Ухвала суду № 76355751, 11.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1800/18

Провадження № 11-сс/779/297/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді Повзла В.В.,

Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.

з участю секретаря Лавринович У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Синишина Павла Євгановича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.09.2018 року про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

за участю: прокурора Форовича А.М.

захисника Синишина П.Є.

підозрюваного ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Синишин П.Є. просить ухвалу слідчого судді скасувати як безпідставну, невмотивовану, необґрунтовану, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що слідчий суддя не врахував той факт, що підозрюваний раніше несудимий, має постійне місце мешкання, та позитивну характеристику. Звертає увагу на те, що в резолютивній частині ухвали, слідчий суддя не визначив розмір застави. На думку апелянта, слідчий не підтвердив належними доказами наявність підстав вважати, що існують ризики такі як: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на потерпілих та свідків. Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 після вчинення злочину не тікав, надав поясненням працівникам поліції та зізнався у вчиненому. Вважає, що з урахуванням даних, що характеризують підозрюваного, до останнього можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, а саме - цілодобовий домашній арешт.

Ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.09.2018 року задоволено клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Свої висновки слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого неправомірного діяння, вагомості наявних доказів, тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, а також достатності підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, зокрема: 1) ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки у підозрюваного фактично відсутнє постійне місце мешкання та є в наявності паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) недостатності застосування у даному випадку більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Під час апеляційного провадження:

- підозрюваний та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати, прийняти нову, якою обрати інший більш м'який запобіжний захід, а саме - цілодобовий домашній арешт;

- прокурор просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу слідчого судді захилити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення,ухвалу слідчого судді - без змін, виходячи з наступного.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному протиправному заподіянні смерті потерпілій - співмешканці ОСОБА_5, з якою проживав у цивільному шлюбі за адресою: АДРЕСА_1. На побутовому ґрунті у зв'язку із зловживанням спиртними напоями між вказаними особами протягом тривалого періоду часу складались особисті неприязні відносини, які систематично супроводжувались сварками, образами та зневажливим ставленням один до одного. 04 вересня 2018 р. близько 01.00 год. ОСОБА_4 спільно із своєю співмешканкою ОСОБА_5 у приміщенні квартири АДРЕСА_1 розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_5, перебуваючи під дією спиртного, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, безпричинно почала чіплятись до ОСОБА_4 з приводу неможливості їх подальшого спільного проживання, виражатись у його сторону нецензурною лайкою та ображати, у останнього, який був обурений такою поведінкою ОСОБА_5 та маючи намір помститись їй, у приміщенні кухні виник намір на умисне позбавлення життя своєї співмешканки ОСОБА_5, тобто її вбивство. ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виявивши на столі, за яким сидів разом із ОСОБА_5, кухонний ніж, взяв його за пластикове руків'я у праву руку, після чого, усвідомлюючи, що за допомогою даного ножа шляхом нанесення удару потерпілій він зможе позбавити її життя, передбачаючи, що його металевою частиною - лезом він зможе заподіяти смерть потерпілій, та бажаючи цього, умисно наніс ОСОБА_5 зі значною силою один цілеспрямований удар лезом в ділянку тіла із життєво-важливими органами - черевну порожнину, від якого остання впала на підлогу. Після нанесення з метою вбивства ОСОБА_5 удару у ділянку тіла із життєво-важливими органами - черевну порожнину, ОСОБА_4, будучи переконаним у доведенні свого злочинного наміру, спрямованого на вбивство, до кінця, та вважаючи, що нанесеного удару достатньо для настання смерті потерпілої, з метою укриття своїх злочинних дій, через певний проміжок часу перемістив тіло ОСОБА_5 до іншої кімнати, а саме вітальні, де помістив його на дивані. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 померла.

04.09.2018 року о 10.30 год. ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення.

05.09.2018 року ОСОБА_4 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.п. 6-9).

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, слідчий суддя врахував як практику Європейського суду з прав людини, так й тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також особисті обставини життя особи, зокрема відсутність постійного місця мешкання, які можуть свідчити на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, тобто обставини передбачені ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт не оспорює наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення, свою незгоду висловив лише в частині обраного слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважав, що відносно ОСОБА_4 можливо обрати такий вид запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт, у зв'язку із відсутністю ризиків заявлених слідчим.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, та встановила, що зазначені у клопотанні ризики, такі як можливість ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків, що підтверджуються на цьому етапі провадження достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими висновки слідчого судді в частині того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує останньому, характер кримінального правопорушення та конкретні обставини провадження.

При цьому, колегія суддів виходила з того, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, колегія суддів вважає виправданим застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, зокрема - цілодобового домашнього арешту.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що вказані обставини, на які посилається слідчий суддя, зокрема фактична відсутність на даний час постійного місця проживання у ОСОБА_4, та наявність у нього паспорту громадянина України для виїзду за кордон, є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу у триманні ОСОБА_4 під вартою, що забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та зможе запобігти спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Підстав вважати, що більш м'які запобіжні заходи можуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів, ті обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, а саме на те, що ОСОБА_4 раніше несудимий, має постійне місце мешкання, та позитивну характеристику, після вчинення злочину не тікав, надав поясненням працівникам поліції та зізнався у вчиненому тощо, не виключають наявність встановлених ризиків, оскільки підозрюваний усвідомлює неминучість покарання, максимальний строк якого 15 років.

За таких обставин слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав підозрюваного ОСОБА_4 гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Колегія суддів оцінює суворість можливого покарання та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правомірно скористатися правом не визначати відносно ОСОБА_4 розміру застави, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.

Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, відповідає положенням Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Синишина Павла Євгановича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.09.2018 року про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

Гандзюк В.П.

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло