Рішення № 76353829, 26.07.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9796/17

Провадження № 2/185/940/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Гордиченко Р.С.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 815,23 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь франшизу в розмірі 2 000,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 640,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 08.11.2016 року о 17-30 год. по вул. Центральній у м. Павлограді Дніпропетровської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Hyundai H-200" з державним номерним знаком АТ 8640 АС, під керування ОСОБА_3 та автомобіля марки "Hyundai Accent" з державним номерним знаком АЕ 5341 ЕІ, який належить йому. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито провадження у справі у зв'язку із закінчення строку накладення адміністративного стягнення. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Hyundai H-200" з державним номерним знаком АТ 8640 АС була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський Страховий Союз", що підтверджується полісом № АЕ/9009933 від 05.04.2016 року, де ліміт відповідальності, за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 200 000,00 грн., шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи - 2 000,00 грн. ОСОБА_8 "Європейський Страховий Союз" йому було частково виплачено страхове відшкодування в розмірі 19 674,49 грн. Тоді як, відповідно до звіту № 9016 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 20.12.2016 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Hyundai Accent" з державним номерним знаком АЕ 5341 ЕІ без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 41 489,72 грн. Тому, сума невідшкодованого матеріального збитку страховою компанією складає 19 815,23 грн. Діями відповідача ОСОБА_3 йому спричинена моральна шкода, яка полягала в порушенні звичайного способу життя та душевних стражданнях, яку він оцінює у 15 000,00 грн. Також, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 франшизу в розмірі 2 000,00 грн., яка йому не була сплачена, та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити на доводах та підставах, зазначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме франшизу в розмірі 2 000,00 грн. В решті позовних вимог просили відмовити за безпідставністю на підставі поданого відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз" у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не явки, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, не повідомила суд про причини не явки, хоча була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Так судом по справі встановлено, що 08.11.2016 року о 17-30 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Hyundai H-200" з державним номерним знаком АТ 8640 АС, рухаючись по вул. Центральній у м. Павлограді Дніпропетровської області, змінила напрямок руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем "Hyundai Accent" з державним номерним знаком АЕ 5341 ЕІ під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по даній вулиці в м. Павлограді Дніпропетровської області. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито провадження у справі у зв'язку із закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2017 року постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрито провадження у справі, у зв'язку із закінчення строку накладення адміністративного стягнення, - залишено без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому факт завдання шкоди позивачу ОСОБА_1 як потерпілому в ДТП з вини ОСОБА_3 не потребує окремого доказування.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Hyundai H-200" з державним номерним знаком АТ 8640 АС, на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Європейський Страховий Союз", що підтверджується полісом № АЕ/9009933 від 05.04.2016 року, де ліміт відповідальності, за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 200 000,00 грн., шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи - 2 000,00 грн.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії вказаного полісу, тому на виконання вимог ст. ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач повідомив страхову компанію про настання страхового випадку та надав усі необхідні документи.

Так, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується уразі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 2231, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди.

З огляду на вищенаведене сторонами договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договори укладаються з метою забезпечення, як своїх прав, так і прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов’язанні ним є страховик).

Згідно зі ст. 34 Закону № 1961-IV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страхові компанії під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується вимогами Цивільного кодексу України та Закону № 1961-IV.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту ФОП ОСОБА_9 № 9016 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 20.12.2016 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Hyundai Accent" з державним номерним знаком АЕ 5341 ЕІ без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 41 489,72 грн.; матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Hyundai Accent" з державним номерним знаком АЕ 5341 ЕІ в результаті його пошкодження складає 26 090,16 грн.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Автомобіль "Hyundai Accent" випускався до 2010 року і на даний час з виробництва знятий, тому для ремонту автомобіля позивача необхідні деталі з інших моделей автомобілів класу "Hyundai", а не для автомобілів "Hyundai Accent", тому ОСОБА_5 акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» повинно було виплати позивачу страхове відшкодування у розмірі вартості відновлюваного ремонтубез урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні.

Однак, ОСОБА_1 ОСОБА_5 акціонерним товариством «Європейський Страховий Союз» було виплачено страхове відшкодування лише в розмірі 19 674,49 грн., що не заперечувалося сторонами по справі у судовому засіданні, що свідчить про те, що ОСОБА_8 «Європейський Страховий Союз» виконало свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не в повному обсязі, чим було порушено права та інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто процесуальними нормами встановлено обов'язок учасників справи доказувати обставини при невизнані або оспорюванні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідачем ОСОБА_8 «Європейський Страховий Союз» суду не надано доказів в підтвердження правомірного розрахунку та виплати страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 саме в розмірі 19 674,49 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної шкоди, тощо.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У відповідності до положень ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За приписами ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У зв'язку з тим, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Hyundai Accent" з державним номерним знаком АЕ 5341 ЕІ складає 41 489,72 грн., тому з відповідача ОСОБА_8 «Європейський Страховий Союз» на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути матеріальну шкоду (недоплачене страхове відшкодування) в розмірі 19 815,23 грн. з розрахунку: 41 489,72 грн. (вартість відновлюваного ремонту) - 2 000,00 грн. (розмір франшизи) - 19 674,49 грн. (сума сплаченого страхового відшкодування) = 19 815,23 грн.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Беручи до уваги положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами та доповненнями), "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, суд, враховуючи характер і тривалість страждань позивача, та ступінь вини відповідача у спричиненні позивачу моральної шкоди, прикладення позивачем додаткових зусиль для поновлення звичного ритму життя, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6 000,00 грн.

Стосовно судових витрат, пов’язаних з наданням професійної правничої допомоги слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов’язаних з правничою допомогою адвоката має бути визначений умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.12.2017 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Однак, умовами вказаного договору про надання правової допомоги від 05.12.2017 року сторонами не було обумовлено розмір винагороди (гонорару) адвоката. Так, пунктом 4 вищевказаного договору було обумовлено, що розрахунки між сторонами проводяться за домовленістю сторін залежно від об'єму та складності виконаної роботи.

Позивачем, окрім договору про надання правової допомоги від 05 грудня 2017 року, не надано суду жодних додаткових угод, якими б визначався розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги. Крім того, стороною позивача не надано суду жодних доказів щодо обсягу наданих позивачу послуг і виконаних робіт, а також розрахунку їх вартості.

Згідно роз’яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р. №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав розписку адвоката ОСОБА_2 від 05.12.2017 року про отримання останнім від позивача грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн. за відшкодування витрат адвоката, пов'язаних з виконанням робіт в період підготовки позову, та в суді, а також для відшкодування транспортних витрат.

З наявних у матеріалах справи доказів, на які посилається позивач неможливо встановити об'єми, кількість та види конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачем.

Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, суду не надано належного документального підтвердження оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також на підтвердження виконаних робіт позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому у задоволені позовної вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів сплачених на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача. Крім того, з відповідача ОСОБА_8 «Європейський Страховий Союз» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 акціонерного товариства "Європейський Страховий Союз", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ 33552636) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 815 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) понесені судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (код ЄДРПОУ 33552636) на користь держави (отримувач коштів: УК у м. Павлограді/м. Павл-д/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37936856, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31218206004032, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко