Постанова № 76351148, 10.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6497/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 757/39561/17-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 3 травня 2018 року, постановлену суддею Новаком Р.В.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 2 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху в зв'язку з її недоліками.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 3 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В скарзі вказував на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що позов подано ним до суду ще у липні 2017 року. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року позов визнано неподаним та повернуто позивачу. Ухвала суду скасована постановою Апеляційного суду м.Києва від 20 лютого 2018 року, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції не усунув процесуальні порушення допущені в скасованій ухвалі, і застосував положення вже нового процесуального законодавства, повторно постановив ухвалу про усунення недоліків позовної заяви. Також вказував на те, суд позбавив його передбаченого нормами як міжнародного, так і національного законодавства права на справедливий і публічний розгляд справи, та права на доступ до суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 11 липня 2017 року звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування шкоди. До позовної заяви долучив клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору. Копія ухвали суду направлена позивачу 15 серпня 2017 року /а.с.8,9/

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Копія ухвали направлена позивачу 8 вересня 2017 року/а.с.11,12/.

11 вересня 2017 року до суду надійшло повторне клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 11 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу /а.с.17/.

3 листопада 2018 року матеріали позовної заяви з додатками до неї повернуті позивачу ОСОБА_2 /а.с.21/.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 20 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /а.с.39/.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 2 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху в зв'язку з її недоліками.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява, в порушення вимог ст.175 ЦПК України не містить: ідентифікаційного коду юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційного номеру облікової картки платника податків (ля фізичних осіб) за його наявності або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України ( якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюють ся; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (зокрема розмір завданої матеріальної та моральної шкоди); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім цього, позивачем не виконані вимоги ст. 177 ЦПК України та не додано до позовної заяви копію позовної заяви та документів доданих до неї відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; оригінал клопотання та заяви про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору; документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 3 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу /а.с.46/.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з положень ч.3 ст. 185 ЦПК України та того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 2 березня 2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Пунктом 11 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року визначено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Залишаючи позовну заяву без руху, 13 липня 2017 року суд першої інстанції надав строк для усунення недоліків, які полягали у не сплаті позивачем ОСОБА_2 судового збору, про наявність інших недоліків суд не зазначав.

Скасовуючи ухвалу суду від 11 вересня 2017 року, якою позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не вирішено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття позовної заяви повинен був врахувати висновки апеляційного суду, усунути зазначені в постанові процесуальні порушення і прийняти рішення відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цивільного процесуального кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України - стаття 3, 4 ЦПК України.

Нормами цивільного процесуального законодавства врегульовані питання, пов'язані з порядком звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 79 ( статті 136 ЦПК в чинній редакції станом на 15 грудня 2017 року) ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що після скасування судом апеляційної інстанції ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року та направлення справи для продовження розгляду, судом першої інстанції вдруге не було вирішено клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, що зареєстроване судом 11 вересня 2017 року /а.с.13/.

У цьому випадку підстави для застосування до поданої позовної заяви ОСОБА_2 положень частини 3 статті 185 ЦПК України відсутні.

За наведених обставин висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_2 з підстав невиконання вимог закону, визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, є передчасним та не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі «Belletv. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-382, 384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 3 травня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: В.В. Саліхов

Т.А. Семенюк