Постанова № 76343938, 10.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 635/2792/18 Головуючий суддя І інстанції Панас Н.Л.

Провадження № 22-ц/790/3910/18 Суддя доповідач Яцина В. Б.

Категорія:договірна

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Кіся П.В.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 16 травня 2018 року (головуючий суддя Панас Н.Л.) по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

26 квітня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 травня 2018 року позовну заяву було залишено без руху для належного посвідчення доданих до позову копій документів з зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка їх посвідчила та дати їх посвідчення, додання до позову документів на підставі яких ОСОБА_4 надано право посвідчення довіреностей від імені ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 травня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду 31 травня 2018 року засобами поштового зв'язку ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала постановлена за неповного з'ясування обставин по справі, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Вказав, що з огляду на ціну позову, 13 270,90 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до малозначних, що відповідно до ч. 4 ст. 131-2 Конституції України надає можливість особі, яка не є адвокатом, представляти інтереси банку, підписувати на підставі довіреності в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 60, ч. 3 ст. 62 ЦПК України.

Висновки суду з посиланням на ст. 95 ЦПК України, яка не передбачена ст. 185 ЦПК України, про наявність підстав про повернення позову не відповідає закону, оскільки вони не відповідають приписам ст.ст. 175 та 177 ЦПК України, який містить вичерпний перелік таких підстав.

Зазначив, що не подання доказів або подання неналежно посвідчених доказів не може вважатися недоліком позовної заяви, а суд не вправі здійснювати збирання доказів з власної ініціативи, оскільки не відповідає загальним засадам цивільного судочинства, ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України про змагальність та диспозитивність. У даному випадку суд до відкриття провадження у справі став безпідставно і передчасно збирати докази по справі з власної ініціативи.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У частині першій статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження.

У частині другій ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали, зокрема, зазначені у п. 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У даному випадку судове засідання не проводиться.

Тому, відповідно до наведених норм ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, у письмовому провадженні, за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у передбачених ст. 367 ЦПК України межах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Згідно до ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів,

які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Ухвалою від 02 травня 2018 року суд Харківського району Харківської області залишив позовну заяву про без руху з мотивів її не відповідності вимогам ст.ст. 95, 175 ЦПК України, а саме: неналежного посвідчення доданих до позову копій документів, без зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові особи, яка їх посвідчила та дати їх посвідчення.

Крім того, суд вказав, що всупереч положень ч. 3 ст. 58 ЦПК України про представництво юридичної особи через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені, або через представника та вимог ч. 3 ст. 62 ЦПК України про посвідчення довіреності від імені юридичної особи підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, до позову не додано доказів того, що ОСОБА_5, який підписав довіреність на ім'я представника банку ОСОБА_6, яка підписала цей позов, мала на це право (витяг зі статуту, інших установчих документів).

Виходячи з наведеного, з посиланням на ст. 185 ЦПК України, суд залишив позовну заяву банку без руху, надав строк для усунення вищевказаних недоліків тривалістю десять днів, з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено позивачеві, що у разі не усунення недоліків, у встановлених судом строк, позов буде вважатися не поданим та буде повернутий позивачеві (а.с. 45-46).

11.05.2018р. до суду першої інстанції надійшли документи на виконання вказаної ухвали суду першої інстанції від 02 травня 2018 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2018 року було визнано неподаною та повернуто позовну заяву банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При цьому суд виходив з того, що внаслідок надання 11 травня 2018 року позивачем до суду першої інстанції документів не були усунуті всі недоліки, зазначені в ухвалі суду, а саме: додані до позову копії письмових доказів не були посвідчені належним чином.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Оскільки у даному випадку банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то відповідно до вказаної норми цивільного процесуального права він дійсно був зобов'язаний надати належні копії всіх документів, що додаються до неї на стадії відкриття провадження у справі.

У частині другій статті 95 ЦПК України вказані вимоги щодо форми письмових доказів, які подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Банк не заперечує того факту, що додані ним до позову копії письмових доказів - документів, належним чином не посвідчені, посилаючись на те, що при цьому він діяв відповідно до загальних засад цивільного судочинства, диспозитивності та змагальності, зберігаючи за собою право після відкриття провадження у справі надати до суду належним чином посвідчені копії цих документів. Вказав, що у суду не було правових підстав усувати цей недолік на стадії відкриття провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє ці доводи скарги, виходячи з наступного.

У вказаній нормі ст. 177 ЦПК України у поєднанні зі змістом ст. 95 ЦПК України міститься чітке правило для позивача ще на стадії відкриття провадження у справі надавати до суду разом з позовом додавати належним чином посвідчені копії письмових доказів - документів, тобто формальні правила доступу до суду, і не стосуються принципів диспозитивності чи змагальності, які мають відношення до процесу доказування.

Таке правило кореспондується з положеннями ст. 190 ЦПК України про те, що разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а відповідно до ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право подати: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Крім того, відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду: позивач - разом з поданням позовної заяви, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України верховенство права, елементом якого є принцип правової визначеності, а також - повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, - є засадами (принципами) цивільного судочинства, відповідно до яких повинні застосовуватися норми цивільного процесуального права.

Виходячи з наведених норм ст.ст. 2, 95, 177 ЦПК України, в контексті вимог про ефективний розгляд справи впродовж розумного строку і для забезпечення принципів: верховенства права; змагальності в аспекті рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків та вчасного розкриття доказів, що означає реальну процесуальну можливість вчасно ознайомитися з доказами, а також вчасно подати свої заперечення проти позову та контрдокази, позивач повинний надавати належним чином посвідчені копії, що у даному випадку не було виправлено позивачем, ще на стадії відкриття провадження у справі.

Що стосується доводів скарги про те, що позивач не позбавлений права надати належні докази після відкриття провадження у справі, то вони не відповідають вказаним нормам цивільного процесуального права. Така можливість виникає для позивача лише у випадку наявності поважних причин для вчасного ненадання доказів, що у даному випадку не було встановлено судом.

Згідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З огляду на порушення правила ст. 177 у поєднанні з вимогами ст. 195 ЦПК України суд першої інстанції у даному випадку обґрунтовано застосував правила ст. 185 ЦПК України і постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши час для усунення недоліків, у тому числі про належне посвідчення доданих позивачем копій документів.

Оскільки банк не виконав законні вимоги суду, то суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до наведених норм цивільного процесуального права правильно повернув позовну заяву.

Таке застосування судом норм цивільного процесуального права відповідає закону, а також законній меті, яка вказана у ст. 2 ЦПК України, - забезпечення ефективного розгляду справи, що пов'язано з подальшими діями суду про направлення відповідачу копії позову разом з копіями доданих документів для отримання відповідного письмового відзиву, та визначення меж доказування по справі, що також впливає на розгляд справи впродовж розумного строку, на що негативно впливають невиправдані затримки, пов'язані з необхідністю усуненню недоліків в оформленні копій письмових доказів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки доводи скарги є безпідставними і не спростовують висновки суду першої інстанції, слід визнати, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 388-392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

УхвалуХарківського районного суду Харківської області від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2018 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В. Бурлака.

П.В.Кісь.