Постанова № 76351025, 06.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 756/8270/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1163/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

6 вересня 2018 року Апеляційний суду м. Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі -Сербін Т.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 24 квітня 2008 року з ОСОБА_4, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 6 червня 2008 року змінив прізвище на «ОСОБА_4», укладено кредитний договір № 484/2404408 за умовами якого банком надано позичальнику кредит на суму 175 000 доларів США.

Зазначив, що за кредитним договором № 484/2404408 від 24 квітня 2008 року банком зобов'язання виконано в повному обсязі, однак ОСОБА_4. порушив умови кредитного договору щодо своєчасного внесення чергових платежів на погашення кредиту, у зв'язку з чим у лютому 2013 року банк звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року, яке набрало законної сили, позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 - 260 878 доларів США 21 центів, що за офіційним курсом НБУ становило 2 085 206 грн. 97 коп.

У серпні 2013 року Банк звернувся до ВДВС з приводу примусового виконання указаного рішення суду, однак не здійснено жодних погашень кредитної заборгованості ні в добровільному, а ні в примусовому порядку, тому за позичальником рахується прострочена заборгованість у сумі 260 878 доларів США 21 центів.

Також зазначив, що ОСОБА_4 у забезпечення виконань своїх зобов'язань за кредитним договором № 484/2404408, укладено 24 квітня 2008 року з Банком договір іпотеки №484/2404408 за яким позичальник передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Крім того вказував на те, що при розгляді адміністративної справи за позовом АТ «БМ Банк» до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Пойди С.П., Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, з'ясувалося, що ОСОБА_4 відчужив предмет іпотеки, при цьому 26 листопада 2012 року Обухівським районним судом Київської області переглянуто заочне рішення за яким договір іпотеки визнано недійсним та у задоволенні позову відмовлено. На день звернення до суду з позовом право власності на іпотечну квартиру перейшло за договором купівлі-продажу до ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_4 ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, квартира обтяжена іпотекою за укладеним з банком іпотечним договором вибула із його власності внаслідок існування судового рішення, що в послідуючому було скасовано, іпотека є дійсною, у зв'язку із чим просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 484/2404408 у розмірі 260 878, 21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 2 085 206 грн. 97 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на вищезазначену квартиру, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ПАТ «БМ Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи 24 квітня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_4,який після укладення 06.06.2008 року шлюбу змінив прізвище на «ОСОБА_4.», укладено кредитний договір за умовами якого банком надано позичальнику кредит в сумі 175 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 23 квітня 2018 року.

За змістом п. 9.3, 9.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та штрафних санкцій, а також відшкодування збитків шляхом надіслання повідомлення, в якому зазначається сума прострочення та термін сплати. У випадку невиконання позичальником вимоги банку, в термін вказаний у повідомленні, датою погашення кредиту у повному обсягу є наступний день після дати зазначеної в повідомлені.

24 квітня 2008 року ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором укладено з ТОВ «БМ Банк» договір іпотеки №484/2404408 за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підстав договору купівлі-продажу квартири від 21 лютого 2003 року.

Відповідно до змісту претензії ВАТ «БМ Банк» від 13 серпня 2009 року, починаючи з 2 березня 2009 року позичальник порушує виконання умов кредитного договору від 24 квітня 2008 року №484/2404408, тому банком ініційовано вимогу протягом тридцяти днів з моменту отримання даного повідомлення достроково в повному обсязі погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 1756 298 доларів США 15 центів.

19 травня 2010 року ВАТ «БМ Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О.О. із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки №484/2404408 від 24 квітня 2008 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є: квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4. з метою дострокового погашення заборгованості за кредитним договором №484/2404408 від 24 квітня 2008 року, строк платежу по якому настав 14 вересня 2009 року, розмір якого станом на 17 травня 2010 року становить: 157 340 доларів США 67 центів строкова заборгованість за кредитом, 11 592 долари США 90 центів прострочена заборгованість, 20 185 доларів США 35 центів прострочена заборгованість по процентах, 1 191 доларів США 07 центів строкова заборгованість по процентах, 3 222 долари США 45 центів пеня, що разом становить 193 532 доларів США 44 центів.

21 травня 2010 року за указаною заявою банку вчинено виконавчий напис за яким було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2012 року позов ОСОБА_4 до ПН КМНО Сергеєва О.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано виконавчий напис від 21 травня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. і зареєстрований в реєстрі за №686, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 260 878 доларів США 21 центів, що за курсом НБУ становить 2 085 206 грн. 97 коп., яка складається із строкової заборгованості за кредитом в розмірі 122 629 доларів США 85 центів, що за курсом НБУ становить 980 180 грн. 39 коп., простроченої суми заборгованості по кредиту у в розмірі 46 303 доларів США 72 центи, що за курсом становить 370 105 грн. 63 коп., простроченої та нарахованої суми заборгованості по процентам в розмірі 90 763 доларів США 16 центи, що за курсом НБУ становить 725 469 грн. 94 коп., та пені у розмірі 1 841 доларів США 48 центів, що за курсом НБУ становить 9451 грн.01коп.

У відповідності до п. 9.4 кредитного договору, Банк направляв відповідачу повідомлення із зазначенням суми прострочення та терміну її сплати, але відповідач не вжив будь-яких дій для погашення заборгованості.

Також з матеріалів справи вбачається, що станом на 11 лютого 2013 року заборгованість відповідача перед банком складає 269 199 доларів США 12 центів, що за курсом НБУ дорівнює 2 151 708 грн. 57 коп.

Постановами державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 10 грудня 2014 року виконавчі листи Оболонського районного суду м. Києва № 2/756/1809/13 від 28 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості, повернуто стягувачу ПАТ «БМ Банк» з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2011 року позов ОСОБА_4 до ТОВ «БМ Банк» про захист прав споживача та визнання договорів недійсними задоволено, договір кредиту № 484/2404408 від 24 квітня 2008 року та договір іпотеки № 484/2404408 від 24 квітня 2008 року, укладені між ОСОБА_4 та ТОВ «БМ Банк», визнано недійсними; в порядку застосування недійсності договору іпотеки № 484/2404408 від 24 квітня 2008 року, із накладенням заборони на відчуження майна, зобов'язано органи нотаріату зняти заборону відчуження майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та виключено запис за номером 7100313 від 24 квітня 2008 року, з державного реєстру іпотек виключити запис № 7100342.

Після скасування цього заочного рішення, Обухівським районним судом Київської області ухвалено рішення від 26 листопада 2012 року, яким ОСОБА_4 у позові до ТОВ «БМ Банк» про захист прав споживача та визнання договорів недійсними відмовлено.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2014 року допущено поворот виконання заочного рішення цього суду від 19 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «БМ Банк» про захист прав споживача та визнання договорів недійсними та зобов'язано органи нотаріату, Реєстраційну службу ГУЮ у м. Києві зареєструвати (поновити) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна іпотеку та заборону на відчуження нерухомого майна з 20 квітня 2008 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки № 484/2404408 від 24 квітня 2008 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19 листопада 2014 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 5 лютого 2014 року.

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 5 лютого 2014 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2012 року, рішення про державну реєстрацію 20 листопада 2013 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 5 лютого 2014 року ОСОБА_3 придбав, а ОСОБА_8 продала квартиру АДРЕСА_1.

За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17 серпня 2016 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 ця квартира обтяжена іпотекою, іпотекодержателем є ПАТ «БМ Банк».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України установлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частинами 1 та 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, зробленого у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-332цс15, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Разом із цим, судом першої інстанції встановлено, що позивачем пропущено стро позовної давності, про застосування якого просив відповідач в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 3 ст. 267 ЦК України. позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 258 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позивачем не пропущено строк позовної давності, так як Банк був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку із тим, що у період з 19 травня 2010 року по 12 червня 2012 року виконавчий напис був чинним, оскільки зазначений виконавчий напис рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2012 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а з даним позовом банк звернувся лише 18 червня 2015 року.

Також колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що строк подання позову не перевищує 3 роки після його переривання поданням позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позов не містив вимоги щодо звернення стягнення на іпотечне майно. Право обирати спосіб захисту (судовий чи поза судовий) та предмет спору належить виключно стороні у справі.

З даним позовом - про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк звернувся лише 18 червня 2015 року, тобто після спливу 3-річного строку з дня визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Як вбачається з матеріалів справи, Банк направив боржнику претензію від 13 серпня 2009 року, яку боржник отримав в той же день, тобто змінив строк виконання основного зобов'язання, який внаслідок невиконанням позичальником вимоги банку настав 14 вересня 2009 року, а до суду з позовом Банк звернувся лише в червні 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ «БМ Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 260 878 доларів США 21 центів, що за курсом НБУ становить 2 085 206 грн. 97 коп., яка складається із строкової заборгованості за кредитом в розмірі 122 629 доларів США 85 центів, що за курсом НБУ становить 980 180 грн. 39 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді