Постанова № 76346252, 04.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 666/7945/14-ц Головуючий в 1 інстанції Прохоренко В.В.

Номер провадження 22-ц/791/750/18 Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.

суддів: Кутурланової О.В.

Майданіка В.В.

секретар Цвєткова І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2015 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21.12.2015р., яким суд задовольнив позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» та солідарно стягнув з неї та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 57 372,96 доларів США.

В обґрунтування заявлених вимог послалась на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21.12.2015р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14.03.2016р., стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за генеральною угодою № 12 від 21.08.2007р. та кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р. у розмірі 57 372,96 доларів США.

Після отримання ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 08.02.2017р. у справі № 666/7945/14 за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21.12.2015р., їй стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не могли бути відомі під час розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості.

Нововиявленою обставиною вважає те, що 18.11.2015р., до прийняття рішення про стягнення кредитної заборгованості, ПАТ «ВТБ Банк» передав права вимоги за кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р. та договором іпотеки від 23.08.2007р. ТОВ «ФК «Поліс» на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, договорами іпотеки та договорами застави.

Оскільки на час ухвалення судом рішення від 21.12.2015р. ПАТ «ВТБ Банк» не був кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3, та не мав права вимоги стягнення кредитної заборгованості, оскільки передав таке право ТОВ «ФК «Поліс» відповідно до договору від 18.11.2015р., просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21.12.2015р. про стягнення з неї та ОСОБА_3 кредитної заборгованості в сумі 57372,96 доларів США.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року заява ОСОБА_2 задоволена, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21.12.2015р. за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі ТОВ «ФК «Поліс»), посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. В обґрунтування доводів послався на те, що оскаржуваним рішенням порушені права ТОВ «ФК «Поліс», як нового кредитора за кредитним договором укладеним з ОСОБА_3, забезпеченого іпотекою за договором іпотеки укладеним з ОСОБА_2, за якими набув право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.11.2015р., укладеного з ПАТ «ВТБ Банк». Скасування рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, кредитором за яким є ТОВ «ФК «Поліс», порушує право Товариства на задоволення своїх вимог про стягнення заборгованості за кредитом. Не погоджується з висновком суду, що заміна сторони у зобов'язанні є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду справи, оскільки такі обставини можуть бути визнані нововиявленими, якщо її наявність на момент вирішення справи по суті призвела б до ухвалення протилежного рішення. Заміна сторони у зобов'язанні призводить до інших правових наслідків, заміни сторони у справі її правонаступником, а не ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову. Крім того, заявником пропущений місячний строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, оскільки про заміну кредитора у зобов'язанні дізналась 25.07.2016р., тоді як до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернулась 16.03.2017р.

Учасники справи не скористались правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, та відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу(п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу).

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.

Судом встановлено і вбачається із матеріалів справи, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 21.12.2015р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14.03.2016р., задоволено позов ПАТ «ВТБ Банк», стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за генеральною угодою №12 від 21.08.2007р. та кредитного договору № 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р. в розмірі 57 372,96 дол.США.(а.с.4-9)

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2016р. зазначені судові рішення залишені без змін.(а.с.10-11 т.6)

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 21.12.2015р., яким суд задовольнив позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» та солідарно стягнув з неї та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 57 372,96 доларів США.

Підставою для перегляду ухваленого судом рішення, заявник вважала ту обставину, що на час ухвалення судом рішення від 21.12.2015р. ПАТ «ВТБ Банк» не був кредитором у зобов'язанні за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3, та не мав права вимоги стягнення кредитної заборгованості, оскільки передав таке право ТОВ «ФК «Поліс» відповідно до договору від 18.11.2015р.

Суд першої інстанції задовольнив заяву, переглянув та скасував на підставі п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України судове рішення, яке набуло статусу остаточного після його апеляційного і касаційного перегляду.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог кредитора ПАТ «ВТБ Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач відступив право вимоги та не був стороною у зобов'язанні за кредитним договором від 21.08.2007р., що є істотною обставиною, від якої залежать наслідки розгляду справи.

Оскільки на час ухвалення судового рішення від 21.12.2015р., яке переглянуте за нововиявленими обставинами, ПАТ «ВТБ Банк» не мав право на отримання коштів за наведеним кредитним договором та є неналежним позивачем у справі за його позовом до відповідачів, що визнав достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до ст.423 ЦПК України рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключеними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно п.1 ч.2 цієї норми, є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За визначенням наведеної норми законодавства необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) ці обставини не могли бути відомі стороні на час розгляду справи; 3) істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що прийнято.

Суд першої інстанції визнав істотною для справи обставину, яка не була встановлена судом при ухваленні рішення від 21.12.2015р, той факт, що позивач первинний кредитор, відступив право вимоги наступному кредитору ТОВ «ФК «Поліс» на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18.11.2015р., договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 27.11.2015р., укладених між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Поліс».

27.11.2015р. до останнього перейшли права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р., укладеним між ним та ПАТ «ВТБ Банк» та забезпеченим договором поруки № ДП-1, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2

За умовами п. 1.1.4 цього договору Первісний кредитор ПАТ «ВТБ Банк» передав Новому кредитору ТОВ «ФК «Поліс» невиконанні боржниками грошові зобов'язання перед Первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов кредитного договору, станом на день відступлення права вимоги. (а.с.37-41 т.6)

Пунктом 3.1.3 передбачено, що право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди, реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни додаткової угоди. Відступлення права вимоги за договорами іпотеки, що засвідчені нотаріально та укладені у забезпечення зобов'язань боржників за кредитним договором, здійснюється шляхом укладення сторонами нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами в день укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами від 27.11.2015р., реєстру прав вимоги № 1/2 від 27.11.2015р., платіжного доручення № 40 від 27.11.2015р., акта прийому-передачі документації до додаткової угоди №1 від 27.11.2015р., договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідченого в нотаріальному порядку 27.11.2015р., акту прийому-передачі оригіналів договорів іпотеки та застави від 27.11.2015р., ТОВ «ФК «Поліс» набуло право вимоги за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором №№ 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р., укладеним між ним та ПАТ «ВТБ Банк» та забезпеченим договором поруки № ДП-1, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2(а.с.43-55 т.6)

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав за правочином про відступлення права вимоги. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором ( ч.1 ст. 316 ЦК).

З аналізу наведених умов договору слід дійти висновку, що право вимоги виникло у наступного кредитора із 27.11.2015р. Загальний розмір заборгованості у валюті кредиту, що настав на час виникнення такого права у нового кредитора за спірним кредитним договором ставить 66 173,86 дол. США. ( а.с.203-212 т.4).

Станом на цей час рішення у справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до відповідачів ухвалено не було, а тому за приписами ст.37 ЦПК України в редакції 2004р., чинній на час виникнення спірних правовідносин, суд на будь-якій стадії цивільного процесу мав замінити позивача та допустити до участі у справі його правонаступника ТОВ «ФК «Поліс».

Проте такої процесуальної дії суд не здійснив та ухвалив рішення про стягнення заборгованих сум на користь попереднього кредитора, ПАТ «ВТБ Банк».

У пункті п'ятому постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №4 «Про застосування процесуального законодавства при розгляді судових рішень у зв'язку із нововиявленими обставинами» роз'яснено, що процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Такий підхід в оцінці обставин, які можна визнати істотними для справи наведений і у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 454/3003/14ц, провадження № 61-4861св18.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена обставина не була встановлена при апеляційному і касаційному перегляді наведеного судового рішення, а тому вказане судове рішення набуло чинності з часу його апеляційного перегляду та набуло статусу остаточного.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється з врахуванням загальних принципів судочинства, у тому числі і тих на обов'язкове застосування яких зазначено у ч.1,3 ст.3 ЦПК України, а також звертає увагу Європейський суд з прав людини та які випливають із змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.42 рішення у справі «Желтяков проти України» Європейський Суд зазначив, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Враховуючи викладене не можна погодитись із твердженням суду першої інстанції, що заміна кредитора у спірному кредитному зобов'язанні до моменту постановлення рішення, яке переглядається, є підставою для визнання цієї обставини нововиявленою та такою, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення за приписами п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України.

Разом із тим, згідно положень ч.7 ст. 429 названого Кодексу, рішення, ухвалене за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, може бути переглянуто на загальних підставах.

Перегляд судових рішень за загальними обставинами визначені розділом п'ятим цього Кодексу та встановлюють порядок апеляційного перегляду у відповідності до приписів ст. 368 ЦПК України у частині першій якої визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цієї главою.

На стадії апеляційного розгляду справи, ухвалою від 04.09.2018р. за правилами процесуального правонаступництва згідно ст. 55 ЦПК України замінений первинний кредитор і позивач ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Поліс».

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором № 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р., додаткових угод №1 від 20.02.2009р., №2 від 21.12.2009р. укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та позичальником ОСОБА_3 із врахуванням змін, а також погоджених сторонами змін згідно договору від 21.02.2011р., останній отримав кредит в розмірі 140 000 дол. США. зі строком повернення кредиту до 19.08.2016р., або достроково у випадках, передбачених договором. Сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 13,5% річних. Повернення кредиту відбувається шляхом внесення позичальником 18 числа кожного місяця ануїтентних (рівних щомісячних) платежів, які направляються на повернення суми кредиту і сплати процентів таким чином, що в кінці строку кредитного договору, за умови виконання позичальником свого зобов'язання, заборгованість повністю погашається.

Крім того, сторони погодили графік погашення кредитної заборгованості та у п.5.2.2; 5.3.11 встановили право Банку вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30-ти календарних днів, з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення з вимогою про дострокове повернення.

Кредитні зобов'язання забезпечені порукою відповідно до договору поруки № ДП-1, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 ( т.1 а.с.33-34).

З матеріалів справи вбачається, що кредитор, ПАТ «ВТБ Банк», своє зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредит у сумі 140 000 дол. США і ця обставина не спростована в ході розгляду справи жодною із сторін та підтверджена письмовими доказами.(т.1. а.с. 36, 91,94; 271; т.4 а.с.34 ),

Проте позичальник допустив порушення своїх обов'язків за договором, оскільки останній платіж у розмірі 700 дол. США внесено 18.07.2014р. (а.с.156 т.2). Внесені позичальником кошти зараховані на часткове погашення тіла кредиту банківськими операціями 18.08.2014р.

На адресу позичальника та поручителя направлена Банком письмова вимога про сплату простроченого кредиту від 25.06.2014р., яка отримана боржником 08.07.2014р., та залишена останнім без задоволення. (т.1 а.с.37-39)

24.11.2014р. кредитором подана позовна заява про солідарне дострокове стягнення кредитної заборгованості, яка встановлена на 23.10.2014р.

Ця вимога отримана позичальником і поручителем 17 та 19 грудня 2014р., проте у встановлений тридцяти денний строк жодний із них цієї вимоги не виконав. ( а.с.49,50 т.1).

В ході розгляду справи відповідачі не спростували доводи позивача про наявність зазначеного боргового зобов'язання за розрахунком, що наданий позивачем.

Крім того, доводи позичальника про недоведеність факту отримання ним всієї суми кредиту 140 000 дол. США спростовані письмовими доказами, а саме квитанцією №27-5 від 22.08.2007р. про видачу позичальнику готівкою суми 100 000 дол. США, що ОСОБА_3 не заперечував, та випискою із особового рахунку позичальника № 26206501000281 на який 30.08.2007р. зарахована сума 40 000 дол. США ( а.с.34 т.4).

Також спростовані заперечення поручителя ОСОБА_2, щодо припинення поруки через збільшення розміру боргового зобов'язання поза її волею, оскільки нею укладено договір від 21.02.2011р. про внесення змін у договір поруки від 21.08.2007р., де встановлені зазначені зміни у зобов'язанні та строки його виконання.

Враховуючи, що судом встановлений факт порушення позичальником та поручителем зобов'язання за кредитним договором, а тому відповідно до вимог ст. 1050 та ст. 554 ЦК України та умов пунктів 5.2.1, та 5.3.11 кредитного договору в редакції від 21.02.2011р. у позичальника виник обов'язок дострокового повернення, розрахованої станом на 23.10.2014р. кредитної заборгованості у валюті кредиту в доларах США на загальну суму 57 948,34 дол. США, із яких: заборгованість по тілу кредиту складає 55 917,99 дол.США, за простроченими процентами за час користування кредитом за період із 19.09.2014р. по 23.10.2017р. в сумі 1380,58 дол.США., що узгоджується із положеннями ст. 533 цього Кодексу.

Крім того, кредитор набув право стягнення за правилами ст. 625 ЦК України 3% річний за весь час прострочення щомісячних платежів із 21.11.2008р. по 23.10.2014р. по тілу кредиту у розмірі 71,10 дол.США та по простроченим відсоткам за цей же період - 3,49 дол.США.

Також у відповідності до положень ст.533 ЦК України та умов п.7.1 кредитного договору підлягає стягненню неустойка за прострочення боржника у вигляді пені в розмірі 553,37 дол. США за прострочення сплати тіла кредиту із 19.02.2014р. по 23.10.2014р., та 21,81 дол. США за прострочення сплати процентів за період із 20.05.2014р. по23.10.2014р.

Суд звертає увагу, що зміст останнього речення у п.7.1 договору про те, що пеня сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом НБУ регламентує порядок виконання обов'язку боржника та не заперечує права стягувача вимагати стягнення зазначених сум у валюті кредиту, що за своїм змістом відповідає тлумаченню наведеної вище ст. 533 ЦК України та змісту кредитного договору.

Крім того, на користь ТОВ «ФК «Поліс» мають бути відшкодовані судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на загальну суму 5481 грн. (а.с.276, 281)

Керуючись ст.ст. 423, 429 та ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованість за генеральною угодою №12 від 21.08.2007р. та кредитного договору № 25.30-12/07-СК від 21.08.2007р. у розмірі 57 948,34 дол. США, із яких: заборгованість по тілу кредиту складає 55 917,99 дол.США, за простроченими процентами за час користування кредитом за період із 19.09.2014р. по 23.10.2017р. в сумі 1380,58 дол. США та пені в розмірі 553,37 дол. США за прострочення сплати тіла кредиту із 19.02.2014р. по 23.10.2014р., і 21,81 дол. США за прострочення сплати процентів за період із 20.05.2014р. по 23.10.2014р., 3% річних за весь час прострочення щомісячних платежів із 21.11.2008р. по 23.10.2014р. по тілу кредиту у розмірі 71,10 дол.США та по простроченим відсоткам за цей же період часу - 3,49 дол.США.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» судові витрати в сумі 5481 грн.

З набранням законної сили постанови апеляційного суду втрачають силу судові рішення інших судів, постановлених у цій справі згідно ч.6 ст.429 ЦПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту постанови 07 вересня 2018 року.

Головуючий ______ Н.В.Орловська

Судді: ______ О.В.Кутурланова

______ В.В.Майданік