав визнавати його недійсним. Крім того суд зазначив, що позивач не довів, яке належне йому право він вважає порушеним.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильність застосування норм матеріального і процесуального права. Суд невірно витлумачив та застосував положення ЗК УРСР (1970). Суд не врахував, що відповідач не має жодних правових підстав володіти земельною ділянкою так, як оригінал державного акта у нього відсутній. Суд не розібрався в питанні належності у особи, яка підписала державний акт повноважень на вчинення таких дій. Висновок суд щодо неналежності обраного позивачем способу захисту права є хибним.

Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 199 - 200) в якому стверджує про неспроможність доводів позивача бути підставою для задоволення його вимог. Оспорюваний позивачем державний акт на право користування земельною ділянкою затверджено рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради народних депутатів від 14 грудня 1988 року № 720, яке недійсним судом не визнавалося, а тому виданий на його підставі державний акт є дійсним. Твердження позивача про відсутність у КЕВ м. Кропивницький права користування земельною ділянкою ніколи не було предметом спору, який розглядався у суді, відсутні судові рішення з цього питання. Посилання позивача на норми законодавства, як регулюють правовідносини, що виникають з угод в даному спорі є недоречними. Крім того аргументи позивача суперечать його вимогам так, як позивач стверджує про відсутність державного акту, але при цьому просить визнати його недійсним.

Позивач надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу в якому вказує про те, що на час пред'явлення позову йому не було відомо про відсутність у відповідача оригіналу оспорюваного державного акту на землю та відсутність реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Копія наявного у справі державного акту дає підстави стверджувати про суттєві порушення законодавства при його видачі, невідповідність його форми діючим на той час нормам.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, надав усні та письмові пояснення. Зокрема він пояснив суду, що не претендує на жодну з земельних ділянок, вказаних у оспорюваному ним державному акті на право користування землею, дані про те, що межі переданої йому у власність земельної ділянки накладаються на межі земельних ділянок вказаних у державному акті відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_5 заперечила проти доводів позивача, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вона також пояснила, що Кіровоградська квартирно-експлуатаційна частина район м. Кіровоград на законних підставах набула право користування земельною ділянкою. Це право підтверджено копією державного акту, який оспорює позивач. Проте оригінал оспорюваного документу не зберігся.

Представник Міської ради міста Кропивницького - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 пояснив, що міська рада не може ні підтвердити, ні заперечувати факт видачі оспорюваного державного акту на право користування землею так, як будь-які відомості з цього питання у міській раді не збереглися. Міська рада міста Кропивницького вважає земельну ділянку, про яку йдеться у позову, комунальною власністю, призначеною для забудови.

Міністерство оборони України, повідомлене належним чином про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечило.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

КЕВ м. Кропивницький користується трьома земельними ділянками загальною площею 30,51 га, яка розташована по АДРЕСА_1, на підставі державного акту на право користування землею серії НОМЕР_2, виданого Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровоград у 1988 році виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів за підписом його голови ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 10 - 12).

За інформацією управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради від 7 серпня 2009 вбачається, що відповідно до планувальних матеріалів управління, вищезазначений комплекс будівель має адресу АДРЕСА_1(т. 1 а.с. 149). Зазначене підтверджується і актом звірки земельних ділянок Міністерства оборони України та головного управління Держгеокадастра у Кіровоградській області (а.с. 102) та ситуаційною схемою (т. 1 а.с. 149 (на звороті) - 150).

Згідно технічного паспорта на комплекс будівель Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград (2008), він розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 151 - 153).

Пунктом 4 рішенням Кіровоградської міської ради від 22 вересня 2015 року № 4519 КЕВ м. Кропивницький надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування по АДРЕСА_1, загальною площею 3,5822 га - землі оборони (т. 1 а.с. 101).

12 січня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2013 року № 516 належну ОСОБА_4 нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 переведено до категорії житлових (т. 1 а.с. 16).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 затверджено проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 по АДРЕСА_1 площею 0,0848 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови (т. 1 а.с. 15).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25 листопада 2016 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 0,0848 га, кадастровий номер НОМЕР_3, нормативна грошова оцінка якої 320016,12 грн. ( т. 1 а.с. 13, 18).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відмовляючи в задоволенні позов суд вважав, доведеним факт видачі Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині оспорюваного державного акту на право користування землею на підставі якого у нього виникло майнове право користування земельними ділянками загальною площею 30,51 га, в тому числі на земельну ділянку 3,83 га за адресою: м. Кіровоград (теперішня назва - Кропивницький), АДРЕСА_1.

Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що допустимі докази цієї обставини відсутні у зв'язку з відсутністю оригіналу оспорюваного державного акту.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовимиі електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Одним із принципів цивільного судочинства є принцип змагальності (ст. 12, 81 ЦПК України) суть якого зводиться до того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а сторони, маючи рівні права та можливості щодо подання доказів, їх дослідженні та доведеності перед судом їх переконливості, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року у справі № 5013/297/12, яке набрало законної сили, за позовом ФОП ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда за участю третьої особи - Кіровоградської міської ради про припинення права землекористування та визнання права на користування на земельну ділянку площею 0,0848 га за адресою АДРЕСА_1, встановлено, що державний акт серії НОМЕР_2 виданий в 1988 році виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради народних депутатів, яким посвідчено право кіровоградської квартирно-експлуатаційної частини району м. Кіровоград на земельну ділянку загальною площею 30,51 га в межах згідно з планом (т. 1 а.с. 105 - 107).

Ця ж обставина була встановлена рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2014 року у справі № 404/5384/13-ц, яке набрало законної сили 15 травня 2014 року, за позовом ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограда, за участю третіх осіб: Кіровоградської міської ради та Міністерства оборони України, про усунення перешкод в користуванні майном (т. 1 а.с. 112 - 115).

Вказані судові рішення мають приюдиційне значення для цієї справи і позивач не має права оспорювати обставини, встановлені відносно нього рішеннями судів у інших справах у яких він брав участь як сторона.

Крім того, суд врахував рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів кіровоградської області від 14 грудня 1988 року № 720 (т. 1 а.с. 84 - 85), пунктом 2 якого затверджено схеми упорядкування землекористування меж полігонів КЕЧ Кіровоградського району та державні акти на право користування землею, в тому числі площею 30,51 га.

Відсутність оригіналу державного акту у відповідача внаслідок його втрати не може бути підставою для задоволення пред'явлених позивачем вимог про визнання його недійсним.

Враховуючи вказане суд обґрунтовано спростував доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, а саме, що виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради народних депутатів не приймалося рішення про видачу оспорюваного державного акту.

Надана позивачем світлокопія державного акту серії НОМЕР_2 зроблена з іншої світлокопії цього документу і її якість не дає можливості зробити однозначний висновок про наявність або відсутність запису про здійснення його реєстрації у книзі записів державних актів на право користування землею.

Проте навіть у випадку доведеності відсутності такої реєстрації з цих підстав державний акт не може бути визнаний недійсним так, як відсутність його реєстрації може вказувати на нечинність документа, а не його недійсність. Недійсним можна визнати лише чинний правовстановлюючий документ.

Отже посилання позивача на відсутність реєстрації, як підставу для задоволення своїх вимог є помилковим.

Безпідставним є твердження позивача про невідповідність форми оспорюваного державного акту вимогам законодавства так, як його форма і зміст повістю відповідають зразку державного акту на право користування землею, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 6 березня 1975 року № 199 на яку, власне, і посилався позивач у своєму позові.

Отже підстави, якими позивач обґрунтовував недійсність оспорюваного державного акту на право користування землею не знайшли свого підтвердження.

В цій частині висновки суду першої інстанції є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Недоведеність обставин, якими обґрунтовано позов є підставою для відмови в його задоволенні.

Проте суд першої інстанції зазначив підставою відмови в задоволенні позову недоведеність порушення прав позивача. Тобто суд вважав, що позивач не має підстав для звернення до суду через те, що його право власності не було порушене фактом видачі оспорюваного державного акту.

З таким висновком суд не можна погодитися так, як суд дійшов його без належного з'ясування правовідносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, законодавство визначає три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Позивач не обґрунтовував свої вимоги посиланням на те, що внаслідок видачі у 1988 році Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині м. Кіровограда державного акту серії НОМЕР_2 були порушені його права так, як на той час позивач не мав жодних прав для набуття прав на земельну ділянку і такі підстави виникли набагато пізніше.

Натомість він посилався на те, що його право власності на земельну ділянку оспорюється прокурором та КЕВ м. Кропивницький у зв'язку з пред'явлення прокурором позову до нього у якому прокурор оспорюється правомірність набуття ним, титульним власником, права власності на земельну ділянку.

При цьому позивач вважає, що його право підлягає захисту у спосіб визнання недійсним державного акту на право користування землею, виданого до набуття позивачем права власності на земельну ділянку іншій особі з порушення процедури і порядку видачі, невідповідність його змісту та форми вимогам законодавства.

Отже суд першої інстанції помилково вважав, що позивач не має підстав для звернення до суду у зв'язку з тим, що його права не були порушені. При цьому суд не врахував, що позивач пред'явив позов на захист оспорюваного, а не порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 392 ЦК України якщо право власності на майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності, власник може пред'явити позов про визнання його права власності.

Отже у відносинах, коли власник майна не позбавлений можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, але це право оспорюється або не визнається іншою особою внаслідок чого виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, власник має право пред'явити позов про визнання його права власності.

Суд вважає, що внаслідок оспорювання КЕВ м. Кропивницький правомірності набуття позивачем права власності на землю він мав право на звернення до суду з позовом, але у правовідносинах, які склалися між сторонами, позивач обрав неправильний спосіб захисту свого права, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв'язку з тим, що висновок суду першої інстанції, покладений в основу відмови в задоволенні позову, не відповідає обставинам справи, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Про судові витрати

У зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу позивача частково, а саме: скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення, але в задоволенні позову відмовив, понесенні позивачем судові витрати відносяться за його рахунок і компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький про визнання Державного акту на право користування земельною ділянкою недійсним відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

С.І. Мурашко