Рішення № 76344959, 05.09.2018, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/453/18

2/583/374/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

за участю секретаря Верби Н.О.

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2018 відкрито провадження в даній справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідно до договору від 18.11.2008, який складається з заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою й Тарифів банку та який є договором приєднання, відповідач отримала кредит у розмірі 7700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконала, в зв’язку з чим станом на 30.11.2017 заборгованість за кредитним договором складає 63120,49 грн, з них: заборгованість за кредитом – 2999,45 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 55572,82 грн, заборгованість за пенею та комісією – 1066,29 грн, штраф (фіксована частина) – 500 грн, штраф (процентна складова) – 2981,93 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що при оформленні та отриманні кредитної картки відповідач не була ознайомлена зі змістом Умов та правил надання банківських послуг та не підписувала їх, також вона не мала можливості ознайомитися із зазначеними Умовами та правилами, оскільки не володіє комп’ютером і не має його у своєму розпорядженні. Кредитного договору, в якому б були вказані умови надання кредиту, в тому числі сума кредитного ліміту, розмір процентів, тарифів, угоди щодо збільшення строку позовної давності, відповідач також не підписувала. Тому Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного договору від 18.11.2008. Крім того, кредитний договір не відповідає вимогам ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 2.1, п. 3.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою КМУ від 10.05.2007 №168, оскільки відповідачу, яка є позичальником та, відповідно, споживачем фінансових послуг банку, не була надана повна інформація про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг, пов’язаних з одержанням кредиту. Позичальнику також не було надано та не було доведено до відома порядок та строки (графік) погашення кредиту, не визначено суму та строки щомісячних обов’язкових платежів. Крім того зауважила, що не має підстав для стягнення штрафу (фіксованої та процентної складової), так як сама Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами не укладалось, позивач в порушення ст. 61 Конституції України двічі застосовує захід відповідальності за одне і теж саме порушення – порушення строків проведення розрахунків. Також зазначила, що позивачем пропущений строк позовної давності, який просила застосувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явилася.

Суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, врахував позицію позивача, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Встановлено, що 18.11.2008 ОСОБА_2 підписано заяву, згідно якої вона погодилася з тим, що дана заява, разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилася та погодився, й які їй були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, відповідача повідомлено, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку.

Таким чином, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, шляхом підписання заяви, було укладено в письмовій формі кредитний договір, з умовами якого вона ознайомилася та погодилася.

Пунктами 3.1, 3.2 та 3.3 розділу Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг визначено, що банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначені в заяві та в пам’ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору являється дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «Відмітки банку» заяви. Після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору являється прямою та безумовною згодою держателя платіжної карти відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п.п. 3.1.1, 3.1.3, 3.1.5 Правил користування платіжною карткою строк дії карти зазначений на лицевій стороні карти (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. Після закінчення терміну дії відповідна карта продовжується банком на новий термін (шляхом надання клієнту картки з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не надходило письмової заяви власника про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення терміну дії) і при дотриманні інших умов продовження, які передбачені договором. Замовлені клієнтом карти, в тому числі продовжені з новим терміном дії, але не отримані, зберігаються в банку для видачі клієнту.

Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що остання 18.11.2008 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку №5577212903105784, термін дії якої - до грудня 2011 року включно, що не заперечується стороною відповідача. Також заява містить наступні умови: тип кредитного ліміту – фінансовий; сума кредитного ліміту – 500 грн; базова процентна ставка тридцять процентів з розрахунку 360 днів у році; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості – щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості; погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так й списанням банком коштів з дебетної карти.

З виписки по рахунку (основна карта: 5577212903105784), який є первинним документом, вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а саме знімала готівкові кошти, вносила кошти на погашення кредиту та відсотків за його використання, розраховувалася за придбаний товар, використовуючи при цьому кредитні картки за №5577212903105784 (термін дії – 12/11) та №5211537410362813 (термін дії – 12/15), що не спростовано стороною відповідача.

Разом з цим, суду не надано належних та допустимих доказів, що відповідач фактично отримувала та використовувала кредитну карту за № 4149437864220346 (термін дії – 01/20), виписка по рахунку по вказаній картці містить лише відомості про автоматичне погашення простроченої заборгованості, а з наданої позивачем фотографії не зрозуміло, який номер має картка, яку тримає відповідач, який у неї строк дії, та по якому договору вона видана. Отримання даної картки заперечується стороною відповідача.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов’язань за договором позичальник зобов’язаний на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

Також п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Ст. 527 ЦК України передбачає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 623 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за кредитним договором станом на 30.11.2017 складає 63120,49 грн, з них: заборгованість за кредитом – 2999,45 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 55572,82 грн, заборгованість за пенею та комісією – 1066,29 грн, штраф (фіксована частина) – 500 грн, штраф (процентна складова) – 2981,93 грн.

Однак, у пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Умовами кредитного договору не було погоджено нарахування відсотків поза межами строку дії цього договору, який відповідає строку дії картки. Належних та допустимих доказів правомірності такого нарахування позивачем не надано.

Таким чином, нараховані відсотки з 01.01.2016 (час закінчення терміну дії договору) не підлягають стягненню з відповідача.

Вимога щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми позивачем заявлена не була.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно з наказом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 18.08.2014 №СП-2014-6915682 процентну ставку для кредитної картки збільшено до 34,8%, а наказом від 18.02.2015 №СП-20156552838 її збільшено до 43,2%.

Нарахування відсотків за кредитом за збільшеними процентними ставками підтверджується випискою по рахунку і наданим розрахунком заборгованості.

Разом з цим, згідно заяви, підписаної відповідачем, сторони погодили розмір процентної ставки на момент укладення договору на рівні 30% річних.

Відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Згідно п. 5.8 Правил користування платіжною картою процентна ставка по кредиту на місяць, наступний за звітним, зазначається банком в щомісячній виписці по картрахунку за звітний місяць.

Пунктом 6.3 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що клієнт зобов’язаний отримувати виписки про стан картрахунків та про проведені операції по картрахункам.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (яка діяла на момент підвищення банком процентної ставки) визначено, що Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України (яка діяла на момент підвищення банком процентної ставки) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Проте, суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач була належним чином повідомлена про підвищення процентної ставки, а тому за період з 01.09.2017 по 31.12.2015 включно підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом, виходячи із процентної ставки 30% річних, оскільки вимога позивача щодо застосування підвищеної процентної ставки є безпідставною.

Таким чином, з 01.09.2014 по 31.12.2015 розмір заборгованості за процентами за користування кредитом складає: 2999,45 грн х 30% х 853 днів/360 = 2132,11 грн.

Крім того, суд вважає безпідставною вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, оскільки умовами договору нарахування пені не передбачене.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню: 2999,45 грн – заборгованість за кредитом; 3014,44 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, з них 882,33 грн за період з 18.11.2008 по 01.09.2014, 2132,11 грн за період з 01.09.2014 по 31.12.2015 включно. Також з відповідача підлягає стягненню штраф, визначений п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, в розмірі 800,69 грн, з них 500 грн – фіксована частина, 300,69 грн - процента складова ((2999,45 грн + 3014,44 грн) х 5%).

Представником відповідача заявлено про застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Статтею 260 ЦК України передбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що термін дії картки закінчився 01.01.2016, позивач звернувся до суду з даним позовом 07.02.2018, що підтверджується відміткою відділення поштового зв’язку на конверті, тобто в межах трирічного строку для пред’явлення позову, відсутні підстави для застосування строку позовної давності, про який заявлено стороною відповідача, як до основної вимоги, так і до додаткової вимоги, оскільки неустойка нарахована саме на суму невиконаного зобов’язання та не передбачає нарахування за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг в розмірі 6814,58 грн.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (11%), на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в розмірі 193,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 256-261, 264, 266, 267, 526, 527, 610, 623, 625, 626-628, 634, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Україна, Сумська область, м. Охтирка, пров. Штагера, 1/6) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 18 листопада 2008 року в сумі 6814,58 грн (шість тисяч вісімсот чотирнадцять грн 58 коп.) та в рахунок відшкодування судових витрат 193,82 грн (сто дев’яносто три грн 82 коп.), а всього стягнути 7008,40 грн (сім тисяч вісім грн 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 10 вересня 2018 року.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області ОСОБА_4