Постанова № 76344816, 10.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4316/18 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Янголь Є. В.Номер провадження 33/788/436/18 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року суддя Апеляційного суду Сумської області Філонова Ю. О. ,з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2018 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не працюючий,

притягнутий за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2018 року, ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 21 липня 2018 року о 04 год. 06 хв. в м. Суми, по вул. Г. Крут поблизу буд. 5 він керував транспортним засобом ВАЗ 2108 д/н НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком тесту Alkotest Drager 0214 №274. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків, результат огляду позитивний - 1,19% проміле. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді районного суду, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення, а провадження закрити за відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що при розгляді даної справи суддею районного суду не були дотримані положення ст.ст.7, 251,252,268,280,283 КУпАП, не були дотримані ст. 7,8,9,129 Конституції України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та практика ЄСПЛ, у зв'язку з чим було порушено його право на захист та право на справедливий суд, порушенні принципи законності та верховенства права

При цьому апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що 21 липня 2018 року о 04 год. 06 хв. він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Насправді, його автомобіль стояв нерухомий за стоянці біля АЗС, а він зі своїм знайомим ОСОБА_5 стояли поруч автомобіля, і коли до них підійшли правники поліції, він (ОСОБА_3) пояснив поліцейським, що автомобілем не керував, що в свою чергу підтвердив і його товариш, якого було допитано під час розгляду справи в суді першої інстанції, і ці ж обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи відео з нагрудної камери працівника поліції.

Також апелянт вказує на те, що протокол серії БД №443042 від 16 серпня 2018 року відносно нього складений на неналежному бланку, не містить переліку ст. 268 КУпАП та ст.ст. 55,56,59,63 Конституції України, не відповідає додатку №1 п.5 Розділу 2 Наказу МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції» (далі - Наказ), і коли він звірив бланк протоколу, який передбачений вимогами Наказу, з бланком складеного відносно нього 05 квітня 2018 року протоколу про адміністративне правопорушення, то помітив, що це два зовсім різні документи, крім того, в ньому не сформульована суть звинувачення, що свідчить про його незаконність, а суддя на це уваги не звернув і послався на недопустимий доказ.

Крім того, апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений о 05 год. 21 хв., а з його змісту вбачається, що і правопорушення було вчинено о 05 год. 21 хв., тобто, в один і той же час, що є неможливим, оскільки спілкування з працівниками поліції відбулося протягом декількох годин.

Також, апелянт зазначає, що під час складання відносно нього протоколу, працівники поліції не роз'яснили його права, передбачені 268 КУпАП та ст.ст. 55,56,59,63 Конституції України, що також є порушенням його прав.

При цьому, апелянт посилається на те, що при розгляді даної справи в судовому засіданні було встановлено, що на всіх приладах «Драгер», які йому пропонувалися для проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу були простроченні сертифікати відповідності, тобто, видані у 2014 році та чинні до 27 березня 2017 року, в той час як події мали місце 21 липня 2018 року, що свідчить про те, що даний прилад взагалі не міг бути застосований працівниками поліції при проведенні огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки і що застосування такого приладу є порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, крім того, працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.

Також апелянт зазначає, що в порушення вимог ст. 251-252 КупАП, суд в постанові послався як на доказ його вини на те , що його згода проходити огляд підтверджує факт керування автомобілем, що в свою чергу є нічим не підтвердженими припущеннями, та дана позиція суду не відповідає вимогам ст. 62 Конституції України, де вказано, що всі сумніви трактуються на користь особи, яку притягують до відповідальності.

Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 які підтримали подану апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді районного суду, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що вказана вище апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, судом забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи.

Зазначені вимоги закону суддею районного суду дотримані в повному обсязі.

Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається зі змісту постанови, висновки судді про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ґрунтуються на сукупності ретельно досліджених суддею суду першої інстанції доказів.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 443042 від 21 липня 2018 року (а.с.1), зі змісту якого вбачається, що 21 липня 2018 року о 04 год. 06 хв. в м. Суми, по вул. Г.Крут, поблизу б.5 водій ОСОБА_3 керував т/з ВАЗ2108 н/НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновокм газоаналізатору «Alkotest Drager 0214», №274. Огляд проводився на місці зупинки т/з в присутності двох свідків. Результат огляду:1,19% проміле позитивний.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом, в повному обсязі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить всі необхідні дані, і зазначення в ньому часу його складання (04 год. 40 хв.) та година, коли ОСОБА_3 вчинив правопорушення (04 год. 06 хв.), цілком спростовує доводи апелянта про те, що час його складання та час вчинення правопорушення один і той же час - 05 год. 21 хв.

Крім того, вказаним протоколом спростовуються і доводи апелянта про те, що в ньому не зазначено суті обвинувачення, оскільки протокол складений відносно ОСОБА_3 містить чітку інформацію про те, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, доводи ОСОБА_3 про те, він звірив протокол складений відносно нього 05 квітня 2018 року і помітив його невідповідність бланку, зазначеному у додатку №1 п.5 Розділу 2 Наказу МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року «Про затвердження інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції» (далі - Наказ), апеляційний суд не може прийняти до уваги, з врахуванням того, що в матеріалах даної справи міститься протокол про адміністративне правопорушення, складених відносно останнього 21 липня 2018 року, а не від 05 квітня 2018року, як про це вказує апелянт. З цих же підстав не заслуговують на увагу твердження апелянта про невідповідність вимогам вказаного Наказу протоколу, складеного відносно нього 16 серпня 2018 року.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 443042 від 21 липня 2018 року при визнанні останнього винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП суддею районного суду було вірно враховано, і підстави для висновку про те, що вказаний протокол є незаконним, на що вказує апелянт в поданій апеляційній скарзі, відсутні.

Окрім вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, суддею районного суду були досліджені і інші, наявні в матеріалах справи докази, а саме:

-- результат висновком приладу газоаналізатор «Alkotest Drager 0214», №274- показник 1.19 проміле (а.с.2);

- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3);

- письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7., які були запрошені працівниками поліції в якості свідків та в їх присутності був проведений огляд на стан сп'яніння ОСОБА_3 з використанням спеціального технічного засобу (а.с.4-5);

- відеозапис з нагрудної камери працівників поліції (а.с.8).

Вказані докази отримані в установленому законом порядку, не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності, були належним чином проаналізовані та враховані суддею районного суду при прийнятті рішення і будь-яких порушень вимог КУпАП, на що посилається апелянт, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Що стосується доводів апелянта про те, що він транспортним засобом не керував, то вони спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано, що з самого початку ОСОБА_3 заперечував те, що він керував автомобілем, однак під час тривалої розмови, ОСОБА_3 особисто повідомив поліцейському, що він разом з товаришем їхали з «Голубих озер» до магазину по цигарки і їм треба повертатися, бо їх там чекають. Крім того, з запису реєстратору вбачається, як автомобіль повертає на АЗС і в ньому несправний габарит, що і стало підставою для того, щоб за вказаним автомобілем вирушили працівники поліції, і в подальшому виявилося, що цей автомобіль був під керуванням ОСОБА_3

При цьому посилання апелянта на те, що працівники поліції не роз'яснили йому прав, то вони також спростовуються вказаним відеозаписом, з якого вбачається, що під час підписання протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції чітко роз'яснила ОСОБА_3 його права передбачені законом, він пояснив, що йому все зрозуміло і підписав вказаний протокол, і будь-яких заперечень щодо його змісту чи не роз'яснення йому прав останній не склав.

Крім того необґрунтованими є посилання апелянта на те, що при розгляді даної справи в судовому засіданні було встановлено, що на всіх приладах «Драгер», які йому пропонувалися для проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу були простроченні сертифікати відповідності, оскільки на підтвердження вказаних доводів матеріали справи доказів не містять і апелянтом не надано, крім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що вказані обставини були встановлені суддею під час розгляду справи.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що працівники поліції не запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, то вони є безпідставними, за наявності того, що такий огляд було проведено на місці зупинки і отримано позитивний (1,19 проміле) результат, з яким, в разу незгоди, останній не був позбавлений можливості виявити бажання пройти такий огляд в лікарню, однак, цього не зробив.

Крім того, твердження апелянта про те, що в порушення вимог ст. 251-252 КупАП, суд в постанові послався як на доказ його вини на те , що його згода проходити огляд підтверджує факт керування автомобілем, що в свою чергу є нічим не підтвердженими припущеннями, є надуманими, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що такий висновок судді в прийнятому рішенні відсутній.

Таким чином, саме з врахуванням вищезазначених доказів, суддя районного суду вірно встановив, що в діях ОСОБА_3 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

При цьому доводи апелянта про порушення його права на захист з посиланням на практику ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 не обґрунтував, яким чином суддею районного суду було порушено його право на захист, при наявності того, що суддя задовольнив клопотання захисника про відкладення розгляду справи для надання останньому часу ознайомитися з матеріалами справи (а.с.16), а судове засідання, в якому з'ясовувалися обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, досліджувалися наявні в матеріалах справи докази, заслуховувалися учасники та було прийнято рішення відбувалося за участі як ОСОБА_3 так і його захисника ОСОБА_8 (а.с.24), що в свою чергу свідчить про те, що права ОСОБА_3 на захист порушені не були, а в повному обсязі забезпечені.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що суддею районного суду прийнято законне і обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, як на тому наполягає апелянт, не вбачається, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 серпня 2018 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіФілонова Ю. О.